Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №361/9561/26 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/9561/26

Провадження № 2/361/4827/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також вирішити питання щодо судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на зміну його сімейного та матеріального стану, погіршення стану здоров`я, наявність на його утриманні іншої дитини, а також кредитних зобов`язань.

Зазначає, що з 20 жовтня 2007 року перебував у шлюбі з відповідачкою, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року у справі № 753/21173/13-ц, з урахуванням ухвали цього суду від 21 травня 2014 року про виправлення описки, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 грудня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 20 червня 2014 року.

На підставі виконавчого листа, виданого 24 жовтня 2025 року, 24 листопада 2025 року відкрито виконавче провадження № 79635497.

Позивач зазначає, що на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця підрозділу охорони.

За його твердженням, у 2025 році його загальний дохід становив 544777,49 грн, а середньомісячний дохід 45 398,12 грн. При цьому в окремі місяці його дохід був вищим у зв`язку з отриманням додаткових виплат.

За січень - червень 2026 року, як зазначає позивач, його дохід становив 125013,98 грн, а починаючи з лютого 2026 року щомісячний дохід становить близько 21329,25 грн. Його матеріальне становище зазнала істотних змін у зв`язку з зменшенням середньомісячного доходу.

Позивач також посилається на погіршення стану здоров`я, зазначає про проходження стаціонарного лікування та наявність низки захворювань, а також на висновок військово-лікарської комісії від 24 липня 2026 року, згідно з яким він придатний до військової служби у військових частинах забезпечення.

Крім того, позивач зазначає, що має іншу доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилася у шлюбі з ОСОБА_5 .

Посилається також на наявність кредитних зобов`язань перед банківськими установами на загальну суму 75 312,13 грн.

На думку позивача, зазначені обставини свідчать про зміну його матеріального, сімейного та стану здоров`я, що є підставою для зменшення визначеного судовим рішенням розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини його доходу.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.09.2026 представником відповідачки адвокатом Зачепіло З.Я. подано відзив на позовну заяву (а.с. 69-74), в якому відповідачка проти задоволення позову заперечила та просить у його задоволенні відмовити.

У відзиві зазначено, що саме по собі посилання позивача на зміну його матеріального та сімейного стану не свідчить про наявність передбачених законом підстав для зменшення розміру аліментів. Обов`язок позивача утримувати неповнолітню доньку ОСОБА_3 продовжує існувати, а потреби дитини з огляду на її вік, навчання, стан здоров`я та необхідність забезпечення харчуванням, одягом, засобами навчання і розвитку не зменшилися.

Представник відповідачки вказала, що наявність у позивача іншої дитини сама по собі не є підставою для зменшення аліментів, оскільки обов`язок щодо утримання дітей покладається на обох батьків. За її твердженням, донька позивача ОСОБА_6 проживає у повній сім`ї, її утримання здійснюють обоє батьків, тоді як основний тягар матеріального забезпечення ОСОБА_3 покладений на відповідачку.

Окремо представник відповідачки заперечила проти доводів позивача щодо стану його здоров`я, зазначивши, що наведені ним захворювання самі по собі не свідчать про неможливість виконання обов`язку з утримання дитини. Звернула увагу на те, що позивач продовжує проходити військову службу та отримувати грошове забезпечення.

Щодо кредитних зобов`язань позивача зазначила, що їх наявність не свідчить про необхідність зменшення аліментів та не може ставити інтереси кредиторів вище за інтереси неповнолітньої дитини.

Відповідачка також вказала, що ОСОБА_3 навчається у коледжі, за навчання сплачується плата в розмірі 48 670 грн на рік. Крім того, дитина відвідує додаткові заняття та потребує витрат на підготовку до НМТ, медичні обстеження, лікування, придбання лікарських засобів, одягу, харчування та інші витрати, пов`язані з її віком і розвитком.

На думку відповідачки, позивач не бере належної та систематичної участі у вихованні й забезпеченні потреб доньки, а тому твердження про належне виконання ним батьківських обов`язків не відповідають дійсності.

