Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №569/12748/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12748/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

представника відповідача адвоката Голосної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рівненської дирекції ПАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Рівненської дирекції ПАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 157 220,00 грн. майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, судовий збір у сумі 1572,20 грн., 14 600, 00 грн. - оплата послуг судового експерта; 15 000, 00 грн. - оплата послуг правничої допомоги.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 грудня 2025 року о 13 годині 38 хвилин у м. Рівне по вул. Луцька, 29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Logan (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Peugeot 5008 (д.н.з. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_1 . Пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , який порушив вимоги п.п. 2.3б, 16.11 ПДР України, що підтверджується постановою Рівненського міського суду від 27 січня 2026 року у справі № 569/88/26 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність винуватця на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «УПСК» (поліс № ЕР-233083356). 20 березня 2026 року страховик виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 158 190,00 грн. Разом з тим, відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 23.03.2026 року № 699.26СЕ, проведеної судовим експертом Картавовим Ю.О., розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Peugeot 5008, становить 315 410,00 грн. Посилаючись на приписи ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України та правову позицію Верховного Суду, позивач зазначає, що різниця між фактичним розміром шкоди та отриманою страховою виплатою в сумі 157 220,00 грн підлягає відшкодуванню безпосередньо винною особою ОСОБА_2 , у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача вказану суму майнової шкоди, а також судові витрати: 1 572,20 грн судового збору, 14 600,00 грн витрат на проведення судової експертизи та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача адвокат Поліщук Л.І. у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 особисто підписав із ПрАТ «УПСК» угоду про розмір та спосіб виплати страхового відшкодування, якою погодив остаточну суму виплати у розмірі 158 190,00 грн та відсутність будь-яких подальших претензій. Оскільки зазначена угода є чинною та не оскаржувалася, позивач не має права перекладати на відповідача наслідки свого добровільного волевиявлення. Крім того, відповідач вважає розрахунок заявленої до стягнення шкоди математично та юридично некоректним, оскільки позивач безпідставно віднімає від ринкової вартості автомобіля виплачене страхове відшкодування, повністю ігноруючи вартість прийнятних залишків транспортного засобу (що за даними аукціону Audatex становить 130 000,00 грн, а за наданим самим позивачем висновком експерта № 699.26СЕ - 63 324,39 грн). За розрахунком відповідача, проведеним відповідно до норм спеціального законодавства та матеріалів справи, різниця між ринковою вартістю авто до ДТП та після ДТП перевищує ліміт страхового відшкодування лише на 2 085,61 грн. Також відповідач заперечує проти стягнення витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 14 600,00 грн, вказуючи, що вона була замовлена позивачем поза межами судового процесу та за відсутності дійсної потреби, а її висновки суперечать правочину, укладеному позивачем зі страховиком. Заперечуючи проти вимоги про відшкодування 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу, відповідач зазначає про їх співмірність та недоведеність: позивач не надав детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням витраченого часу. З огляду на це відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Представник позивача адвокат Давидюк В.О. у письмових поясненнях спростувала доводи відзиву відповідача та підтвердила правомірність вимог про відшкодування шкоди на підставі ст. 1194 ЦК України. Зазначила, що укладена з ПрАТ «УПСК» угода в рамках прямого врегулювання страхового випадку визначала лише розмір страхового відшкодування (158 190,00 грн) та зумовлювала відсутність претензій виключно до страховика, однак не містила згоди позивача з методологією розрахунку та не обмежувала його право на стягнення невідшкодованої різниці з винуватця ДТП. При цьому, уточнивши розрахунок матеріального збитку з урахуванням висновку автотоварознавчої експертизи № 699.26СЕ (згідно з яким ринкова вартість авто до ДТП становить 315 410,00 грн, а вартість після ДТП - 63 324,39 грн) позивача зменшив розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, до 93 895,61 грн (315 410,00 - 158 190,00 - 63 324,39). Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування судових витрат, адвокат наголосив, що позасудове залучення експерта є законним та процесуально виправданим способом доведення розміру збитків (ст. 106 ЦПК України), а витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн є повністю співмірними зі складністю справи, заперечень та доказів їх неспівмірності відповідачем надано не було, у зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_2 93 895,61 грн майнової шкоди та понесені судові витрати.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 травня 2026 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 42-43)

Представник відповідача адвокат Поліщук Л.І. у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні. Крім того, просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. (а.с. 49-80)

Від представника позивача адвоката Давидюк В.О. надійшли письмові пояснення, у яких вона спростувала заперечення відповідача щодо підстав та порядку обчислення шкоди і, урахувавши вартість залишків транспортного засобу за висновком експерта, зменшила розмір позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди до 93 895,61 грн. Також представник наголосив на законності вимог про компенсацію 14 600,00 грн витрат на експертизу та 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу. (а.с. 95-98)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. (а.с. 104)

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Судом встановлено, що 20 грудня 2025 року о 13 годині 38 хвилин у місті Рівне по вулиці Луцька, 29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault Logan (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Peugeot 5008 (д.н.з. НОМЕР_2 ), який належить на праві власності ОСОБА_1 та перебував під його керуванням. Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача Peugeot 5008 отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , який, керуючи автомобілем Renault Logan, порушив вимоги пунктів 2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху України.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року у справі № 569/88/26 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн . Постанова суду набрала законної сили. (а.с. 9)

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу Renault Logan (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № ЕР-233083356 від 14.10.2025).

