Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №949/1170/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1170/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Підлетейчук Мирослав Миколайович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1586-4825 від 09 серпня 2025 року в загальному розмірі 8217,20 грн, з яких: 2000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 4917,20 грн – проценти за користування кредитом, 1000,00 грн – проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, та 300,00 грн – комісія. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 серпня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1586-4825, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 365 календарних днів.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на зазначену ним платіжну картку.

Водночас відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 05 травня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 8217,20 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків внесення платежів кредитодавець направив йому вимогу про дострокове повернення кредиту, однак заборгованість погашена не була.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі, посилаючись на обставини укладення кредитного договору, неправомірність нарахування частини заборгованості та відсутність підстав для стягнення окремих передбачених договором платежів.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що укладення кредитного договору та подальше використання отриманих кредитних коштів були пов`язані з шахрайськими діями третіх осіб. За його твердженням, невідома особа, використовуючи фішинговий сайт, який імітував інтернет-магазин «Shein», шляхом обману заволоділа його грошовими коштами, у тому числі коштами, отриманими від фінансових установ. За вказаним фактом 11 вересня 2025 року Вараським районним відділом поліції ГУНП в Рівненській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12025181050000331 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

Відповідач вказував, що після виявлення шахрайських дій намагався повідомити ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про зазначені обставини та звертався з проханням призупинити нарахування процентів і штрафних санкцій до завершення досудового розслідування.

Крім того, відповідач не погодився з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом. Зазначив, що передбачений договором базовий період сплати процентів становить 28 календарних днів, у зв`язку з чим, на його думку, право кредитодавця на нарахування договірних процентів мало обмежуватися зазначеним періодом. При цьому посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після закінчення погодженого сторонами строку кредитування. Відтак відповідач вважав обґрунтованими проценти лише в розмірі 560,00 грн, обчислені за ставкою 1 % на день від суми кредиту 2000,00 грн протягом 28 календарних днів.

Також відповідач заперечував проти стягнення 1000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. Зазначав, що позивач одночасно нараховував договірні проценти за користування кредитом та проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання, що, на його думку, призводить до подвійного покладення відповідальності за одне й те саме порушення.

Щодо заявленої до стягнення комісії в розмірі 300,00 грн відповідач зазначив, що вона не пов`язана з наданням йому будь-якої окремої послуги, а тому вважав її нарахування таким, що суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування.

З огляду на наведені обставини відповідач у відзиві надав альтернативний розрахунок заборгованості, відповідно до якого визнав обґрунтованими позовні вимоги в загальному розмірі 2560,00 грн, з яких 2000,00 грн становить основна сума кредиту та 560,00 грн - проценти за користування кредитом протягом першого 28-денного базового періоду. У задоволенні решти позовних вимог просив відмовити.

Також відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позовні вимоги визнає частково в розмірі 2560,00 грн, а в решті просить відмовити.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, перевіривши поданий позивачем розрахунок заборгованості, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 09 серпня 2025 року о 18 год. 43 хв. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1586-4825 продукту «MiniKasa», відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 2000,00 грн, а позичальник - повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з пунктом 4.14 договору строк кредитування становить 365 календарних днів із моменту перерахування кредитних коштів позичальнику, а датою повернення кредиту визначено 08 серпня 2026 року.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що базовий період сплати процентів - це проміжок часу протягом строку дії договору, не пізніше останнього дня якого у позичальника настає обов`язок сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту, якщо її сплату передбачено договором. Тривалість базового періоду сплати процентів становить 28 календарних днів.

Відповідно до пункту 4.9 договору сплата процентів за користування кредитом та комісії за його видачу здійснюється в порядку та строки, визначені договором і Графіком платежів.

Пунктом 4.10 договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дати видачі кредиту. Стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту залежно від того, яка із зазначених дат настане раніше.

Згідно з пунктом 4.11 договору комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту та нараховується одноразово в день його видачі.

Пунктом 4.15 договору реальну річну процентну ставку на дату його укладення визначено в розмірі 3307,57 %, пунктом 4.16 орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк кредитування - 8698,46 грн, пунктом 4.17 денну процентну ставку - 0,918 %, а пунктом 4.18 загальні витрати за споживчим кредитом - 6698,46 грн.

Невід`ємними частинами договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки, яка є Графіком платежів.

Із Графіка платежів убачається, що внесення платежів передбачено протягом усього 365-денного строку кредитування, зокрема 05 вересня 2025 року, 03 жовтня 2025 року, 31 жовтня 2025 року, 28 листопада 2025 року, 26 грудня 2025 року, 23 січня 2026 року, 20 лютого 2026 року, 20 березня 2026 року, 17 квітня 2026 року, 15 травня 2026 року, 12 червня 2026 року, 10 липня 2026 року, 07 серпня 2026 року та 08 серпня 2026 року.

