Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №569/21091/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа № 569/21091/26,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16.08.2025-100001049 від 16 серпня 2025 року в розмірі 33 200,00 грн та судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 16 серпня 2025 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано 10 000,00 грн строком на 217 днів із датою повернення 20 березня 2026 року. Позивач посилається на виконання свого обов`язку з надання кредиту та невиконання відповідачем обов`язку повернути кошти і сплатити передбачені договором платежі.

За змістом позовної заяви, заявлена заборгованість складається з: 10 000,00 грн основного боргу; 15 500,00 грн процентів за користування кредитом; 900,00 грн комісії за надання кредиту; 1 800,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 5 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05 жовтня 2026 року відповідач подав відзив, у якому визнав укладення договору, отримання 10 000,00 грн та позов у частині стягнення цієї суми. В іншій частині позов заперечив. Зазначив, що проходить військову службу з 18 серпня 2020 року та виконує бойові завдання, у зв`язку з чим має право на передбачену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільгу щодо ненарахування процентів за користування кредитом. Послався також на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, заперечив проти стягнення комісій і просив розподілити судові витрати пропорційно до задоволених вимог. Повідомив, що платежів за кредитом не здійснював, та просив розглядати справу без його участі.

06 жовтня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій підтримав позов, посилаючись на погодження відповідачем умов договору, правомірність процентів і комісій та недостатність доказів права на пільгу. Крім того, зазначив, що нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема в порядку статті 625 ЦК України, не здійснював і відповідних вимог не заявляв. Просив розглядати справу без участі представника позивача.

У запереченнях від 06 жовтня 2026 року відповідач підтримав відзив, указав на поширення пільги не лише на мобілізованих, а й на інші визначені законом категорії військовослужбовців. Повторно визнав лише 10 000,00 грн основного боргу, заперечив проти комісій загальною сумою 2 700,00 грн та просив долучити докази проходження військової служби. Несвоєчасність їх подання пояснив виконанням бойових завдань і відсутністю можливості своєчасно отримати документи.

Сторони просили розглядати справу без їх участі.

За умови неявки всіх учасників у призначене засідання: відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

16 серпня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 16.08.2025-100001049 на суму 10 000,00 грн строком на 217 днів, із датою повернення 20 березня 2026 року. Укладення договору та отримання коштів відповідач прямо визнав у відзиві й запереченнях. Ці обставини відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не потребують доказування, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності такого визнання.

За викладеними в матеріалах справи умовами договору ставка «Стандарт» становить 1 % за день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів, ставка «Економ» - 0,5 % за день у наступних періодах. Передбачено комісію за надання кредиту в сумі 900,00 грн та комісію за обслуговування в сумі 900,00 грн у кожному з двох періодів, наступних за першим. Продовження строку кредитування не передбачене.

Кредит надано для задоволення споживчих потреб, не пов`язаних із підприємницькою чи незалежною професійною діяльністю. Матеріали справи не свідчать про цільове надання кредиту на придбання житла, автомобіля або іншого майна, кредитування якого виключено із законодавчої пільги.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом прийняття пропозиції та підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронна форма договору сама по собі не виключає виникнення у позичальника обов`язку повернути отримані кошти. Факт укладення цього договору відповідачем не оспорюється.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а договір є обов`язковим для сторін. За статтями 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути надані йому кредитні кошти. Особливості споживчого кредитування встановлюються законом.

Відповідач визнав відсутність платежів на погашення кредиту та позов у частині основного боргу. Таке визнання в цій частині не суперечить закону й не порушує прав інших осіб. Підстави звільнення від обов`язку повернути фактично отриманий кредит відсутні. Отже, з відповідача підлягає стягненню 10 000,00 грн основного боргу.

Щодо процентів за користування кредитом

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлює пільгу щодо ненарахування процентів за користування кредитом для військовослужбовців, призваних під час мобілізації або з числа резервістів в особливий період, а також для інших військовослужбовців, які належать до визначених цією нормою категорій та брали або беруть участь у передбачених нею заходах із захисту України. Пільга застосовується з урахуванням установлених законом винятків щодо цільових кредитів.

Твердження позивача про поширення пільги виключно на мобілізованих позичальників не відповідає змісту норми, яка прямо визначає й інші категорії військовослужбовців. Водночас сам по собі статус військовослужбовця не звільняє суд від перевірки належності особи до відповідної категорії, періоду права на пільгу та цільового призначення кредиту.

У наданій копії посвідчення офіцера серії НОМЕР_1 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. Копія сторінки про зміни у службовому стані містить записи про навчання та призначення на офіцерську посаду. Ці документи підтверджують військовий статус відповідача.

Крім того, відповідач надав копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, укладеного 20 червня 2024 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії (м. Одеса) та ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 3 контракту його укладено строком на п`ять років, а згідно з пунктом 11 він набрав чинності 21 червня 2024 року. Пунктом 1 передбачено обов`язок відповідача проходити військову службу протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк, за винятком визначених законом випадків. Отже, передбачений контрактом строк військової служби охоплює дату укладення спірного кредитного договору - 16 серпня 2025 року - та встановлений строк кредитування до 20 березня 2026 року. Цей документ суд оцінює в сукупності з посвідченням офіцера та іншими доказами військового статусу відповідача.

Суд установив, що відповідач належить до категорії осіб, на яких поширюється пільга, і мав право на її застосування протягом усього періоду, за який позивач нарахував проценти. Тому вимога про стягнення 15 500,00 грн процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.

Посилання на листи НБУ та Міністерства оборони України 2014 року не спростовують установленої законом пільги. Такі листи не можуть звузити визначене законом коло осіб або замінити оцінку конкретних доказів за статтею 89 ЦПК України. Наведені позивачем правові висновки щодо документального підтвердження пільги не дають підстав ігнорувати документи, прийняті судом у цій справі.

Повідомлення кредитодавця про військову службу та обізнаність останнього із цим фактом оцінюються судом разом з іншими доказами. Право на законодавчу пільгу не може бути усунуте самим фактом погодження позичальником процентної ставки в договорі.

Щодо 5 000,00 грн процентів за статтею 625 ЦК України, то від даної вимоги позивач відмовився і не просив в цій частині розглядати спір.

Щодо комісій

Військова пільга щодо процентів не є самостійною підставою звільнення від усіх комісій за кредитним договором. Вимоги про стягнення 900,00 грн за надання кредиту та 1 800,00 грн за обслуговування суд оцінює окремо, з урахуванням змісту відповідних умов, характеру послуг і доказів їх надання.

Закон України «Про споживче кредитування» допускає включення комісій до загальних витрат за кредитом. Тому сама назва платежу або його визначення у відсотках від суми кредиту не доводять його незаконності. Водночас згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови, що обмежують права споживача порівняно із законом, є нікчемними. Стаття 11 установлює право споживача безоплатно, один раз на місяць, отримувати визначену законом інформацію про кредит.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду розмежувала допустимі платежі за обслуговування та оплату інформації, яку споживач має право отримувати безоплатно. Цей висновок не означає нікчемності будь-якої комісії за будь-яким договором. Для його застосування необхідно встановити фактичний зміст оплачуваних послуг.

За викладеними умовами спірного договору комісія за обслуговування передбачена за інформаційну підтримку, можливість онлайн-платежів, відновлення пароля, повідомлення про дати платежів, консультації та інші послуги. Договір містить застереження, що безоплатна за законом інформація до цієї комісії не включається. Таке застереження підлягає оцінці разом із конкретним змістом і фактичним наданням послуг, а не може бути проігнороване.

Позивач не конкретизував окремих оплатних послуг, фактично наданих відповідачу у відповідні періоди, та не довів підстав стягнення плати за них. Опис доступності інформаційної підтримки та невизначеного переліку інших послуг не дозволяє встановити, за які саме самостійні послуги нараховано 1 800,00 грн. У частині оплати дій, які кредитодавець зобов`язаний учиняти безоплатно, умова обмежує встановлені законом права споживача та не породжує обов`язку сплатити відповідний платіж. За сукупністю цих обставин вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо 900,00 грн комісії за надання кредиту позивач посилається на перерахування коштів із використанням інтернет-еквайрингу. Цей платіж має інше призначення, ніж щомісячне інформаційне обслуговування, тому висновок у справі № 496/3134/19 не може механічно переноситися на нього.

Позивач не довів, що 900,00 грн є погодженою платою за окрему супровідну платіжну послугу, надану відповідачу, а не додатковою платою за виконання власного обов`язку видати кредит. Зокрема, відсутні докази змісту й вартості послуги, за яку заявлено цей платіж, та її відмежування від надання кредиту. Саме посилання на використання еквайрингу не підтверджує обов`язку відповідача сплатити позивачу 900,00 грн. За цих обставин вимога не доведена. Якщо договір установлює самостійну законну комісію та докази це підтверджують, ця редакція не застосовується.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 не звільняє його від доведення підстав кожного платежу саме за цим договором. Суд розмежовує питання оспорюваності договірної умови, законодавчої нікчемності та доведеності заявленої вимоги. Відсутність зустрічного позову не перешкоджає оцінити заперечення проти стягнення недоведеного платежу або застосувати пряму норму про нікчемність, якщо відповідні обставини встановлені.

Відповідно до статей 12, 81, 89 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається, а суд оцінює кожний доказ та їх сукупність. Розрахунок позивача не має наперед установленої сили. Неподання відповідачем розгорнутого альтернативного розрахунку не усуває обов`язку позивача довести правову підставу і розмір кожної складової боргу.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення 10 000,00 грн основного боргу. У стягненні решти 23 200,00 грн належить відмовити.

За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволених вимог становить 10 000,00 За заявленої суми судового збору 2 662,40 грн пропорційна сума становить 801,93 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76–83, 89, 141, 142, 206, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, рахунок НОМЕР_2 ) заборгованість за основною сумою кредиту за кредитним договором № 16.08.2025-100001049 від 16 серпня 2025 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору в розмірі 801 (вісімсот одна) гривня 93 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники процесу:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833,

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Повне рішення складено 9 жовтня 2026 року.

Суддя -