Представник відповідачки зазначила, що ОСОБА_3 фактично перебуває на утриманні матері, потреби дитини-підлітка істотно зросли порівняно з періодом, коли визначався розмір аліментів. Збільшилися витрати на харчування, одяг, транспорт, навчання, придбання навчальних матеріалів, організацію дозвілля, розвиток здібностей та підготовку до подальшого вступу до закладу вищої освіти. При цьому, за твердженням відповідачки, позивач належним чином не цікавиться життям дитини, її навчанням, успіхами та потребами й не бере активної участі в забезпеченні цих потреб.

У зв`язку з наведеним відповідачка вважає, що позивач не довів істотної зміни свого матеріального чи сімейного стану, яка відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України давала б підстави для зменшення визначеного судом розміру аліментів.

18 вересня 2026 року представник позивача - адвокат Шумейко Я.В. подав відповідь на відзив (а. с. 131–143), у якій підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача послався на розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 21 липня 2026 року у виконавчому провадженні № 79635497, відповідно до якого за період із 2020 року по перше півріччя 2026 року позивачем сплачено 503 400 грн. Зазначив, що 28 лютого 2019 року за заявою відповідачки виконавчий документ було повернуто без виконання, а повторно виконавчий лист видано 24 жовтня 2025 року та виконавче провадження відкрито 24 листопада 2025 року. На думку представника позивача, у цей період позивач добровільно сплачував кошти на утримання доньки, що спростовує твердження відповідачки про неналежне виконання ним батьківського обов`язку.

Також представник позивача вказав на неактуальність поданого відповідачкою розрахунку заборгованості від 21 липня 2026 року, зазначивши, що відповідно до розрахунку державного виконавця від 17 вересня 2026 року заборгованість була погашена позивачем 26 липня 2026 року, а станом на 1 вересня 2026 року заборгованість була відсутня та мала місце переплата в сумі 17 273,10 грн. У зв`язку з цим представник позивача вважав безпідставними посилання відповідачки на наявність заборгованості як на підтвердження неналежного виконання позивачем обов`язку з утримання дитини.

Довідку від 24 вересня 2014 року № 1188/9 про неотримання аліментів у період з 1 березня по 31 серпня 2014 року представник позивача вважав неналежним доказом. Він посилався на те, що, за його твердженням, відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року аліменти підлягали стягненню починаючи з 10 грудня 2014 року. Крім того, зазначив, що цей документ складений у 2014 році та не характеризує матеріального чи сімейного стану або стану здоров`я позивача на час розгляду справи.

Щодо тверджень відповідачки про неучасть позивача у вихованні доньки представник позивача зазначив, що ще у 2014 році за його заявою виконавчим комітетом Броварської міської ради було визначено порядок участі позивача у вихованні дитини. Посилаючись на довідку навчального закладу та акти обстеження житлово-побутових умов, представник позивача заперечував проти їх доказового значення, вказуючи на час їх складення, зміст та джерело отримання відомостей.

Також представник позивача зазначив, що відповідачка без погодження з позивачем перевела дитину до приватного дистанційного закладу освіти, а тому, на його думку, безпідставно посилається на відсутність участі позивача у спілкуванні з педагогами цього закладу. Представник позивача стверджував, що позивач підтримує постійний зв`язок із донькою, бере участь у її лікуванні, відпочинку та забезпеченні окремих потреб, а також повідомляв відповідачку про можливість користування передбаченими законодавством пільгами для дитини.

Заперечуючи проти доводів відповідачки щодо значних витрат на утримання дитини, представник позивача зазначив, що вартість навчання, наведена у відзиві в сумі 48 670 грн на рік, відповідно до умов договору стосується 2029-2030 навчального року, тоді як вартість навчання у 2026-2027 навчальному році становить 32 000 грн.

Щодо витрат на репетиторів представник позивача вказав, що подана відповідачкою таблиця не є банківським чи іншим первинним платіжним документом, а банківські виписки не дають змоги встановити призначення відповідних платежів. Щодо стану здоров`я дитини зазначив, що надані відповідачкою медичні документи, на його думку, не підтверджують захворювання, яке потребує тривалого лікування або значних витрат.