У підсумковому рядку Графіка визначено суму кредиту 2000,00 грн, загальну суму процентів за весь строк кредитування в розмірі 6338,00 грн та комісію за видачу кредиту в розмірі 300,00 грн.

Крім того, пунктом 8.2 договору передбачено відповідальність позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань у вигляді процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 401500 % річних. При цьому нарахування таких процентів обмежено 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, а їх сукупний розмір разом з іншими платежами за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати половини суми отриманого кредиту.

Кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5512, відомості про використання якого відображені в договорі та доданих до нього документах.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 06 травня 2026 року №402816-1654464120-06052026, відповідно до якого 09 серпня 2025 року о 18 год. 43 хв. успішно виконано платіжну операцію №1654464120 із перерахування 2000,00 грн на платіжну картку з маскованим номером НОМЕР_1 .

У зазначеному повідомленні платником визначено ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а призначенням платежу - видачу кредитних коштів ОСОБА_1 за договором №1586-4825 від 09 серпня 2025 року.

Наведені відомості узгоджуються з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування кредитних коштів, у якій зазначено дату платежу, платіжну систему EasyPay, номер платіжної операції, маскований номер платіжної картки та суму виданого кредиту.

Доказів скасування або повернення зазначеної платіжної операції матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом прийняття пропозиції з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, досліджені судом електронний кредитний договір, відомості про його підписання одноразовим ідентифікатором, повідомлення платіжної установи та довідка про перерахування кредитних коштів у своїй сукупності свідчать про укладення між сторонами кредитного договору та виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 2000,00 грн.

При цьому сам відповідач факту отримання кредитних коштів не заперечував, а в заяві від 04 вересня 2026 року визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05 травня 2026 року загальна заборгованість відповідача за договором №1586-4825 становила 8217,20 грн, з яких 2000,00 грн - основна сума кредиту, 4917,20 грн - проценти за користування кредитом, 1000,00 грн - проценти річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, та 300,00 грн - комісія за видачу кредиту.

Відповідно до зазначеного розрахунку договірні проценти за користування кредитом нараховані за період із 09 серпня 2025 року до 04 травня 2026 року включно, а проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - починаючи з 06 вересня 2025 року.

Відомостей про здійснення відповідачем платежів на погашення кредитної заборгованості наданий розрахунок не містить.

07 травня 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» складено вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідно до якої станом на 05 травня 2026 року заборгованість відповідача становила 8217,20 грн.

Доказів фактичного вручення зазначеної вимоги відповідачу матеріали справи не містять. Водночас на час вирішення спору встановлений пунктом 4.14 договору кінцевий строк повернення кредиту - 08 серпня 2026 року - вже настав.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від його виконання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Оскільки відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн, строк повернення якого настав, однак доказів його погашення не надав, вимога позивача про стягнення основної суми кредиту в розмірі 2000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 викладено правовий висновок про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після спливу встановленого сторонами строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Відповідач, посилаючись на зазначену правову позицію, вважав, що проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише протягом першого 28-денного базового періоду, у зв`язку з чим визначив їх розмір у сумі 560,00 грн.

Однак суд не погоджується з такими доводами, оскільки пунктом 4.14 договору прямо встановлено строк кредитування 365 календарних днів, тоді як передбачений договором базовий період тривалістю 28 календарних днів визначає періодичність виконання обов`язку зі сплати процентів протягом загального строку кредитування.

Зазначене узгоджується з Графіком платежів, який передбачає їх внесення до 08 серпня 2026 року, та умовами пункту 4.10 договору щодо застосування різних процентних ставок протягом перших 180 календарних днів і починаючи зі 181-го дня користування кредитом.

Таким чином, установлені договором 28 календарних днів не є кінцевим строком повернення кредиту та не обмежують передбачене договором нарахування процентів лише першим базовим періодом.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Разом із тим досліджені судом умови кредитного договору чітко розмежовують строк кредитування та базовий період сплати процентів, тому підстав для тлумачення останнього як загального строку кредитування суд не встановив.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду сформулювала правові висновки щодо застосування способів коригування процентів за договором про споживчий кредит.

Зокрема, Об`єднана палата зазначила, що суд може враховувати нікчемність умов договору за наявності встановлених законом підстав, а також тлумачити нечіткі або двозначні договірні положення на користь споживача. Водночас оспорювання умов договору або їх зміна потребують відповідної позовної вимоги споживача, тому за її відсутності суд не вправі самостійно змінювати погоджений сторонами розмір договірних процентів.

У зв`язку з наведеним суд перевіряє відповідність установлених договором процентних ставок вимогам законодавства, чинного на час укладення договору.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як установлено судом, п. 4.17 договору денну процентну ставку визначено в розмірі 0,918 %, що відповідає розрахунку з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом у розмірі 6698,46 грн, суми кредиту 2000,00 грн та строку кредитування 365 календарних днів і не перевищує встановленого законом обмеження.

При цьому денна процентна ставка, визначена за формулою Закону України «Про споживче кредитування», є показником загальних витрат за кредитом, тоді як передбачені пунктом 4.10 договору ставки 1,00 % та 0,74 % на день застосовуються для нарахування договірних процентів на залишок неповерненої суми кредиту.

Зазначені договірні ставки встановлені залежно від тривалості користування кредитом, а не від факту прострочення виконання грошового зобов`язання, тому проценти, нараховані за цими ставками, є платою за користування кредитними коштами, а не відповідальністю за порушення зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що протягом перших 180 календарних днів користування кредитом на неповернену суму 2000,00 грн проценти нараховано за ставкою 1,00 % на день, що становить 3600,00 грн (2000,00 грн ? 1 % ? 180 днів).

За наступні 89 календарних днів проценти нараховано за ставкою 0,74 % на день, що становить 1317,20 грн (2000,00 грн ? 0,74 % ? 89 днів).

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за 269 календарних днів користування кредитом становить 4917,20 грн (3600,00 грн + 1317,20 грн).

Зазначений розрахунок арифметично відповідає передбаченим договором процентним ставкам та періодам їх застосування.

При цьому останнє нарахування заявлених до стягнення договірних процентів здійснено 04 травня 2026 року, тобто до закінчення встановленого договором строку кредитування 08 серпня 2026 року та до складення кредитодавцем 07 травня 2026 року вимоги про дострокове повернення кредиту.

Отже, заявлені позивачем проценти в розмірі 4917,20 грн нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування за передбаченими договором ставками. Підстав для обмеження їх сумою 560,00 грн, як про це просив відповідач, судом не встановлено.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 4917,20 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 300,00 грн комісії за видачу кредиту, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 10 частини першої статті 12 зазначеного Закону передбачено визначення в договорі порядку повернення кредиту та сплати процентів, власних комісій та інших платежів, включно з кількістю платежів, їх розміром і періодичністю внесення.

Згідно з частиною шостою статті 12 цього Закону споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, крім передбачених законом випадків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 звернуто увагу на те, що встановлення комісії за обслуговування кредиту саме по собі не суперечить закону, проте умова договору щодо платності інформації про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною.

Водночас зазначена правова позиція стосується комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тоді як у цій справі позивач заявляє до стягнення одноразову комісію за видачу кредиту.

Як установлено судом, пунктом 4.11 договору №1586-4825 передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми виданого кредиту, яка нараховується одноразово в день його видачі.

Відповідно до погоджених сторонами умов договору при сумі кредиту 2000,00 грн розмір зазначеної комісії становить 300,00 грн.

Цей платіж передбачений безпосередньо договором, зазначений у Паспорті споживчого кредиту, відображений у Графіку платежів та включений до загальних витрат за споживчим кредитом, які враховані при визначенні денної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту.

Судом установлено, що 09 серпня 2025 року кредитодавець фактично надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 2000,00 грн, у зв`язку з чим відповідно до пункту 4.11 договору здійснив одноразове нарахування комісії в розмірі 300,00 грн.

При цьому зазначена комісія пов`язана з операцією з видачі кредиту, не є платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості та не встановлена у зв`язку з порушенням позичальником грошового зобов`язання.

Суд враховує, що положення частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» допускають установлення комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням кредиту, а тому сама по собі відсутність окремої додаткової послуги, не пов`язаної з видачею кредитних коштів, не свідчить про неправомірність передбаченої договором комісії.

Умовами спірного договору визначено розмір зазначеного платежу, підставу та момент його нарахування, а відповідні витрати враховано в документах, що визначають вартість кредиту для споживача.

За таких обставин суд не встановив підстав для висновку про нікчемність умови пункту 4.11 договору або відсутність у кредитодавця права на стягнення передбаченої цим пунктом одноразової комісії.

Отже, вимога позивача про стягнення 300,00 грн комісії за видачу кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 1000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 договору передбачено відповідальність позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань у вигляді процентів річних у розмірі 401500 % відповідно до статті 625 ЦК України з установленими договором обмеженнями щоденного та сукупного розміру таких нарахувань.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що за період із 06 вересня 2025 року до 30 вересня 2025 року включно кредитодавцем нараховано по 40,00 грн процентів річних за кожен день прострочення, що за 25 календарних днів становить 1000,00 грн.

Отже, зазначена сума нарахована у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання та за своєю правовою природою є відповідальністю, передбаченою статтею 625 ЦК України.

Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит чи позику банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією нормою також передбачено списання кредитодавцем неустойки та інших платежів, нарахованих за прострочення виконання відповідних грошових зобов`язань включно з 24 лютого 2022 року.

