Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №521/13923/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/13923/26

Номер провадження № 2/521/9087/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р. м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

при секретарі Коржеван В.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Юридичний департамент Одеської міської ради (Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради) про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Юридичний департамент Одеської міської ради (Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради) з позовом про скасування арешту майна.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 і вона звернулась за оформленням спадку після смерті чоловіка до приватного нотаріуса. В той же час, при зверненні до нотаріуса за оформленням спадкової справи, ОСОБА_1 нотаріусом було повідомлено, що оформити право власності на спадок ОСОБА_2 нотаріус не зможе оскільки у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно. Державному реєстрі іпотек. Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно спадкодавця ОСОБА_2 вказано, що стосовно його мається обтяження – арешт майна № 7352578 від 09.06.2008 р., яке було накладено 5-ю Одеською державною нотаріальною конторою на підставі Постанови серії АА № 612953 від 02.06.2008 р., яка була винесена державним виконавцем Другого відділу ДВС Малиновського районного управління юстиції м. Одеси Волошиним А.А. Згідно відомостей з АСВП відкриті виконавчі провадження відносно її покійного чоловіка відсутні. Позивач через свого представника звернувся до відповідача з запитом про надання інформації щодо виявлених обтяжень і за вих. № 135037 від 07.07.2026 р. отримав відповідь про те, що відповідно до бази АСВП відсутні будь-які відомості щодо провадження при примусовому виконанні якого було накладено арешт постановою серії АА № 612953 від 02.06.2008 р., яка була винесена державним виконавцем Другого відділу ДВС Малиновського районного управління юстиції м. Одеси Волошиним А.А., за якою було внесено обтяження – арешт майна № 7352578 від 09.06.2008 р. стосовно ОСОБА_2 . В той же час, відповідно до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 р., строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву становить 3 (три) роки, а тому виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 знищені.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно померлого чоловіка позивача, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно виконавчого провадження, яке станом на теперішній час є знищеним, є невиправданим втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном, перешкодою для оформлення ним спадку у зв`язку з цим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законного інтересу.

Ухвалою суду про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 11.08.2026 було постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідач 03.09.2026 року через «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення заявленого позову не заперечував, а просив врахувати, що смерть ОСОБА_2 сама по собі не є автоматичною підставою для зняття арешту, а питання правонаступництва підлягає вирішенню відповідно до характеру відповідного зобов`язання та вимог законодавства. В обґрунтування своєї правової позиції Відповідач зазначив, що арешт був накладений у 2008 р., а оскільки строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки, то матеріали виконавчого провадження, в межах якого була винесена постанова серії АА № 612953 від 02.06.2008 р., відсутні. Відділу не вдалося встановити, у якому саме виконавчому провадженні було накладено зазначений арешт.

07.09.2026 через «Електронний суд» представник позивача – адвокат Пугач Р.І. надав відповідь на відзив у якому пояснив, що згідно відзиву сам відповідач не заперечує проти задоволення заявленого позову, а навпаки повністю підтверджує аргументи Позивача про те, що: - матеріали виконавчого провадження, в межах якого була винесена постанова серії АА № 612953 від 02.06.2008 року, відсутні; - відповідно до бази Автоматизованої системи виконавчих проваджень відсутні будь-які відомості щодо виконавчого провадження, під час примусового виконання якого було накладено арешт постановою серії АА № 612953 від 02.06.2008 року, яка була винесена державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси Волошиним А.А. Відділу не вдалося встановити, у якому саме виконавчому провадженні було накладено зазначений арешт. Таким чином, на теперішній час у відділі відсутні відомості про виконавче провадження, в межах якого був накладений арешт № 7352578 від 09.06.2008 року; - матеріали відповідного виконавчого провадження за 2008 рік у відділі відсутні у зв`язку із закінченням встановленого строку їх зберігання та знищенням у встановленому порядку; - у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника відповідний арешт знімається у встановленому законом порядку. Частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, а тому просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Третя особа: Юридичний департамент Одеської міської ради (Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради) пояснення на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження, до суду не подав, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 являлась дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим «Палацем Одружання» виконавчого комітету Одеської міської ради 27.10.1978 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на підставі «Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 23.10.20207 р.» на праві приватної спільної часткової власності:

ОСОБА_2 (батько) – 1/5 частина;

ОСОБА_1 (мати) – 1/5 частина,

ОСОБА_3 (син) – 1/5 частина,

ОСОБА_4 (син) – 1/5 частина,

ОСОБА_5 (син)- 1/5 частина, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 23.10.2007 р. Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради.

Відповідно до Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 86233184 від 05.08.2026 р. зареєстрована спадкова справа № 75979029 після смерті ОСОБА_2 .

Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно. Державному реєстрі іпотек. Єдиного реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 48876833 від 05.08.2026 р. стосовно спадкодавця ОСОБА_2 вказано, що стосовно його мається обтяження – арешт майна № 7352578 від 09.06.2008 р., яке було накладено 5-ю Одеською державною нотаріальною конторою на підставі Постанови серії АА № 612953 від 02.06.2008 р., яка була винесена державним виконавцем Другого відділу ДВС Малиновського районного управління юстиції м. Одеси Волошиним А.А.

