Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №542/1712/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1712/26

Провадження № 2/542/1054/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді – Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання – Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

24.08.2026 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 10099,42 грн.

В позовній заяві посилався на те, що 25.02.2021 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2035725592, відповідно до якого відповідачка отримала кредит на придбання товару.

А також, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договору та усіх додатків до нього, невід`ємною частиною яких є Заява-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» та які розміщені на офіційному сайті банку оформила поточний (картковий) рахунок та отримала електронний платіжний засіб.

24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено Договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників (Додаток №1 до Договору), зокрема за кредитним договором №2035725592 від 25.02.2021 року укладеними між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. У порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов`язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, загальний розмір якої складає 10099,42 грн., з яких 6000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4099,42 грн. - заборгованість за відсотками, яку позивач просив суд стягнути з відповідачки, а також судові витрати.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.51).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с.55), в позовній заяві просив справу розглядати за їх відсутності (а.с.6).

Відповідачка ОСОБА_1 , представник відповідачки адвокат Калафута Д.В. в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання (а.с.56, 77-78).

07.09.2026 року представником відповідачки адвокатом Калафутою Д.В. був наданий відзив на позовну заяву (а.с.57-60), в якому вона просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ані погодження відповідачем кредитного ліміту саме у розмірі 6000,00 грн, ані фактичного утворення непогашеного тіла кредиту в такому розмірі, ані правові підстави та арифметичної правильності нарахування 4099,42 грн процентів, ані тотожності заявленої до стягнення вимоги тій вимозі, яка існувала на момент відступлення. Позов побудований на механічному поєднанні відомостей про два різні кредитні продукти, односторонніх внутрішніх розрахунків банку та бухгалтерських операцій, зміст яких позивач суду не розкрив. Реєстр боржників підтверджує лише внесення певної цифри до додатка до договору факторингу, але не створює боргу та не замінює доказування його виникнення і розміру.

Так зазначає, що позивач переносить до обґрунтування карткової заборгованості умови товарного кредиту, зокрема дату 25.07.2021, не розмежовує правову природу двох зобов`язань та просить стягнути єдину суму «за кредитним договором №2035725592». Такий спосіб викладення не дозволяє встановити, яке саме порушення, за яким продуктом і в який момент стало підставою кожної частини вимоги.

Матеріали не містять індивідуального повідомлення банку про встановлення відповідачу ліміту 6000,00 грн, дати такого рішення, способу доведення його до відповідача, підтвердження одержання повідомлення чи документа, який показує послідовність зміни ліміту з 2000,00 грн до 6000,00 грн. За таких обставин вимога про стягнення 6000,00 грн тіла не відповідає заявленому позивачем первісному ліміту та не підтверджена належним первинним документом про його збільшення.

Позивачем не надано таблиці, яка б окремо і послідовно показувала: суму кожного використання саме кредитних коштів; суму кожного внесеного платежу; частину платежу, зараховану в тіло; залишок тіла після кожної операції; правову підставу черговості погашення. Жодного первинного бухгалтерського документа, який би розшифровував закриття рахунку, переносив конкретні складові заборгованості на окремі рахунки та встановлював залишок зобов`язання після операцій «Collection», не подано.

Вказує, що позивач об`єднав в одну суму 4 099,42 грн різні за назвою та правовою природою нарахування: проценти за дозволену перевитрату, проценти за покупки, проценти за користування кредитною лінією, проценти за прострочений кредит, перенесені проценти та «прострочені штрафні проценти». Однак, позов не містить розмежування цих складових. Не зазначено, яка частина є платою за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, яка – наслідком прострочення, яка – неустойкою або іншою мірою відповідальності, і на підставі якої конкретної підписаної умови нараховано кожну з них.

Зазначає, що підписана Заява-анкета містить загальне посилання на правила і тарифи, розміщені на сайті Банку. Однак позивач не надав редакцію Правил та Тарифів, яка діяла саме 25.02.2021, не довів незмінність цих документів і факт вручення відповідачу конкретного тексту.

