Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №363/1398/26 — Вишгородський районний суд Київської області

07.10.2026 Справа № 363/1398/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ: 42649746) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 23.11.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський», далі - Банк, та ОСОБА_1 , далі - Відповідач, укладено угоду № 200388505 щодо кредитування, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості, Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 18 020,30 грн., з встановленим строком користування з 23.11.2015 по 23.05.2017, а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20 липня 2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.

23 травня 2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду, який має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги.

Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час Відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк, у зв`язку з чим станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, має загальну заборгованість у розмірі 39 968,25 грн., з яких: 13 015,35 грн. - заборгованість за кредитом; 26 952,9 грн. – заборгованість за відсотками.

У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення заборгованості за кредитним договором, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить поновити строк позовної давності з врахуванням тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, що призвело до спливу загального строку позовної давності, та стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 52 308,31 грн., з яких: 39 968,25 грн. - заборгованість за кредитним договором № 200388505 від 23.11.2015 року; 3 600,43 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних; 8 739,63 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Березинець К.Г. подала відзив на позовну заяву у якому ствердила, що заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. Повідомила, що ПАТ «Банк Михайлівський» при підписанні заяви № 200388505 від 23.11.2015 року, з ОСОБА_1 зазначив номер рахунку НОМЕР_2 . Такий самий номер рахунку вказаний і в графіку платежів ОСОБА_1 . Однак на підтвердження наявності у ОСОБА_1 заборгованості, позивачем подано виписки по особовим рахункам НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 . При цьому інших бухгалтерських документів на підтвердження отримання відповідачем кредиту на рахунок вказаний у заяві № 200388505 від 23.11.2015 року, що дозволяло б встановити отримання відповідачем кредитних коштів за договором матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази про зарахування коштів на платіжну картку, яку було відкрито банком, як і не містять розрахунку заборгованості, з якого можна було б встановити розмір боргу, інформацію щодо нарахування відсотків за договором та строку протягом якого вони нараховувались.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.08.2026 року витребувано у позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (юридична адреса: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ – 42649746): виписку по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на підставі кредитного договору № 200388505 від 23.11.2015 року на ім`я ОСОБА_1 , за період з 23.11.2015 року та за весь період руху коштів, пов`язаного з кредитним договором № 200388505 від 23.11.2015 року; документи, що підтверджують фактичне перерахування (зарахування) кредитних коштів за кредитним договором № 200388505 від 23.11.2015 року, із зазначенням дати, суми, рахунку списання та рахунку зарахування коштів; та платіжні доручення, меморіальні ордери, банківські реєстри, журнали операцій або інші первинні документи, на підставі яких було здійснено перерахування кредитних коштів позичальнику.

15.09.2026 року на виконання вказаної ухвали суду надійшла заява від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в якій представник вказаного товариства наполягав на задоволенні позовних вимог. Разом з тим повідомив, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 200388505 розрахована станом на дату укладання договору факторингу від 20.07.2020 року та зафіксована у додатку до договору – реєстрі кредитних договорів. Таким чином загальний розмір заборгованості складає 39 968,25 грн., з яких: 13 015,35 грн. - заборгованість за кредитом; 26 952,9 грн. – заборгованість за відсотками. Також повідомив, що разом з позовною заявою подав виписки по рахунку за кредитним договором № 200388505 за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23.05.2026 року) по 27.07.2020 року. Подані до суду виписки з особових рахунків відповідача мають всі необхідні реквізити та є основним доказом наявності заборгованості. Інформацію надано відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Отже всі аналітичні рахунки, які відкриваються після відкриття основного рахунку – відкриті для його деталізації. Окрім того, надані позивачем виписки з особових рахунків ОСОБА_1 також містять обов`язкові реквізити, які дають змогу зазначити, що дана виписка стосується саме даного клієнта та щодо кредитного договору, який є предметом спору, зокрема прізвище, ім`я та по батькові відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП відповідача НОМЕР_1 , кредитний договір укладений з відповідачем № 200388505 від 23.11.2015 року.

07.10.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Березинець К.Г. подала заперечення на заяву позивача про виконання ухвали суду у якій наполягала на відмові в задоволенні позову. Ствердила, що позивач наполягає на тому, що подав виписки по рахунку за кредитним договором № 200388505 від 23.11.2015 року за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23.05.2016) по 27.07.2020 року. Однак позивач не надає виписки по рахунку станом на час укладення кредитного договору. Також розрахунок заборгованості, складений самою ліквідаційною комісією, без первинних документів, є лише одностороннім документом, який не має сили беззаперечного доказу. Також позивачем не долучено жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов кредитного договору, за період його дії, відкрито чи змінено рахунок.

У судове засідання 07.10.2026 року представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання, в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. Разом з тим, до початку розгляду справи представник відповідача подав до суду заяву в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог, та провести розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги, зокрема факту надання кредитних коштів відповідачу, розміру фактично наданого та неповернутого кредиту, підстав і правильності нарахування процентів, а також наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно до статей 526, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк, а порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених умов.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти. Отже, обов`язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти має оцінюватися з урахуванням умов договору та доказів фактичного виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 23 листопада 2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200388505 щодо кредитування, за умовами якої відповідачу надано кредит у розмірі 18 020,30 грн зі строком користування до 23 травня 2017 року.

На підтвердження наявності заборгованості позивач посилається на виписки з особових рахунків та реєстр кредитних договорів, складений як додаток до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, на підставі якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за відповідними кредитними договорами.

Водночас представник відповідача заперечує проти позову, посилаючись на відсутність належних доказів фактичного отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, невідповідність номерів рахунків, зазначених у кредитній документації та поданих позивачем виписках, а також відсутність документально підтвердженого розрахунку заборгованості.

Оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Щодо доведення факту надання кредитних коштів.

Як убачається зі змісту заяви про укладення кредитного договору № 200388505 від 23 листопада 2015 року та графіка платежів, у зазначених документах вказано рахунок позичальника ОСОБА_1 - № НОМЕР_2 .

Разом із тим на підтвердження наявності заборгованості позивач подав виписки з особових рахунків № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 .

Таким чином, номер рахунку, зазначений у кредитній документації, не збігається з номерами рахунків, за якими позивач надав виписки.

Сама по собі зазначена невідповідність не свідчить про відсутність кредитних правовідносин, оскільки в межах банківського обліку можуть використовуватися різні рахунки для відображення окремих операцій. Однак за наявності відповідних заперечень відповідача позивач повинен був надати докази, які дають змогу встановити зв`язок між рахунком, зазначеним у кредитній документації, та рахунками, за якими відображено операції, що покладені в основу розрахунку заборгованості.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19 серпня 2026 року у позивача витребувано виписку по рахунку № НОМЕР_2 відкритому на підставі кредитного договору № 200388505 від 23.11.2015 року на ім`я ОСОБА_1 , за період з 23.11.2015 року та за весь період руху коштів, пов`язаного з кредитним договором № 200388505 від 23.11.2015 року; документи, що підтверджують фактичне перерахування (зарахування) кредитних коштів за кредитним договором № 200388505 від 23.11.2015 року, із зазначенням дати, суми, рахунку списання та рахунку зарахування коштів; платіжні доручення, меморіальні ордери, банківські реєстри, журнали операцій або інші первинні документи, на підставі яких було здійснено перерахування кредитних коштів позичальнику.

Однак у відповідь на зазначену ухвалу позивач не надав витребуваних документів у повному обсязі, натомість повторно послався на раніше подані виписки та реєстр кредитних договорів, зазначивши, що вони є достатніми доказами наявності заборгованості.

Отже, позивач не надав суду виписки за рахунком, зазначеним безпосередньо в кредитній документації, за весь необхідний період, а також первинні документи, на підставі яких можна було б установити факт перерахування кредитних коштів саме відповідачу, дату такого перерахування, суму операції та рахунок, на який зараховано кошти.

Відсутність цих документів у сукупності з установленою невідповідністю номерів рахунків не дає суду можливості достовірно встановити, що кредитні кошти за договором № 200388505 від 23.11.2015 року були фактично зараховані відповідачу та що операції, відображені в наданих позивачем виписках, стосуються саме виконання цього договору.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18, виписки з внутрішньобанківських рахунків підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема з огляду на наявність у них відомостей про відповідні операції, суми та дати їх здійснення, а також обов`язкових реквізитів первинних документів. Сам по собі розрахунок заборгованості, складений кредитором, не є первинним бухгалтерським документом і не замінює доказів фактичного надання кредитних коштів.

Отже, надані позивачем виписки не можуть бути оцінені ізольовано від інших обставин справи. За відсутності документального підтвердження зв`язку між рахунками, зазначеними в кредитному договорі та банківських виписках, а також первинних документів про перерахування коштів такі виписки в цьому випадку не утворюють достатньої сукупності доказів фактичного надання відповідачу кредиту.

Щодо доведення розміру заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача 52308 грн. 31 коп., з яких: 13 015,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 26 952,90 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, та 3600,43 грн. - сума збитків з урахуванням 3% річних; 8 739,63 грн. - сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.

Водночас із пояснень позивача вбачається, що сума заборгованості в розмірі 39968, 25 грн., з яких 13 015,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 26 952,90 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, визначена станом на дату укладення договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року та зафіксована в додатку до нього — реєстрі кредитних договорів.

Проте зазначений реєстр відображає інформацію про суму вимоги, переданої новому кредитору, і сам по собі не дає можливості перевірити правильність її формування. Зокрема, він не розкриває рух кредитних коштів, суми фактичного погашення, періоди нарахування процентів, застосовані процентні ставки, порядок зарахування платежів та арифметичну послідовність формування заявленої суми боргу.

Матеріали справи не містять належного деталізованого розрахунку заборгованості, який дозволяв би перевірити, яким чином сформовано суму 13 015,35 грн заборгованості за тілом кредиту, з урахуванням початкової суми кредиту 18 020,30 грн, а також за який саме період, за якою ставкою та на яку базу нараховано 26 952,90 грн процентів.

Крім того, позивач посилається на виписки за період із дати запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» до 27 липня 2020 року, однак не надав повного документального відображення операцій за кредитним договором від моменту його укладення, яке дозволяло б установити початковий стан заборгованості та простежити її подальшу зміну.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити не лише факт виникнення заборгованості, а й її точний розмір та правомірність нарахування заявлених процентів та збитків.

Відповідно до статей 76, 77, 79, 80, 81 та 89 ЦПК України докази мають містити відомості щодо обставин, які входять до предмета доказування, бути достовірними та в сукупності достатніми для встановлення відповідних обставин. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Тому розрахунок заборгованості, складений самим кредитором або попереднім кредитором, та реєстр переданих вимог не можуть бути визнані достатніми для стягнення заявленої суми за відсутності інших доказів, які дозволяють перевірити фактичну основу та правильність цього розрахунку.

Суд також враховує, що відповідно до статті 1048 ЦК України право кредитодавця на одержання процентів за користування позикою визначається умовами договору та законом. Отже, для стягнення процентів позивач повинен довести не лише наявність відповідної договірної умови, а й обставини, які дають змогу перевірити суму нарахувань за конкретний період.

З огляду на відсутність деталізованого розрахунку, первинних документів про надання кредиту та належних доказів руху коштів суд не має достатніх підстав для висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум як за основним боргом, так і за процентами, та відповідно за штрафними санкціями.

Щодо правового значення договору відступлення права вимоги.

Суд ураховує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Отже, набуття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за договором № 200388505 від 23 листопада 2015 року саме по собі не звільняє позивача від обов`язку довести існування відповідного зобов`язання, факт надання кредиту, наявність непогашеної заборгованості та її розмір.

Наявність договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року та включення спірного кредитного договору до реєстру кредитних договорів можуть підтверджувати обставини переходу права вимоги, однак не є безумовним доказом фактичного надання відповідачу кредитних коштів або правильності розрахунку заборгованості.

При цьому суд бере до уваги, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, на яку посилається позивач, його визнано належним кредитором за відповідними кредитними договорами. Проте правове значення зазначеного судового рішення слід оцінювати в межах установлених ним обставин. Сам факт визнання особи кредитором не усуває необхідності дослідження доказів фактичного виконання конкретного кредитного договору та визначення суми заборгованості у цій справі.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, що засвідчують права, які передаються, та інформацію, важливу для їх здійснення. Тому відсутність у позивача належних документів, які підтверджують виникнення та розмір вимоги, не може бути компенсована лише посиланням на договір відступлення права вимоги.

Щодо невиконання ухвали суду про витребування доказів.

Судом установлено, що ухвалою від 19 серпня 2026 року у позивача витребувано конкретні докази, необхідні для з`ясування обставин, на які посилається відповідач у своїх запереченнях, а саме виписку за рахунком, зазначеним у кредитній документації, та первинні документи щодо перерахування кредитних коштів.

Однак на виконання зазначеної ухвали позивач фактично обмежився поясненнями щодо достатності вже поданих виписок та посиланням на відомості, внесені до реєстру кредитних договорів, не надавши витребуваних документів, які б усували виявлені суперечності.

Суд не ототожнює ненадання витребуваних документів із безумовним доказом відсутності кредитних правовідносин. Водночас у цій справі саме позивач посилається на факт надання кредиту та виникнення заборгованості, а тому повинен підтвердити ці обставини належними й достатніми доказами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України ризик несприятливих процесуальних наслідків недоведення обставин, покладених в основу позовних вимог, несе сторона, яка такі обставини стверджує.

За відсутності документів, витребуваних судом для перевірки факту надання кредиту та правильності визначення заборгованості, суд не має підстав вважати відповідні обставини доведеними лише на підставі пояснень представника позивача.

На підставі викладеного суд доходить висновку.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами фактичне надання ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 200388505 від 23 листопада 2015 року, не усунуто суперечностей щодо рахунків, за якими відображено банківські операції, та не надано документів, які дозволяють перевірити рух коштів і встановити зв`язок відповідних операцій зі спірним кредитним договором.

Крім того, позивачем не надано належного деталізованого розрахунку заборгованості, який дозволяв би перевірити формування суми основного боргу та процентів, періоди й підстави їх нарахування, а також відповідність заявленої до стягнення суми умовам кредитного договору та вимогам законодавства.

Надані позивачем виписки з особових рахунків, реєстр кредитних договорів та пояснення представника позивача, оцінені в сукупності з іншими матеріалами справи, не дають достатніх підстав для достовірного встановлення факту виникнення у відповідача заборгованості саме в заявленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 13 та частини першої статті 81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин суд вважає, що позивач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доведення обставин, які становлять підставу заявленого позову.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 200388505 від 23 листопада 2015 року, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ: 42649746) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 12.10.2026 року.

Позивач:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ: 42649746)

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас