Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №548/2245/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2245/26

Провадження № 2-о/548/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

07.10.2026 м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого- судді Лідовець Т. М.,

з участю секретаря судового засідання - Манжос Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності їй трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 11 вересня 1978 року.

В обґрунтування вимог заявниця зазначила, що з 01 вересня 1978 року вона була прийнята на роботу килимаркою до Решетилівської фабрики художніх виробів імені ОСОБА_2 , де була заведена трудова книжка серії НОМЕР_1 , дата заповнення 11 вересня 1978 року. Згодом заявниця зареєструвала шлюб та змінила прізвище на " ОСОБА_3 ". Прізвище власника трудової книжки серії НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про шлюб змінено на " ОСОБА_3 " (запис здійснено російською мовою). У квітні 1994 року шлюб було розірвано, та заявниці присвоєно дошлюбне прізвище " ОСОБА_4 ". У травні 2026 заявниця звернулась до Головного управління ПФУ в Донецькій області, та їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки до стажу не було зараховано періоди трудової діяльності згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 оскільки прізвище у Витязі з ДРАЦС "Мукосей" не відповідає прізвищу в свідоцтві про розірвання шлюбу " ОСОБА_3 ". На підставі вищевикладеного заявник просила встановити факт належності їй трудової книжки, для зарахуваня до страхового стажу періодів вказаних у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та призначення пенсії за віком.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами окремого провадження, призначено у справі судове засідання.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, в заяві просила розгляд справи провести без її участі.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у судове засідання не з`явилась, належно була повідомлена про місце дату час слухання справи, надіслала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі. При розгляді заяви покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до такого висновку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд встановив що, заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.06.1961 ( а. с. 16).

Згідно із копією атестата №145 від 15.07.1978, виданим заступником директора училища по учбово-виробничій роботі, ОСОБА_1 закінчила міське професійно технічне училище смт. Решетилівки Полтавської обалсті по професії килимарка четвертого розряду(а. с. 19).

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 11 вересня 1978 року, трудова книжка була заповнена на ОСОБА_1 , в подальшому прізвище було змінене на " ОСОБА_3 ", та знову на " ОСОБА_4 " ( а. с.8-15).

13 листопада 1992 року заявниця ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , та змінила прізвище на " ОСОБА_3 ", що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ( а. с. 17).

29 квітня 1994 року шлюб було розірвано, та після державної реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвище " ОСОБА_4 ", що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого повторно серії НОМЕР_3 від 11.06.2024( а. с. 18)

Трудовий стаж ОСОБА_1 за період з 17.10.1989 до 10.08.1992 підтверджується архівними довідками, наданими Трудовим архівом Хорольської міської ради від 14.07.2026 № 735/01-12 на ОСОБА_1 за період роботи у Хорольському райпобуткомбінаті ( а. с.20-22).

Довідкою, наданою ОСОБА_1 Попівською гімназією Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 20.07.2026 № 01-20/56, підтверджено те, що вона дійсно працювала бібліотекарем у Попівській неповній середній школі з 13.12.1994 до 21.02.1999 на 0,5 ставки ( а. с. 24-25).

Рішеням Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком від 28.05.2026 № 164850012045 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років, оскільки до нього не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , тому що прізвище у Витязі ДРАЦС від 11.06.2024 №00045459372 - ОСОБА_3 , не відповідає прізвищу у свідоцтві про розірвання шлюбу від 11.06.2024 № НОМЕР_3 - ОСОБА_3 (а. с. 26).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зробила правовий висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто, від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (надалі за текстом також - Постанова №5) певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.

Згідно пунктів 4 та 5 Постанови № 5 справи, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутись до суду в інтересах інших осіб, а також за заявою прокурора.

Відповідно до пункту 12 Постанови № 5 При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно листа ВСУ 01.01.2012 «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі сумніву в належності трудової книжки особі внаслідок помилки, коли прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, ураховуючи положення пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» факт належності цього документа відповідній особі може бути встановлено лише у судовому порядку. Внесення виправлень на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.1993 № 58, у таких випадках не передбачено.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Згідно з п. 2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

З огляду на приписи пункту 2.11, 2.12 вказаної Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд зазначає, що заявниця не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявниці за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У ході розгляду справи суд встановив, що згідно із першим аркушом трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 11 вересня 1978 року прізвище власниці спочатку було вказане " ОСОБА_4 ", в подальшому прізвище було змінене на " ОСОБА_3 " ( запис здійснено російською мовою).

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища після укладення шлюбу прізвище заявниці з " ОСОБА_4 " було змінене на " ОСОБА_3 ", після розірвання шлюбу з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ". В зазначених документах ім`я, по батькові та дошлюбне прізвище, дата народження заявниці співпадають.

Отже, досліджені судом письмові докази не дають підстав для розумного сумніву у належності заявниці спірної трудової книжки ОСОБА_1 , яка підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії.

Суд також зазначає, що метою встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі (трудової книжки) є призначення пенсії. Встановлення факту не пов`язане з вирішенням спору про право, породжує для заявниці юридичні наслідки, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, а факт перебування заявниці у трудових відносинах є необхідним для нарахування їй трудового стажу; вказані нею обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із частиною сьомою статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 259, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 11 вересня 1978 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 12.10.2026.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 13967927, адреса вул. Соборності, 66, м. Полтава

Суддя Т. М. Лідовець