Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №533/762/26 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/762/26

Провадження № 2/533/648/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 жовтня 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кругловецького Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 87158,36 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі - 11200,00 грн; розгляд справи - здійснювати за відсутності представника позивача; проти ухвалення заочного рішення - не заперечував.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 13 жовтня 2026 року (а.с. 96-97).

У судове засідання 13.10.2026 представник позивача ТОВ «Санфорд Капітал», належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явився. 09 жовтня 2026 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 102).

Відповідач ОСОБА_1 у розумінні п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (а.с. 99-100), у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-10)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.11.2012 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (банк) та ОСОБА_1 (відповідач, клієнт) було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0977/82/0056122 (далі - договір / кредитний договір), що є змішаним то містить в собі умови договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, умови кредитного договору та умови договору страхування життя, здоров`я то працездатності, про що зазначено у п.18.1 договору.

Після укладення кредитного договору банк виконав свої зобов`язання перед клієнтом, встановивши поточний ліміт кредиту і надавши клієнту можливість користуванням кредитом у сумі та на умовах, передбачених договором. Проте, всупереч умовам кредитного договору клієнт, отримавши кредитні кошти, припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме: припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.

09.04.2020 АТ «Райффайзен Банк» на підставі договору № 114/2-31-F було відступлено право вимоги за кредитним договором № 014/0977/82/91887878 до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» (новий кредитор).

У подальшому ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснювало нарахування відсотків за кредитним договором, оскільки є фінансовою установою та має діючу ліцензію на діяльність фінансової компанії, зокрема з надання коштів та банківських металів у кредит.

За розрахунком, сформованим ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» станом на 07.10.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором стала складати 87158,36 грн, у тому числі:

- заборгованість за основним боргом в сумі 31953,18 гривень;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 55205,18 грн.

07.10.2025 між ТОВ «Санфорд Капітал» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-07/10, відповідно до якого перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 014/0977/82/91887878 від 09.04.2020 до ТОВ «Санфорд Капітал».

При нормативному обґрунтуванні позову позивач посилався на статтю статті 13, 15, 16, 176, 509, 510, 512-514, 516, 525-526, 536, 626, 628, 629, 1048-1049, 1054, 1056-1, 1069 Цивільного кодексу України, статті 4, 5, 13, 19, 27, 43, 137, 141, 175, 177, 274, 276 ЦПК України, статтю 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надав, власну позицію щодо предмета спору не висловив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

15.10.2012 від імені ОСОБА_1 заповнено та підписано заяву на відкриття поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, та встановлення кредитного ліміту (а.с. 17), та довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість продукту «Кредитна картка Прозора» «Кредитна картка Базова» (а.с. 18).

02 листопада 2012 року між відповідачем ОСОБА_1 (за договором - клієнт) та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (за договором - банк) укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0977/82/0056122 (далі по тексту рішення - кредитний договір) (а.с. 11-14). Договір містить власноручний підпис від імені відповідача.

У р.1 кредитного договору зазначені загальні умови договору: розмір поточного ліміту кредиту - на дату укладення договору складає 5400,00 гривень, в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 10 договору; строк, протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту - 48 місяців (далі - строк користування кредитом), що починається з 02 листопада 2012 року та закінчується 02 листопада 2016 року; процентна ставка за користування кредитом - фіксована, 36 % річних; процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом - 36 % річних; картковий рахунок клієнта, до якого встановлюються ліміти - 2625745831; рахунок клієнта в банк для зарахування заробітної плати та здійснення договірного списання - 0785027100.

Згідно зі п. 2.1 р. ІІ кредитного договору банк на підставі заяви клієнта, яка невід`ємною частиною договору (надалі - заява), відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів (далі - картковий рахунок або КР) та випускає клієнту платіжну картку (надалі - ПК/картка), тип яких визначається заявою.

У п. 9.1 ст. 9 р. ІІІ кредитного договору передбачено, що з дати початку кредитування клієнт має право отримати, а банк зобов`язань за умовами відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати клієнту в межах поточного ліміту грошових коштів (надали - кредит) у розмірі та на умовах, встановлених у розділі i та iii договору.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 р. ІІІ кредитного договору кредит надається шляхом зарахування грошових коштів на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій з КР.

За умовами п. 9.3 договору без укладення додаткових угоди до договору банк має право продовжити строк користування кредитом на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку користування кредитом. Використання клієнтом за рахунок кредиту будь0якої суми після продовження строку користування кредитом розглядається сторонами як згода клієнта на продовження строку користування кредитом…

У відповідності до п. 10.1 ст. 10 р. ІІ кредитного договору максимальний розмір кредиту за договором складає 200000 гривень (далі - максимальний ліміт). У межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (далі - поточний ліміт). Поточний ліміт діє в межах календарного місяця (далі - період), в якому він встановлений.

За користування кредитом клієнт повинен сплачувати банку зобов`язаний відсотки за ставкою, зазначеною пунктом 1.3 договору (п. 11.1 ст. 11 р. ІІІ кредитного договору).

Проценти нараховуються банком у будь-який день у період, що починається за 4 робочі дні до кінця місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного місяця (далі - дата розрахунку відсоткових платежів). Нарахування відсотків здійснюється за період з дати отримання кредиту по дату розрахунку процентних платежів включно, а у наступні періоди з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів у поточному календарному місяці включно (п. 11.2 ст. 11 р. ІІІ кредитного договору).

Згідно з п. 11.3 ст. 11 р. ІІІ кредитного договору проценти нараховуються за фактичне користування кредитом на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період. Під «пільговим періодом» у цьому розділі розуміється проміжок часу, який починається з дати здійснення операцій по КР зі здійснення розрахунків зі суб`єктами господарювання за товарами/роботами/послугами з використанням ПК (окрім операцій, здійснених за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування, які належать банку) та закінчується 20-го календарного числа, що слідує за наступною датою розрахунок відсоткових платежів повністю. Проценти за користування клієнтом кредитом протягом пільгового періоду не нараховуються.

У відповідності до п. 12.1 ст. 12 р. ІV кредитного договору предметом страхування за договором є майнові інтереси , що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю клієнта, який є страховиком та застрахованою особою за договором. Правила добровільного страхування життя ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя», що зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 19.11.2008 за № 0181638, із змінами та доповненнями, затвердженими 28.01.2010 за № 0110001 (далі за текстом правил), та програми страхування позичальників кредитів, що зареєстрована Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 19.11.2008 за № 0181638 (далі за текстом - програми страхування), є невід`ємною частиною договору.

Банк у встановлений законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права вимоги за договором будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах договору (п. 16.1 ст. 16 р. V кредитного договору).

У кредитному договорі зазначені такі відомості про клієнта: ОСОБА_1 , відомості про паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації та фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 .

У додатку 1 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0977/82/0056122 від 02.11.2012, що містить власноручний підпис позичальника, передбачені тарифи продукту «Кредитна картка -Прозора». Тарифний план «Кредитна картка - Прозора» (а.с. 16).

Також у додатку 2 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0977/82/0056122 від 02.11.2012, що містить власноручний підпис позичальника, передбачено умови видачі кредиту, а саме: сума кредитного ліміту згідно з кредитним договором - 5400,00 грн, строк кредиту - 48 місяців; відсоткова ставка за умови зняття кредитних коштів у банкоматі/ за умови користування коштами більше ніж протягом пільгового періоду - 36 %; дата видачі кредиту - 02 листопада 2012 року; дата остаточного погашення - 02 листопада 2016 року. Також передбачено розмір щомісячного нарахованих відсотків за кредитом, комісія за зняття коштів, розмір щомісячного платежу, страховий платіж, форма погашення кредиту та детальний розпис сукупної вартості кредиту (а.с. 16 на звороті).

Правилами ведення поточних рахунків фізичних осіб, операцій за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів та до яких встановлено ліміт кредитування та користування платіжними картками АТ «Райффайзен Банк Аваль», які містять власноручний підпис клієнта, передбачено: визначення основних понять та термінів, загальні положення, призначення та використання ПК, основні умови обслуговування КР, строк дії ПК, продовження строку дії ПК та заміна ПК, втрата ПК або пін-коду, блокування ПК, інформація про стан та рух коштів по КР, особливості використання ПК для отримання готівки, оплата вартості товарів та послуг з використанням ПК, порядок сплати послуг готелю за допомогою ПК (а.с.14 ( на звороті) - 15).

Факт руху грошових коштів по рахунку відповідача підтверджено випискою по рахунку за період з 18.11.2012 по 29.11.2021 (а.с. 21-32).

03.12.2021 первісний кредитор АТ «Райффайзен Банк» направив відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» (а.с. 73).

09.04.2020 між Акціонерним товариством « Райффайзен Банк » (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F (а.с. 35-38) та низку додаткових угод до нього (а.с. 38 (на звороті) - 39).

У р. 1 договору відступлення права вимоги міститься визначення термінів, що вживаються у договорі, зокрема:

«права вимоги» - право грошової вимоги первісного кредитора до боржників на дату відступлення прав вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, штрафних санкцій, визначених кредитними договорами та інших платежів, що підтверджуються документацією.

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.

Згідно з п. 2.2 договору відступлення права вимоги (у редакції додаткової угоди № 5) за цим договором здійснюється відступлення права вимоги щодо портфелей заборгованості, сформованих первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 2.4 договору відступлення внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, новий кредитор замінює первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і, відповідно, вказані у реєстрі (ах) боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр боржників доповнює, а не змінює попередній. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного викупу.

Згідно з п 2.5 договору відступлення новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди первісного кредитора.

У відповідності до п. 2.7 договору відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.

З копії платіжних доручень вбачається, що ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» сплатило грошові кошти АТ «Райффайзен Банк відповідно до договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 (а.с. 43 ( на звороті)- 52).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 03.12.2021 до договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі 32047,72 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою кредиту - 31953,18 грн, сума заборгованості за процентами - 94,54 грн (а.с. 40).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 07.10.2025 (а.с. 33), виконаного ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання утворилась заборгованість у загальному розмірі 87158,36 грн, яка складається зі: заборгованість за кредитом - 31953,18; заборгованості за процентами, нарахованими станом на 30.11.2021, - 94,54 грн; процентами, нарахованими за період з 30.11.2021 по 07.10.2025, - 55110,64 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 34), виконаного ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», заборгованість за кредитним договором станом на 07.10.2025 становила 87158,36 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 31953,18, заборгованість за процентами - 55205,18 грн.

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що донарахування процентів за користування кредитом другим кредитором здійснено за період з 30.11.2021 по 30.09.2025 з розрахунку 45 % річних.

07.10.2025 між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 1-07/10 (далі по тексту - договір відступлення № 2) (а.с. 59-64).

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення № 2 на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з п. 2.2 договору відступлення № 2 за цим договором здійснюється відступлення прав вимоги в межах загальної суми заборгованості боржників перед первісним кредитором (без урахування пені) в розмірі 172 739 814,08 грн, з яких 57 121 910,26 грн заборгованість по тілу кредиту та 115 617 903,82 грн заборгованість за відсотками розрахована станом на 30 вересня 2025 року.

У відповідності до п. 3.1 договору відступлення № 2 загальна вартість прав вимоги за цим договором (ціна договору) є фіксованою та складає 650 000,00 гривень 00 копійок без ПДВ за всіма кредитами, що зазначені у реєстрі боржників. Частина вартості прав вимоги в сумі 100000,00 гривень сплачена первісним кредитором на користь нового кредитора до дати укладення цього договору на підставі попереднього договору відступлення права вимоги № 11/09/2025 від 11.09.2025 , що був укладений між сторонами. Залишок загальної вартості прав вимоги в сумі 550 000 гривень новий кредитор сплачує на користь первісного кредитора в день підписання цього договору на поточний рахунок первісного кредитора. Виконання обов`язку нового кредитора з оплати загальної вартості (ціни) права вимоги вважається виконаним з моменту зарахування зазначеної суми коштів на поточний рахунок первісного кредитора.

З копії платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «Санфорд Капітал» сплатило грошові кошти ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» відповідно до договору відступлення права вимоги № 1-07-10 за права вимоги до боржників, які належать первісному кредитору, на підставі договору про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 (а.с. 41).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 07.10.2025 до договору відступлення права вимоги № 1-07-/10 від 07.10.2025 ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі 87158,36 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою кредиту - 31953,18 грн, сума заборгованості за процентами - 55205,18 грн (а.с. 42).

З акту приймання-передавання документів до договору про відступлення прав вимоги від 07.10.2025 №1-07/10 вбачається, що ТОВ « ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» передало ТОВ «Санфорд Капітал» документацію щодо всіх боржників включених до реєстру боржників (а.с. 64 на звороті).

Застосовані судом норми права

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (ЦК України або ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦКУ)

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч. 1-2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України - ЦКУ).

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2012 року між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк» укладено змішаний договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0977/82/0056122.

Факт укладення кредитного договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем.

Відповідач не надав будь-яких заперечень щодо факту укладення договору.

На підставі договору первісний кредитор надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача у максимальному розмірі 200000,00 грн строком на 48 місяців до 02.11.2016 (дата закінчення строку користування кредитом) під фіксовану річну процентну ставку - 36 %.

Отже суд вважає, що основні умови кредитного договору були погоджені між сторонами у встановленому законом порядку, а факт використання відповідачем кредитних коштів у межах суми кредитного ліміту підтверджений позивачем належними та достатніми доказами (випискою по рахунку).

З виписки за договором та з розрахунку заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою та здійснював платежі на погашення заборгованості за договором, однак у повному обсязі кредит не повернув. Отже, платежі з рахунку відповідача здійснювалися на умовах кредитування рахунку у відповідності до ст. 1069 ЦК України.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Також виписка банку згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, проценти за користування кредитом тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

Відповідач наведене у позовній заяві не спростував, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору чи позивачеві як новому кредитору, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надав.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Отже, ТОВ «Санфорд капітал» станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідача, має законне право вимоги до відповідача, що ґрунтується на договорі.

З цих підстав суд позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідача заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 31953,18 грн уважає підставними, обґрунтованими, доведеними, та неспростованими відповідачем. У цій частині позовні вимоги суд задовольняє.

Здійснюючи перевірку розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом суд висновує таке.

У дослідженому судом кредитному договорі встановлено загальний строк користування кредитом - 48 місяців з 02.12.2012 по 02.12.2016. Розмір процентів за користування кредитом 36 % річних.

З виписки по рахунку № НОМЕР_2 (а.с. 21 - 32) вбачається, що відповідач користувався кредитним лімітом та здійснював погашення кредиту у період з 02.12.2012 по 29.11.2021.

Первісним кредитором проценти за користування кредитом нараховані за період з 26.11.2021 по 28.11.2021 у розмірі 17,61 грн та з 26.11.2021 по 28.11.2021.

Такі проценти нараховані за ставкою, визначеною сторонами у договорі, та у межах строку кредитування, встановленого договором, з урахуванням пролонгації на той самий період, що передбачено п. 9.3 кредитного договору, тобто правомірно.

У подальшому право вимоги за кредитним договором було відступлено на користь другого кредитора ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп», яким здійснено додаткове нарахування процентів з 30.12.2021 по 07.10.2025 на суму 55110,64 грн (а.с. 33-34).

Однак з дослідженого судом договору про відступлення права вимоги від 09.04.2020 № 114/2-31-F не вбачається, що новому кредитору було передано право майбутньої вимоги за кредитними договорами.

Так, у відповідності до умов договору (р. 1) новому кредитору було відступлено право грошової вимоги первісного кредитора до боржників на дату відступлення прав вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, штрафних санкцій, визначених кредитними договорами, та інших платежів, що підтверджуються документацією.

Відповідно до п. 2.1 договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.

Права вимоги передавалися шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням розміру заборгованостей.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 514 ЦК України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висновував, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (наприклад, постанова ВС від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14).

Оскільки матеріали справи не містять належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження набуття майбутнього права вимоги до відповідача другим кредитором, то слід зробити висновок, що другий кредитор не мав права нараховувати додатково проценти за користування кредитом у розмірі 55110,64 грн. Відповідно, й позивач у такому обсязі право вимоги до відповідача набути від другого кредитора не міг.

Доводи позивача про те, що підставою для нарахування додаткових процентів ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» є наявність ліцензії на діяльність фінансової компанії, зокрема з надання коштів та банківських металів у кредит, є безпідставними. Адже сама по собі наявність ліценції у фінансової установи не надає їй право змінювати приписи ч. 1 ст. 514 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки право ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» здійснювати у подальшому нарахування процентів за набутими правами вимоги до боржників не було передбачено договором відступлення права вимоги та таке право не передбачено іншими законами, то законних підстав для донарахування додаткових процентів за кредитним договором у другого кредитора не було.

У постанові ВПВС від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зазначено, що «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Така ж правова позиція висловлена у постанові ВПВС від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17.

Суд уважає, що відсутності підстави для нарахування процентів за правомірне користування кредитом поза межами строку кредитування (з 30.11.2021 по 07.10.2025), відповідно відсутні підстави для їх стягнення. Вимог про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом, як міри відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України або положеннями договору про відповідальність, позивач не заявляв.

Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного суду у постанові від 25.07.2023 у справі № 910/19891/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112607550).

До того ж проценти поза межами строку кредитування нараховані відповідачу за іншою процентною ставкою (45 % річних), про яку, укладаючи кредитний договір, сторони не домовлялися.

Отже, відповідно до витягу з реєстру боржників від 03.12.2021 до договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі 32047,72 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою кредиту - 31953,18 грн, сума заборгованості за процентами - 94,54 грн. Така сума заборгованості є правомірною до стягнення з відповідача. Саме таку суму заборгованості ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» мало право відступати на користь позивача. Саме таку суму заборгованості правомірно набув позивач та має право стягувати її з відповідача.

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідача заборгованості за кредитним договором від 02.11.2012 № 010/0977/82/0056122 у розмірі 32047,72 грн, у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту (тіло кредиту) - 31953,18 грн; заборгованість за процентами - 94,54 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 55110,64 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2662,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (36,77 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 978,96 грн (2662,40 х 36,77 % = 978,96).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11200,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 01 квітня 2024 року № 1-04, укладений між адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (а.с. 67-70), відповідно до якого за цим договором клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду. Способи та методи надання правничої допомоги обираються об`єднанням на власний розсуд у межах норм чинного законодавства України з обов`язковим погодженням із клієнтом (п. 1.1); обсяг наданих послуг по стягненню заборгованості з боржників, період їх надання та суми гонорару за надання вказаних послуг, визначається об`єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 3.4.1); надання об`єднанням правничої допомоги за цим договором підтверджується фактичним здійсненням останнім дій, направлених на представництво інтересів клієнта (подання заяв тощо). Підписанням договору клієнт підтверджує, що він приймає надану об`єднанням правничу допомогу у момент її надання (п. 3.7);

2) реєстр боржників від 03.04.2026, відповідно до якого об`єднання отримало реєстр прав вимог відносно ОСОБА_1 на загальну суму 87158,36 грн (а.с. 74);

3) акт приймання - передачі послуг з правничої допомоги № 110573 від 07.05.2026, відповідно до якого ТОВ «Санфорд Капітал» сплачує на користь об`єднання 11200,00 гривень за проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника - 1200,00 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 боржника - 10000,00 грн, що разом становить 11200,00 грн. Вказані в акті послуги прийняті клієнтом у повному обсязі без зауважень (а.с. 75);

4) ордер на надання правничої допомоги (а.с. 57).

Докази проведення оплати за отриману правничу допомогу позивач не надав.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Такі висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/449/21.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, договір про надання правничої допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги. Такі докази завчасно були направлені відповідачеві.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, з боку відповідача заявлено не було.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (36,77 % від загального розміру позовних вимог), то на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем на оплату правничої допомоги, у розмірі 4118,24 грн (11200,00 х 36,77 % = 4118,24).

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-283, 288, 289, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором від 02.11.2012 № 010/0977/82/0056122 у розмірі 32047 гривень 72 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судовий збір у розмірі 978 гривень 96 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 4118 гривень 24 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Козельщинським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (місцезнаходження: вул. Сімферопольська, буд. 21, прим. 68,69, 5 поверх, місто Дніпро, 49005; ідентифікаційний код 43575686, адреса електронної пошти: office@sunfordcap.uafin.net; тел.:0687775656; рахунок НОМЕР_3 в АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; тел: НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено та підписано суддею 13.10.2026.

Суддя В.П. Козир