Оскільки заявлені позивачем 1000,00 грн процентів річних нараховані у вересні 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, відповідач відповідно до зазначеної норми закону звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

При цьому погодження сторонами в пункті 8.2 договору іншого розміру процентів річних не змінює встановленого законом звільнення позичальника від відповідної відповідальності в період воєнного стану.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 1000,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Оцінюючи доводи відповідача щодо шахрайських дій третіх осіб, суд зазначає наступне.

Із долученого відповідачем витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань убачається, що 11 вересня 2025 року до ЄРДР внесено відомості за №12025181050000331 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

Згідно з викладеними у витягу обставинами невідома особа, використовуючи фішинговий сайт, який імітував інтернет-магазин «Shein», шляхом обману заволоділа грошовими коштами відповідача, які він перерахував на сторонній криптовалютний гаманець.

Відповідачем також долучено електронне повідомлення від 16 вересня 2025 року, адресоване ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у якому він зазначив, що після отримання кредитних коштів за договором №1586-4825 від 09 серпня 2025 року став жертвою шахрайських дій третіх осіб, у зв`язку з чим просив призупинити нарахування процентів і штрафних санкцій до завершення досудового розслідування.

Водночас із технічного повідомлення поштового сервісу вбачається, що зазначений електронний лист не був доставлений адресату через помилку віддаленого сервера. Отже, надані відповідачем документи засвідчують спробу направлення відповідного повідомлення, однак не підтверджують його фактичного отримання кредитодавцем.

Суд враховує, що витяг з ЄРДР засвідчує факт реєстрації кримінального провадження за повідомленими відповідачем обставинами, однак сам по собі не встановлює факту вчинення кримінального правопорушення, винуватості конкретної особи та не спростовує обставин укладення кредитного договору й отримання відповідачем кредитних коштів.

Матеріали справи не містять доказів того, що договір №1586-4825 від 09 серпня 2025 року було укладено сторонньою особою без волевиявлення відповідача, електронний підпис одноразовим ідентифікатором А5512 використано без його відома або кредитні кошти перераховано іншій особі.

Натомість зі змісту пояснень самого відповідача вбачається, що він пов`язує шахрайські дії третіх осіб із подальшим заволодінням коштами після їх отримання за кредитним договором.

Крім того, у заяві від 04 вересня 2026 року відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 2000,00 грн основної суми кредиту та 560,00 грн процентів за користування кредитом протягом першого базового періоду.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів причетності кредитодавця до повідомлених відповідачем шахрайських дій третіх осіб або неналежного виконання ним обов`язку щодо надання кредиту матеріали справи не містять.

При цьому можливе подальше заволодіння третіми особами грошовими коштами, отриманими позичальником за кредитним договором, саме по собі не припиняє кредитного зобов`язання.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Обставин, які свідчили б про припинення спірного кредитного зобов`язання, судом не встановлено.

Крім того, звернення позичальника з проханням призупинити нарахування процентів саме по собі не змінює погоджених сторонами умов договору. Доказів укладення додаткової угоди про зміну строку кредитування, процентної ставки або порядку виконання зобов`язань матеріали справи не містять.

За таких обставин надані відповідачем документи підтверджують факт його звернення до правоохоронного органу у зв`язку з обставинами можливого шахрайського заволодіння коштами та спробу повідомлення про це кредитодавця, однак не спростовують установлених судом обставин укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів і наявності зобов`язання щодо їх повернення та сплати правомірно нарахованих договірних процентів.

Отже, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 7217,20 грн, з яких 2000,00 грн - основна сума кредиту, 4917,20 грн - проценти за користування кредитом та 300,00 грн - комісія за видачу кредиту. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з платіжної інструкції №48039 від 11 червня 2026 року, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог у розмірі 7217,20 грн із заявлених 8217,20 грн, що становить приблизно 87,83 % ціни позову, з відповідача на користь позивача відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2338,40 грн.

Крім того, відповідачем у відзиві наведено попередній розрахунок можливих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Водночас він зазначив, що здійснює захист своїх прав самостійно, а відповідні докази будуть подані в разі фактичного виникнення таких витрат.

Оскільки матеріали справи не містять доказів надання відповідачу професійної правничої допомоги, її обсягу та вартості, підстав для розподілу зазначених витрат суд не встановив.

На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 205, 207, 230, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законами України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про захист прав споживачів», статтями 12, 13, 76–84, 89, 133, 141, 206, 247, 251, 263–265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1586-4825 від 09 серпня 2025 року в загальному розмірі 7217,20 грн (сім тисяч двісті сімнадцять гривень 20 копійок), з яких:

- 2000,00 грн – заборгованість за основною сумою кредиту;

- 4917,20 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 300,00 грн – комісія за видачу кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2338,40 грн (дві тисячі триста тридцять вісім гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 12 жовтня 2026 року о 17-30 год.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Суддя підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.