Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №499/1009/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1009/26

Провадження № 2/499/758/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 жовтня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: судді Тимчука Руслана Миколайовича за участю секретаря судового засідання Дуди І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження в селищі Іванівка Одеської області справу №499/1009/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу і розміру стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Нікул Ольга Олександрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу і розміру стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на такі обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у складі збройних сил України у військовій частині НОМЕР_1 . З 2023 року позивач безперервно перебуває на дійсній військовій службі в умовах воєнного часу, безпосередньо виконуючи бойові завдання в районі активних бойових дій.

17 червня 2026 року Іванівський районний суд Одеської області за заявою відповідачки видав судовий наказ у справі № 499/897/26, яким стягнуто з позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 — у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, тобто з 15.06.2026 року до досягнення ОСОБА_4 дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вважає, що виконання судового наказу в частині стягнення 1/3 від усіх видів заробітку в умовах нерегулярності та суттєвої мінливості окремих складових грошового забезпечення призводить до порушення балансу інтересів сторін та унеможливлює нормальне існування позивача, а тому звертається до суду з цим позовом у порядку статті 184 Сімейного кодексу України.

Нарахування аліментів у частці від усіх видів заробітку, включаючи непередбачувані бойові надбавки, породжує ситуацію, за якої розмір аліментів не піддається плануванню ані для одержувача, ані для платника, що суперечить принципу правової визначеності та завданням аліментного зобов`язання — стабільного та гарантованого утримання дитини. Також позивач посилається на надання матеріальної допомоги батькам.

Позивач просить суд змінити спосіб і розмір виконання судового наказу Іванівського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року у справі №499/897/26 — замість 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) стягувати аліменти у твердій грошовій сумі. Визначити розмір аліментів, що підлягають сплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 — на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень щомісячно (по 7 500 гривень на кожну дитину), починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення кожною дитиною повноліття. Позивач підтверджує готовність добровільно та своєчасно здійснювати зазначені виплати, що відповідає усталеній ним практиці фактичного утримання дітей.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 14.07.2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка надала письмові пояснення та зазначила, що з позовними вимогами не погоджується повністю, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають інтересам дітей. Позивач не надав належних та допустимих доказів істотного погіршення свого матеріального стану, яке б унеможливлювало сплату аліментів у визначеному судом розмірі. Посилання позивача на проходження військової служби та участь у бойових діях не можуть самі по собі бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки військовослужбовці отримують грошове забезпечення, яке включає посадовий оклад, додаткові виплати, надбавки та винагороди.

Твердження позивача про нерегулярний та мінливий характер його доходів не відповідають фактичним обставини. Грошове забезпечення військовослужбовця є офіційним та систематичним доходом, який виплачується щомісячно та дає можливість визначати розмір аліментів у частці від усіх видів доходу. Сам по собі факт можливого коливання окремих складових грошового забезпечення не свідчить про необхідність зміни способу стягнення аліментів. Позивачем не доведено наявності виняткових обставин, які б обумовлювали необхідність зміни способу стягнення аліментів із частки доходу на тверду грошову суму.

Крім того, доводи позивача про наявність у дітей пільг, пов`язаних зі статусом учасника бойових дій батька, а саме можливість відвідування окремих закладів чи отримання чи отримання певних соціальних гарантій, не можуть бути підставою для зменшення аліментів.

Відповідачка у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до неї про зменшення розміру аліментів та встановлення їх у твердій грошовій сумі просила суд відмовити повністю.

Судом встановлено наступне.

Згідно судового наказу у справі № 499/897/26 від 17 червня 2026 року Іванівський районний суд Одеської області за заявою ОСОБА_2 , стягуються з ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 — у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, тобто з 15.06.2026 року до досягнення ОСОБА_4 дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач просить суд змінити спосіб і розмір виконання судового наказу Іванівського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 року у справі №499/897/26 — замість 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) стягувати аліменти у твердій грошовій сумі. Визначити розмір аліментів, що підлягають сплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 — на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень щомісячно (по 7 500 гривень на кожну дитину), починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення кожною дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскількист.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд критично оцінює доводи позивача, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи розмір аліментів, який сплачує позивач був визначений судовим рішенням у розмірі що відповідає вимогам закону, а саме відповідно до ч.5 ст.183 СК України.

Щодо твердження позивача, що підставою для зміни способу та розміру аліментів є нарахування аліментів у частці від усіх видів заробітку, включаючи непередбачувані бойові надбавки, породжує ситуацію, за якої розмір аліментів не піддається плануванню ані для одержувача, ані для платника, що суперечить принципу правової визначеності та завданням аліментного зобов`язання — стабільного та гарантованого утримання дитини, суд вважає необґрунтованим, оскільки позивач є військовослужбовцем, грошове забезпечення військовослужбовця є офіційним та систематичним доходом, який виплачується щомісячно та дає можливість визначати розмір аліментів у частці від усіх видів доходу. Сам по собі факт можливого коливання окремих складових грошового забезпечення не свідчить про необхідність зміни способу стягнення аліментів.

Посилання позивача, що він систематично надає матеріальну допомогу своїм батькам жодним належним та допустимим доказом не підтверджено.

Сам факт несення служби не свідчить про погіршення матеріального становища позивача.

Твердження позивача про нерегулярний та мінливий характер його доходів не підтверджено, а навпаки спростовується, оскільки будучи військовослужбовцем позивач має регулярний дохід.

Вирішуючи спір з приводу заявлених позивачем вимог, судом встановлено, що доказів того, що у відповідача немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі позивачем не надано, як і доказів незадовільного стану здоров`я, скрутного матеріального становища та відповідно сплачувати аліменти по рішенню суду.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В силу ч. 2ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується фінансова спроможність позивача сплачувати аліменти в розмірі визначеному за судовим рішенням.

Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зміни способу та зміни розміру аліментів на неповнолітніх дітей або, які свідчать про неможливість сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про погіршення його матеріального становища, позивачем не доведені обставини, які б свідчили про зміну його матеріального або сімейного стану, погіршення стану здоров`я, або існування інших поважних причин, які б давали підстави для зміни розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів стягнутих з нього на користь відповідача на утримання дитини, більш того, боржник (позивач) відповідно до норм законодавства, не наділений таким правом, як звернення до суду з вимогою щодо зміни способу стягнення аліментів.

Визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з обов`язку батьків утримувати дитину, врахувавши вік, стан здоров`я та інтереси дітей, матеріальне становище позивача, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку про недоведеність і необґрунтованість позовних вимог позивача, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

В силу ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 180-184, 192 СК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу і розміру стягнення аліментів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне ім`я (найменування) cторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

СуддяРуслан ТИМЧУК