Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №511/3414/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3414/26

Номер провадження: 2/511/2316/26

12 жовтня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Замковенко О.Б.,

за участю:

позивача- ОСОБА_1 ,

відповідача- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину, яка потребує матеріальної допомоги,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив стягнути на його користь аліменти на його утримання, як повнолітньої непрацездатної дитини, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі ним позовної заяви до суду і довічно.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 є його батьком. По досягненню його повноліття йому встановлено І (Б)групу інвалідності ( інвалідність з дитинства) довічно. Він отримує державну соціальну допомогу особі з інвалідністю першої групи, якої не вистачає та нею не покриваються його потреби у постійному обстеженні лікаря, закупівлю необхідних ліків та предмети першої потреби. Мати: ОСОБА_3 здійснює за ним постійний догляд та матеріальної допомоги надавати йому не має можливості, оскільки отримує від держави соціальну допомогу по догляду за ним. Зазначає, що відповідач в добровільному порядку не надає йому коштів для забезпечення усім необхідним. У зв`язку з цим, просить вирішити питання про стягнення аліментів з батька ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня подачі ним позовної заяви до суду і довічно, оскільки він має можливість надавати їй матеріальну допомогу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.09.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні з позовними вимогами ОСОБА_1 згоден у повному обсязі.

Суд, на підставі наданих доказів по справі, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 12.05.2008 року Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції Україна, на підставі актового запису №302. ( а.с.6)

На теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 18 років, що підтверджується копією паспорта громадянки України з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 , виданого 05.08.2026 року, орган, що видав- 5141, УНЗР 20080422-02396. (а.с.7)

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства та йому встановлено І (Б) групу інвалідності довічно з 15.06.2026 року, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №207/26/753/В від 15.06.2026 року та посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого 23.07.2026 року Пенсійним фондом України. ( а.с.15-25,12)

Як вбачається з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №207/26/753/В від 15.06.2026 року, ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснює постійний догляд за ним.

Мотиви , з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 8-10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Главою 16 «Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання» СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.

Згідно зі ст. 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Таким чином, СК України зобов`язує батьків утримувати своїх непрацездатних дітей з інвалідністю навіть якщо вони досягли повноліття.

Відповідно до ст. 198 СК України, батьки продовжують бути зобов`язаними утримувати свою дитину після досягнення нею повноліття за наявності у сукупності таких обставин: дочка або син є непрацездатними, непрацездатні повнолітні діти потребують матеріальної допомоги, наявність у батьків можливості надати таку допомогу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Отже, законодавство виділяє три основні види непрацездатності: непрацездатність за віком; непрацездатність за станом здоров`я та непрацездатність у зв`язку із входженням особи до групи осіб, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника. Для наведеної норми важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров`я, тобто наявність у дитини статусу особи з інвалідністю. Особою з інвалідністю визнається особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»). Подібне визначення осіб з інвалідністю міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Для застосування правил статті 198 СК України не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Під потребою матеріальної допомоги розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги - пенсій та допомог у зв`язку з інвалідністю. Батьки не будуть зобов`язані утримувати повнолітню дитину, якщо вони самі є непрацездатними та потребують допомоги або якщо їхній заробіток не дозволяє їм здійснювати утримання.

За змістом положень ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Також, ч.2 ст.182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зі змісту статей 198, 200 СК України слідує, що при встановленні тієї обставини, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання повнолітнім непрацездатним сином, дочкою, доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 459/1381/18).

Частина 1 статті 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, у тому числі: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Для виникнення обов`язку матері, батька утримувати повнолітніх дочку, сина необхідна сукупність таких умов: повнолітні дочка, син є непрацездатними, тобто особами з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи; потребують матеріальної допомоги: під якою розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги, пенсії та допомоги у зв`язку з інвалідністю; матір, батько здатні утримувати повнолітніх дочку, сина, тобто їхній заробіток (доходи) дозволяють їм здійснювати таке утримання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява №31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Сімейний Кодекс України не містить поняття «повнолітня непрацездатна дитина».

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Особа з інвалідністю - це повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя (стаття 1 Закону України Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»).

При цьому не має значення, яку групу інвалідності має син (донька). Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна прийти до наступних висновків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_1 зазначив, що отримує державну соціальну допомогу особі з інвалідністю першої групи, якої не вистачає та нею не покриваються його потреби у постійному обстеженні лікаря, закупівлю необхідних ліків, засобів догляду, проте доказів таких витрат суду не надано.

Між тим, судом враховується що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги.

Оскільки відповідач позов визнав, при таких обставинах, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід стягнути на користь сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, на весь період непрацездатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позивач звернувся до суду з позовом 07.09.2026 року, тому суд вважає за необхідне у відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, стягувати аліменти з дати пред`явлення позову, а саме з 07.09.2026 року.

Згідно з ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

На підставі ст.182,191,198,200 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 81, 141,258-259, 263, 265, 273,354,355,430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину, яка потребує матеріальної допомоги, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 07.09.2026 року і на весь період непрацездатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1331,20грн. на користь держави (Стягувач: Державна судова адміністрація України. Реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Допустити негайне виконання рішення у межах суми аліментів за один місяць відповідно до ст. 430 ЦПК України.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 13 жовтня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак