Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №523/21768/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/21768/26

Провадження №1-кп/523/1997/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження №12026167490000210, внесеного до ЄРДР 14.09.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Переменівка Семипалатинської області Республіки Казахстан, громадянина України, зі середньою освітою, неодруженого та офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Пересипського районного суду м.Одеси із Пересипської окружної прокуратури м.Одеси одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження, відповідні заяви потерпілого та сторони захисту.

Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

На виконання наведених вимог закону, вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду у спрощеному провадженні обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 , 13.09.2026 року приблизно о 14:30 годині, перебуваючи у дворі житлового будинку №55, розташованого по вул.Чорноморського Козацтва в м.Одесі, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли в ході словесного конфлікту на побутовому ґрунті з потерпілим ОСОБА_4 , діючи цілеспрямовано, з прямим умислом, спрямованим на заподіяння йому тілесних ушкоджень, з метою завдання шкоди здоров`ю потерпілому, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, раптово наблизився до потерпілого та умисно наніс один удар кулаком правої руки в область лобної ділянки праворуч.

У результаті зазначених протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної ділянки праворуч, яке згідно висновку експерта №1049 від 14.09.2026 року та відповідно до п.п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, відповідно, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у заподіянні потерпілому ОСОБА_5 умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Відповідно до означених вище заяв, потерпілий ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_2 , за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_6 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість, просив призначити йому покарання у вигляді штрафу.

З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав зізнавальні показання про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.

Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями заподіяв потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а відтак дії вказаного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.125 КК України.

Так, з огляду на ч.2 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за умисне легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, що карається штрафом від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним, спосіб й кількість завданих ним потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, їх наслідки, а також судом враховується те, що в силу ст.12 КК України скоєне обвинуваченим відноситься до категорії кримінальних проступків та мало місце в умовах воєнного стану і збройної агресії рф проти України, стан здоров`я зазначеного обвинуваченого та характеризуючі його особу дані.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав повністю; раніше не судимий; перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.07.2023 року та за мобілізацією призваний не був; на диспансерному обліку в КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» ООР не значиться; забезпечений місцем реєстрації та проживання в м.Одесі; неодружений та офіційно не працевлаштований, проте добровільно перерахував 1000 гривень благодійної допомоги на підтримку військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (квитанція від 28.09.2026 року).

Водночас, враховуючи прохання обвинуваченого ОСОБА_2 про призначення покарання у виді штрафу, суд зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про працевлаштування вказаного обвинуваченого, чи про наявність у нього легального джерела доходу, а також не доводять такий майновий стан обвинуваченого, який дозволяє дійти висновку про його реальну спроможність сплатити штраф.

Комплексність викладених обставин свідчить про певну схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінально-протиправних діянь, про відсутність у обвинуваченого легальних джерел доходу та небажання займатися суспільно-корисною працею в умовах складного для держави часу – воєнного стану, сукупність чого обумовлює неможливість призначення йому покарання у виді штрафу чи виправних робіт та одночасно вказує на доцільність його виправлення в умовах суспільства.

При цьому, оцінюючи добровільне перерахування обвинуваченим ОСОБА_2 благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України, суд виходить із правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 року у справі № 442/2407/22 (провадження № 51-2963км23) та водночас, зважаючи на поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального проступку, зокрема ненадання ним домедичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення діяння або допомоги на його лікування, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання означеної благодійної допомоги такою, що доводить щире каяття обвинуваченого, але вважає за можливе віднесення добровільного перерахування обвинуваченим коштів на підтримку Збройних Сил України до обставин, що пом`якшують його покарання.

Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , слід віднести визнання ним своєї провини в межах висунутого обвинувачення та добровільне перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України, а обставин, що обтяжують його покарання, як зазначено в обвинувальному акті, не встановлено.

На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 (зокрема, відсутність відомостей про працевлаштування або наявності інших легальних джерел доходу), що у контексті ст.ст.50, 53, 57, 65 КК України обумовлює неможливість призначення таких покарань як штраф чи виправні роботи, суд через призму презумпції призначення більш м`якого покарання (ч.2 ст.65 КК України) доходить висновку про необхідність призначення йому покарання у виді громадських робіт у визначених санкцією ч.2 ст.125 означеного Кодексу межах, що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення вказаного обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд виходить з того, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо випадків неможливості призначення обвинуваченому ОСОБА_2 такого виду покарання, як громадські роботи, визначених у ч.3 ст.56 КК України, а згідно з ч.ч.1, 2 цієї ж норми закону громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, та такий вид покарання призначається на строк від шестидесяти до двохсот сорока годин.

Згідно зі ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України, покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого та контроль за виконанням покарання покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин.

Згідно зі ст.56 КК України, ст.ст.36-38 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Відповідно до ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та контроль за виконанням засудженим ОСОБА_2 призначеного покарання, – покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , надати для відома іншим заінтересованим особам, а також спрямувати для виконання до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, – у той же строк з дня отримання його копії.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1