Наданий паспорт не підтверджує індивідуальний борг у заявленому розмірі. Він містить модельний приклад, розрахований із кредитного ліміту 10 000,00 грн і строку 60 місяців, тоді як позивач посилається на первісний ліміт 2 000,00 грн, заявляє тіло 6 000,00 грн і зазначає строк 36 місяців.

Щодо припинення права нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування зазначає, що позивач називає датою остаточного повернення 25.07.2021, однак одночасно включає нарахування, здійснені до 14.03.2023.

Крім того, позивач прямо визначив дату остаточного повернення кредиту – 25.07.2021 та дату останнього списання 19.01.2022, але звернувся до суду лише 21.08.2026. Тому відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності до всіх вимог, щодо яких на день подання позову трирічний строк минув.

Також зазначає про те, що у матеріалах відсутні належні докази вручення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, повного розрахунку та реквізитів нового кредитора. Платіжна інструкція на 7 155 000,00 грн підтверджує розрахунок за портфель у цілому, але не доводить існування конкретного боргу ОСОБА_1 у розмірі 10 099,42 грн. Витяг із реєстру боржників складений учасниками факторингу та лише повторює спірні цифри 6 000,00 грн і 4 099,42 грн., не містить історії формування боргу та не замінює первинних документів.

Заперечує щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки позов є шаблонним: містить значний обсяг загальних цитат законодавства, численні повтори, граматичні помилки, не розмежовує товарний кредит і CARD та не містить індивідуального перевірюваного розрахунку. Заявлена вартість становить понад половину ціни позову і не відповідає складності, обсягу та реальній необхідності виконаної роботи.

Просила застосувати позовну давність до вимог ТОВ «Брайт Інвестмент». У задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь відповідачки 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

14.09.2026 року представником позивача була надана відповідь на відзив (а.с.65-72), в якій просить у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності відмовити. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

При цьому зазначав, що 25.02.2021 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2035725592, відповідно до п.1.1. якого відповідач отримав кредит на придбання товару.

Даний договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надано декілька різних послуг – кредитування та видача і обслуговування картки.

Предметом позову у вказаній справі є друга частина кредитного договору, а саме п.2 Договору, яким визначено умови укладання Заяви-Анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2035725592_CARD від 25.02.2021 року, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та усіх додатків до нього, невід`ємною частиною якого є Тарифи Банку, Паспорт споживчого кредиту.

На підставі Заяви-Анкети Банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб.

Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту до договору, з якого вбачається інформація щодо умов надання кредитного ліміту та визначено, що початковий кредитний ліміт по кредитній лінії становить 2000,00 грн. (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору), строком на 36 місяців (з правом пролонгації).

Щодо доводів про відступлення права вимоги вказує, що відповідачем не надається жодного доказу на підтвердження того, що він звертався до діючого або первинного кредитора щодо надання доказів на підтвердження відступлення грошової вимоги. Крім того, відповідачем не оскаржується зазначений договір факторингу та не визнається недійсним, що зазначає сам представник відповідача у відзиві на позовну заяву.

На підтвердження виконання АТ «ОТП Банк» своїх зобов`язань та фактичного користування відповідачем кредитною лінією позивачем було надано виписку з рахунку приватного клієнта №2035725592_CARD за період з 25.02.2021 року по 24.03.2023 року, зміст якої безпосередньо підтверджує, що після укладення договору відповідач фактично отримала доступ до кредитних коштів та розпоряджалася ними на власний розсуд. Таким чином поведінка самої відповідачки після укладення договору - використання платіжної картки, отримання готівкових коштів, здійснення розрахунків та систематичне внесення коштів на погашення заборгованості додатково підтверджує існування та фактичне виконання сторонами правовідносин за кредитною лінією.

Щодо розміру заборгованості вказує, що до позову додано детальний розрахунок заборгованості і звіт-рахунок, які містять відомості про суму отриманого кредиту, відсотки та залишок непогашеного боргу, який становить 10099,42 грн. та включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 4099,42 грн. Розрахунок ґрунтується на первинних бухгалтерських даних АТ «ОТП Банк» і повністю відповідає умовам договору CARD.

При цьому зазначає, що відповідачем не спростовано розмір заборгованості, не надано контррозрахунку заборгованості, не зазначено конкретних операцій, які були неправильно враховані позивачем, не надано доказів здійснення платежів, відсутніх у банківській виписці, або погашення заявленої до стягнення заборгованості.

Щодо доводів про нульові показники у банківській виписці зазначає, що розрахунок містить не лише кінцеву суму, а послідовно відображає здійснені операції, використання коштів, нарахування та надходження коштів на рахунок. Уже з першої сторінки розрахунку видно фактичні карткові операції та подальше поповнення рахунку. Отже, посилання лише на окремі підсумкові показники банківської виписки не спростовує ані факту користування кредитними коштами, ані розміру заборгованості, визначеного відповідним розрахунком.

Також зазначає, що доводи відповідача про сплив позовної давності ґрунтуються на обчисленні календарного трирічного строку без належного врахування вчинених ним дій щодо виконання зобов`язання, а також установленого законом продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем не наведено належного обґрунтування та не надано доказів, які б свідчили про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, підстави для відмови заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

В той же час щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, зазначає про їх необґрунтованість та суперечність його ж власній позиції, викладеній у відзиві. Просить відмовити у їх відшкодуванні.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Так, як убачачається з матеріалів справи, 25.02.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2035725592, який за правовою природою є змішаним договором: кредитним договором та Договором про про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» з відкриття Позичальнику поточного (карткового) рахунку та видачі електронного платіжного засобу (а.с.17 на звороті).

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на таких умовах:

- розмір, валюта та цільове використання: 2899,90 грн. на придбання товару у продавця, 490 грн. на сплату додаткових послуг банку, а саме: послуга «смс+довідка». Загальний розмір кредиту: 3389,90 грн.; дата остаточного повернення кредиту: 25 липня 2021 року.

Відповідно до Кредитного договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися: фіксована процента ставка у розмірі 0,01% річних.

Розділ 2 Кредитного договору представляє собою заяву-анкету про надання банківських послуг AT «ОТП Банк», за якою Банк зобов`язався відкрити Позичальнику поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 у гривні та видати електронний платіжний засіб – картку МС GOLD.

Сторонами Кредитного договору погоджено такі умови обслуговування кредитної лінії: за користування кредитом Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку та Договором. На дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць; на дату укладення заяви - анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.

Сторонами Кредитного договору підписано також Додаток № 1 до договору, яким є Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту та Додаток № 1 до Паспорту споживчого кредиту, яким є Орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (а.с. 18-21).

Згідно з паспортом споживчого кредиту, зокрема п. 3 визначено, що кредит надано на суму 3389,90 грн. строком на 5 місяців та кредитна лінія становить у сумі 2000 грн (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору), строк кредитування на 36 місяців (з правом пролонгації).

Тобто, між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала два типи кредиту одночасно, а саме: кредит у сумі 3389,90 грн на строк 5 місяців, та кредитну лінію із сумою кредиту на 2000 грн. (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору) на строк 36 місяців (з правом пролонгації).

Та відповідно до умов договору, АТ «ОТП Банк» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використання картки.

Відтак, позивачем надано належні докази укладення між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору не у формі єдиного письмового документа, а шляхом приєднання на підставі положень ст. 634 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що ознайомлення відповідача із паспортом споживчого кредиту та його підписання не може бути доказом погодження конкретного ліміту, оскільки долучені до матеріалів справи копії кредитного договору № 2035725592 від 25.02.2021 року Додаток № 1 до договору, яким є Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, Паспорт споживчого кредиту та Додаток № 1 до Паспорту споживчого кредиту, складають кредитний договір від 25 лютого 2021 року.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП Банк» ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою приватного клієнта №203575592 наявною в матеріалах справи (а.с.23-26).

На картковий рахунок відкритий за заявою відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.

Тому щодо посилання представника відповідача про змішування позивачем двох різних кредитних продуктів, суд зазначає, що сам укладений між сторонами договір є змішаним та передбачає не лише надання цільового кредиту (POS), а й відкриття кредитної лінії (CARD), у межах якої рух коштів відображається не одноразовим зарахуванням суми кредиту, а подальшим використанням встановленого кредитного ліміту,

Та за умовами Кредитного договору щодо кредитної лінії, Банк зобов`язався відкрити відповідачу поточний (картковий) рахунок у гривні та видати електронний платіжний засіб – картку МС GOLD, а Позичальник зобов`язався у визначений договором строк повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом.

Саме неналежне виконання Позичальником умов розділу 2 Кредитного договору є підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

За доводами позивача, відповідач користувався кредитними коштами, здійснював часткове погашення кредитної заборгованості. Однак, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань, станом на 14 березня 2023 року за Позичальником рахується заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 10099,42 грн, з яких: 6000,00 грн – тіло кредиту, 4099,42 грн – заборгованість за відсотками.

Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості за договором № 2035725592 від 25.02.2021 року станом на 24.03.2023 року (а.с. 26-35), в якому зазначено використання коштів з карти відповідача, нарахування відсотків та надходження коштів на рахунок, та відповідно до якого, станом на 24.03.2023 за весь період використано коштів 6616,70 грн., надходження на карту у розмірі 2109,91, нарахованих відсотків - 5592,63 грн. та заборгованість на кінець періоду та станом на 14.03.2023 становить 10099,42 грн (6616,70+5592,63-2109,91).

При цьому з матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору передбачено строк дії кредитної лінії тривалістю 36 місяців, з моменту його укладення, тобто до 25 лютого 2024 року та розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом за вказаним кредитним договором здійснений в межах строку кредитування.

Також, надано банківську виписку по рахунку відповідача за період з 01.10.2020 р. по 24.03.2023 із зазначенням сум операцій по карті відповідача (а.с. 23-25), за даними якої також наявна заборгованість станом на 14.03.2023 року в розмірі 6000 грн та 4099,42 грн (40,80+4058,62).

З наданої виписки по рахунку відповідача вбачається активне користування ОСОБА_1 кредитними коштами, отриманими від АТ «ОТП Банк», зокрема шляхом зняття готівки в банкоматах банку, придбання товарів, повернення кредитних коштів позивачу.

Отже, суд вважає розрахунок заборгованості та виписку з рахунка із зазначенням сум операцій по карті відповідача належними доказами наявності заборгованості по кредитному договору, оскільки у них відображено всі здійснені операції по рахунку, зокрема придбання товарів, списання процентів, внесення коштів, тощо.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Так, звертаючись до суду із позовом та обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Брайт Інвестмент» долучено до матеріалів справи належні докази надання кредитних коштів ОСОБА_2 , а саме: виписку з поточного рахунку позичальника.

Водночас відповідачка не надала жодного власного розрахунку заборгованості, не надала доказів повного чи часткового погашення кредиту в іншому розмірі, тобто доказів виконання кредитного зобов`язання, та не спростувала достовірність відомостей, які містяться у банківській виписці й розрахунку позивача, а тому доводи відповідачки не дають підстав для висновку про неправильність визначеного позивачем розміру заборгованості.

Таким чином, оскільки АТ «ОТП БАНК» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, а відповідач свої зобов`язання перед АТ «ОТП БАНК» за кредитним договором №2035725592 від 25.02.2021 щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав в повному обсязі, з неї підялгає стягненню заборгоіваність в сумі 10099,42 грн., яка складається з: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4099,42 грн - заборгованість за відсотками.

При цьому судом також встановлено, що позивач ТОВ «Брайт Інвестмент» набув право вимоги до відповідача за укладеним кредитним договором.

Так, згідно з ч.1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» та Акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено Договір факторингу №24/03/23, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (а.с.10-14).

Як вбачається із Витягу з додатку №2 до договору факторингу №24/03/23, укладеного 24 березня 2023 року, до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2035725592 від 25.02.2021 року в сумі 10099,42 грн., яка складається з: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4099,42 грн - заборгованість за відсотками (а.с.16).

У матеріалах справи наявні докази здійснення Фактором оплати за договором факторингу від 24 березня 2023 року № 24/03/23 (а.с. 15).

Надана копія договору та витяг з реєстру боржників, які засвідчені належним чином, підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним між ним та ТОВ «ОТП Банк» кредитним договором.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

26 травня 2026 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення кредитної заборгованості, яка останнім залишена без задоволення (а.с. 36-38).

Доводи представника відповідачки про відсутність доказів вручення відповідачці повідомлення про зміну кредитора, суд вважає безпідставними, оскільки позивач направляв на адресу відповідача, за допомогою засобів поштового зв`язку Вимогу, в якій повідомляв про відступлення прав вимоги, про наявність у відповідачки заборгованості та у зв`язку з невиконанням зобов`язань з повернення кредиту вимагав погасити заборгованість за кредитом.

Тож, Товариство виконало свій обов`язок щодо направлення відповідачці повідомлення (вимоги) про погашення заборгованості та дострокове повернення кредиту. Неотримання позичальником належним чином направленої Вимоги про погашення кредитної заборгованості, не позбавляє позивача права для захисту своїх прав звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та вимагати повернення кредиту у разі неналежного виконання позичальником умов договору.

Крім того, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Щодо доводів відповідача про пропуск строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання — зі спливом строку виконання.

У даному випадку умовами кредитного договору передбачено строк дії кредитної лінії 36 місяців, тобто до 25 лютого 2024 року, а отже саме з цієї дати кредитор набув право вимоги щодо повернення заборгованості в повному обсязі.

Отже, перебіг позовної давності за заявленими вимогами розпочався з 25 лютого 2024 року.

Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено до 01 липня 2023 року.

В той же час, з початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, який набув чинності 17 березня 2022 року «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на викладене, перебіг позовної давності у цій справі продовжувався на строк дії карантину та в подальшому був зупинений на період дії воєнного стану.

З приводу застосування вищезазначених норм закону Верховний Суд висловив свою позицію в постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, від 13 липня 2023 року у справі № 910/14550/17, від 29 травня 2024 року у справі № 523/19380/21, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23, від 03 грудня 2024 року у справі № 910/2721/23.

Отже, враховуючи вказані обставини, строк позовної давності на момент звернення позивача до суду - 24.08.2026 року не сплив, а тому підстави для застосування наслідків його спливу відсутні.

Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 10099,42 грн, яка складається з: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4099,42 грн - заборгованість за відсотками.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір №02/01-26 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року (а.с.39-40), додаток №1 до договору про надання правової допомоги №02/01-26 від 02.01.2026 року (а.с.41-42), акт про надання правничої допомоги №2008-26 до договору про надання правової допомоги №02/01-26 від 02.01.2026 року (а.с.43 на звороті).

Відповідно до п. 3.2 розліду 3 Договору №02/01-26 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро.

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Так, суд враховує, що представником позивача адвокатом Чміль Ю.В., виходячи з наданого акту про надання правничої допомоги №2008-26 від 20.08.2026 року (а.с.43 на звороті), вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі предстаника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При цьому відповідач у наданому відзиві просив відмовити в стягнення витрат на правничу допомогу через їх шаблонність та неспівмірність, посилаючись на те, що позов містить значний обсяг загальних цитат законодавства, численні повтори, граматичні помилки, не розмежовує товарний кредит і CARD та не містить індивідуального перевірюваного розрахунку. Заявлена вартість становить понад половину ціни позову і не відповідає складності, обсягу та реальній необхідності виконаної роботи.

В даному випадку, на переконання суду, розмір витрат на правову допомогу, зазначений представником позивача не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд, з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 5500 грн. до 3000 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, тому судові витрати покладаються на відповідачку в повному розмірі. З відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,–

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, заборгованість за кредитним договором №2035725592 від 25.02.2021 в розмірі 10099 (десять тисяч дев`яносто дев`ять) грн 42 коп., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», місцезнаходження: 49001, м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 43115064;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача: адвокат Калафута Дарія Володимирівна, адреса робочого місця адвоката: вул.Ю.Матвійчука, 67, к.6, м.Полтава.

Повний текст рішення складений 09 жовтня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва