Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №367/7496/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7496/26

Провадження №3/367/1702/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,

потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої Радченко-Онатій Н.М.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який згідно протоколу про адміністративне правопорушення проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП,

установив:

до Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа з протоколом (серія ВАД №972527) про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Так, згідно протоколу ОСОБА_1 04.04.2026 близько 19:00 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинив стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлював погрози та образ у бік потерпілої, внаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 . Відповідно до постанови судді Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню. Відповідальність за вказане правопорушення передбачено частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

У судове засідання, призначене на 10.07.2026 ОСОБА_1 , не з`явився. Через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи. У зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.08.2026. яке не відбулося у зв`язку з з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

17.08.2026 від ОСОБА_1 , надійшло клопотання про закриття провадження у справі, зазначив, що вину у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП не визнає, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення виходячи з такого. Протокол не містить конкретизації того, у чому саме полягав протиправний вплив на потерпілу особу та які саме негативні наслідки для неї він спричинив. Формулювання протоколу про висловлення погроз та образів нецензурною лайкою є оціночним і загальним. Події 04.04.2026 мали характер взаємного побутового конфлікту між колишнім подружжям, пов`язаного з майновим спором, а не одностороннього психологічного насильства з мого боку, що само по собі не утворює складу адміністративного правопорушення. Згідно з протоколом, свідки та поняті під час його складання відсутні (відповідні графи протоколу не заповнені), а до матеріалів справи не долучено жодних об`єктивних доказів (відео чи аудіофіксації, висновків спеціалістів тощо) - єдиним джерелом відомостей про подію є пояснення потерпілої особи, яке саме по собі, за відсутності інших доказів та за наявності моїх заперечень, не є достатнім для доведення вини поза розумним сумнівом. Протоколом зафіксовано, що матеріальної шкоди правопорушенням не заподіяно, особистий огляд та огляд речей хоча і проводились, проте жодних речей чи документів за їх результатами вилучено не було, що додатково свідчить про відсутність тяжких наслідків конфлікту. Також, ОСОБА_1 , зауважує, що відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Із протоколу серії ВАД № 972527 вбачається, що датою вчинення інкримінованих мені дій є 04.04.2026. Відповідно, передбачений статтею 38 КУпАП тримісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив 04.07.2026, тобто ще до дати подання цього клопотання та до дати розгляду справи судом по суті, тому ОСОБА_1 клопотав про закриття провадження у справі.

Судове засідання 20.08.2026, було знято з розгляду, у зв`язку із тимчасовою стратою працездатності головуючим суддею. Наступний розгляд справи призначено на 08.09.2026.

08.09.2026 представником потерпілої ОСОБА_2 – адвокатом Радченко-Онатій Н.М. подано до суду клопотання про долучення доказів, у якій вона просила приєднати до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження, копію паспорта та РНОКПП, копію заочного рішення про розірвання шлюбу, копію постанови про вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 08.09.2026 ОСОБА_1 заперечував обставини, зазначені у протоколу. Зауважив, що взагалі ніколи не вживає ненормативної лексики, інколи з колишньою дружиною свариться, однак це побутові невеличкі сварки. Не вважає їх такими, що свідчать про домашнє насилля, навпаки вважає себе жертвою.

У судовому засіданні 08.09.2026 потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини викладені у протоколі та зазначила, що з колишнім чоловіком вимушені проживати в одному будинку, оскільки іншого житла не має. ОСОБА_1 систематично вчиняв сварки, ображає її, вживає нецензурні лаки, звинувачує її в тому чого не відбувається, навіть погрожує їй. ОСОБА_1 створив такі умови життя, що дочка вимушена була покинути будинок. Раніше його вже притягували до відповідальності, однак це на нього не впливає, він все рівно продовжує звинувачувати всіх крім себе, хоча вона постійно намагається уникати його. Його поведінка змусила її навіть фіксувати все на відеокамеру телефону. Під час подій 04.04.2026 крім неї та ОСОБА_1 нікого не було в будинку, однак вона розуміла, що знову він знову вчиняє стосовно неї психологічне насилля, тому частково зняла на відео події того дня. Він ображав її, виганяв з будинку, погрожував, що знайде людей, які її вб`ють, вживав на її адресу ненормативну лексику.

У судовому засіданні адвокат Радченко-Онатій Н.М. зазначила, що оскільки працівником поліції не у повній мірі подано всі наявні докази потерпіла долучила до матеріалів справи докази систематичного вчинення ОСОБА_1 домашнього насилля. Просила їх дослідити у судовому засідання та визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Дослідивши наявні докази, заслухавши учасників судом ураховується таке.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною третьою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою статті 173-2 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Суб`єкт правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП – особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку та яку вже було піддано адміністративному стягненню протягом року.

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених у диспозиції діянь повторно протягом року, та передбачає існування обов`язкової ознаки – настання шкоди для фізичного чи психічного здоров`я потерпілого.

При цьому, норма частини першої статті 173-2 КУпАП є бланкетною та потребує звернення до інших нормативно-правових актів, які визначають поняття домашнього насильства та його форм, зокрема до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Чинне національне та міжнародне законодавство вирізняє чотири форми домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне та фізичне.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Наявний конфлікт між членами сім`ї може, але не обов`язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.

У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім`ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їхній сукупності.

Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Факт вчинення ОСОБА_1 , як особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 173-2, домашнього насильства, тобто умисного вчинення дій фізичного та психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої підтверджується в своїй сукупності дослідженими доказами, а саме: відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення (серія ВАД №972527, складеного 05.05.2025), протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04.04.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, копією постанови Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2025 у справі №367/12473/25, копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копією рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.2026 у справі №367/14445/25, яким шлюб між учасниками розірвано, відеозаписами, зафіксованими на телефон, з яких убачається спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час якого ОСОБА_1 постійно вживає ненормативну лексику, образливі та зневажливі слова на адресу колишньої дружини, а також слова, що мають ознаки погроз життю та здоров`я, які на думку суду, потерпілою могли бути так сприйняті, а також поясненнями наданими ними у суді.

Судом зауважується, що у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Приймаючи це рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Судом зауважується, що домашнє насильство це процес продовжуваної дії, який характеризується певним діями психологічного/фізичного/економічного характеру за яких одна зі сторін є слабшою та піддається впливу сильнішої сторони. Досліджені у судовому засіданні докази свідчать про продовжуваність та системність психологічного впливу ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . При цьому, суд не виходить за межі розгляду протоколу серії ВАД №972527 та не може визначати у цьому провадженні винність чи не винуватість ОСОБА_2 .

Тому, на думку суду, винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у сукупності всіх досліджених доказів доведено обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суддя приходить до висновку, що дії правопорушника слід кваліфікувати за частиною третьою статті 173-2 КУпАП, а саме: за дії, передбачені частиною першою статті 173-2 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП і тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

При накладенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність, та обставин, що обтяжують відповідальність, - суддею не встановлено.

Враховуючи викладене, а також характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, ступінь його вини суддя вважає, що його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, а саме шістдесяти неоподатковуваних мінімума доходів громадян.

Підстав для застосування заходів, визначених статтею 39-1 КУпАП, на разі суд не убачає.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3 328,00 гривень. Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 665,60 грн.

Підстав, які надають право на пільги щодо сплати судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір», судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись статтями 23, 27, 33-35, 40-1, 173-2, 221, 283 та 284 КУпАП, суддя -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1020 (однієї тисячі двадцяти) гривень 00 копійок, які необхідно сплатити в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі апеляційного оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом (статті 307 та 308 КУпАП).

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання - три місяці з дня її винесення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.

Суддя О.О. Білогруд