Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №555/1343/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1343/26

Номер провадження 2/555/932/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Стасюк І.Я.,

представника позивача — адвоката Пузирка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 звернулася до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом до Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на будинковолодіння за набувальною давністю.

У позовній заяві в новій редакції від 22 червня 2026 року позивач просила визнати за нею за набувальною давністю право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , до складу якого відповідно до технічної документації входять житловий будинок із прибудовою літ. «А» загальною площею 73,4 кв. м, літня кухня літ. «Б» площею 33,3 кв. м, господарська будівля літ. «В» площею 63,4 кв. м та колодязь літ. «К».

Позов мотивовано тим, що спірне домоволодіння належало бабі позивача ОСОБА_3 . У 2008 році ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 переїхала до с. Маринин для здійснення догляду за ОСОБА_3 , а після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжила проживати у спірному домоволодінні.

За твердженнями позивача, з 2009 року вона відкрито, безперервно та добросовісно користується житловим будинком і господарськими спорудами, обробляє земельні ділянки, оплачує комунальні послуги, веде домашнє господарство, утримує будинок у належному для проживання стані та здійснює його поточні ремонти.

Позивач зазначала, що після смерті ОСОБА_3 спадкові права на спірне домоволодіння не були оформлені, спадкова справа не заводилася, а право власності на нерухоме майно не зареєстровано.

Водночас позивач вказувала на родинні зв`язки з особами, за якими у різні періоди обліковувалося спірне домоволодіння, та на наявність інших членів сім`ї, зокрема ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які могли мати спадкові права на зазначене майно.

На думку позивача, тривале, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном, його утримання та здійснення витрат на збереження домоволодіння свідчать про наявність передбачених статтею 344 ЦК України підстав для набуття нею права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 у нотаріально посвідченій заяві від 07 вересня 2026 року, зареєстрованій у реєстрі за № 433, позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу без її участі.

Представник позивача, адвокат Пузирко О.О., у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на спірне будинковолодіння за набувальною давністю.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, щодо тривалого проживання ОСОБА_1 у спірному домоволодінні, здійснення нею догляду за ОСОБА_3 та подальшого користування житловим будинком після смерті останньої.

Третя особа ОСОБА_2 у нотаріально посвідченій заяві від 07 вересня 2026 року, зареєстрованій у реєстрі за № 432, зазначила, що проти задоволення позову та оформлення за ОСОБА_1 права власності на спірне будинковолодіння не заперечує, та просила розглядати справу без її участі.

Соснівська селищна рада Рівненського району Рівненської області у заяві від 21 вересня 2026 року просила розглядати справу без участі її представника, проти задоволення позову не заперечувала та просила копію рішення за результатами розгляду справи направити на юридичну адресу ради.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 09 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, судом було запропоновано надати відомості про державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно, спадкування після смерті ОСОБА_3 , уточнити склад учасників справи, характер володіння позивачем спірним майном та індивідуалізувати нерухоме майно, право власності на яке просить визнати позивач.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 подано позовну заяву в новій редакції від 22 червня 2026 року, у якій третьою особою зазначено ОСОБА_2 та конкретизовано склад спірного нерухомого майна.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року у справі витребувано від Соснівської селищної ради наявні документи та відомості щодо історії спорудження та первісного обліку житлового будинку, особи забудовника, правового та фактичного відношення ОСОБА_8 та ОСОБА_3 до спірного домоволодіння, копії погосподарських книг та особових рахунків господарства за період з 1968 по 1991 рік, відомості щодо складу господарства та його можливого статусу колгоспного двору, зміни складу господарства після смерті ОСОБА_8 , документи щодо земельних ділянок та подальшого обліку спірного домоволодіння.

На виконання зазначеної ухвали Соснівською селищною радою подано клопотання від 21 вересня 2026 року, до якого долучено наявні архівні документи, зокрема копії погосподарських книг та відомості щодо обліку спірного домоволодіння

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що предметом спору є будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 16 березня 2026 року, інформаційна справа № 3655-2, виготовленого ФОП ОСОБА_9 , за зазначеною адресою розташований житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. Ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.2710733.5079985.20260323.14.0000.25, р/н у реєстрі будівельної діяльності TI01:9155-5216-8463-7486, дата формування 23.03.2026 року.

Згідно з технічною документацією загальна площа житлового будинку літ. «А» становить 73,4 кв. м, житлова площа 55,0 кв. м. До складу будинковолодіння також входять літня кухня літ. «Б» площею 33,3 кв. м, господарська будівля літ. «В» площею 63,4 кв. м та колодязь літ. «К».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 червня 2026 року № 481736882, за параметрами пошуку щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про зареєстроване право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження та заборони відсутні.

Таким чином, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про зареєстроване право власності на зазначене домоволодіння відсутні.

Із листа КП «Березнівське бюро технічної інвентаризації» від 18 травня 2026 року № 331 «Щодо розгляду адвокатського запиту» вбачається, що інвентаризаційна справа щодо житлового будинку АДРЕСА_1 в архіві підприємства відсутня.

Водночас у наявних архівних матеріалах забудовником спірного житлового будинку зазначено ОСОБА_8 .

Відповідно до витягу з погосподарської книги Соснівської селищної ради від 16 вересня 2026 року № 307, складеного на підставі погосподарської книги № 2 за 1986–1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 із надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,35 га у с. Маринин обліковувався за ОСОБА_8 .

У зазначеному витягу також вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 вибув, у 1990 році помер, а з 1991 року житловий будинок та земельна ділянка обліковувалися за ОСОБА_3 .

Архівні копії погосподарських книг, долучені Соснівською селищною радою до клопотання від 21 вересня 2026 року, містять відомості про тривалий облік сімейного господарства Власюків, його членів, житлового будинку, господарських будівель та земельних ділянок.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, щодо тривалого проживання ОСОБА_1 у спірному домоволодінні, здійснення нею догляду за ОСОБА_3 та подальшого користування житловим будинком після смерті останньої.

Окремо судом досліджено довідку від 11.03.2026р. №196 Соснівської селищної ради, видану на підставі погосподарської книги № 2 за 2006–2010 роки, об`єкт погосподарського обліку № 173.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 , а станом на 10 квітня 2009 року, крім неї, за вказаною адресою ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Водночас позивач ОСОБА_1 у позовній заяві стверджувала, що ще у 2008 році разом зі своєю матір`ю переїхала до спірного домоволодіння для догляду за ОСОБА_3 та фактично там проживала.

Отже, відомості зазначеної довідки не повністю узгоджуються з твердженнями позивача щодо часу початку її фактичного проживання у спірному будинку та проживання разом зі спадкодавцем на день смерті останньої.

Суд враховує зазначену розбіжність під час оцінки доказів та не ототожнює дані погосподарського обліку з остаточним встановленням юридичного факту постійного проживання особи зі спадкодавцем.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис про смерть № 11 від 10 квітня 2009 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Філіпова М.М. від 15 червня 2026 року № 29/01-16, за даними Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Соснівської селищної ради від 13 травня 2026 року № 582, згідно із записом у земельно-кадастровій книзі за № 229, за ОСОБА_3 обліковувалися земельні ділянки по АДРЕСА_1 : площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,72 га.

У зазначеній довідці вказано, що земельні ділянки були безоплатно передані ОСОБА_3 у приватну власність відповідно до рішення Марининської сільської ради від 11 лютого 1994 року. Державні акти на земельні ділянки не виготовлялися, кадастрові номери не присвоювалися.

У додатку до рішення Марининської сільської ради від 11 лютого 1994 року, у списку громадян, яким безоплатно передано у приватну власність земельні ділянки, ОСОБА_3 зазначена як особа, якій передано земельні ділянки площею 0,12 га та 0,60 га, загальною площею 0,72 га.

Водночас у погосподарській книзі за 1986–1990 роки зазначена земельна ділянка площею 0,35 га, а в матеріалах погосподарського обліку за 2006–2010 роки містяться відомості про земельну ділянку площею 0,15 га.

Суд враховує, що наведені записи стосуються різних періодів обліку та можуть відображати різні характеристики землекористування. Самі по собі відмінності у зазначених площах не підтверджують і не спростовують права власності на житловий будинок.

Оскільки предметом заявленого позову є визнання права власності на будинковолодіння, а не на земельні ділянки, суд оцінює зазначені земельно-облікові документи як докази історії користування домоволодінням та обліку відповідного господарства, не вирішуючи питання про виникнення чи належність прав власності на земельні ділянки.

Соснівська селищна рада у клопотанні від 21 вересня 2026 року повідомила, що не зверталася до суду із заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 відумерлою, спірне майно не бралося на облік як безхазяйне або спадкове та не оформлювалося як комунальна власність.

Органом місцевого самоврядування інвентаризація, обстеження, опис чи оцінка спірного домоволодіння не проводилися.

Отже, матеріалами справи не підтверджено виникнення у територіальної громади права власності на спірне домоволодіння.

Таким чином, між учасниками справи виникли правовідносини щодо заявленого позивачем набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, вирішення яких потребує встановлення сукупності юридичних фактів, передбачених статтею 344 ЦК України, з урахуванням правового походження спірного майна та можливих прав інших осіб.

Досліджені судом письмові докази

Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 16 березня 2026 року, інформаційна справа № 3655-2, виготовлений ФОП ОСОБА_9 , з ідентифікатором об`єкта нерухомого майна 01.2710733.5079985.20260323.14.0000.25 та реєстраційним номером у Реєстрі будівельної діяльності TI01:9155-5216-8463-7486.

Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 червня 2026 року № 481736882 щодо відсутності відомостей про зареєстровані речові права на будинок АДРЕСА_1 .

Лист КП «Березнівське бюро технічної інвентаризації» від 18 травня 2026 року № 331 «Щодо розгляду адвокатського запиту», щодо відсутності інвентаризаційної справи та наявних архівних відомостей про забудовника житлового будинку.

Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , актовий запис про смерть № 11 від 10 квітня 2009 року.

Повідомлення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Філіпова М.М. від 15 червня 2026 року № 29/01-16, відповідно до якого спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

Довідку виконавчого комітету Соснівської селищної ради від 13 травня 2026 року № 582 щодо земельних ділянок загальною площею 0,72 га, які обліковувалися за ОСОБА_3 .

Рішення Марининської сільської ради від 11 лютого 1994 року щодо передачі громадянам земельних ділянок у приватну власність та додаток до зазначеного рішення, відповідно до якого ОСОБА_3 передано земельні ділянки загальною площею 0,72 га.

Витяг із погосподарської книги Соснівської селищної ради від 16 вересня 2026 року № 307, складений на підставі погосподарської книги № 2 за 1986–1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Архівні копії погосподарських книг Марининської сільської ради за 1961–1963 роки, № 1 за 1964–1966 роки, № 1 за 1967–1969 роки, № 2 за 1971–1973 роки, за 1974–1976 роки, № 1 за 1977–1979 роки, за 1980–1982 роки, за 1983–1985 роки, № 2 за 1986–1990 роки та за 1991–1995 роки, які містять відомості про склад господарства, його членів, облік житлового будинку, господарських будівель і земельних ділянок.

Витяг із погосподарської книги № 2 за 2006–2010 роки, об`єкт погосподарського обліку № 173, та довідку Соснівської селищної ради, видану на підставі зазначених даних, щодо реєстрації і проживання ОСОБА_3 у спірному домоволодінні станом на 10 квітня 2009 року.

Квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за тривалий період, досліджені в судовому засіданні, які свідчать про здійснення платежів за послуги, пов`язані з користуванням та утриманням спірного домоволодіння.

Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд виходить із того, що ними підтверджуються існування спірного домоволодіння, його технічні характеристики, історичний облік за членами господарства Власюків, відсутність державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, смерть ОСОБА_3 10 квітня 2009 року та відсутність заведеної після її смерті спадкової справи.

Водночас зазначені докази не підтверджують набуття ОСОБА_1 спірного домоволодіння у володіння за обставин, які давали їй обґрунтовані підстави вважати, що вона набуває це майно у власність, а також не усувають необхідності врахування можливих речових та спадкових прав інших осіб.

Норми права, які застосовує суд

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77–80 ЦПК України суд встановлює належність, допустимість, достовірність та достатність доказів.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно за набувальною давністю, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Таким чином, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності сукупності визначених законом умов, зокрема добросовісності первісного заволодіння чужим майном, відкритості та безперервності володіння протягом установленого строку, відсутності юридичного титулу, який виключає застосування набувальної давності, та відсутності встановлених законом обмежень.

Відсутність хоча б однієї з необхідних умов виключає можливість визнання права власності на підставі статті 344 ЦК України.

За правилами частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом установленого законом строку він не заявив про відмову від неї.

Отже, відсутність заведеної нотаріусом спадкової справи сама по собі не свідчить про відсутність спадкоємців або неприйняття ними спадщини у передбачений законом спосіб.

Статтею 1277 ЦК України врегульовано порядок визнання спадщини відумерлою. Виникнення права територіальної громади на таку спадщину пов`язується з передбаченими законом обставинами та відповідним судовим рішенням.

Практика Верховного Суду, яку враховує суд

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18, сформульовано висновок, відповідно до якого добросовісність особи повинна існувати саме на момент заволодіння чужим майном, що є однією з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подальше володіння чужим майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Водночас відсутність добросовісності первісного заволодіння звільняє від необхідності подальшого аналізу інших умов набуття права власності за набувальною давністю, оскільки відповідні умови мають існувати у сукупності.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 308/14827/22, провадження № 61-14122св25, Верховний Суд зазначив, що добросовісність є обов`язковою ознакою заволодіння майном саме на момент такого заволодіння.

Для вирішення спорів про набувальну давність істотне значення має встановлення обставин, за яких особа одержала майно у фактичне володіння, її обізнаності про власника та наявність або відсутність підстав вважати себе особою, яка правомірно набуває це майно у власність.

У зазначеній постанові Верховний Суд погодився з відмовою в задоволенні позову за обставин, коли позивачка володіла житлом у зв`язку зі здійсненням догляду за його власником та завжди знала, кому належить спірне майно.

Верховний Суд також зазначив, що саме по собі тривале користування житлом, його утримання, проведення ремонтів та оплата житлово-комунальних послуг не є достатніми підставами для набуття права власності за набувальною давністю.

Зазначені висновки суд враховує при оцінці історичного обліку спірного домоволодіння, не ототожнюючи записи погосподарських книг із безумовним встановленням права власності конкретної особи або визначенням часток можливих співвласників.

Оцінка суду та мотиви відмови в позові

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Предметом судового розгляду є вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на будинковолодіння за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що набуття права власності за набувальною давністю є самостійною первісною підставою виникнення права власності, застосування якої закон пов`язує із сукупністю визначених юридичних фактів, зокрема добросовісністю заволодіння чужим майном, відкритістю та безперервністю володіння протягом установленого законом строку.

При цьому тривалість фактичного володіння нерухомим майном сама по собі не є достатньою підставою для визнання права власності, оскільки однією з обов`язкових умов застосування статті 344 ЦК України є добросовісність заволодіння чужим майном саме на момент виникнення такого володіння.

З огляду на наведене визначальне значення для вирішення цього спору має встановлення обставин, за яких позивач набула фактичного володіння спірним домоволодінням, характеру такого володіння та її обізнаності щодо належності майна іншим особам.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що спірне домоволодіння належало її бабі ОСОБА_3 , до якої вона разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 переїхала у 2008 році з метою здійснення догляду. Після смерті баби 10 квітня 2009 року позивач, за її твердженням, продовжила проживати у домоволодінні, користуватися ним, утримувати житловий будинок і господарські споруди та здійснювати необхідні витрати на їх збереження.

На підтвердження обставин тривалого проживання у спірному домоволодінні та здійснення догляду за ОСОБА_3 стороною позивача заявлено клопотання про допит свідків.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили обставини тривалого проживання ОСОБА_1 у спірному домоволодінні, здійснення нею догляду за ОСОБА_3 та подальшого користування житловим будинком після смерті останньої.

Крім того, судом досліджено квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за тривалий період, які підтверджують здійснення відповідних платежів за спірним домоволодінням.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності з доводами позивача, суд ураховує, що вони свідчать про фактичне користування нерухомим майном протягом тривалого часу, здійснення витрат на його утримання та обставини, за яких позивач почала проживати у домоволодінні.

Водночас суд бере до уваги, що довідка № 196 від 11.03.2026р. Соснівської селищної ради, видана на підставі погосподарської книги № 2 за 2006–2010 роки, об`єкт погосподарського обліку № 173, містить відомості про те, що станом на 10 квітня 2009 року за адресою спірного домоволодіння проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 , а інших осіб, які проживали або були зареєстровані за цією адресою, не зазначено.

Наведені відомості не повністю узгоджуються з твердженнями позивача про її постійне проживання у будинку разом із бабусею з 2008 року.

Оцінюючи зазначену розбіжність відповідно до статті 89 ЦПК України, суд виходить із того, що відомості погосподарського обліку відображають дані, зафіксовані органом місцевого самоврядування, однак самі по собі не виключають можливості фактичного проживання особи без відповідної реєстрації чи відображення в облікових документах.

При цьому показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджують обставини фактичного проживання позивача у спірному домоволодінні та здійснення нею догляду за ОСОБА_3 .

Таким чином, суд оцінює наведені письмові докази та показання свідків у їх сукупності й ураховує їх при встановленні обставин фактичного користування позивачем спірним нерухомим майном.

Разом із тим підтвердження свідками факту проживання позивача у домоволодінні, здійснення догляду за ОСОБА_3 , а також досліджені квитанції про оплату житлово-комунальних послуг не є достатніми доказами добросовісності первісного заволодіння чужим майном у розумінні статті 344 ЦК України.

Суд зазначає, що встановлення юридичного факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем саме на час відкриття спадщини, прийняття нею спадщини чи визначення належних спадкоємцям часток не становить самостійного предмета заявленого позову.

Незалежно від оцінки зазначених обставин сама тривалість фактичного проживання та користування домоволодінням не усуває необхідності доведення добросовісності первісного заволодіння майном.

Із наведених самою позивачем обставин, які знайшли підтвердження в показаннях допитаних свідків, убачається, що її вселення до спірного домоволодіння було зумовлене родинними відносинами та необхідністю здійснення догляду за ОСОБА_3 , яку позивач вважала власником зазначеного майна.

Отже, на час виникнення фактичного володіння ОСОБА_1 була обізнана про належність спірного домоволодіння іншій особі, а обставини її вселення не свідчать про наявність у неї обґрунтованих підстав вважати, що вона набуває це майно у власність.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що під час первісного заволодіння домоволодінням позивач мала підстави вважати себе його власником або особою, яка правомірно набуває право власності на зазначене майно.

При цьому відсутність письмового договору, який би визначав правові підстави користування домоволодінням, сама по собі не свідчить про добросовісність первісного заволодіння ним. Визначальними в цьому випадку є фактичні обставини виникнення володіння та усвідомлення позивачем належності майна іншій особі.

Таким чином, позивачем не доведено добросовісності первісного заволодіння спірним домоволодінням, яка є необхідною передумовою набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, відповідно до якої добросовісність є обов`язковою умовою набуття права власності за набувальною давністю та оцінюється саме на момент заволодіння чужим майном.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 308/14827/22, у якій суд касаційної інстанції, зокрема, врахував обставини виникнення користування житлом у зв`язку з доглядом за його власником та обізнаність володільця щодо належності майна іншій особі.

Відповідно до витягу з погосподарської книги Соснівської селищної ради від 16 вересня 2026 року № 307 спірне домоволодіння обліковувалося за ОСОБА_8 , а з 1991 року — за ОСОБА_3 . Зазначені відомості узгоджуються з листом КП «Березнівське бюро технічної інвентаризації» від 15 травня 2026 року № 331, відповідно до якого забудовником житлового будинку зазначено ОСОБА_8 .

Водночас записи погосподарського обліку самі по собі не є безумовним підтвердженням виникнення права власності у відповідних осіб. Однак зазначені документи свідчать про історичний облік домоволодіння за членами сім`ї Власюків та мають значення для оцінки обізнаності позивача щодо походження спірного майна.

Суд також ураховує, що правовідносини щодо спірного домоволодіння формувалися, зокрема, у період дії законодавства, яке передбачало особливий правовий режим майна колгоспного двору. Водночас самі по собі відомості погосподарського обліку не є достатніми для встановлення належності спірного домоволодіння до майна колгоспного двору, складу його членів та обсягу належних їм майнових прав. З`ясування зазначених обставин не є предметом заявлених позовних вимог та не має визначального значення для вирішення цього спору, оскільки правова оцінка вимог позивача здійснюється з огляду на наявність передбачених статтею 344 ЦК України умов набуття права власності за набувальною давністю.

Відсутність відомостей про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно сама по собі не свідчить про відсутність речових прав, які могли виникнути відповідно до законодавства, чинного на момент їх набуття.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Філіпова М.М. від 15 червня 2026 року № 29/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.

Водночас сама по собі відсутність заведеної спадкової справи не свідчить про відсутність спадкоємців або неприйняття ними спадщини, оскільки частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено можливість прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом установленого законом строку не заявив про відмову від неї.

Питання щодо кола спадкоємців, прийняття ними спадщини та належності спадкових прав на спірне домоволодіння виходять за межі заявлених позовних вимог і судом у цій справі не вирішуються.

Судом також установлено, що Соснівська селищна рада у клопотанні від 21 вересня 2026 року № 2184/06-09 повідомила про відсутність звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, а також про те, що спірне майно не бралося на облік як безхазяйне та не оформлювалося як комунальна власність.

Отже, матеріалами справи не підтверджено виникнення у територіальної громади права власності на спірне домоволодіння.

Однак зазначена обставина не свідчить про набуття такого права позивачем та не звільняє її від обов`язку доведення передбачених статтею 344 ЦК України умов набувальної давності.

Оцінюючи процесуальну позицію учасників справи, суд ураховує, що Соснівська селищна рада у заяві від 21 вересня 2026 року проти задоволення позову не заперечувала, а третя особа ОСОБА_2 у заяві від 07 вересня 2026 року, висловила згоду з оформленням права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_1 .

Разом із тим відсутність заперечень відповідача та третьої особи не є самостійною матеріально-правовою підставою для задоволення позову.

За змістом статті 206 ЦПК України навіть у разі визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення про його задоволення лише за наявності передбачених законом підстав.

Відтак висловлена учасниками справи позиція не усуває необхідності встановлення визначених статтею 344 ЦК України юридичних фактів та не може підміняти їх доказування.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , досліджені квитанції про оплату житлово-комунальних послуг, а також інші письмові докази у своїй сукупності підтверджують обставини тривалого фактичного користування позивачем спірним домоволодінням, здійснення витрат на його утримання та догляду за ОСОБА_3 .

Водночас зазначені докази не спростовують обставин первісного вселення ОСОБА_1 до домоволодіння у зв`язку з доглядом за особою, яку вона вважала власником майна, та не підтверджують наявності у позивача обґрунтованих підстав вважати, що на момент початку володіння вона набуває право власності на спірне домоволодіння.

Таким чином, оцінюючи встановлені обставини та досліджені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено добросовісності первісного заволодіння чужим нерухомим майном як однієї з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю.

Оскільки передбачені статтею 344 ЦК України умови мають існувати у сукупності, недоведеність зазначеної передумови є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від тривалості подальшого фактичного користування спірним домоволодінням.

Інші досліджені судом обставини щодо історичного обліку нерухомого майна, можливих речових та спадкових правовідносин додатково свідчать про необхідність розмежування фактичного користування майном та набуття права власності на нього на визначених законом підставах.

За таких обставин, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх передбачених статтею 344 ЦК України умов для набуття права власності на спірне домоволодіння за набувальною давністю, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, підстав для покладення понесених нею судових витрат на відповідача немає, у зв`язку з чим такі витрати слід покласти на позивача.

Інших фактичних обставин, які мають істотне значення для вирішення заявленого спору, судом не встановлено.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 206, 258, 259, 263–265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, статтями 328, 344, 1268, 1277 ЦК України, та висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, суд —

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Соснівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю — відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Соснівська селищна рада Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04387846, місцезнаходження: 34652, Рівненська область, Рівненський район, селище Соснове, вул. Шевченка, буд. 5.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя А.Ю. Собчук