Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №565/2264/26 — Вараський міський суд Рівненської області

Справа № 565/2264/26

Провадження № 2/565/1297/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

секретар судового засідання Бірюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу № 565/2264/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2026 року до Вараського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява, в якій ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №583407476 від 06.04.2020 р. у розмірі 19 804,60 грн., судовий збір у розмірі 2622,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.04.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №583407476 на суму 8 000,00 грн. Договір укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора FV9V5S72. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передала ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняв належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

06.12.2021 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 06/12/2021-01 відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до п.2.1. вказаного Договору факторингу, перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 06.12.2021 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19 804,60 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 804,60 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Волощука П.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 в цивільній справі №565/2264/26 про стягнення заборгованості за кредитним договором №583407476 від 06.04.2020 року в розмірі 19 804.60 гривень, у повному обсязі. Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, у повному обсязі та стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 понесені відповідачем судові витрати в розмірі 10000,00 (Десять тисяч) гривень. Крім того, застосування позивачем збільшеної процентної ставки за межами строку кредитування, є незаконним, оскільки загальнонаціональний карантин через пандемію COVID-19 в Україні тривав з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (постанова КМУ від 27.06.2023 №651). Враховуючи таке, позивачем заявлено безпідставні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом на підставі Договору, що нараховані поза межами строку кредитування – в період з 14.04.2020 року по 02.07.2020 року.

Наявні матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів пролонгації строку кредитування, а тому враховуючи вище наведену актуальну практику Верховного Суду та положення Цивільного кодексу України, за наявності достатніх підстав позовні вимоги можуть бути задоволені судом лише в межах неповернутої суми кредиту та проценти за користування кредитом виключно у межах строку кредитування – 7 днів, на відміну від заявленої вимоги Позивача.

Отже, при ухваленні судового рішення за результатом розгляду позовної заяви та при стягненні заявленої Позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Очевидно, що визначений позивачем розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Разом з тим, за умови відсутності доказів надання відповідачу кредиту та отримання ним безпосередньо кредитних коштів, відповідач в цілому не визнає заявлених до нього позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів відповідач приходить до переконання, що, лише за наявності законних підстав, з нього на користь позивача може бути стягнено заборгованість за «тілом» кредиту в сумі 8000,00 гривень та проценти в сумі 929 грн 60 коп.

Від представника позивача Сахарової О.І. до суду надійшла відповідь на відзив в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором №583407476 від 06.04.2020 року у розмірі 19804,60 грн., яка складається з наступного: 8000,00 грн. заборгованість по кредиту; 11804,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн. покласти на відповідача. При заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Одноразовий персональний ідентифікатор - FV9V5S72 направлено відповідачу 06.04.2020 о 21:32:08 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів – НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній Товариства 06.04.2020 о 21:53:31.

Звертають увагу, що відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Проте, відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, в заяві просили розгляд справи провести за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

06.04.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір кредитної лінії №583407476, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а та, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (пункт 1.1 кредитного договору).

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач не заперечує факт отримання кредиту за вказаним договором.

Відповідно до частини 1 статті 1054ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, за ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі 19 804,60 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 804,60 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Викладене дає підстави для суду, що у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором кредитної лінії №583407476 від 06.04.2020 р. у сумі 19 804,60 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передала ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняв належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

06.12.2021 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 06/12/2021-01 відповідно до умов якого, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до п.2.1. вказаного Договору факторингу, перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 06.12.2021 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19 804,60 грн, з яких 8 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 804,60 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України, передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому(майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до законну має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК).

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що у зв`язку з порушеннями відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №583407476 від 06.04.2020 року у нього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн.

Разом з тим, суд вирішуючи питання щодо розміру відсотків за користування кредитом, які підлягають до стягнення із відповідача, бере до уваги наступні обставини.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у пункті 35 Постанови.

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 19 804,60 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 11 804,60 грн.

Разом з тим, суд доходить висновку, що підстави для стягнення відсотків у розмірі 10 875,00 (11 804,60 грн - 929,60 грн) грн відсутні, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про споживчий кредит № 583407476 від 06.04.2020 року був погоджений сторонами та становив 7 днів з 06.04.2020 року (строк кредитування) до 13.04.2020 року.

В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.

Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит становить 929,60 грн за період з 06.04.2020 року по 13.04.2020 року.

Пред`являючи позов, позивач поніс 2 662,40 грн витрат зі сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №59592 від 11.09.2026.

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог 45,08%, а саме 1 200,20 грн.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, типовість позовних заяв характерних позивачу, критерії реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Ейс» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 відмовити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №583407476 від 06.04.2020 р. на загальну суму 8 929 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 20 (двадцять) коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", місце знаходження м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя І.Ю. Зейкан