Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №363/6157/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"12" жовтня 2026 р. Справа № 363/6157/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

судді Олійник С.В.,

за участю секретаря судових засідань Захарової Н.В.,

прокурора Бірюка Г.І.,

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

До Вишгородського районного суду Київської області з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли матеріали адміністративних справ щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №5490 від 18.09.2026 року, ОСОБА_1 , депутат VIII скликання, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до пп. «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII та примітки до статті 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія зазначеного Закону, у порушення вимог частини першої статті 45 розділу VII Закону №1700-VII несвоєчасно, 02.04.2025 року, без поважних причин, подавши щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував щодо несвоєчасного подання декларації, затримка відбулась внаслідок відсутності світла, тому не зміг вчасно подати документи. Правопорушення вчинено вперше, а тому просить застосувати міру покарання у вигляді попередження.

Прокурор підтримав обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, просив визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в межах санкції зазначеної статті.

Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, суд встановив наступне.

Із протоколу про адміністративні правопорушення та доданих до нього матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, яке полягає у несвоєчасному поданні - 02.04.2025 року, без поважних причин, щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №5490 від 18.09.2026 року, ОСОБА_1 , депутат VIII скликання, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до пп. «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII та примітки до статті 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія зазначеного Закону, у порушення вимог частини першої статті 45 розділу VII Закону №1700-VII несвоєчасно, 02.04.2025 року, без поважних причин, подавши щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Таким чином, факт подання 02.04.2025 року ОСОБА_1 щорічної декларації за 2024 рік підтверджується матеріалами справи, зокрема документами, долученими до протоколів про адміністративні правопорушення, а саме роздруківками декларацій із зазначенням дати та часу їх подання, а також послідовністю дій користувача в Реєстрі декларацій.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НА3K (https://portal.nazk.gov.ua), щорічну декларацію за 2024 рік, ОСОБА_1 подав лише 02.04.2025 о 13 год. 05 хв., тобто несвоєчасно без поважних причин.

ОСОБА_1 ознайомлений з вимогами та обмеженнями передбаченими Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться лише в межах їх компетенції та у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема і: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суддя вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог ч. 1 ст. 45 Закону України №1700-VII, що свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушення, передбаченого цією статтею, є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України №1700-VII особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Частиною першою статті 45 Закону України №1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»–«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація — це декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону України №1700-VII. Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому вона подається, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» було визначено особливості подання декларацій суб`єктами декларування.

Зазначений Закон набрав чинності 12.10.2023, після чого здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України №1700-VII, у тому числі щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, було відновлено у повному обсязі.

Абзацом 4 частини 27 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023 року.

Абзацом 1 частини 27 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Таким чином, з 12.10.2023 здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону №1700-VII (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Тобто, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічну декларацію 2024 рік, до 01.04.2025 00 годин 00 хвилин (граничний строк).

Абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною в ч.1 ст. 3 цього закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону №1700-VII за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, водночас суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності).

Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом декларування, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом №1700-VII, призвела до порушення Закону №1700-VII (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб`єкт декларування, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне подання декларації буде відсутня у разі об`єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб`єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.

Відповідно до послідовності дій користувача ОСОБА_1 у Реєстрі встановлено, що з метою подачі декларації після звільнення він лише 02.04.2025 о 13 год. 05 хв. (вже після відведеного законодавством терміну) зайшов до нього та тільки 02.04.2025 здійснив подачу своєї декларації, тобто несвоєчасно.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством вимог щодо своєчасного подання щорічної декларації.

Факт подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2024 рік 02 квітня 2025 року о 13 год 05 хв підтверджується долученими до матеріалів справи документами, зокрема роздруківкою відомостей із Реєстру декларацій із зазначенням дати та часу подання декларації, а також відомостями про послідовність дій користувача в Реєстрі.

Зазначені докази узгоджуються між собою в частині встановлення дати та часу фактичного подання декларації. Матеріали справи не містять відомостей, які б спростовували факт її подання саме 02 квітня 2025 року.

Таким чином, суд вважає доведеним факт подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2024 рік після закінчення встановленого законом строку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факту несвоєчасного подання декларації, однак пояснив, що пропустив установлений строк через відсутність електроенергії, унаслідок чого не зміг своєчасно подати декларацію. Крім того, зазначив, що вперше притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим просив застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Оцінюючи наведені пояснення, суд виходить із того, що саме по собі посилання на відсутність електроенергії не є безумовним підтвердженням наявності поважної причини несвоєчасного подання декларації. Для визнання такої обставини поважною необхідно встановити факт її існування, тривалість, причинний зв`язок із неможливістю своєчасного подання декларації, а також об`єктивний характер перешкод, які не залежали від волі суб`єкта декларування.

Водночас суд ураховує, що обставини, які становлять підставу для притягнення особи до адміністративної відповідальності, мають бути доведені належними та допустимими доказами, а всі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь. Відсутність документального підтвердження пояснень особи сама по собі не звільняє суд від обов`язку всебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи та встановити наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

У цій справі доводи ОСОБА_1 про відсутність електроенергії підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема відомостями про час входу до Реєстру, послідовність дій користувача та момент фактичного подання декларації.

З відомостей про послідовність дій користувача в Реєстрі вбачається, що дії, спрямовані на подання декларації, були вчинені 02 квітня 2025 року, тобто після закінчення встановленого законом строку. При цьому для встановлення відсутності поважних причин несвоєчасного подання декларації суд ураховує, чи підтверджено матеріалами справи неможливість доступу до Реєстру до закінчення встановленого строку та чи існували об`єктивні перешкоди, які унеможливлювали своєчасне виконання відповідного обов`язку.

Матеріалами справи не підтверджено, що відсутність електроенергії тривала протягом періоду, який об`єктивно унеможливлював своєчасне подання декларації. За таких обставин наведені ОСОБА_1 пояснення не є достатньою підставою для висновку про наявність поважних причин несвоєчасного подання декларації.

Сам факт подання декларації після закінчення встановленого законом строку підтверджує факт прострочення. Водночас короткочасність прострочення сама по собі не звільняє особу від адміністративної відповідальності, оскільки диспозиція частини першої статті 172-6 КУпАП не встановлює мінімальної тривалості прострочення як обов`язкової ознаки правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців із дня його виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення.

Як убачається з матеріалів справи, несвоєчасне подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2024 рік мало місце 02 квітня 2025 року, а протокол про адміністративне правопорушення складено 18 вересня 2026 року.

Вирішуючи питання про дотримання строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, суд ураховує дату вчинення правопорушення, дату його виявлення та дату розгляду справи.

Оскільки на день розгляду справи шестимісячний строк із дня виявлення правопорушення не закінчився, а дворічний строк із дня його вчинення не сплив, суд доходить висновку про відсутність передбачених статтею 38 КУпАП перешкод для накладення адміністративного стягнення.

Довід ОСОБА_1 про те, що він уперше притягується до адміністративної відповідальності, не спростовує встановлених обставин несвоєчасного подання декларації. Зазначена обставина підлягає врахуванню під час визначення виду та розміру адміністративного стягнення, однак сама по собі не виключає адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Так само прохання про застосування попередження не може бути задоволене лише з огляду на перше притягнення до адміністративної відповідальності. Питання про застосування статті 22 КУпАП має вирішуватися з урахуванням характеру правопорушення, ступеня вини особи, її особи та інших істотних обставин. За відсутності підстав для визнання правопорушення малозначним суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з обмеженням усним зауваженням.

Отже, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що факт подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2024 рік 02 квітня 2025 року після закінчення встановленого законом строку підтверджується матеріалами справи. За відсутності підтверджених поважних причин несвоєчасного подання декларації такі дії містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд відповідно до статей 23 та 33 КУпАП ураховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

За наявними у справі відомостями, ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Даних про наявність обставин, що обтяжують відповідальність, суду не надано. Інших відомостей, які б істотно впливали на визначення виду та розміру адміністративного стягнення, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, ураховуючи характер вчиненого правопорушення та дані про особу правопорушника, суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини першої статті 172-6 КУпАП у розмірі, визначеному відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 172-6, 276, 279, 280, 283-285, 289 КУпАП, суд

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів.

Суддя С.В. Олійник