Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №521/22098/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/22098/25

Провадження № 2/521/2366/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О. С.,

секретаря судового засідання Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі — ТОВ «Споживчий центр», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі — відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 25 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено кредитний договір № 25.11.2024-100000662. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 155 днів. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, своєчасно перерахувавши кошти на вказаний відповідачем банківський рахунок за допомогою сервісу інтернет-еквайрингу. Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати плати за користування ними належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду із позовом утворилася заборгованість у загальному розмірі 12 040,00 грн. Зазначена сума складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн; заборгованості за процентами в розмірі 4 960,00 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 360,00 грн; комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 720,00 грн; нарахованої неустойки в розмірі 2 000,00 грн. Зважаючи на викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 12 040,00 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн. Крім того, позивач просив проводити розгляд справи за відсутності свого представника.

Короткий зміст позиції відповідача

Відповідач направила на адресу суду та кредитодавця заяви, у яких заперечувала проти задоволення позовних вимог. Свою позицію відповідач обґрунтовувала тим, що вона не зверталася до позивача з метою отримання мікропозики, не укладала спірного кредитного договору від 25 листопада 2024 року, не уповноважувала інших осіб діяти від свого імені та стала жертвою шахрайських дій з використанням її персональних даних, у зв`язку з чим просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Рух справи та процесуальні дії суду

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлялася належним чином, надала письмові пояснення щодо суті спору. З огляду на те, що відповідач реалізувала своє процесуальне право на подання заперечень, суд, керуючись приписами Цивільного процесуального кодексу України, ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів (без ухвалення заочного рішення). Відповідно до положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, врахувавши принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 25 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25.11.2024-100000662. За умовами вказаного договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн строком на 155 днів (до 28 квітня 2025 року). Укладення договору відбулося дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник пройшла процедуру ідентифікації через систему BankID Національного банку України. Договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий у вигляді смс-повідомлення на номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 4.1 договору, сторони погодили спосіб перерахування коштів позичальнику на її електронний платіжний засіб із реквізитами 4441-11XX-XXXX-9901. На виконання умов договору позивач 25 листопада 2024 року перерахував на вказану картку кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн, що підтверджується квитанцією системи інтернет-еквайрингу.

Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача становить 12 040,00 грн та складається з: тіла кредиту — 4 000,00 грн; процентів за користування кредитом — 4 960,00 грн; комісій — 1 080,00 грн (360,00 грн + 720,00 грн); неустойки — 2 000,00 грн.

Між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання споживчого кредиту, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».

Мотивована оцінка аргументів сторін, відхилені докази та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінюючи аргументи відповідача про те, що договір нею не укладався, а її даними заволоділи шахраї, суд зазначає наступне. Згідно зі статтями 205, 207 Цивільного кодексу України та положеннями Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18) неодноразово наголошував, що підписання договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора (смс-коду) є належним та достатнім доказом волевиявлення особи на укладення правочину. Матеріалами справи підтверджено, що для укладення спірного договору була використана процедура ідентифікації клієнта через систему BankID, пароль-ідентифікатор надсилався на номер телефону, вказаний як фінансовий, а кредитні кошти були перераховані на банківську картку.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що договір нею не укладався, а її персональними даними скористалися шахраї, суд виходить з наступного.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 травня 2023 року у справі № 522/19129/21), безперешкодний доступ до фінансового номера телефону та банківських рахунків особи презюмується її власним волевиявленням, поки не доведено інше.

Для укладення спірного договору була здійснена ідентифікація через систему BankID НБУ, яка передбачає передачу банком-ідентифікатором верифікованих даних клієнта. Одноразовий ідентифікатор для підписання договору був направлений на номер телефону відповідача, а кредитні кошти перераховані на банківську картку.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, стверджуючи про шахрайські дії, не надала суду доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення саме за цим фактом, доказів втрати телефону, блокування SIM-картки чи компрометації банківської картки на момент укладення спірного правочину.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача не спростовують презумпцію правомірності оспорюваного правочину та факту отримання нею кредитних коштів. Тому вимоги про стягнення тіла кредиту (4 000,00 грн) та нарахованих згідно з умовами договору процентів (4 960,00 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісій (за надання кредиту в розмірі 360,00 грн та за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720,00 грн, разом — 1 080,00 грн).

Вирішуючи спір у цій частині, суд керується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, фінансовим установам забороняється вимагати від клієнта плату за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, забезпечення інформаційної підтримки, організація перерахування коштів тощо). Такі дії не є самостійними фінансовими послугами, які замовив позичальник, а є наслідком реалізації прав та обов`язків кредитодавця. Умови кредитного договору про встановлення комісії за надання та обслуговування кредиту є нікчемними, оскільки покладають на споживача обов`язок оплачувати дії, що становлять економічну потребу самого позивача. З огляду на це, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача комісій у загальному розмірі 1 080,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 2 000,00 грн.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, дію норми щодо звільнення від сплати неустойки у період дії воєнного стану було обмежено. Зазначений закон дозволив кредитодавцям нараховувати штрафні санкції (неустойку) за договорами про споживчий кредит, укладеними після набрання ним чинності. Оскільки спірний договір укладено 25 листопада 2024 року (тобто після законодавчих змін), нарахування позивачем неустойки є правомірним. Розрахунок неустойки відповідає умовам договору, а тому вимога про її стягнення у розмірі 2 000,00 грн підлягає задоволенню.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 10 960,00 грн (4 000,00 грн — тіло кредиту, 4 960,00 грн — проценти, 2 000,00 грн — неустойка). У задоволенні вимог щодо стягнення комісій належить відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 10 960,00 грн із заявлених 12 040,00 грн (що становить 91,03 % від ціни позову), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 205,11 грн (2 422,40 грн х 91,03 %).

Керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.11.2024-100000662 від 25.11.2024 у загальному розмірі 10 960 (десять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000,00 грн; заборгованості за процентами в розмірі 4 960,00 грн; неустойки в розмірі 2 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення комісій у розмірі 1 080,00 грн) — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 205 (дві тисячі двісті п`ять) гривень 11 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) 37356833; поточний рахунок у форматі IBAN НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 13.10.2026 року.

Суддя О.С. Леонов

13.10.26