Як убачається з матеріалів справи, між потерпілим ОСОБА_1 та страховиком ПрАТ «УПСК» відбулося пряме врегулювання страхового випадку, за результатами якого між ними було підписано Угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування до страхового акта № 175/037/032293/25/1. На виконання умов вказаної угоди ПрАТ «УПСК» 20 березня 2026 року виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 158 190,00 грн.

Згідно з пунктом 3 зазначеної Угоди потерпілий ОСОБА_1 погодився з тим, що після отримання вказаної суми він не матиме до страховика ПрАТ «УПСК» будь-яких майнових вимог та претензій стосовно здійснення страхового відшкодування за фактом цієї ДТП.

З метою встановлення реального розміру матеріального збитку позивач ОСОБА_1 уклав із судовим експертом Картавовим Ю.О. Договір № 699.26СЕ від 23.03.2026 про проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 699.26СЕ від 08 квітня 2026 року, складеного судовим експертом Картавовим Ю.О.: середній ринковий розмір автомобіля Peugeot 5008 (д.н.з. НОМЕР_2 ) у непошкодженому стані на момент ДТП (20.12.2025) становив 315 410,00 грн; вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування фізичного зносу становить 628 346,91 грн, що більше ніж удвічі перевищує його ринкову вартість, а відтак відповідно до Методології товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів ремонт є економічно необґрунтованим, а автомобіль вважається фізично знищеним; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Peugeot 5008 унаслідок ДТП, дорівнює його ринковій вартості до пошкодження та становить 315 410,00 грн; ринкова вартість пошкодженого автомобіля Peugeot 5008 з урахуванням наявних пошкоджень після ДТП (вартість придатних залишків) становить 63 324,39 грн.

За проведення вказаної експертизи позивач сплатив 14 600,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією та актом приймання-передачі наданих послуг. Окрім того, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн позивачем надано Договір про надання правничої допомоги, ордер, акт приймання-виконаних робіт та квитанцію про оплату.

Таким чином, між сторонами виникли цивільно-правові спори щодо відшкодування різниці між фактичним розміром завданої шкоди (з урахуванням вартості придатних залишків авто) та отриманим страховим відшкодуванням безпосередньо з винної особи (завдавача шкоди) на підставі статті 1194 ЦК України, а також щодо розподілу судових витрат.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Так в Постанові Верховного суду України від 13.03.2024 року по справі № 569/4753/23, провадження № 61-16332св23 вказано, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою підлягає відшкодуванню винною особою. Страховик і винуватець – різні суб`єкти відповідальності.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.

Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.

У постанові від 04 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Судом встановлено, що загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Peugeot 5008 (д.н.з. НОМЕР_2 ) унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20 грудня 2025 року з вини водія ОСОБА_2 , складає ринкову вартість автомобіля до ДТП - 315 410,00 грн (оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість і автомобіль є фізично знищеним). З урахуванням вартості придатних залишків транспортного засобу після ДТП, яка згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 699.26СЕ становить 63 324,39 грн, та виплаченого страховиком ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування в розмірі 158 190,00 грн, дійсний розмір невідшкодованої майнової шкоди становить 93 895,61 грн (315 410,00 грн - 158 190,00 грн - 63 324,39 грн).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

За практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 752/18470/16-ц, провадження № 61-48409св18).

Суд зазначає, що заперечення представника відповідача щодо неможливості стягнення різниці шкоди через підписання між позивачем та страховиком Угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд доходить висновку про повну обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрата на сплату судового збору 1 572 грн. 20 коп. та витрати на оплату послуг судового експерта 14 600 грн. 00 коп.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа № 905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа № 922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу надавалась професійна правнича допомога адвокатом Малишевою Анастасією Андріївною, згідно ордеру № 1226051 від 21.05.2026 на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.04.2026.

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене, суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 10 000 грн. 00 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Малишевою А.А., необхідних для надання правничої (правової) допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рівненської дирекції ПАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Водночас вимоги представника відповідача адвоката Поліщук Л.І. про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки за результатами розгляду справи в задоволенні позову не відмовлено, а навпаки - позовні вимоги позивача задоволено повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 4, 10-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 ЦПК України, статтями 1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рівненської дирекції ПАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 93 895 (дев`яносто три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 61 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат послуг на оплату судового експерта в розмірі 14 600 (чотирнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату послуг правничої допомоги в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Третя особа - Рівненська дирекція ПАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ», місцезнаходження: вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 70, м. Рівне, ЄДРПОУ 38391566.

Повний текст судового рішення складено та підписано 13 жовтня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА