Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №502/1637/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1637/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Нанєвої А.В.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товарної біржі «Українська товарна біржа», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання правочину дійсним та

визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Кілійського районного суду Одеської області з вказаним позовом про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що 23.08.2001 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , та позивачами був укладений договір купівлі – продажу нерухомого майна № 189049, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належав продавцям на підставі договору міни, посвідченого 15 Київською держнотконторою 30.09.1994 р., реєстровий № 34-609 та зареєстрованого Кілійським РБТІ за реєстровим № 444, кн. 9, стор. 150. Договір був укладений у Кілійському відділі реєстрації Української товарної біржи. Жилий будинок продано за 2000 гривень, грошові кошти у розмірі 2000 гривень Продавці отримали від Покупців до підписання цього договору. Правочин обома сторонами повністю виконаний: відповідачами були звільнені всі приміщення, передані ключі, вони знялися з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв. Позивачі використовують житловий будинок протягом 25 – ти років для постійного проживання, зареєстровані за вказаною адресою, регулярно оплачують комунальні платежі та утримують житловий будинок в належному санітарно- технічному стані. На час укладення договору, ні позивачі, ні відповідачі не знали, що правочин, в відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Представник позивачів в судове засідання не з`явився, у поданій заяві просив про розгляд справи без його участі та без участі позивачів та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали заяву в якій просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повторно в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про проведення розгляду справи за їх відсутності суду не надали.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, щ о 23.08.2001 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був укладений договір купівлі – продажу нерухомого майна № 189049, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належав продавцям на підставі договору міни, посвідченого 15 Київською держнотконторою 30.09.1994 р., реєстровий № 34-609 та зареєстрованого Кілійським РБТІ за реєстровим № 444, кн. 9, стор. 150.

Договір був укладений у Кілійському відділі реєстрації Української товарної біржи.

Згідно договору жилий будинок продано за 2000 гривень, грошові кошти у розмірі 2000 гривень Продавці отримали від Покупців до підписання цього договору.

Відповідно до технічного паспорту складеного КП КМР «РБТІ», житловий будинок з будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , в цілому складається з: житлового будинку – літ. А1 житловою площею 48,5 кв.м. та загальною площею 97,1 кв. м., бані – літ. Д, гаражу – літ. Е, навісу – літ. Ж, комори – літ. З1, навісу – літ. И, навісу – літ. К, вбиральні – літ. Л, надвірних споруд - № 1-3, І.

Так, згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Відповідно до аб. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас слід відмітити, що договір купівлі-продажу був укладений у 2001 році, а тому, відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, його положення застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, крім того в абз. 2 п. 4 зазначено, що цивільні відносини, які виникли до набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 128 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяв на час укладення договору купівлі - продажу, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (ст. 153 ЦК України в редакції 1963 року).

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає (ст. 153 ЦК України в редакції 1963 року).

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (стаття 47 ЦК України в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» 1991 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (ч. 2 ст. 15 цього Закону).

Згідно ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IV, в редакції закону від 18.11.2025, наданий позивачем правовстановлюючий документ, а саме договір купівлі-продажу, не відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року N 15-рп/2004 у справі N 1-33/2004.

Оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, умови договору сторонами повністю виконано, суд приходить до висновку, що позивачі на законних підставах набули право власності на придбане майно і не взмозі розпоряджатися ним на власний розсуд з причин, що не залежать від них, в зв`язку з чим вважає, що право власності позивачів підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, а тому задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268 ч. 4, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товарної біржі «Українська товарна біржа», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.08.2001 року за № 189049 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений Українською товарною біржею між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , в цілому складається з: житлового будинку – літ. А1 житловою площею 48,5 кв.м. та загальною площею 97,1 кв. м., бані – літ. Д, гаражу – літ. Е, навісу – літ. Ж, комори – літ. З1, навісу – літ. И, навісу – літ. К, вбиральні – літ. Л, надвірних споруд - № 1-3, І.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , в цілому складається з: житлового будинку – літ. А1 житловою площею 48,5 кв.м. та загальною площею 97,1 кв. м., бані – літ. Д, гаражу – літ. Е, навісу – літ. Ж, комори – літ. З1, навісу – літ. И, навісу – літ. К, вбиральні – літ. Л, надвірних споруд - № 1-3, І.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. В. Березніков