Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №949/2103/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2103/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сержанта, інспектора прикордонної служби 1-ї категорії – снайпера третьої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого по АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 12 березня 2009 року Ківерцівським РВ УМВС України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,

за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №336381 від 13 вересня 2026 року, 28 серпня 2026 року о 14-45 год. в умовах особливого періоду, під час перевірки прикордонного наряду «Пост спостереження» лейтенантом ОСОБА_2 був виявлений сержант ОСОБА_1 , який під час виконання обов`язків військової служби перебував із ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Військовослужбовцю було запропоновано пройти медичне обстеження у КНП «Дубровицька міська лікарня» Дубровицької міської ради з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, від проходження якого він відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 14 вересня 2026 року, яка наявна в матеріалах справи, він свою вину у вчиненому правопорушенні визнає повністю, щиро розкаюється і просить розглянути справу без його участі.

Згідно ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за його відсутності за умови належного повідомлення останнього про дату, час і місце судового засідання.

Дослідивши повно й об`єктивно обставини адміністративного правопорушення та перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, за обставинами, викладеними в протоколі, належними та достатніми доказами не доведена, а провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Ст.245 КУпАП передбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч.1 ст.172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову військовослужбовців від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною третьою ст.172-20 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, визначені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Отже, для притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння необхідним є встановлення факту пропонування пройти такий огляд, факту відмови від його проходження, а також обставин, за яких відбулася відповідна подія.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Відомості про час і суть вчиненого діяння мають істотне значення, оскільки визначають фактичні межі обвинувачення, яке підлягає перевірці судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2026 року начальником чотирнадцятої прикордонної застави майором ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №336381, відповідно до якого 28 серпня 2026 року о 14-45 год. під час перевірки прикордонного наряду «Пост спостереження» військовослужбовця було виявлено з ознаками алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти медичне обстеження з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, від проходження якого він відмовився.

На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено акт про відмову від проходження медичного обстеження на стан алкогольного сп`яніння, складений комісією у складі майора ОСОБА_4 , лейтенанта ОСОБА_5 та лейтенанта ОСОБА_6 .

Разом з тим, дослідивши зміст зазначеного акта, судом встановлено, що він датований 13 вересня 2026 року та містить відомості про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного обстеження саме 13 вересня 2026 року о 16-30 год., тоді як відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення інкримінована військовослужбовцю подія мала місце 28 серпня 2026 року о 14-45 год.

Отже, відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті про відмову від проходження медичного обстеження, не узгоджуються між собою щодо дати та часу інкримінованої події. Зокрема, актом зафіксовано відмову військовослужбовця від проходження медичного обстеження 13 вересня 2026 року, тобто через шістнадцять днів після події, зазначеної у протоколі. При цьому акт не містить відомостей про відмову ОСОБА_1 від проходження такого обстеження 28 серпня 2026 року.

Крім того, встановлено невідповідність і в самому акті, оскільки відповідно до його змісту документ складено 13 вересня 2026 року о 16-15 год., тоді як відмову ОСОБА_1 від проходження медичного обстеження зафіксовано о 16-30 год. цього ж дня. Таким чином, зазначений у документі час його складення передує часу події, яку ним засвідчено, що ставить під сумнів достовірність відомостей щодо обставин фіксації такої відмови.

Суд звертає увагу, що наведені невідповідності стосуються не лише правильності оформлення документів, а й істотних обставин інкримінованого адміністративного правопорушення, зокрема дати та часу його вчинення. При цьому матеріали справи не містять інших належних та достатніх доказів, які б дозволяли встановити, що відмова від проходження медичного обстеження, зафіксована актом від 13 вересня 2026 року, стосується саме події 28 серпня 2026 року, викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд не має достатніх доказових підстав для висновку, що зазначені документи підтверджують одну й ту саму подію. Самостійне визначення судом правильної дати інкримінованого правопорушення та усунення встановлених суперечностей шляхом припущень фактично означало б зміну істотних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджені судом докази в їх сукупності не дозволяють достовірно встановити факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного обстеження саме за обставинами, зазначеними у протоколі серії ЧЦП №336381 від 13 вересня 2026 року, що свідчить про недоведеність об`єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий судовий розгляд, який передбачає, зокрема, дотримання принципів незалежності та безсторонності суду, рівності сторін і забезпечення належних можливостей для захисту від висунутого обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року (заява №36673/04) звернуто увагу на порушення права на захист у разі, коли національний суд самостійно конкретизує фактичні обставини обвинувачення, які належним чином не були сформульовані у відповідному процесуальному документі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року (заява №926/08) розглянуто питання дотримання безсторонності суду та принципу змагальності під час провадження про адміністративне правопорушення, зокрема недопустимості фактичного перебрання судом на себе функцій обвинувачення.

З урахуванням наведених правових підходів суд не вправі самостійно змінювати фабулу інкримінованого особі адміністративного правопорушення або усувати суттєві прогалини в доказуванні шляхом припущень, оскільки такі дії можуть призвести до порушення права особи на захист та принципу безсторонності суду.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 у письмовій заяві від 14 вересня 2026 року свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та просив розглянути справу без його участі.

Разом з тим, визнання особою вини не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи. Саме по собі таке визнання не усуває суперечностей щодо дати та часу інкримінованої події і не звільняє суд від обов`язку перевірити її доведеність належними та достатніми доказами.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні інші належні докази, які б дозволяли встановити, що відмова від проходження медичного обстеження, зафіксована актом від 13 вересня 2026 року, стосується саме події 28 серпня 2026 року, викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, судом встановлено наявність істотних суперечностей між основними документами, якими обґрунтовується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а надана сукупність доказів не дозволяє достовірно встановити факт вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення саме за обставинами, зазначеними в протоколі.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначений конституційний принцип у поєднанні з вимогами ст.ст.245, 251, 252 КУпАП не допускає висновку про винуватість особи на підставі припущень або доказів, які містять неусунуті істотні суперечності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, за подією, викладеною у протоколі серії ЧЦП №336381 від 13 вересня 2026 року, належними та достатніми доказами не доведена.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 за обставинами, зазначеними у протоколі серії ЧЦП №336381 від 13 вересня 2026 року, не встановлено належними та достатніми доказами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.247, 283, 284, 287, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником, а також у випадках, передбачених законом, іншими особами до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.