Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №559/242/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/242/26

Провадження № 1-кп/559/117/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Дубно Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно Рівненської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ситне, Дубенського району, Рівненської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, судимого вироком від 27.03.2024 Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за ч.1 ст.382 КК України до штрафу в розмірі 8500 грн., який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 відповідно до постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31.01.2024 в об`єднаній справі № 559/4397/23, провадження № 3/559/45/2024 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 130, ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років. Вказана постанова набрала законної сили 13.02.2024.

ОСОБА_6 , будучи судимим 27.03.2024 вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятисот) гривень, на шлях виправлення не став, та в період коли судимість за попереднім вироком не знята та не погашена у встановленому законом порядку, повторно вчинив новий умисний тяжкий злочин проти правосуддя.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 298 КУпАП судові рішення, яким є постанова судді про накладення адміністративного стягнення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Однак ОСОБА_6 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомленим з нею, з метою її невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення наведених вимог законодавства України 14 грудня 2025 року близько 19 години 06 хвилин, в с. Панталія, Дубенського р-ну, на 382 км автодороги Київ-Чоп, керував автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Golf» з д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, де був зупинений поліцейськими УПП в Рівненській області ДПП.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, а саме: в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Враховуючи, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджував усі докази, оскільки є переконання в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює неможливість у подальшому оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому відсутні сумніви відносно добровільності та істинності його позиції.

При цьому судом з`ясовано: чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_6 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Підтвердив фактичні обставини справи, щодо часу, місця та способу вчинення ним кримінального правопорушення. Пояснив, що 14.12.2025 керував транспортним засобом, хоча знав, що позбавлений права керування, зараз щиро розкаюється у вчиненому. Попередній штраф за вироком суду не заплатив.

На підставі вищевикладеного суд робить висновок про доведеність вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а саме: умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчиненого особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, тобто його вина повністю доведена зібраними у провадженні доказами, які є логічними і послідовними, узгоджуються між собою та матеріалами провадження в цілому, а тому є переконливими для суду.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який судимий, скарг на його поведінку не надходило за місцем проживання і характеризується позитивно, служив в ЗСУ, на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також позицію прокурора, захисту та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. За висновком органу пробації, згідно досудової доповіді: ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній та ризик вчинення повторного кримінального правопорушення – як високий.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6 не встановлено.

Сторона обвинувачення просить призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами, але водночас звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Сторона захисту просить суд при призначенні покарання врахувати характеризуючи дані обвинуваченого та звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, а також враховуючи особу обвинуваченого і пом`якшуючі його вину обставини, суд у даному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч.3 ст.382 КК України зі звільненням його від відбування основного покарання з іспитовим строком мінімальним терміном, а також застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з мінімальним терміном, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання за ч.2 ст. 50 КК України.

Відповідно до ст. ст.100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

На підставі ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.100, 349, 366-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з керуванням транспортними засобами, на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази в справі: DVD диск з відеозаписами з відео-реєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників батальйону №3 ( з обслуговування Дубенського району) полку УПП в Рівненській області від 14.12.2026 – залишити в матеріалах справи.

Вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.03.2024 за ч.1 ст.382 КК України— виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1