Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №379/607/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/607/26

Провадження № 2-о/379/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкін В.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою

за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 ,

про встановлення факту перебування на утриманні в загиблого військовослужбовця,

УСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду з даною заявою, в якій просить суд: встановити факт її перебування на утриманні рідного онука – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 24 липня 2015 року по день його загибелі – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стислий виклад позиції заявника

В обґрунтування заяви заявниця вказує, що загиблий військовослужбовець ОСОБА_2 є її рідним онуком. Він був призваний на військову службу під час мобілізації 18 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-помічника гранатометника. ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області рф ОСОБА_2 загинув. Згідно наявних документів, його смерть настала внаслідок поранень, отриманих під час ведення бойових дій, та безпосередньо пов`язана із виконанням обов`язків військової служби і захистом Батьківщини. ІНФОРМАЦІЯ_4 було отримано сповіщення за № 3/2309 від 09.09.2024.про загибель її онука. До мобілізації ОСОБА_2 неофіційно працював на будівництві підсобним робітником, що давало йому можливість забезпечувати її матеріально. Вона є особою, яка потребує постійного стороннього догляду, не має інших близьких родичів, які б могли її утримувати, та фактично з 2015 року проживала разом з онуком. За життя її внука, вона повністю перебувала на його утриманні, матеріально залежала від його заробітку, а надана ним допомога була для неї основним і єдиним джерелом існування. У зв`язку із загибеллю внука-військовослужбовця, вона відразу звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 зокрема з питань виплати одноразової грошової допомоги, інших соціальних підтримок. Проте, 10.03.2026 на її адресу надійшов витяг з протоколу засідання комісії Міноборони України за № 107/в від 20.11.2025, яким її фактично відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Разом з тим, вважає, що така відмова не враховує реальних обставин її життя. У зв`язку з чим, встановлення факту перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця є необхідним для подальшої реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої чинним законодавством.

У поданих поясненнях представник заінтересованої особи – Міністерства оборони України вказує, що заявлені вимоги є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженні жодними доказами, у зв`язку з чим у їх задоволенні має бути відмовлено. Зауважує суду, що з доданих до заяви копій, зокрема, невстановленого зразка довідки сімейного лікаря (видана з порушенням встановлених вимог щодо ведення медичної документації), вбачається діагноз заявника станом на 23.03.2026. Дійсність даного доказу потребує підтвердження належним чином завіреним висновком лікаря-спеціаліста. Оскільки заявник, долучивши дані копії до заяви, надав згоду на розголошення відомостей про стан його здоров`я, повідомив учасникам справи про свій діагноз, просить суд встановити, чи потребує стан здоров`я заявника залучення до справи орган опіки та піклування. У разі встановлення недієздатності особи, чи будь які інші обмеження, просить суд повідомити належні виконавчі органи та залучити їх до участі у справі у разі необхідності. Заявник не надала жодних доказів, які б підтверджували факт її звернення до відповідних органів виконавчої влади з метою встановлення даного факту.

У постанові від 18.07.22 у справі № 755/9100/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що «...Посилання на відсутність інших спадкоємців померлого підлягають встановленню в загальному порядку з урахуванням положень статті 1277 ЦК України.». В матеріалах справи немає підтвердження відсутності ймовірних спадкоємців у військовослужбовця. Дані факти не підтверджені належними та достовірними доказами, а тому мають бути встановлені судом. З доданих до заяви копій вбачається наявність у військовослужбовця брата, ОСОБА_3 та є співвласником житла станом на 31.03.2026 за адресою АДРЕСА_1 .

Також, до матеріалів справи не надано доказів, що станом на день смерті військовослужбовця, заявнику встановлено статус утриманця військовослужбовцем відповідно до визначеного законом порядку. Що, заявник зареєстрована у відповідних реєстрах, як особа, яка потребувала утримання і якій призначено допомогу, опікунів, піклувальників і т.д. до 05.09.2024, оскільки порядок та механізм встановлення факту утримання чітко встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Зауважує, що заявник є повнолітньою, працездатною. Доказів непрацездатності заявника (наприклад, висновок МСЕК) нею до заяви не долучено.

Заявник не є членом сім`ї померлого військовослужбовця за Сімейним кодексом України, не надає до заяви жодного доказу на підтвердження факту її утримання внуком протягом усього заявленого періоду (з 2015 по день смерті військовослужбовця). Відсутні, також, докази отримання будь якої матеріальної чи іншої допомоги від військовослужбовця.

Заявник, як зазначає, є бабою військовослужбовця. Однак, утриманцем у розумінні положень нормативних актів заявник не являється і, а також не є особою. яка підпадає під визначення “член сім`ї військовослужбовця”.

З системного аналізу ст. 16, 16-1 Закону № 2011-ХІІ та ст. 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” вбачається, що заявник не є членом сім`ї загиблого, який перебував на його утриманні та має право отримання пенсії в разі втрати годувальника.

Представник Міноборони заперечує щодо встановлення заявленого факту, оскільки на підставі доданих до заяви доказів, останні жодним чином не підтверджують факт перебування на утриманні особи. Разом з тим, до заяви не додано доказів перебування заявника в трудових відносинах встановлених законодавством, отримання грошових коштів від інших осіб, отримання будь яких видів доходу, тощо за період з 2015 року по день смерті військовослужбовця. До того ж, заявником не надано жодного доказу, який би міг підтвердити постійне надання заявника грошових коштів, переказів, оплату її рахунків чи будь яких основних та додаткових її витрат на проживання саме військовослужбовцем. В зв`язку із зазначеним, просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 07.05.2026 заявниця ОСОБА_4 заяву підтримала в повному обсязі і пояснила у судовому засіданні, що ОСОБА_5 приписаний у неї і жив у неї, купляв ліки, їжу, допомагав. З роботи заїжджав у магазин. У неї є чоловік. Її пенсія складає 8000 грн.

Представник заявниці – адвокат Якименко О.В. у судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі і пояснив, що з доньками у Турової було лише спілкування. ОСОБА_5 працював неофіційно на фабриці полуфабрикатів. В 2003 році заробляв 20 000 грн в місяць.

У поданій 14.09.2026 заяві просить судове засідання, призначене на 14.09.2026 провести без особистої участі заявниці у зв`язку з перебуванням на лікуванні. Заявниця підтримує подану заяву та просить задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належно. 17.08.2026 представник заінтересованої особи – ІНФОРМАЦІЯ_7 подав заяву про розгляд справи без його участі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона також проживає на АДРЕСА_1 . Турову вона знає років 10. Вона (свідок) купила хату неподалік. Турова жила з дідом та ОСОБА_5 . Останній завжди їй допомагав, їсти варив, прав, випасав кіз. ОСОБА_5 працював на будівництві, а останні чотири- п`ять років на фабриці полуфабрикатів. У ОСОБА_4 чотири дочки, одна загинула, а три в Луці жили. Діти Турові мало допомагали, в основному ОСОБА_5 . У ОСОБА_4 мала пенсія. ОСОБА_5 покупав ОСОБА_4 постійно ліки, напевно, за свої кошти, але точно не знає, ніколи його про це не питала. ОСОБА_5 займався підробітками. Чоловік турової зловживає алкоголем, пенсію отримує.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила що вона є сусідкою ОСОБА_4 , проживає по АДРЕСА_2 назад турова з чоловіком купили хату за номером АДРЕСА_1 . Вони стали жити там з онуками: ОСОБА_8 і ОСОБА_5 , оскільки 10 років тому померла мати ОСОБА_5 . ОСОБА_5 працював на фермі і фабриці, не знає, чи офіційно. Він постійно скуплявся в аптеці і магазині, доглядав господарство: козочек та курей. ОСОБА_5 скуплявся за свої кошти, оскільки в бабусі мала пенсія. У бабусі є земельний пай, не знає, чи отримують орендну плату. ОСОБА_5 розказував, що непогано заробляв. Дід зловживає алкоголем, але пенсію отримує. У ОСОБА_4 було четверо дітей, а зараз троє залишилось, дочки у ОСОБА_9 проживають. На той момент дочки також проживали у ОСОБА_9 . Не пам`ятає, коли ОСОБА_8 з`їхав, але до війни. ОСОБА_5 в 20-му році казав що заробляє до 20 000 грн. Їй невідомо як з ОСОБА_4 спілкувалися її діти, оскільки вона постійно була на роботі. ОСОБА_5 брав довідки на дрова, а також для пенсії ОСОБА_4 . Без допомоги ОСОБА_10 не вистачило б пенсії. До неї постійно приїжджала швидка допомога.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона є старостою старостинського округу. Турова проживала по вулиці Вільхівець по місцю реєстрації з чоловіком і онуком ОСОБА_5 . У Турової троє дітей: дві доньки і син ОСОБА_12 . Хто є батьками загиблого онука, не знає. Всі троє дітей ОСОБА_4 проживають у ОСОБА_9 , не інваліди. Одна донька працює, а друга займається господарством. За сина нічого невідомо. Чоловік ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, пенсію отримує. ОСОБА_4 також якусь пенсію отримує. Весь період онук з бабусею проживав. Вона неодноразово бачила цього онука в аптеці, він купував бабусі ліки. Також онук купував їй продукти. ОСОБА_13 працював на будівництві, а також на фабриці полуфабрикатів неофіційно. Періоди коли він працював, їй невідомі. ОСОБА_14 крім цього онука нікому потрібна не була, він її купляв штани і тапочки. Зараз за бабусею дивляться діти. Сімейного лікаря бабусі викликав також онук. Він дивився і за дідом і за бабою. ОСОБА_5 похований в селищі Лука.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що вона є меншою донькою ОСОБА_4 . Вона не могла утримувати мати, у неї своя сім`я, а старші сестри не працюють. ОСОБА_5 виховала заявниця. Мати ОСОБА_5 зловживала алкоголем. В більшості жили у заявниці. Зараз у матері 8000 грн пенсія, а у батька 3000 грн. ОСОБА_5 на фабриці полуфабрикатів неофіційно гарно заробляв, десь 1000 грн в день. Вона матері не могла матеріально допомагати, оскільки у неї мінімальна зарплата, а на вихованні двоє дітей. Ліками для заявниці займався ОСОБА_5 . Заробляв на фабриці і купляв ліки. Мати сама не могла купити ліки, місяць іде близько 3000 грн. Батько не міг мати утримувати, він зловживає алкоголем, у нього деменція.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Заявниця ОСОБА_16 є бабою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Вільне Семенівського району Полтавської області.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.09.2024 (а.с.11).

Відповідно до сповіщення сім`ї (близьких родичів) про загибель (смерть) № 3/2309 від 09.09.2024, адресованого ОСОБА_17 (чоловіку заявниці), стрілець-помічник гранатометника 3 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , призваний на військову службу по мобілізації з 17.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_9 , вірний військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконувавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 поблизу н.п. Мала Локня Суджанського району Курської області рф (а.с.21).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2026/005089814 від 31.03.2026, сформованого на підставі заяви власника житла, чоловіка заявниці ОСОБА_3 , ОСОБА_18 з 24.07.2015 по 17.09.2024 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22).

Матір ОСОБА_2 – ОСОБА_19 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.01.2019, померла ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.13).

Згідно повного витягу № 00057758820 від 16.04.2026 з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 , у графі «Відомості про батька» вказано – ОСОБА_20 . Підстава запису відомостей про батька – заява матері і її підпис. Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.45-46).

Відповідно до листа Таращанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області КМУ МЮ України № 423/22.4-27 від 16.04.2026, актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, складених відносно ОСОБА_2 , а також актових записів, де ОСОБА_2 вказаний батьком, в архіві відділу не виявлено (а.с.44).

27.03.2026 лікарсько-консультативною комісією КНП ТМР «Таращанський ЦПМСД» видано висновок № 143 про наявність порушення функцій організму, через якій особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, згідно якого ОСОБА_1 визначено потребу в постійному сторонньому догляді (а.с.15).

В копії акту № 6 від 12.03.2026 про встановлення факту проживання, виданого депутатом Таращанської міської ради Кондратюком О.П. зазначено, що ОСОБА_2 до дня мобілізації у ЗСУ був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з бабою, ОСОБА_1 , яка була на утриманні онука, вели спільне господарство та побут (а.с.16). Аналогічна інформація міститься у довідці старости Лучанського старостинського округу № 85-22-1/вих-26 від 12.03.2026 (а.с.17).

Згідно відповіді № 2710442 від 08.05.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, з 3 кварталу 2015 року по 3 квартал 2024 року, сума нарахованого доходу ОСОБА_1 становила 15 192,71 грн (4 квартал 2020 року), 15825,74 грн (серпень 2022 року), 15825,74 грн (серпень 2023 року), 26111,8 грн (серпень 2024 року (а.с.61-62).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів ОСОБА_2 за період з ІІ кварталу 2015 року по вересень 2024 року, наданих Державної податковою службою України на виконання ухвали суду від 07.05.2026, сума нарахованого та виплаченого доходу у 2016 році – 13450,00 грн, у 2017 році – 28 800,00 грн, у 2023 році – 39 431,98 грн, у 2024 році – 33 691,40 грн. Податковий номер закритий 05.09.2024 на підставі отримання ДПС із державного реєстру актів цивільного стану громадян інформації про фізичних осіб, які померли (а.с.98-101).

Разом з тим, як убачається з листа Пенсійного фонду України від 03.07.2026, ОСОБА_16 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Київській області, за період з 01.07.2015 по 01.11.2016 її щомісячний дохід становив 1520,71 грн, з 01.12.2016 по 01.04.2017 – 1528,41 грн, з 01.05.2017 по 01.09.2017 – 1593,41, з 01.10.2017 по 01.03.2018 – 2804,01 грн, з 01.04.2018 по 01.11.2018 – 2984,40 грн, з 01.12.2018 по 01.02.2019 – 2993,40 грн, з 01.03.2019 по 01.06.2019 – 3440,08 грн, з 01.07.2019 по 01.11.2019 – 3453,48 грн, з 01.12.2019 по 01.03.2020 – 3468,28 грн, 01.04.2020 – 4468,28 грн, з 01.05.2020 по 01.06.2020 – 3806,45 грн, з 01.07.2020 по 01.11.2020 – 3821,25 грн, з 01.12.2020 по 01.02.2021 – 3832,65 грн, з 01.03.2021 по 01.06.2021 – 4208,02 грн, з 01.07.2021 по 01.09.2021 – 4225,02 грн, з 01.10.2021 по 01.11.2021 – 4625,02 грн, з 01.12.2021 по 01.02.2022 – 4641,02 грн, 01.03.2022 – 5387,38 грн, з 01.04.2022 по 01.06.2022 – 10189,31 грн, з 01.07.2022 по 01.11.2022 – 10207,91 грн, з 01.12.2022 по 01.02.2023 – 10221,11 грн, з 01.03.2023 по 01.04.2023 – 10615,77 грн, 01.05.2023 – 21418,89 грн, з 01.06.2023 по 01.02.2024 – 10615,77 грн, з 01.03.2024 по 01.09.2024 – 11080,80 грн (а.с.145-147).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 2) перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанови Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 466/2844/24, провадження № 61-2377св25; від 20 травня 2026 року у справі № 371/724/24, провадження № 61-8105св25).

У даній справі, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні внука до смерті останнього з метою отримання права на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю внука як військовослужбовця та інших соціальних виплат.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_2 )

Особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України “Про Національну поліцію” та пункті 4 статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-22 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України “Про Національну поліцію” та пункті 4 статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням положень абзаців четвертого і п`ятого цього пункту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Про необхідність встановлення вищевказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї неодноразово зауважувалось Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Аналогічні висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у змісті постанов від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц (провадження № 61-12056св18), від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17 (провадження № 61-29713св18), від 27 травня 2020 року у справі № 237/1478/18 (провадження № 61-45550св18), від 24 вересня 2025 року у справі № 442/1002/24 (провадження № 61-2608св25).

Більше того, як зазначено Верховним Судом у змісті постанови від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20), повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 червня 2026 року у справі № 741/1681/24, провадження № 61-5921св26.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши всі наявні у справі докази, зокрема, показання свідків і самої заявниці, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, суд висновує про те, що судом не отримано належних і допустимих доказів, зокрема, на підтвердження факту надання їй онуком матеріальної допомоги, яка була б для неї постійним і основним джерелом існування; наявності між ними взаємних прав та обов`язків, ведення спільного господарства, спільних витрат, участі у витратах на утримання та ремонт житла у відповідний період.

Також, судом враховано, відомості Пенсійного фонду України щодо отриманих пенсійних виплат за період з 24.07.2015 по 05.09.2024 заявниці, відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів ОСОБА_2 , витребуваних за ініціативою суду, згідно яких розмір отримуваних доходів заявниці значно перевищував розмір офіційних доходів ОСОБА_2 .

Крім того, як зазначалося вище відповідно до норм ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї. Непрацездатними членами сім`ї, зокрема, вважаються, дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги зобов`язані повнолітні діти (ч.1 ст. 202 СК України).

Як встановлено судом, заявниця, окрім загиблого онука військовослужбовця, має трьох повнолітніх і працездатних дітей, які проживають у с. Лука, а також чоловіка, який також отримував пенсію.

Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що її повнолітні діти з поважних причин не могли надавати їй утримання, а також докази того, що онук у 2015-2024 надавав матеріальну допомогу, яка була для заявниці основним джерелом існування.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 березня 2026 року у справі № 293/1402/24 провадження № 61-13253св25.

Разом з тим, як убачається з відомостей Пенсійного фонду України щодо отриманих пенсійних виплат за період з 24.07.2015 по 05.09.2024 заявниці, витребуваних за ініціативою суду, розмір отримуваних доходів заявниці значно перевищував розмір офіційних доходів ОСОБА_2 .

На підставі викладеного суд висновує, що судом встановлено належними та допустимими доказами необґрунтованість заявлених вимог, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141, ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судовий збір покладається на заявника.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 315, 354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні в загиблого військовослужбовця – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

заявниця: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_1 .

Головуючий:В. І. Зінкін