Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №947/25933/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/25933/26

Провадження № 3/947/2608/26

13.10.2026 року м. Одеса

Cуддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 690592 від 11.06.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

11.06.2026 року о 22:51 год., за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, біля будинку № 1, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував електронним самокатом марки «JET», без державного номерного знаку у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER ALCOTEST» відповідно до якого у останнього виявлено 1,93%о (проміле) алкоголю.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Під час судового розгляду захисник ОСОБА_1 - адвокат Шубін О.П. подав письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи клопотання, захисник зазначив, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП та встановленого законодавством порядку, оскільки останній не погодився з результатом огляду, проведеного поліцейськими на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», який показав 1,93 проміле алкоголю. На переконання захисника, за таких обставин поліцейські були зобов`язані забезпечити проведення огляду в закладі охорони здоров`я, однак цього не зробили, у зв`язку із чим результати проведеного огляду є недопустимими доказами.

Крім того, захисник звернув увагу на те, що у складеному направленні на медичний огляд зазначено про відмову ОСОБА_1 від його проходження, водночас у протоколі про адміністративне правопорушення останньому інкриміновано саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не відмову від проходження огляду.

Окремо захисник наголосив, що ОСОБА_1 керував електричним самокатом, який, на його думку, за своїми технічними характеристиками належить до категорії легких персональних електричних транспортних засобів. Посилаючись на положення законодавства та судову практику, захисник вважав, що ОСОБА_1 не може бути підданий адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки для керування таким електросамокатом посвідчення водія не вимагається.

Також захисник послався на положення ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості та практику Європейського суду з прав людини, зазначивши, що обов`язок доведення вини покладається на орган, який склав протокол, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

З огляду на викладене захисник просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи захисника, викладені у письмовому клопотанні, та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною, а клопотання захисника про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як убачається з матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 електросамокатом марки «JET» у стані алкогольного сп`яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 690592 від 11.06.2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, результатом застосування спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», відповідно до якого встановлено показник 1,93 проміле алкоголю, а також відеозаписом із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.

Дослідивши відеозапис, наявний у матеріалах справи, суд встановив, що обставини проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зафіксовані належним чином, а дії працівників поліції відповідали встановленій законодавством процедурі.

Зокрема, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 7510», за результатами якого встановлено показник 1,93 проміле алкоголю. Після висловлення незгоди з отриманим результатом працівниками поліції було дотримано процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, зокрема щодо можливості проходження відповідного огляду в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду застосовуються технічні засоби відеозапису.

Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічний порядок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735.

Суд зазначає, що незгода особи з результатом первинного огляду сама по собі не спростовує встановленого спеціальним технічним засобом показника, однак зумовлює необхідність дотримання передбаченої законом процедури подальшого огляду.

При цьому судом перевірено доводи захисника щодо порушення порядку проведення огляду та встановлено, що вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки спростовуються дослідженим відеозаписом.

Суд також відхиляє твердження захисника про те, що сама по собі незгода ОСОБА_1 з результатом огляду автоматично свідчить про недопустимість отриманих доказів. Висловлення особою незгоди з результатом огляду не є доказом відсутності стану алкогольного сп`яніння, а підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами справи та дотриманням встановленої законом процедури.

Щодо посилання захисника на зазначення у направленні на медичний огляд відомостей про відмову ОСОБА_1 від його проходження суд зазначає, що відповідні відомості підлягають оцінці в сукупності з відеозаписом та іншими матеріалами справи. При цьому зазначена обставина сама по собі не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення.

Оцінюючи доводи захисника щодо неможливості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв`язку з керуванням електросамокатом, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Законом України від 24.02.2023 року № 2956-IX законодавчо визначено категорію легких персональних електричних транспортних засобів, до яких за відповідних технічних характеристик належать електросамокати.

Таким чином, використання електричного двигуна та відсутність необхідності отримувати посвідчення водія відповідної категорії не виключають належності такого пристрою до транспортних засобів.

Суд виходить із того, що електросамокат, який приводиться в рух електричним двигуном, за відповідних обставин може розглядатися як джерело підвищеної небезпеки.

Водночас відсутність обов`язку отримувати посвідчення водія для керування електросамокатом не звільняє особу від дотримання встановленої п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України заборони керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, доводи захисника про те, що електросамокат не може бути транспортним засобом у розумінні законодавства України, є необґрунтованими.

Стосовно тверджень захисника про неможливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд зазначає, що питання наявності складу адміністративного правопорушення та питання визначення виду адміністративного стягнення не є тотожними.

Відсутність обов`язку отримувати посвідчення водія для керування конкретним видом електричного транспортного засобу сама по собі не виключає адміністративної відповідальності за порушення встановленої законом заборони керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішення питання щодо виду адміністративного стягнення здійснюється судом відповідно до положень санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням правового статусу особи та встановлених обставин справи.

Посилання захисника на принцип презумпції невинуватості суд визнає правильним за своїм правовим змістом, проте зазначає, що застосування цього принципу не означає необхідності безумовного прийняття будь-яких заперечень особи без їх перевірки та зіставлення з іншими доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Водночас судом досліджено наявні матеріали справи, перевірено доводи сторони захисту та оцінено докази в їх сукупності.

При цьому суд не покладає на ОСОБА_1 обов`язку доводити свою невинуватість, а виходить із фактичних даних, отриманих у встановленому законом порядку.

Суд враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, становить підвищену небезпеку для безпеки дорожнього руху, оскільки керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння створює загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху незалежно від виду транспортного засобу.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вони є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують факт керування ОСОБА_1 електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, судом встановлено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, яка полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, та суб`єктивну сторону, що характеризується винним порушенням встановленої законодавством заборони.

Наведені захисником доводи перевірені судом, однак не спростовують встановлених обставин правопорушення та не дають підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю досліджених доказів, а його дії правильно кваліфіковані за вказаною нормою закону.

Відтак правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні, у зв`язку із чим клопотання захисника про закриття провадження задоволенню не підлягає.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.