Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №569/18139/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Музичук В.В.

справа № 569/18139/26,

Рівненський міський суд Рівненської області

у складі головуючої судді Галінської В.В.,

за участю секретаря судового засідання Музичук В.В.,

справа № 569/18139/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального автотранспортного підприємства 1728 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2026 року до суду надійшла позовна заява Комунального автотранспортного підприємства 1728 (далі - КАТП 1728) до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути заборгованість за послугу з управління побутовими відходами у розмірі 7 815,49 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позов обґрунтований тим, що КАТП 1728 з червня 2018 року надає послуги за адресою проживання відповідачки: АДРЕСА_1 . За цією адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким станом на 01 липня 2026 року обліковується заборгованість у сумі 7 815,49 грн. Позивач посилається на рішення органів місцевого самоврядування про визначення виконавця послуг, затвердження норм та тарифів, а також на обов`язок споживача оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги незалежно від наявності письмового договору.

Позивач зазначає, що 06 січня 2026 року сторони уклали письмовий договір № 3190912 про надання послуги з управління побутовими відходами і з цього часу відповідачка сплачує за послугу. Водночас, на переконання позивача, до укладення письмового договору сторони перебували у відносинах на підставі публічних договорів приєднання. Зокрема, позивач посилається на опублікування оновленої публічної пропозиції 27 січня 2026 року.

Ухвалою від 25 серпня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання призначено на 05 жовтня 2026 року о 09 год 30 хв.

15 вересня 2026 року відповідачка подала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечує фактичне отримання послуг до укладення письмового договору, належне підтвердження статусу позивача як виконавця послуг за її адресою протягом усього спірного періоду, укладення публічного договору та правильність розрахунку боргу. Зазначає, що до укладення письмового договору відходи самостійно вивозилися на полігон спільно із сусідом, на підтвердження чого надала квитанції. Також заявила про застосування позовної давності у разі встановлення судом обґрунтованості відповідних вимог.

18 вересня 2026 року позивач подав відповідь на відзив. Зазначає, що КАТП 1728 визначено виконавцем послуг за територіальним принципом, а будинок відповідачки належить до території обслуговування. Посилається на регулярне вивезення відходів у суботу о 08 год 00 хв, відсутність актів-претензій та контррозрахунку відповідачки. Вважає, що надані нею квитанції не ідентифікують особу, яка доставляла відходи, та адресу їх утворення.

28 вересня 2026 року відповідачка подала заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримала свою позицію та зазначила, що відсутність актів-претензій не звільняє позивача від доказування факту надання послуги, а відсутність контррозрахунку - від обґрунтування власних нарахувань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Вказала, що вересня 2025 року тариф на послугу з управління побутовими відходами був встановлений іншими рішеннями міської ради, які є на сайті підприємства і такі ж рішення розміщені щодо нормативів та переможця конкурсу саме КАТП 1728. Щодо нарахувань до 2020 року, до набуття власності на будинок відповідачкою і чому вони покладаються на неї пояснень не надала.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, вказала, що послугами позивача не користується і такі їй не надаються. У рішенням міської ради не вказано вулицю на якій розміщено її житловий будинок. Заперечує надання послуг. Вказує, що сміття, відходи неї утилізуються самостійно.

Заслухавши виступи учасників процесу, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Обов`язок відповідача доводити власні заперечення не усуває обов`язку позивача довести підстави виникнення грошового зобов`язання та його розмір.

За статтями 11, 509, 526 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із передбачених законом підстав, зокрема договорів та інших юридичних фактів, а зобов`язання має виконуватися належним чином. Відповідно до статей 901, 903 ЦК України замовник повинен оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, визначених договором.

Спірні нарахування охоплюють період, протягом якого змінювалося правове регулювання. До введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII відповідні відносини регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV; у сфері відходів діяли Закон України «Про відходи» та Правила, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070.

З 09 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про управління відходами», а подальше регулювання надання послуги здійснюється, зокрема, Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2023 року № 835. Правові підстави нарахувань підлягають оцінці з урахуванням норм, що діяли у відповідний період.

Стаття 20 Закону № 1875-IV передбачала обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані послуги за встановленими відповідно до законодавства цінами та тарифами у строки, визначені договорами. Частина перша статті 9 цього Закону передбачає щомісячну оплату спожитих послуг та встановлює, що споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих до укладення відповідного договору.

Отже, відсутність письмового договору сама по собі не звільняє від оплати фактично отриманих послуг. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц. Водночас цей висновок не встановлює безумовного обов`язку оплачувати будь-які нарахування виконавця і не звільняє його від доказування обставин надання послуг та розміру плати.

Судом встановлено, що 06 січня 2026 року між КАТП 1728 та ОСОБА_1 укладено договір № 3190912. Згідно з пунктом 28 договір набирає чинності з моменту його підписання. У тексті наданого договору не визначено суму заборгованості за попередні роки, яку відповідачка визнає, та не встановлено поширення його умов на відносини сторін з 01 червня 2018 року.

Частина третя статті 631 ЦК України допускає погодження сторонами застосування умов договору до відносин, які виникли до його укладення. Однак укладення договору у січні 2026 року без відповідної умови не підтверджує саме по собі ані існування договору з червня 2018 року, ані визнання відповідачкою нарахованого за попередні роки боргу.

Суд також оцінює доводи позивача про публічні договори з урахуванням спеціального регулювання статті 13 Закону № 2189-VIII. У передбачених законом випадках публічний договір може вважатися укладеним без підписання окремого примірника споживачем. Тому твердження відповідачки про необхідність у всіх випадках особистого вручення оферти та письмового акцепту не є визначальним.

Однак для встановлення виникнення зобов`язання на відповідну дату необхідно з`ясувати зміст застосовного договору, дату та спосіб його оприлюднення, а також виконання передбачених законом умов. Посилання на опублікування оновленого договору 27 січня 2026 року не підтверджує виникнення договірних відносин у червні 2018 року, оскільки ця публікація відбулася після укладення сторонами письмового договору та після завершення періоду формування спірного боргу.

У відповіді КАТП 1728 від 13 червня 2025 року зазначено про розміщення інформації на вебсайтах та у газеті «Сім днів» № 21 від 27 травня 2021 року. Однак сама ця відповідь не відтворює повного тексту оприлюдненого договору та не дозволяє визначити всі умови, за якими позивач обчислив спірні нарахування. Надані матеріали не містять сукупності доказів, достатньої для встановлення дати виникнення та змісту договірного зобов`язання відповідачки за кожний спірний період. Суд не ототожнює цю недостатність доказів із висновком про неможливість укладення публічного договору взагалі.

Рішенням Рівненської міської ради від 25 липня 2019 року № 6237 КАТП 1728 визначено виконавцем послуг на території у межах зазначених у рішенні вулиць. Вулиця Ярослава Мудрого безпосередньо в цьому переліку не названа. Проте опис меж території не тотожний вичерпному переліку всіх розташованих усередині неї вулиць. Тому лише відсутність назви вулиці не є достатньою підставою для висновку, що позивач не мав права надавати послуги відповідачці.

Водночас твердження позивача про належність будинку АДРЕСА_1 до території об`єкта конкурсу потребує підтвердження документами, які дозволяють співвіднести адресу з установленими межами. Саме посилання на рішення № 4459 та № 6237 не доводить фактичного надання послуг за цією адресою протягом усіх місяців, за які здійснено нарахування.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 05 серпня 2025 року № 113 КАТП 1728 визначено переможцем конкурсу та виконавцем операцій зі збирання і перевезення побутових відходів на території Рівненської міської територіальної громади. Суд ураховує цей документ як підтвердження статусу позивача за відповідний період. Однак рішення 2025 року саме по собі не підтверджує надання послуг конкретному споживачу починаючи з червня 2018 року.

Позивач посилається на вивезення відходів за графіком один раз на тиждень у суботу о 08 год 00 хв. Відомості про графік підтверджують установлений порядок організації послуги. Вони не є самостійним підтвердженням фактичного виконання цього графіка та охоплення послугою будинку відповідачки впродовж усього спірного періоду.

З огляду на заперечення відповідачки щодо користування послугою, способу та місця передачі відходів, наданих доказів недостатньо для встановлення фактичного обслуговування її домогосподарства у відповідні періоди. Суд не вимагає оформлення окремого акта приймання послуги за кожне вивезення відходів, але обставини надання послуги мають підтверджуватися узгодженою сукупністю доказів. Загальне твердження про обслуговування населення громади не замінює доказування обставин, що становлять підставу конкретної грошової вимоги.

Стаття 27 Закону № 2189-VIII передбачає порядок перевірки якості послуг та оформлення акта-претензії. Відсутність такого акта має оцінюватися разом з іншими доказами, однак не встановлює безумовної презумпції фактичного отримання послуги за весь заявлений період. У цій справі відповідачка заперечує саме виникнення спірного боргу та фактичне отримання послуг до укладення письмового договору. Тому відсутність актів-претензій не усуває виявленої недостатності доказів позивача.

Надані відповідачкою фіскальні квитанції підтверджують здійснення операцій із захоронення відходів на полігоні. Водночас відсутність у них ідентифікації відповідачки та адреси утворення відходів не дозволяє лише на їх підставі встановити, що протягом усього спірного періоду саме всі відходи її домогосподарства вивозилися самостійно. Суд оцінює ці документи у сукупності з поясненнями відповідачки, а не як безумовний доказ ненадання послуги позивачем. Недостатність цих квитанцій для підтвердження всіх заперечень відповідачки не означає доведеності вимог позивача.

За пунктом 1 частини другої статті 31 Закону України «Про управління відходами» утворювачі побутових відходів зобов`язані укладати договори з виконавцем послуги та вносити плату в установленому порядку. Цей обов`язок не дає підстав без перевірки стягувати суму, щодо якої не доведено період, підстави та правильність нарахування. Суд не встановлює загального права споживача відмовлятися від обов`язкової системи управління побутовими відходами через їх самостійне вивезення.

Окремо суд оцінює розрахунок за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Він містить помісячні нарахування, кількість осіб, відомості про оплату та сальдо за період із червня 2018 року до червня 2026 року. Тому довід про повну відсутність помісячної деталізації не відповідає змісту поданого документа. Водночас наявність деталізації не усуває необхідності підтвердити використані вихідні дані.

Із розрахунку вбачається, що спочатку нарахування проводились на чотирьох осіб, з листопада 2020 року - на трьох, а з вересня 2025 року - на двох. Посилання позивача на наявність у Реєстрі територіальної громади відомостей про двох зареєстрованих осіб на час звернення з позовом не підтверджує кількість осіб, покладену в основу нарахувань у попередні роки. Належного обґрунтування змін цього показника та документів про його величину в кожному відповідному періоді не надано.

У жовтні 2020 року в розрахунку відображено нарахування 356,50 грн, зокрема за попередні місяці 2018-2019 років. Сам запис про донарахування не розкриває правової та фактичної підстави його проведення. Це потребувало пояснення з урахуванням тарифів, норм, кількості осіб та причин коригування за відповідні місяці.

Рішення виконавчого комітету від 05 листопада 2024 року № 130, від 17 вересня 2025 року № 129 та від 11 червня 2026 року № 342 стосуються норм і тарифів за відповідні періоди. Їх чинність не є предметом цього спору. Суд не визнає ці акти протиправними, однак їх наявність не підтверджує автоматично правильність нарахувань за 2018-2023 роки. Наданих матеріалів недостатньо для перевірки всіх історичних нарахувань, у тому числі їх відповідності нормам і тарифам, чинним на дату виникнення кожного платежу.

Суд ураховує, що на кінець грудня 2025 року розрахунок відображає борг 7 815,49 грн. За січень-червень 2026 року нараховано по 107,72 грн щомісяця, загалом 646,32 грн. Водночас у цей період відображено платежі на таку саму загальну суму: 107,72 грн у січні, 107,72 грн у березні, 215,44 грн у квітні, 107,72 грн у травні та 107,72 грн у червні. Сальдо на 01 липня 2026 року залишилося 7 815,49 грн.

Отже, поданий самим позивачем розрахунок та його пояснення про оплату послуг після укладення письмового договору свідчать, що заявлена сума становить залишок нарахувань за попередній період. Самостійної неоплаченої суми за січень-червень 2026 року цим розрахунком не підтверджено. Оплата поточних послуг не є безумовним визнанням відповідачкою всіх попередніх нарахувань, які вона послідовно заперечує.

За таких обставин суд не має достатніх підстав визначити достовірний розмір грошового зобов`язання відповідачки за спірний період. Відсутність її контррозрахунку не дозволяє покласти в основу рішення непідтверджені вихідні дані позивача. Розрахунок є письмовим доказом та оцінюється за загальними правилами, але сам по собі, без достатнього підтвердження обставин виникнення боргу та використаних показників, не доводить обґрунтованості заявленої суми.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не спростовано правомірність нарахувань до 2020 року, до дати набуття будинку у власність відповідачкою і чому на неї покладається обов`язок сплати за послуги за попереднього власника.

Сукупність установлених обставин дає підстави для висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами підстави виникнення і розмір заборгованості 7 815,49 грн. Суд не встановлює, що КАТП 1728 взагалі не здійснювало діяльності на відповідній території, а виходить із недоведеності конкретної вимоги до ОСОБА_1 у заявленому розмірі. Позов підлягає відхиленню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідачки про позовну давність суд зазначає, що її застосування передбачає встановлення порушеного права та обґрунтованості вимоги, для захисту якої подано позов. Оскільки в цій справі позов відхиляється через недоведеність підстав та розміру боргу, відсутні підстави для відмови в ньому саме у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, сплачений позивачем, покладається на нього і не підлягає стягненню з відповідачки.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального автотранспортного підприємства 1728 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з управління побутовими відходами у розмірі 7 815,49 грн - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу вирішено без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі її подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Позивач: Комунальне автотранспортне підприємство 1728, код ЄДРПОУ 03361833, м. Рівне, вул. Стельмаха Володимира, буд. 22.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя -