Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №495/4376/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/4376/26

№ провадження 2-а/495/70/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Вініченко О.В.

справа № 495/4376/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Білгород-Дністровському адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить поновити строк для подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення адміністративне правопорушення № R480970 від 15.04.2026 р.; визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R480970 від 15.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , - НОМЕР_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного штрафу у розмірі 17 000,00 грн; закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 274 КУпАП у зв?язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 (надалі - Позивач) перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Відповідач).

15 квітня 2026 року Позивачу, з відомостей з мобільного застосунку "Резерв+" стало відомо, що Відповідачем винесено постанову № R480970 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення щодо Позивача у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн та притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (надалі - Постанова або Оскаржувана постанова).

3 метою надання належним чином засвідченої копії постанови про адміністративне правопорушення № R480970 від 15.04.2026 року та документів, які стали підставою для винесення зазначеної постанови адвокатом Домітращук I.М. було подано адвокатський запит вих. № 122/2026 від 28.04.2026 року.

У відповіді від 09.05.2026 р. № 1255/1664 на адвокатський запит Відповідач повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 була направлена рекомендованим поштовим повідомленням повістка на 28.12.2025 р.

Оскаржувану постанову нібито винесено за неявку за повісткою.

Позивач категорично не погоджується з вищеописаною постановою, вважає, що вона винесена з порушенням встановлених КУпАП процедур, є незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Згідно з інформацією наданою Відповідачем на адвокатський запит, у спірному випадку Позивач був зобов?язаний з?явитися за повісткою на 28.12.2025 р.

Таким чином, згідно положень ст. 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення 28.12.2025.

Відтак, строк для накладення адміністративного стягнення за повісткою сплив 29 березня 2026 р.

Разом з тим, оскаржувана постанова за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП містить реквізит дата ухвалення - 15 квітня 2026 р.

Враховуючи, що адміністративне стягнення на позивача може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня виявлення правопорушення. застосування його 15.04.2026 р. відбулося поза межами строку, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Отже, оскаржувана Постанова винесена поза межами строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП, підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, повістка Позивачу не направлялась, жодних повідомлень про надходження йому повістки не приходило.

Таким чином, у Позивача не виник обов`язок з`явитися до ТЦК та СП, а відтак відсутня подія та склад адміністративного правопорушення.

Спірна ж постанова не містить ані відмітки про вручення, ані відмітки про відмову від отримання.

Крім того, відповідач під час розгляду справ не встановив всіх обставин справи; оформив постанову з порушенням ст. 270, 278, 283 КУПАП

З урахуванням викладеного, позивач і звернувся до суду.

ІНФОРМАЦІЯ_4 проти задоволення позову категорично заперечує, з посиланням на наступне.

Зазначає, що будучи обізнаним у пропущеному процесуальному строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, адвокат позивача Плетінь О.М. навмисно та свідомо приховала від суду обставини, що мають суттєве значення для прийняття правильного рішення та вчинила дії намагаючись умисно заплутати суд в обставинах справи з метою досягнення своїх вимог для отримання незаконного рішення суду на свою користь, а саме: не зважаючи на вимоги зазначених норм КАС України, адвокат позивача, на сторінках 2, 5 у адміністративному позові зазначає день виникнення права на адміністративний позов або коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто представник позивача зазначає не правдиві відомості з метою створити ілюзію порушеного права позивача в суді: «12. Оскаржувану постанову винесено 15.04.2026 р.

Відтак, кінцевий строк спливає 28.04.2026 р. (з урахуванням того, що 25.04.220 р. випадає у вихідний день - суботу).

14. Разом з тим, у зв?язку з відсутністю у Позивача Оскаржуваної Постанови, 28.04.2026 р. представник Позивача, адвокат Домітращук І.М. звернулась до Відповідача із адвокатським запит щодо надання копії даної Постанови.

15. 15 травня 2025 року Позивач отримав відповідь Відповідача від 09.05.2026 р. №1255/1664. Проте Відповідач так і не надав Оскаржувану постанову Позивачу. Відтак, у Позивача відсутня дана Постанова (докази отримання додаються).

Відтак, у зв?язку з тим, що Позивач не був ознайомлений із змістом Постанови та необхідністю її витребування для належного ознайомлення Позивачем було з поважних причин пропущено строк для оскарження Постанови», але ці обставини спростовуються наявними та належними доказами ОСОБА_1 .

Представник позивача сама подала до суду доказ разом з позовною заявою, а саме: Скріншоти з мобільного застосунку з Резерв+ про сповіщення отримане позивачем 15.04.2026 року до електронного кабінету військовозобов?язаного.

Так, у скріншоті з мобільного застосунку з Резерв+ «Деталі справи» вбачається, що позивач подав особисто заяву від 15.04.2026, що не оспорює допущене правопорушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Також, у скріншоті з мобільного застосунку з Резерв+ «Деталі справи» вбачається постанова про притягнення до адміністративної відповідальності № R480970 від 15.04.2026, яку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав 15.04.2026 року особисто, шляхом електронної взаємодії через застосунок «Резерв+» в електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста від АІТС «Оберіг».

Копію постанови № R480970 від 15.04.2026 (електронний файл постанови) із накладеним кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 AITC «Оберіг» Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів в автоматичному режимі направлено в електронний кабінет військовозобов?язаного ОСОБА_1 саме 15.04.2026 року.

Отже, в скріншоті з мобільного застосунку з Резерв+ «Деталі справи» у заяві від 15.04.2026 та постанови № R480970 від 15.04.2026 з правого боку вбачаєтеся контекстне меню у вигляді «V», при натикані на яку можна відкрити та ознайомитись з заявою позивача та постановою № R480970 від 15.04.2026, також, скачати документи у PDF форматі або роздрукувати. Таким чином, позивач отримав своєчасно постанову № R480970 ще 15.04.2026 та ознайомився.

З цього вбачається факт того, що будучи обізнаним у пропущеному процесуальному строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою, адвокат позивача звертаючись до суду з позовом, в інтересах військовослужбовця ОСОБА_1 , свідомо приховала від суду фактичні обставини, що мають суттєве значення для прийняття правильного рішення по справі, намагаючись заплутати суд в обставинах справи, з метою перешкоджання судочинству у з?ясуванні фактичних обставин справи, для того щоби суд не виявив підстави пропущення строку звернення до адміністративного суду та не дійшов висновку у застосуванні п. 8, ч. 1, ст. 240 КАС України та уникнути наслідків у зв?язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 24.06.2025 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , військово-облікова спеціальність 100 615А, І категорії обліку, військове звання - солдат, в статусі військовозобов?язаного. (Доказ додається).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів позивач підлягає призову на військову службу, оскільки немає підстав для отримання відстрочки від мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Повістка № 5892659 від 15.12.2025 року про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 28.12.2025 року о 09:00 Одеська область, Татарбунари, Вул. Армійська, б. 5 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відповідно до умов, визначених п.30 Порядку і містить усі необхідну інформацію, визначену законодавством.

Повістка, як зазначено вище, сформована за допомогою Реєстру та направлена (вручена) в порядку, передбаченому п.30-2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. затвердженого Постановою КМ України від 16.05.2024 р. № 560, була направлена позивачу засобами Укрпошти за фактичним місцем проживання. (роздрукований із Реєстру екземпляр повістки додається)

Отже, позивач не з?явився за повісткою 28.12.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУАП, що підтверджено наявними у справі доказами.

Після чого, ОСОБА_1 15.04..2026 року шляхом електронної взаємодії через застосунок «Резерв+», через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста подав особисто заяву № S828DE4A8-8BF2-F011-9997-005056844140, що не оспорює правопорушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Протокол на позивача не складався за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3, ст. 210-1 КУПАП у відповідності до аб3.7, ст. 258 КУПАП.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відносно ОСОБА_1 15/04/2026 року винесено постанову № R480970 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Копію постанови притягнення до адміністративної відповідальності № R480970 від 15.04.2026 Позивач отримав 15.04.2026 року особисто, шляхом електронної взаємодії через застосунок «Резерв+», в електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста.

Представник позивача сама подала до суду доказ разом з позовною заявою, а саме: Скріншоти з мобільного застосунку з Резерв+ про сповіщення отримане позивачем 15.04.2026 року до електронного кабінету військовозобов?язаного.

Позивач отримав своєчасно постанову № R480970 ще 15.04.2026 та ознайомився.

Таким чином, позивач своєю бездіяльністю ухилився від вчинення дій щодо прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом повісткою, що є його обов`язком відповідно до вимог законодавства України, тобто останнього правомірно притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

29 травня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі відкрито спрощене позовне провадження.

10 червня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_6 .

29 липня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залучено співвідповідача.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ОСОБА_1 стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Татарбунари), порушник ВО з 16.04.2026.

15.01.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 (Татарбунари) сформовано повістку № 5892659, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 , 28.12.2025 о 09:00 год для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_5 (Татарбунари).

15 квітня 2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

У листі від 09 травня 2026 року № 1255/1664 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено адвокату ОСОБА_3 настпне: « ІНФОРМАЦІЯ_7 була направлена рекомендованим поштовим відправленням ДП «Укрпошта» повістка на 28.12.2025 (копії підтверджуючих документів надаються). Враховуючи те, що ОСОБА_1 не прибував за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно протокол про адміністративне порушення не складався.

ОСОБА_1 в додатку Резерв+ була створена заява на оплату штрафу S828DEA8-8BF2-F011-9997-005056844140 з метою зняття з розшуку. ПО цій заяві була винесена та підписана постанова R480970 в електронному вигляді.

За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації ЄДРПВР, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП».

У скріншоті з мобільного застосунку з Резерв+ «Деталі справи» вбачається, що позивач подав особисто заяву від 15.04.2026, що не оспорює допущене правопорушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, відносно позивача складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 15 квітня 2026 року № R480970.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Об`єктом адміністративного правопорушення є порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації, а об`єктивною стороною – його порушення в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:

-відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;

-повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів того, що судова повістка повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_9 з відміткою «адресат відсутній», суд вважає позивача належним чином повідомленим про необхідність явки для уточнення даних.

Водночас, визначальним у справі, яка розглядається є визначення того, чи дотримано уповноваженим органом строків встановлених ст. 38 КУпАП.

Як вже зазначалось раніше за текстом рішення, постанова про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № R480970 винесена 15 квітня 2026 року.

Для уточнення даних за повісткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належало з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 , 28.12.2025 о 09:00.

Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Стаття 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення визначає день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Як було вказано вище, приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

За обставинами цієї справи позивач станом на 28.12.2025 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 (Татарбунари). Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є 28.12.2025, коли позивачем не були вчинені дії.

Вказане у сукупності із вищеописаними приписами ч. 7 ст. 38 КУпАП дає підстави стверджувати, що накладення адміністративного стягнення на позивача на підставі постанови від 15.04.2026 відбулось поза межами встановленого законодавством про адміністративне правопорушення строку.

А отже, суд погоджується із доводами представника позивача щодо протиправності постанови про накладення адміністративного стягнення.

Також суд погоджується з доводами позивача, що наявність заяви особи про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, без доказів його винуватості не може бути безумовною підставою для притягнення такої особи до відповідальності. За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Враховуючи викладене, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, суд вважає обґрунтованими вимоги позовної заяви і в цій частині.

Так, згідно частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, з огляду на те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Також відповідно до частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідачів солідарно на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R480970 від 15.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , - НОМЕР_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 274 КУпАП у зв?язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів в рівних частках на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 в Одеській області, адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя