Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №561/1051/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/1051/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

судді – Світличного Р.В.,

за участю секретаря – Савич Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зарічне за правилами спрощеного позовного провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

УСТАНОВИВ:

26 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через свого представника Усенка М.І. засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до суду з вказаним з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16400,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог вказує про те, що відповідно до укладеного електронного договору «Про надання коштів на умовах споживчого кредиту» від 21 листопада 2020 року №1267644 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» відповідачка отримала кредит в сумі 5000,00 грн строком на 30 днів до 18 липня 2020 року, з можливістю пролонгації та зі сплатою відсотків за користування кредитом. У зв`язку з невиконанням узятих на себе зобов`язань перед первісним кредитором утворилась заборгованість в сумі 16400,00 грн, яку ТОВ «Лінеура Україна» за договором відступлення права вимоги № ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 року відступило для ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал». У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань у встановленому договором порядку та строки, станом на день звернення до суду ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 16400,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в судове засідання, та встановлено строк для подання відзиву.

02 вересня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Шевченко А.В. подав відзив у якому стверджує, що відповідачка ОСОБА_1 кредитний договір не укладала, доказів отримання кредитних коштів матеріали справи не містять, та просив відмовити в позові повністю за недоведеністю позовних вимог або задовольнити частково.

У відповіді на відзив від 29 вересня 2026 року представник позивача Усенко М.І. просив задовольнити позов, оскільки договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений відповідно до чинного законодавства, всі істотні умови кредитного договору виконані, відповідачці були зараховані кредитні кошти. А тому підстав для відмови в позові немає.

29 вересня 2026 року адвокат Шевченко А.В. подав заперечення на відповідь на відзив, в яких просив залишити без розгулу відповідь на відзив у зв`язку з пропуском строків подання такої заяви по суті справи. Також заявив клопотання про стягнення з позивача на користь відповідачки 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір № 1267644 «Про надання коштів на умовах споживчого кредиту», відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 5000,00 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за зниженою процентною ставкою 1,90 % в день та стандартною процентною ставкою 1,90% в день строком на 30 днів з можливістю його пролонгації (п.1.3, 1.4.1, 1.4.2, 4 цього договору).

Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т037, 21 листопада 2020 року о 13:24:12. Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши 21 листопада 2020 року договір № 1267644 ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти (п. 6.4.1 договору).

Надходження кредитних коштів в сумі 5000,00 грн 21 листопада 2020 року на належну відповідачу банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , підтверджується відомостями АТ КБ "Приватбанк", які витребовувалися судом за клопотанням позивача.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

21 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура України» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 року у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура України» за плату відступає для ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників.

З розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Лінеура Україна» видно, що заборгованість відповідача розрахована у проміжок часу з 21 листопада 2020 року по 21 квітня 2021 року і становить 16400,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 11400,00 сума заборгованості за процентами.

З цього розрахунку слідує, що заборгованість за процентами проведена поза межами визначеного сторонами у п. 1.3. договору № 1267644 про надання коштів на умовах споживчого кредиту тридцятиденного строку кредитування та пролонгацією на такий самий строк.

В п. 1.3. договору № 1267644 про надання споживчого кредиту записано, що строк кредиту може бути продовжений у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Згідно п. 4.1. договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.2.

Пунктом 4.2., 4.3. договору визначено, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 31 грудня 2020 року відповідачкою ОСОБА_1 здійснено платіж процентів за користування кредитом в розмірі 2850 грн.

Вказана обставина підтверджується додатковим договором від 21 грудня 2020 року до договору №1267644 про надання кредитних коштів та свідчить про продовження строку користування кредитом на 30 днів.

Позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази продовження строку користування кредитом після 25 січня 2021 року, як в порядку п. 4.2.-4.5. договору, так і у будь-якому іншому порядку.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином заборгованість відповідача за процентами становить 2850,00 грн, як і узгоджено сторонами з урахування строку пролонгації кредиту, відповідно загальна сума заборгованості становить 7850 грн (5000,00 +2850,00 = 7850,00).

Доказів погашення указаної заборгованості ні позивачу ні попередньому кредитору відповідачем не надано, а тому позов слід задовольнити лише у цій частині.

Пред`являючи позов, позивач поніс 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір слід розподілити за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов майнового характеру задоволений на 47,87 % відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 1274,49 грн судового збору (2662,40 х 47,87% = 1274,49 грн).

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує правила ч. 4 ст. 137 ЦПК України, згідно яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 31 серпня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, додатковій постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 року в справі №734/2313/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано договір про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 р., акт наданих послуг правової (правничої) допомоги №195 від 07 серпня 2026 року зі змісту яких вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано правову допомогу для ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на суму 8000 грн. є очевидно завищеними та підлягають зменшенню, адже виконані адвокатом роботи не потребували багато часу та були не складними.

Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача повинен становити 1000,00 грн.

З аналогічних підстав до стягнення з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню документально підтверджені витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

На підставі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263 265, 280-282, 287, 289 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1267644 від 21 листопада 2020 року у розмірі 7850,00 грн (Сім тисяч вісімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1274,49 грн (Одну тисячу двісті сімдесят чотири гривні сорок дев`ять копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1000,00 грн (Одна тисяча гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 1000,00 грн (Одна тисяча гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя: Р.В. Світличний