Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №503/266/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/266/26

Провадження № 2/503/617/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання батьківства та про виключення відомостей про особу, яка записана батьком дитини, як батька з актового запису про народження дитини,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що мав відносини з ОСОБА_3 , від яких остання народила дочку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, на момент зачаття зазначеної дитини ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 і цей шлюб було розірвано рішенням Кодимського районного суду Одеської області ухваленим 22.08.2024 року у справі № 503/1342/24. Внаслідок зазначеного дитина, яка народилася до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, вважається такою, що походить від подружжя. Тому батьком ОСОБА_4 було зазначено відповідача ОСОБА_2 . В свою чергу останній відмовляється у добровільному порядку визнавати те, що не є біологічним батьком зазначеної дитини. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх прав змушений пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду з використання системи «Електронний суд» відповідної позовної заяви, в якій просить суд визнати його батьком дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити з актового запису № 894 від 06 травня 2025 року, зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести до цього актового запису відомості про батька дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а також прізвище дитини змінити з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », а по батькові дитини змінити з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Також до позовної заяви позивач додав докази надсилання іншим учасникам справи – відповідачу і третій особі копій поданих до суду документів у електронній формі, у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та абзацу другого ч.1 ст. 177 ЦПК України, а саме квитанції № 6127203 і № 6127202 про доставку 28.02.2026 року документів до зареєстрованого електронного кабінету відповідача ОСОБА_2 і третьої особи ОСОБА_3 , як користувачам ЄСІТС (а.с.9-10).

02.03.2026 року ухвалою суду (а.с.13-14) позовну заяву було залишено без руху із визначенням недоліків, строку і способу для їх усунення.

12.03.2026 року ухвалою суду (а.с.24-25) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні з повідомленням сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу його право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали направлено учасникам справи у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними у відповідності до пункту 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки до їх електронних кабінетів 15.03.2026 року, про що свідчать довідки про доставку електронного документа (а.с.26-28).

16.03.2026 року ухвалою суду (а.с.34) третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було визначено строк для подання письмового пояснення щодо позову тривалістю 10 днів з дня вручення копії даної ухвали про відкриття провадження та щодо відзиву тривалістю десять днів з дня вручення копії відзиву, а учасники справи мають право надати відповідь на такі пояснення до закінчення підготовчого провадження.

У встановлений судом строк відповідач та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом на подання, відповідно, відзиву на позовну заяву (відзиву) та письмового пояснення щодо позову.

30.03.2026 року ухвалами суду (а.с.51-59) було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову під час підготовчого провадження у даній справі, призначено судову молекулярно-генетичну експертизу проведення якої доручено Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центу МВС України, а провадження у справі зипинене.

13.04.2026 року ухвалою суду (а.с.71) провадження у справі було поновлене.

20.04.2026 року ухвалою суду (а.с.83-84) було уточнено зміст та обсяг проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

05.05.2026 року ухвалою суду (а.с.106-107) було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

04.06.2026 року ухвалою суду (а.с.131-132) закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення судової повістки до його електронного кабінету, про що свідчить довідка від 10.08.2026 року про доставку електронного документу (а.с.186). При цьому, позивач подав через систему «Електронний суд» заяву від 12.10.2026 року про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив, що подану ним позовну заяву підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення судової повістки до його електронного кабінету, про що свідчить довідка від 10.08.2026 року про доставку електронного документу (а.с.184). При цьому, відповідач подав через систему «Електронний суд» заяву від 12.10.2026 року про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що не має можливості прибути на судове засідання внаслідок проходження військової служби та водночас із цим також зазначив, що позовну заяву ОСОБА_1 визнає у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення судової повістки до її електронного кабінету, про що свідчить довідка від 10.08.2026 року про доставку електронного документу (а.с.185). При цьому, третя особа подала через систему «Електронний суд» заяву від 12.10.2026 року про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що не має можливості прибути на судове засідання внаслідок проходження військової служби та водночас із цим також зазначила, що позовну заяву ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим пункт 1 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.Водночас, згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а в свою чергу судом встановлено наступні фактичні обставини.

22.08.2024 року Кодимським районним судом Одеської області у справі № 503/1342/24 було ухвалено рішення (а.с.4), яке набрало законної сили 23.09.2024 року та яким було розірвано шлюб зареєстрований 24.08.2022 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що також підтверджує сукупність відомостей наявних в публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У відповідності до положень ч.2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 народила дитину – дочку ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06.05.2025 року (а.с.6), актовий запис № 894, в якому батьком цієї дитини зазначений ОСОБА_2 .

Згідно ч.2 ст. 122 СК України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

З 20.05.2025 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають без реєстрації за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію, виданої міським комунальним підприємством «Управляюча компанія «Київська» Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради 20.05.2025 року за вих.№ 295 (а.с.7).

Водночас із сукупності відомостей наявних в публічному доступі на офіційному веб-сайті судової влади України та у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається те, що з 30.05.2025 року по 22.12.2025 року в провадженні Кодимського районного суду Одеської області вже перебувала цивільна справа за аналогічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання батьківства, в якій ухвалою суду від 22.12.2025 року позов було залишено без розгляду з підстав, передбачених ч.5 ст. 223 та пунктом 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. При цьому, у змісті згаданої вище ухвали було відзначено, що 07 жовтня 2025 року із Вінніцького науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру МВС України до суду повернулись матеріали вищевказаної цивільної справи без виконання судової молекулярно-генетичної експертизи, у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з малолітньою дитиною – ОСОБА_4 до експертної установи для відібрання біологічних зразків.

19.12.2025 року ТОВ «ГенКод Діагностик» було надано висновок про біологічне батьківство № 6035358 (а.с.8, 21), за наслідком лабораторного номеру аналізу HID25-003179 (номер заключення HID25-003179/C1F1), згідно якого біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 » не може бути виключено, ймовірність батьківства 99,99999954%. При цьому, водночас у даному висновку також зазначено, що будь-які асоціації імен, споріднених відносин та етнічної приналежності з наведеними результатами засновані тільки на інформації, поданій замовником, а ТОВ «ГенКод Діагностик» не несе відповідальності за походження та/або транспортування зразків до того моменту, як вони потрапили в лабораторію. Зразки ДНК, при аналізі яких були отримані вищезгадані дані, не були взяті відповідно до встановленої юридичної процедури для надання результатів ДНК аналізу до судових інстанцій. У зв`язку з цим, результати проведення аналізів можуть не мати сили при судовому розгляді. Всі учасники дослідження розуміють і приймають той факт, що результати проведеного ДНК аналізу даються виключно для особистої інформації.

Водночас із цим ще 09.07.2025 року Кодимським районним судом Одеської області поштовим зв`язком отримав лист ТОВ «ГЕНКОД ДІАГНОСТИК» віл 24.06.2025 року № 14 (а.с.153-156), в якому останнє повідомило суду, що генетичні аналізи, які проводяться в лабораторії ТОВ «ГЕНКОД ДІАГНОСТИК» з метою встановлення родинного зв`язку різного порядку, поділяються на інформаційні тести (анонімне ДНК-тестування), які не мають юридичної сили через не проведення ідентифікації зразків та проводяться лише в інформаційних цілях для замовників, та на досудові та судові тести, лише під час проведення яких здійснюється ідентифікація осіб, які беруть участь в тесті (дослідження) та засвідчується приналежність їм наданих на дослідження зразків біологічного матеріалу. Під час проведення досудового та судового тесту відповідальний спеціаліст здійснює ідентифікацію осіб, які звертаються для проведення вказаного тесту (дослідження) з метою встановлення батьківства та приналежність тим чи іншим особам конкретних зразків біологічного матеріалу наданих для проведення досудового та судового тесту (дослідження) з несенням повної кримінальної відповідальності за їх достовірність.

28.02.2026 року позивач ОСОБА_1 повторно подав до Кодимського районного суду Одеської області позовну заяву про визнання батьківства.

30.03.2026 року ухвалами суду (а.с.51-59) було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову під час підготовчого провадження у даній справі, призначено судову молекулярно-генетичну експертизу проведення якої доручено Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Однак, вже 04.04.2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання (а.с.67) про відновлення провадження у справі та розгляд справи за наявними доказами, при цьому повідомивши суду про неможливість виконання ухвали суду через відсутність коштів.

У відповідності до пункту 3 ч.5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

У зв`язку з чим, після виконання судом положень пункту 3 ч.5 ст. 12 ЦПК України в судовому засіданні 07.07.2026 року, позивач ОСОБА_1 заявив про відкладення проведення судового розгляду для забезпечення йому можливості здобуття висновку спеціаліста в галузі молекулярно-генетичних досліджень, яке було задоволено судом.

20.08.2026 року судом було отримано поштою повідомлення Вінницького науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України від 04.08.2026 року № СЕ-19/102-26/12343-БД про неможливість надання висновку внаслідок того, що 09 липня та 03 серпня 2026 року до експертної установи не з`явились ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та дитина ОСОБА_4 .

Натомість 26.08.2026 року до суду поданий висновок молекулярно-генетичного дослідження для подання до суду № 55774 від 07.08.2026 року, виконаний спеціалістом у галузі генетики ТОВ «МАМА ПАПА», замовником якого був ОСОБА_1 та у якому зазначено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999998%. При цьому, у змісті зазначеного висновку відзначено, що об`єкти – біологічні зразки на молекулярно-генетичного дослідження були отримані від ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_4 , із зазначенням документів, якими було перевірено їх особи, та виконанням їх фотознімків.

Нормативно-правове застосування

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».

Однак, для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, суд вважає, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, параграф 34, від 07 травня 2009 року). Аналогічні висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 18.11.2020 року у праві № 159/3926/18 (провадження № 61-13142св20) та від 02.03.2020 року у справі № 530/1231/16-ц (провадження № 61-43301св18).

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що норма ч.2 ст. 128 СК України існує в редакції з часу набрання даним кодексом чинності, тобто ще з 01.01.2004 року, в той час як рішення у справі Калачова проти Російської Федерації № 3451/05 було ухвалено лише 07 травня 2009 року.

Відповідно до ч.4 і 8 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

У відповідності до ст. 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Висновки суду

– щодо основної позовної вимоги про визнання батьківства та про виключення відомостей про особу, яка записана батьком дитини:

Як вже відзначалось вище, відповідно до висновку ТОВ «МАМА ПАПА» № 55774 від 07.08.2026 року, складеного за результатом проведення молекулярно-генетичного дослідження для подання до суду, ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,9999998%.

Суд вважає, що сама встановлена наявність кровного/біологічного споріднення між позивачем ОСОБА_1 і дитиною – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між батьком і дочкою, на думку суду доведені належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом – висновком спеціаліста за результатом проведення молекулярно-генетичного дослідження (ДНК-тестом), яке на сьогодні є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.

У зв`язку з чим суд вважає, що доводи викладені позивачем ОСОБА_1 у змісті позову щодо свого батьківства стосовно дитини – ОСОБА_4 , народженої ОСОБА_3 , фактично знайшли своє доказове підтвердження.

Відтак наявні підстави для виключення із актового запису про народження відомостей про відповідача ОСОБА_2 , як батька дитини, які були внесенні до нього у відповідності до положень ч.2 ст. 122 СК України.

Ураховуючи вищевикладене та прийняте судом визнання позову відповідачем суд вважає, що позов про визнання батьківства та про виключення відомостей про особу, яка записана батьком дитини, є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

– щодо похідної позовної вимоги про внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини пов`язаних із визнанням батьківства:

Відповідно до ч.1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

У відповідності до положень підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Крім того, відповідно до положень першого абзацу пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року № 3, резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства (материнства) має містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Таким чином суд вважає необхідним навести у змісті резолютивної частини даного рішення також те, які зміни необхідно внести до актового запису про народження внаслідок задоволення позову про визнання батьківства.

Згідно ч.1-3 ст. 148 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

Окрім того, згідно ч.1 ст. 147 СК України, по батькові дитини визначається за іменем батька.

Наразі малолітня ОСОБА_4 не досягла віку семи років.

В позовній заяві позивачем заявлено про зміну прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». При цьому, мати дитини – третя особа ОСОБА_3 в своїй заяві від 12.10.2026 року, яка подана нею через систему «Електронний суд», зазначила про підтримання позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, що суд сприймає як фактичне висловлення згоди на зміну прізвища її дочки.

У зв`язку з вище зазначеним суд, за умов задоволення основної позовної вимоги про визнання батьківства та про виключення відомостей про особу, яка записана батьком дитини, як батька з актового запису про народження дитини, вважає за можливе задовольнити також і похідну вимогу про внесення змін в актовий запис про народження дитини, яка не досягла віку семи років, щодо її прізвища та по батькові.

- щодо судових витрат

При цьому, згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання до суду через систему «Електронний суд» позовної заяви про визнання батьківства був сплачений через портал оплати GOVPAY24 судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанції ID: 8452-7846-7396-6549 АТ «ТАСКОМБАНК» від 27.02.2026 року (а.с.17).

Приймаючи до уваги, що позов задоволено повністю, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1064,96 грн, сплаченого останнім за подання до суду позовної заяви про визнання батьківства.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 128 СК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , про визнання батьківства та про виключення відомостей про особу, яка записана батьком дитини, як батька з актового запису про народження дитини задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виключити з актового запису про народження № 894, вчиненого (складеного) 06.05.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який записаний батьком дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька.

Внести зміни до актового запису про народження № 894, вчиненого (складеного) 06.05.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме:

- у розділі «Відомості про дитину»: в графі «1. Прізвище» записане прізвище « ОСОБА_5 » змінити на « ОСОБА_6 »; в графі «3. По батькові» записане по батькові « ОСОБА_7 » змінити на « ОСОБА_8 »;

- у розділі «Відомості про батька» (графи № 11-16) записані відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити на відомості про громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- у графі «17. Підстава запису відомостей про батька» записані відомості про актовий запис про шлюб № 116 від 24.08.2022 року складений Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) змінити на зазначення запису про визнання батьківства на підставі рішення суду у даній справі із зазначенням дати набрання ним законної сили;

- у графу «20. Для відміток» зазначити про виключення із граф № 11-16 відомостей про особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був до того записаний батьком дитини, на підставі рішення суду у даній справі із зазначенням дати набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко