Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №568/1302/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1302/26

Провадження №2/568/694/26

12 жовтня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 01 жовтня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101218566. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер його мобільного телефонe.

Відповідно до умов вказаного договору позикодавець надав позичальнику фінансовий кредит в розмірі, на умовах строкової, звітності платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

26 грудня 2023р. ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №26122023, відповідно до умов якого ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу №26122023 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики №101218566 у сумі 12406,00 грн, з яких: 4000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 8406,00 гривень заборгованість за відсотками, 0,00 гривень заборгованість за комісією.

Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики №101218566 у сумі 12406,00 грн, з яких: 4000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 8406,00 гривень заборгованість за відсотками.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить в їх задоволенні відмовити. Також просить до спірних правовідносин строк позовної давності, у випадку, якщо суд встановить, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності. Відповідач також заперечує факт укладення зазначеного договору, вказуючи що не пам`ятає укладення зазначеного договору та примірника зазначеного договору у нього немає. Також заявлений розмір заборгованості вважає необгрунтованим, з огляду на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості йому незрозумілий, в ньому не розмежовано підстави та дати нарахування основної суми боргу, відсотків, комісій, штрафних санкцій та інших платежів. Також вказує, що позивачем не доведено безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора.

Представником позивача надано відповідь на відзив, заперечуючи обставини, викладені відповідачем у відзиві. Вказує, що кредитний договір укладено сторонами в електронній формі, до якого позичальником власноруч вносились дані. Заперечуючи щодо розрахунку заборгованості. наданого позивачем, відповідач власного розрахунку не надав. а також не скористався своїм право клопотати про призначення експертизи. заборгованість відповідача складається з тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що нараховані первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору та в межах строку дії договору. Проте відповідачем умови договору не виконувались, що призвело до виникнення заборгованості. Також вказує, що право вимоги перейшло до позивача згідно до умов договору факторингу, укладеного відповідно до чинного законодавства та всі докази цього надано суду та відповідачу. Щодо строку позовної давності, то згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії. З огляду на вищезазначене позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представником позивача подано до суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за №761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Оскільки повне рішення складено 12.10.2026, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 05.10.2026, датою ухвалення даного рішення є саме 12.10.2026 в силу ч.5 ст.268 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101218566, відповідно до п.1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначний п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній в п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 грн. (п.1.2 договору). Кредит надається загальним строком на 105 днів, з 01.10.2023 (дата надання кредиту) і складається із пільгового та поточного періодів (п.1.3 договору). Пільговий період складає 15 днів, який завершується 16.10.2023 року, поточний період складає 90 днів та закінчується 14.01.2024 року. Термін повернення кредиту та сплати комісії та процентів за користування кредитом 14.01.2024 (п.1.4 договору).

Комісія за надання кредиту 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,0% від суми кредиту одноразово. (п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 6,00 грн, які нараховується за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, та протягом поточного періоду: 10800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п.1.5.2, п.1.5.3 договору).

Цей договір укладається в електронні формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6 договору).

Кредитні кошти надається безготівково на рахунок позичальника з використанням карти: НОМЕР_1 .

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 разом з підписанням кредитного договору також було підписано паспорт споживчого кредиту №101218566 і погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит №101218566.

Відповідно до додатку №1 до Договору про споживчий кредит №101218566 від 01.10.2023, наведено графік платежів за договором про споживчий кредит, де вказано, що строк, на який надано кредит становить 105 днів, дата видачі кредиту 01.10.2023, дата повернення 14.01.2024, сума кредиту 4000,00 грн, проценти за користування кредитом 10806,00 грн, комісія за надання кредиту 0,00 грн., реальна річна процентна ставка 9358,00 %, загальна вартість кредиту 14806,00 грн.

Факт перерахування грошових коштів в розмірі 4000,00 грн на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням №73581374 від 01.10.2023.

З наданих доказів вбачається, що під час укладення кредитного договору №101218566 від 01.10.2023 року сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідачем не надано суду допустимих доказів, які підтверджують ту обставину, що він не укладав з ТзОВ «Мілоан» вказаного вище кредитного договору. Відомості щодо оскарження відповідачем цього Договору, визнання його судом недійсним в матеріалах справи відсутні.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за кредитним договором №101218566 від 01.10.2023 року, проте не виконував взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти в повному обсязі не повернув. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, доказів погашення заборгованості суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вказаного кредитного договору, а також отримання відповідачем на підставі вказаного договору кредитних коштів в розмірі 4000,00 грн.

26 грудня 2023 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26122023, у відповідності до умов якого ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) за плату належні йому, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає права вимоги до боржників згідно Реєстру боржників, що формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №26122023 від 26.12.2023, ТзОВ «Мілоан» передало, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло Реєстр Боржників після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу №26122023 від 16.12.2023 від ТзОВ «Мілоан» до ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» переходять права вимоги заборгованості від боржників і ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №2 до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023, ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №101218566 в сумі 12406,00 гривень, з яких 4000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 8406,00 гривень заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за договором про споживчий кредит №101218566 від 01.10.2023 року в розмірі 12406,00 гривень, з яких 4000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 8406,00 гривень заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.5 ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаних договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами не виконав, у передбачений в договорах строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основними зобов`язаннями, яка складається із суми позики за договором №101218566 від 01.12.2023 року, укладеним з ТзОВ «Мілоан» розмірі 4000,00 гривень.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 4000,00 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою та відповідачем кредитного договору, фінансова установа надала позичальнику позику, а останній зобов`язувався повернути надану позики у повному обсязі у визначені договором строки 105 днів.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Умови договору, що укладено 01.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , містять усі складові, що визначені у частині 1 статті 12 цього Закону, та не обмежують права позичальника, а отже не можуть бути визнані нікчемними.

Умовами договору передбачено та вбачається з розрахунку заборгованості, первісним кредитором відповідачу в період із 01.10.2023 року по 25.12.2023 року за договором №101218566 щоденно нараховувалися відсотки за користування кредитом в узгодженому розмірі: протягом перших 15 днів користування кредитом в період з 01.10.2023 року по 16.10.2023 року в розмірі 0,01%, що становить 0,40 грн в день., а в подальшому в період з 17.10.2023 року по 25.12.2023 року в розмірі 3,00%, що становить 120,00 грн в день.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 8406,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідно до статті 267 ЦПК України варто зазначити наступне.

Зі змісту статті 256 ЦПК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з матеріалів справи кредитний договір №101218566 укладений 01 жовтня 2023 року строком на 105 днів.

Таким чином, з огляду на закінчення встановленого договором строку кредитування, перебіг загальної позовної давності за вимогами Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором розпочався 15 січня 2024 року.

Починаючи з 17.03.2022 розділ Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» наступного змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав законної сили 03.09.2025, зазначений пункт виключено.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана 28.07.2026, тобто із дотриманням процесуальних строків та вимог чинного законодавства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо заявлених у позові вимог не був пропущений.

Розподіл судових витрат.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., а отже, відповідно до наведеної вище норми закону на користь позивача з відповідача підлягає стягненню вказана сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 267, 526, 549-552, 612, 1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит №101218566 від 01.10.2023 року в розмірі 12406 (дваднадцять тисяч чотириста шість) гривень 00 копійок, з яких 4000,00 гривень - заборгованість за основним боргом, 8406,00 гривень – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» , код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження м.Бровари вул.Лісова,2, поверх 4 Броварського району Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026 року.

Суддя В.О. Троцюк