Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №643/4566/25 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 643/4566/25

Провадження №2/525/536/2026 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Лопатки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 07.04.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1423831, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу кредит у розмірі 14400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором. Строк кредитування 350 днів, періодичність платежів – кожні 25 днів.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, умови кредитного договору не виконав, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

22.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №22102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб які являлися боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1423831 від 07.04.2024.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 92880 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14400 грн.; заборгованість за відсотками 72280 грн.; заборгованість за штрафом 7200 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 92880 грн. та понесені судові витрати по справі.

23.06.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 31.08.2026, роз`яснено сторонам порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 107). У подальшому, розгляд справи було відкладено на 06.10.2026, з поважних причин.

Сторони у судове засідання 06.10.2026 повторно не з`явилися, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи з ухваленням заочного рішення.

Ураховуючи, що усі учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, суд розглядає справу з урахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що 07.04.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1423831. За умовами договору Товариство надає Споживачу кошти в кредит у розмірі 14400 грн. на 350 днів. За користування кредитом нараховуються проценти за ставкою 2,5% в день - стандартна процентна ставка (а.с. 26-35). Вказана інформація підтверджується також Паспортом споживчого кредиту (а.с. 23-25).

Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 з яким укладено договір №1423831 від 07.04.2023 ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 44).

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 07.02.2025 ( а.с. 46) та інформацією наданою АТ «Сенс Банк» ( а.с. 133, 134).

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1423831 від 07.04.2023, за ОСОБА_1 станом на 22.10.2024 обліковується заборгованість у розмірі 92880 грн., з яких: 14400 грн. - тіло кредиту; 71280 грн. - нараховані відсотки; 7200 грн. – нараховані штрафи ( а.с. 36-43).

22.10.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №22102024. Відповідно до умов договору Фактор набуває Права Вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав Вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим Договором, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами. Унаслідок передачі Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників за Кредитними договорами (а.с. 47-56).

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 22.10.2024 до Договору факторингу №22102024 від 22.10.2024 Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта загальною кількістю 5459 (а.с. 58).

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №22102024 від 22.10.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 92880 грн., з яких: 14400 грн. - тіло кредиту; 71280 грн. - нараховані відсотки; 7200 грн. – нараховані штрафи (а.с. 57).

Плата за вищевказаним Договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією №6887 від 23.10.2024 (а.с. 59).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 14.03.2025 направлено відповідачу досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, а саме вимогу погасити заборгованість у сумі 92880 грн. (а.с. 60).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Пунктом 6 статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Ураховуючи положення вказаних статей, ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

Із наданих позивачем та досліджених судом документів установлено, що відповідачу на підставі укладеного договору були надані кошти: за кредитним договором №1423831 від 07.04.2024 в розмірі 14400 гривень, які відповідач не повернув, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за наданим тілом кредиту у розмірі 14400 грн.

Вирішуючи питання про стягнення відсотків за кредитним договором суд приходить до наступних висновків.

Так, умовами кредитного договору №1423831 від 07.04.2024 передбачено строк користування коштами 350 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% за день користування Кредитом.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким у тому числі були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 8 Закону установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 % ( п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними

Оскільки договір №1423831 від 07.04.2024 між сторонами було укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування процентів повинно було здійснюватися з урахуванням положень пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, згідно Закону, у межах заявлених позовних вимог ( згідно розрахунків відсотки нараховувалися до 22.10.2024), розмір відсоткової ставки становить: 15 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5%, 64 дні - 1%.

Згідно розрахунку загальна заборгованість по нарахованих відсотках складає 40536 грн.

14400 х 2,5% х 15 днів = 5400 грн.;

14400 х 1,5% х 120 днів = 25920 грн.;

14400 х 1% х 64 дні = 9216 грн.

Ураховуючи викладене, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 40536 грн.

Крім того, згідно розрахунку, відповідачу за порушення умов договору був нарахований штраф у розмірі 7200 грн.

Вирішуючи питання про стягнення штрафу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні з 24.02.2022 воєнний стан, який діє донині.

Отже заявлені вимоги у частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 54936 грн., з яких: 14400 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 40536 грн. - заборгованість за відсотками.

У іншій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було сплачено 2422 грн. 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №5102 від 14.03.2025 (а.с. 11).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1574,81 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданій до суду позовній заяві представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування понесених витрат на надання професійної правничої допомоги позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №0103 від 01.03.2024 укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», витягу із замовлення №21/3 від 20.01.2025 за Договором про надання правової допомоги №0103 від 01.03.2024; детального опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги, відповідно до яких були надані в межах договору про надання правничої допомоги наступні послуги: усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год.; погодження правової позиції Клієнта 30 хв.; складення позовної заяви 3 год. 30 хв., всього витрачено часу 6 год. 30 хв., вартість наданих послуг 5000 грн.; рахунку на оплату (а.с. 67-71).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

Суд ураховує, що дана справа є малозначною та типовою, у даній категорії справ мається стала судова практика; позовна заява є незначною за обсягом, містить посилання виключно на норми чинного законодавства та частково на умови кредитного договору, жодних розрахунків не містить, що, як наслідок, не потребувало витрачання значного часу для обґрунтування правових підстав позову. Представник позивача участі у розгляді справи не приймав.

З огляду на викладене, обсяг юридичної та технічної роботи (зокрема, складання позовної заяви) не можна вважати значним; кількість витраченого часу 6 год. 30 хв. та вартість такої роботи адвоката у загальному розмірі 5000 грн. є завищеною та не співмірною із ціною позову, належним чином не обґрунтованою. Ураховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи та реальності наданих адвокатських послуг суд вважає доведеним розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1774,50 грн.

У іншій частині заявлені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №1423831 про надання споживчого кредиту від 07.04.2024 у розмірі 54936 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1574 (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) гривні 81 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) гривні 50 копійок.

У іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029;

представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 видане 29.09.2012 Львівською обласною КДКА, адреса: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 12.10. 2026.

Суддя Я.В. Прасол