На підставі відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій України, 5-а Одеська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ: 02899795) ліквідована 03.01.2018 р.

Позивач, через свого представника, звернувся до відповідача про надання інформації щодо виявленого обтяження, на який за вих. № 135037 від 07.07.2026 р. було отримано відповідь про те, що відповідно до бази АСВП відсутні будь-які відомості щодо провадження при примусовому виконанні якого було накладено арешт постановою серії АА № 612953 від 02.06.2008 р., яка була винесена державним виконавцем Другого відділу ДВС Малиновського районного управління юстиції м. Одеси Волошиним А.А., за якою було внесено обтяження – арешт майна № 7352578 від 09.06.2008 р. стосовно ОСОБА_2 . В той же час, відповідно до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017 р., строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву становить 3 (три) роки, а тому виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 знищені.

Позивач, через свого представника, звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси запитом про надання відомостей про наявність справ стосовно ОСОБА_2 , на який було отримано відповідь за вих. № 12/132/2026 від 08.07.2026 р., відповідно до якої у період 2008 року цивільної справи чи справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 не виявлено.

Позивач через свого представника звернувся до Міністерства юстиції України з проханням повідомити хто являється правонаступником Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на який було отримано відповідь за вих. № 113449/126992-33-26/20.3.2 від 30.07.2026 р. відповідно до якої згідно до положень статті 95 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Також зазначено, що відповідно до частини першої статті 104 Кодексу юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Таким чином ліквідація – це один з видів припинення юридичної особи, який не передбачає правонаступництва.

Одеська філія Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 25052707) ліквідована.

Пошук відомостей в Єдиному державному реєстрі здійснюється відповідно до ідентифікаторів, встановлених пунктом 4 розділу І Порядку, зокрема щодо юридичної особи – за ідентифікаційним кодом юридичної особи в ЄДРПОУ; щодо відокремленого підрозділу юридичної особи – за ідентифікаційним кодом в ЄДРПОУ, юридичною особою, яка утворила відокремлений підрозділ.

Разом з тим, Відділом по роботі з державними підприємствами Міністерства юстиції України повідомлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 11.09.2015 р. № 258/7 «Про ліквідацію державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції» (далі – Наказ № 258/7) прийнято рішення про припинення державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (код згідно з ЄДРПОУ 25287988) (далі – ДП «Держінформ`юст») шляхом ліквідації.

Відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що відкритих виконавчих проваджень за якими боржником є ОСОБА_2 не виявлено.

Аналогічна інформація міститься в Єдиному державному реєстрі боржників, що підтверджується відповідним витягом.

Згідно п. 9.9. та п 9.15. Наказу міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 (втратив чинність на підставі Наказу Міністерства Документ №2302/5 від 19.07.2017) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, в даному випадку до 2011 та здавальні описи (завершених виконавчих проваджень), реєстр завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, мають трирічний строк зберігання, акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення п`ятирічний, тобто до 2016 р.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Ч. 1 ст. 1241 ЦК України встановлює, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

На підставі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Тому враховуючи, що Позивач являється непрацездатною вдовою, на момент смерті спадкодавця постійно проживала з ним, від прийняття спадщини не відмовилась, то вона являється спадкоємцем, який прийняв спадщину.

На підставі ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Як слідує із ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20 (провадження № 61-19730св21).

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

На підставі ч. 5 ст. 59 закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479ц19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

На сьогодні позивач позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно і розпоряджатися належним йому майном, у зв`язку з наявність зареєстрованого за її покійним чоловіком обтяження. Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Суд також враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 18 років) нескасованого арешту на майно особи в рамках виконавчого провадження під час якого було накладено вищевказане обтяження, при тому, що саме виконавче провадження знищене є невиправданим втручанням у право власності позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

В той же час, оскільки неможливо встановити, хто був стягувачем в межах виконавчого провадження, позивач позбавлений можливості пред`явити позов до особи, в інтересах якого був накладений арешт.

При цьому позивач використав всі процесуальні можливості щодо встановлення особи стягувача, проте листом Хаджибейського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) підтверджено, що надати інформацію про накладання арешту не мають можливості в зв`язку зі знищенням архівних справ.

Згідно висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та зняття арешту з нерухомого майна, оскільки накладення арешту перешкоджає позивачу у вільному розпорядженню майном, і суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими та мають бути задоволені.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.15, 16, 316, 319, 321, 391 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Юридичний департамент Одеської міської ради (Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради) про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, тип обтяження: арешт нерухомого майна, який зареєстрований 09.06.2008 р. за № 7352578 реєстратором: 5-ю Одеською державною нотаріальною конторою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному державного реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі постанови АА № 612953 від 02.06.2008 р., винесеної державним виконавцем Другого відділу ДВС Малиновського районного управління юстиції м. Одеси Волошиним А.А., тип майна: 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером обтяження: 7352578, дата та час державної реєстрації: 09.06.2008 року 14:33:24.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 жовтня 2026.

Суддя: І.О. Поліщук