Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №947/41320/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/41320/26

Провадження № 2-о/947/515/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

02.10.2026 року ОСОБА_1 , звернулась до Київського районного суду м. Одеси, заінтересована особа ОСОБА_2 , з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк шість місяців, в якій просить суд видати обмежувальний припис стосовно її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2026 року вказану було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.10.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.

Відповідно до ст.350-5 ЦПК України - справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

До судового засідання заявник – ОСОБА_1 з`явилась, доводи заяви підтримала.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та його адвокат Осьмінін С.Д. до судового засідання з`явились, просили відмовити у видачі обмежувального припису з приводу того, що за видачею вказаного припису сторона звертається вперше, крім того вказане житло є сумісною власністю чоловіка та дружини, іншого житла немає. ОСОБА_2 зазначив, що взагалі припинить поодиноке зловживання алкоголем, що приводить до конфліктних ситуацій в сім`ї.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, з`ясувавши обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Із заяви вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_2 та їх сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із пояснень сторін вбачається, що вказана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, заявник та їх син зареєстровані у вказаній квартирі, а заінтересована особа має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_3 .

Заявниця в судовому засіданні пояснила, що її чоловік систематично не зловживає алкогольними напоями, але в поодинокі випадки у зв`язку з зловживанням алкоголем стає неадекватним, що призводить до конфліктних ситуація, образ , криків та штовхань з його боку на адресу дружини в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , зокрема висловлювався нецензурною лайкою, кидався в бійку, внаслідок чого син змушений був викликати поліцію, тобто ОСОБА_2 вчиняв по відношенню до ОСОБА_1 домашнє насильство.

На фоні постійних незгод в родині почали виникати сварки, які переросли в серйозні конфлікти, під час яких поведінка ОСОБА_2 почала бути занадто агресивною.

У зв`язку з вказаними обставинами заявник зверталась до ВП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області з заявами про вчинення домашнього насилля, поліція фіксувала вказані факти та ОСОБА_2 притягували до адміністративної відповідальності, за саме: - Одеське районне управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області справа 3/947/1294/25 від 18.02.2025 року ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильство за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або не повідомлення про місце свого тимчасового перебування.

Зокрема, в матеріалах справи є постанова судді Київського районного суду м.Одеси від 06.05.2025 року, справа № 947/6512/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП у вигляді штрафу. Із постанови вбачається, що ОСОБА_2 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2013 року народження, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме ображав, кричав, штовхав, чим вчинив домашнє насильство.

У подальшому ОСОБА_2 не зробив належних висновків, зокрема 29.09.2026 року внаслідок конфліктної ситуації та зловживання алкогольними напоями поводився агресивно, тому органом поліції було надано десятиденний припис на спілкування з дружиною.

Одеське районне управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області справа 3/947/3809/26 від 29.09.2026 року ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильство за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або не повідомлення про місце свого тимчасового перебування.

Заявник вказує, що після останнього випадку вчинення щодо неї домашнього насильства 26.09.2026 року, вона була змушена звернутися за медичною допомогою, оскільки внаслідок протиправних дій їй було спричинено тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин, про що в матеріалах справи є відповідна медична довідка.

У судовому засіданні ОСОБА_2 просив відмовити у наданні обмежувального припису, посилаючись на те, що дружина його провокує, що він припинить зловживати алкогольними напоями та наразі в суді є позов про їх розірвання шлюбу та вирішення питання щодо розподілу майна. Крім того, адвокат Осьмінін С.Д. звернув увагу на той факт, що вищевказане житло є власністю заінтересованої особи, тому неможливо вирішувати питання щодо заборони проживання.

Проте, з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно законодавства України та сталої практики Верховного суду, право власності кривдника на житло не є перешкодою для винесення обмежувального припису у вигляді заборони перебувати в місці спільного проживання. У таких справах безпека постраждалих осіб (дружини та сина) має першочерговий пріоритет над майновими правами кривдника.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (ст.26) чітко визначає заходи обмежувального припису. Серед них — заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою. Закон не робить винятків для випадків, коли квартира чи будинок належать кривднику на праві приватної власності.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що тимчасове обмеження права власності чи користування житлом задля безпеки постраждалих є легітимним та пропорційним заходом. Майнові права кривдника не можуть домінувати над правом людини на життя, здоров`я та безпеку.

На підставі викладеного, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 наявна повторність вчинення домашнього насильства психологічного, фізичного та економічного характеру, будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру по відношенню до своєї сім`ї, належних висновків не зробив та знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , продовжує вчиняти відносно своєї дружини психологічне насильство, що виразилося у нецензурних висловлюваннях, словесних образ на адресу потерпілої, приниженні та створення нестерпних умов проживання, внаслідок чого заявниця змушена була звернутись до суду з заявою про видачу обмежувального припису.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі за текстом - Закон).

Відповідно до п. 3 ст. 1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п.14 вказаної статті, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з положеннями п. 2, 7 ч. 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема: колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Положеннями ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.

Положеннями ст. 26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та ін.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до ч.2 ст.350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Згідно із ст. 350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі №711/3693/22 зазначено, що: «…обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.

Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.

Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками…».

У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №127/9600/22 вказано, що: «…обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях…».

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №161/16344/20 зазначено про те, що систематичність визначається виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними.

Враховуючи наведене і те, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці, яка потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є підстави для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на достатній на переконання суду двохмісячний строк із покладенням на нього обов`язків, які пропонуються заявником.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Враховуючи вищевказане та на підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст.5, 12, 76-83, 259, 263-265, 293, 350-1 - 350 -8, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 і встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов`язки:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому ОСОБА_2 переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк дії обмежувального припису протягом двох місяців.

Рішення суду про видачу обмежувального припису допустити до негайного виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису в частині судового збору, віднести на рахунок держави.

Надіслати копію рішення до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області та Київську районну державну адміністрацію Одеської міської ради для взяття кривдника на профілактичний облік.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко