Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №550/337/26 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/337/26

Провадження № 2/550/362/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Михайлюк О.І.,

при секретарі судового засідання – Хоменка В.С.,

представника позивача – адвоката Задороджного А.Г. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чутове цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі за текстом - позивач, банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом – відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.08.2022 у розмірі 16734,96 грн та судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.08.2022 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» шляхом підписання Анкети-заяви, отримання розрахункової картки № НОМЕР_1 та відкриття розрахункового рахунку № НОМЕР_2 . Невід`ємною частиною Договору є Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank від 25.07.2022, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту.

Банк виконав свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач, у свою чергу, не виконував належним чином умови Договору, не сплачував щомісячні мінімальні платежі, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 06.02.2026 становить 16 734,96 грн і складається із заборгованості за наданим кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача (а.с.1-5).

Відповідач відзив на позов не надав.

29.04.2026 представником відповідача подано заяву в якій він просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з оплатою заборгованості за кредитом. До заяви додано довідку про розмір заборгованості від 22.01.2025 та квитанцію про оплату від 03.02.2025 на суму 43 500 грн (а.с.165-167).

02.06.2026 представник позивача подав додаткові пояснення по справі в яких зазначив, що предмет позову визначений виходячи із зобов`язань станом на 06.02.2026. Платіж у розмірі 43500грн, здійснений 03.02.2025, було зараховано Банком. Проте після зарахування цього платежу, з урахуванням подальших операцій за рахунком, зменшення кредитного ліміту та списань, станом на 06.02.2026 утворилася заборгованість у розмірі 16 734,96 грн, яка включає суму використаного кредитного ліміту — 14 500 грн та від`ємний баланс рахунку — 2 234,96 грн (а.с. 175-176).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в позові повністю з підстав того, що відповідачем сплачено заборгованість за кредитом. Представник відповівдача зазначив, що на запит відповідача до банку, банком надано довідку про те, що заборгованість відповідача за договором про надання банківських послуг «Monobank» за картковим рахунком НОМЕР_3 від 08.08.2022 становить 43463,73 грн, яка і була сплачена відповідачем. Представник відповідача вважав, що посилання позивача на те, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 16 734,96 грн є безпідставним та недоведеним. Крім того, представник відповідача зазначив, що Анкета-заява не містить власноручного підпису позичальника – відповідача по справі, а сам кредитний договір не містить мокрої печатки банку та підпису уповноваженої особи банку.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2022 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» (далі за текстом – Договір) шляхом підписання Анкети-заяви та приєднання до Умов і Тарифів Банку. Відповідачу відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , видано розрахункову картку № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт, що підтверджується відповідною Анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг від 08.08.2022, ОСОБА_3 про відкриття карткового рахунку, тип картки – «Чорна картка monobank» від 08.08.2022 та Запевненням Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank (а.с.144, 147, 8-10).

Відповідно до умов Договору Банк надав відповідачу кредит у формі поновлюваної кредитної лінії, а відповідач зобов`язався щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж у розмірі та в строк, зазначені в мобільному додатку, та повернути кредит і сплатити відсотки.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач скористався кредитними коштами, що підтверджується Виписками про рух коштів по рахунку IBAN НОМЕР_4 за період з 08.08.2022 по 06.02.2026 (а.с.11-71).

Також відповідач скористався послугою «Розстрочка на картку» на підставі Заяви Клієнта №20.30.0010199722 від 22.05.2024, відповідно до якої ліміт кредиту становив 30 000 грн, строк кредиту — 12 місяців, процентна ставка — 0,00001 % на рік, розмір щомісячного платежу — 3070грн, що підтверджується відповідною Заявою Клієнта №20.30.0010199722 від 22.05.2024, Паспортом споживчого кредиту «Розстрочка на картку» з таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та довідкою від 27.05.2026 про розмір встановленого кредитного ліміту за карткою № НОМЕР_1 (а.с. 195-201).

Згідно Виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_1 від 27.05.2026 відповідач з 22.05.2024 користувався кредитними коштами згідно послуги «Розстрочка на картку» (а.с. 179-181 зворот)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор — прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання банком договірних зобов`язань з надання банківських послуг кредитування клієнта ОСОБА_2 .

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином свої зобов`язання за Договором не виконував, щомісячні мінімальні та відсотки за користування кредитними коштами у встановлені Договором строки не сплачував, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 06.02.2026 загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 16 734,96 грн, у тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 16 734,96 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками - 0,00 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання -0,00 грн.(а.с. 72-73)

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з оплатою заборгованості, виходячи з такого.

Надана відповідачем довідка про заборгованість від 22.01.2025 та квитанція про оплату від 03.02.2025 на суму 43500 грн підтверджують факт здійснення відповідачем платежу 03.02.2025. Разом із тим, предметом позову у цій справі є заборгованість, яка виникла станом на 06.02.2026, тобто після зазначеного платежу.

З наданого позивачем Руху коштів по картці № НОМЕР_1 від 27.05.2026 вбачається, що станом на 02.02.2025 баланс рахунку становив -27938,33 грн. 03.02.2025 відбулося поповнення рахунку на суму 43 500 грн, унаслідок чого баланс рахунку склав 15 561,67 грн при встановленому кредитному ліміті 30 000 грн. 04.02.2025 розмір кредитного ліміту було зменшено до 14 500 грн, тобто на 15 500 грн. Отже, залишок невикористаного кредитного ліміту становив 61,67 грн. У період з 01.03.2025 по 01.07.2025 було списано 2 296,63 грн, унаслідок чого утворився від`ємний баланс у розмірі 2 234,96 грн. З урахуванням використаного кредитного ліміту в розмірі 14 500 грн загальна заборгованість станом на 06.02.2026 становить 16 734,96 грн.

Таким чином, платіж від 03.02.2025 було враховано банком, проте це не свідчить про повне погашення заборгованості за Договором станом на 06.02.2026.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повного погашення заборгованості за Договором станом на 06.02.2026, як і не надано власного контррозрахунку заборгованості, який би спростовував розрахунок позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, уклавши Договір та отримавши кредитні кошти, зобов`язаний був повернути їх у встановлені строки, однак свої зобов`язання належним чином не виконав. Заборгованість за Договором станом на 06.02.2026 становить 16 734,96 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, наданими позивачем.

Суд вважає неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи посилання представника відповідача на те, що Анкета-заява не містить власноручного підпису позичальника – відповідача по справі, а сам укладений кредитний договір не містить мокрої печатки банку та підпису уповноваженої особи банку з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

Загальні правила щодо форми договору визначено в ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно п. 2 ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України.

Згідно матеріалів правочин було укладено в електронній формі. Документ містить електронний підпис, сформований у мобільному застосунку Monobank.

Тобто, між сторонами виникли зобов`язання на підставі електронного договору.

З наданої банком анкети-заяви від 08.08.2022, форми підтвердження електронного документу, заяви клієнта від 22.05.2024, паспорта споживчого кредиту «Розстрочка на картку» з таблицею обчислення вартості кредиту для споживача вбачається, що документи було підписано Клієнтом ( ОСОБА_2 ) за допомогою електронного підпису із зазначенням: «Підпис перевірено успішно, цілісність даних підтверджено, ключ-діє», вказано час формування ЕП та тип позначки часу (з підписом в мобільному застосунку monobank) та містить відомості про клієнта: Повне ім`я ( ОСОБА_2 ), ІПН ( НОМЕР_5 ), місто (Чутове).

Докази того, що акант відповідача було зламано, або що він не отримував SMS-повідомлень з кодами, або що він звертався до банку чи поліції з приводу шахрайських дій матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, відсутність фізичного підпису на паперовому носії не свідчить про неукладеність договору, адже воля позичальника була чітко виражена шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису в мобільному застосунку, що підтверджується відповідним протоколом перевірки.

За таких обставин позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.08.2022 у розмірі 16734,96 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23, код ЄДРПОУ: 21133352) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.08.2022 року у розмірі 16734 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23, код ЄДРПОУ: 21133352) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Акціонерне Товариство «Універсал Банк», адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, 23, код ЄДРПОУ: 21133352.

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 12.10.2026.

Суддя О. І. Михайлюк