Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №559/3698/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/3698/26

Провадження № 3/559/1339/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 м. Дубно

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін О.М., при секретарі Протас Ю.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Лопухович А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколами серії ААД №382478, 382479 від 02.09.2026 (складені о 17.28 год. та 17.58 год. відповідно) ОСОБА_1 інкримінується скоєння адміністративних правопорушень, передбаченого ч.1 ст.122-2, ч.1 ст.130 КУпАП за наступних обставин. Так, 02.09.2026 о 16:15 год. у м.Дубно по вул.Сосюри, 40, водій ОСОБА_1 керував т/з Mitsubishi Carisma, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився, та крім того не виконав вимогу поліцейського про зупинку, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення спеціального звукового сигналу та проблискового маячку синього і червоного кольору, чим порушив вимоги п.п. 2.4, 2.5, 8.9б ПДР України.

В судовому засіданні захисник – адвокат Лопухович А.О. заявила про визнання вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП та просила застосувати стягнення у виді штрафу, не позбавляючи права керування т/з, зважаючи на щире каяття та утримання малолітньої дитини. Також просила закрити провадження у справі за ч.1 ст.130 у зв*язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення з огляду на наступне. Так, дійсно ОСОБА_1 у вказаний день керував т/з, не зупинився на вимогу поліцейських про зупинку, оскільки вдома перебувала малолітня дитина під наглядом старої бабусі, яка зателефонувала і прохала швидше повертатися додому, оскільки дитина плаче,а в автомобілі поліції перебували представники ТЦК. Таким чином він під`їхав до свого помешкання, швидко відвідав дитину та повернувся до поліцейських, які заявили, що в нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння і запропонували відвезти його до лікарні у м.Рівне. Оскільки у автомобілі перебували працівники ТЦК він відмовився сідати в патрульний автомобіль та запропонував особисто доїхати до лікарні, на що поліцейські відповіли відмовою та сказала, що буде складено відповідний протокол, проте на місці такий протокол не склали, не ознайомили та копію не вручили. Після цього ОСОБА_1 особисто звернувся до Дубенської лікарні для проходження освідування, але йому було відмовлено, тому він поїхав до КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР, де пройшов медичний огляд, за результатами якого отримав висновок, що перебував у тверезому стані, наркотичних речовин в організмі не виявлено.

Статтею 62 Конституції України визначено, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до загальних положень Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення як сукупності передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Об`єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у даному випадку є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, для того, щоб визначити, чи є в діях водія об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно встановити наявність наступних ознак, за якими може наставати адміністративна відповідальність, це – керування транспортирним засобом (виконання функцій водія під час руху такого засобу) та його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Так, сторона захисту не заперечувала факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проте заперечувала факти перебування його під час керування у стані наркотичного сп`яніння та відмови від належного медичного огляду на стан сп`яніння.

На підтвердження цього суду надано особисто написану ОСОБА_1 на ім`я КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР 02.09.2026 о 18.35 год. заяву про проведення медичного огляду на стан сп`яніння. За наслідками проведеного огляду складено відповідний акт від 02.09.2026 (18.38 год.) №773, з якого вбачається, що ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено (результат алкотесту – 0,00 ‰, в сечі наркотичних речовин не виявлено), на підставі якого видано і висновок щодо результатів медичного огляду… №773 від 02.09.2026, за яким ознак сп`яніння не виявлено.

Вищевказані обставини також підтверджено відеозаписом з відео-реєстраторів поліцейських.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, згідно ст. 251 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що належних та достатніх доказів на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 працівниками поліції не надано.

Так, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи всі обставини справи, враховуючи відсутність у матеріалах справи достатніх доказів, які б давали підстави прийти до беззаперечного висновку про наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про недоведеність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У той же час в частині інкримінованого порушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП суд приходить до висновку, що, враховуючи особисте визнання вини, досліджені докази, факт скоєння такого правопорушення (невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу) підтверджено належним чином.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета – виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв`язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.

При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер вчиненого правопорушення, ступінь провини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і дані про його особу, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність судом не встановлено. У той же час ОСОБА_1 повністю визнає свою вину, щиро кається у скоєному, утримує малолітню дитину, мати якої перебуває у Польщі, обставини скоєння правопорушення пояснбє побоюванням за здоров`я дитини.

На переконання суду, для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття необхідно накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено ставку судового збору, яка підлягає стягненню з порушника у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-9, 23, 24, 27, 30, 33-36, 40-1, 122-2, 130, 245,251,252,266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати справи про адміністративні правопорушення №559/3698/26 з №559/3699/26, присвоївши єдиний №559/3698/26 (провадження № 3/559/1339/2026).

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 153 грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. на користь держави.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в добровільному порядку в п`ятнадцятиденний строк із дня вручення копії постанови сума штрафу буде стягнута в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк із дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців. У разі її оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя О.М.Томілін