Представник позивача також зазначив, що витрати на навчання, репетиторів та лікування, на його думку, є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України, які можуть бути стягнуті окремо, а відповідачка відповідної вимоги до суду не заявляла. У зв`язку з цим вважав, що наведені у відзиві витрати не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.

Щодо зміни сімейного стану представник позивача зазначив, що позов не ґрунтується виключно на факті народження у позивача іншої дитини, а обумовлений сукупністю обставин, зокрема народженням ІНФОРМАЦІЯ_4 доньки ОСОБА_6 , істотним зменшенням доходу позивача, погіршенням стану його здоров`я та наявністю кредитних зобов`язань. Посилаючись на статтю 182 СК України та практику Верховного Суду, вважав, що наявність іншої дитини підлягає врахуванню судом при визначенні розміру аліментів.

Кредитні зобов`язання представник позивача просив врахувати як одну з обставин, що характеризує його фактичне матеріальне становище, зазначивши, що станом на серпень 2026 року їх загальний розмір становить 75 312,13 грн.

Обґрунтовуючи посилання на стан здоров`я позивача, представник позивача зазначив, що протягом 2025-2026 років позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, у тому числі переніс оперативне втручання, а за результатами військово-лікарської комісії 24 липня 2026 року був визнаний придатним до військової служби лише у військових частинах забезпечення. На думку представника позивача, саме погіршення стану здоров`я зумовило зміну характеру військової служби та зменшення розміру грошового забезпечення позивача.

При цьому представник позивача послався на довідки військової частини, відповідно до яких середньомісячний дохід позивача зменшився з 45 398,12 грн у 2025 році до 20 835,66 грн у першому півріччі 2026 року.

Заперечуючи проти доводу відповідачки про те, що зменшення доходу позивача вже автоматично призвело до зменшення фактичного розміру аліментів, представник позивача зазначив, що предметом спору є не лише абсолютний розмір виплат, а й необхідність врахування зміни сімейного стану позивача та наявності в нього двох дітей. Вважав, що зменшення аліментів до заявленої у позові частки за умови збереження мінімальної гарантованої законом суми не порушуватиме інтересів старшої доньки.

На підставі наведеного представник позивача вважав доводи відзиву необґрунтованими, просив їх відхилити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути судові витрати.

01.10.2026 відповідач ОСОБА_2 подала письмові заперечення на позов (а.с. 166-172) , у яких відповідачка заперечила проти доводів представника позивача, викладених у відповіді на відзив, та просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідачка зазначила, що твердження позивача про належне та регулярне виконання ним обов`язку зі сплати аліментів не відповідають фактичним обставинам. На її думку, окремі перекази коштів здійснювалися нерегулярно, а кошти, які позивач називає додатковою допомогою дитині чи подарунками, не можуть замінювати встановлені судом аліментні платежі. При цьому відповідачка вказала, що придбаний позивачем для дитини стілець був оплачений фактично за рахунок коштів, які вже були перераховані ним як аліменти, тому не може розцінюватися як окрема додаткова допомога.

Щодо визначення періоду, за який нараховувалися аліменти, відповідачка не погодилася з твердженнями позивача про помилковість зазначеної у виконавчих документах дати початку їх стягнення. Вона посилалася на зміст судового рішення та виконавчого документа, вважаючи, що аліменти підлягали стягненню саме з 10 грудня 2013 року. Також зазначила, що довідка про відсутність отриманих аліментів за відповідний період була подана до матеріалів справи не безпідставно.

Відповідачка заперечила проти тверджень позивача про його належну участь у вихованні та житті доньки. Вказала, що надані ним документи не свідчать про систематичну участь у вихованні дитини, а окремі з них стосуються періоду, коли сторони ще перебували у шлюбі. Зазначила, що після розірвання шлюбу дитина відвідувала дошкільний заклад у м. Бровари, працівники якого, за її твердженням, бачили батька лише декілька разів. Також відповідачка послалася на документи щодо відвідування дитиною навчального закладу та обстеження умов її проживання, вважаючи їх такими, що підтверджують переважне здійснення нею особистого догляду, виховання та забезпечення потреб дитини.

Щодо тверджень позивача про постійне спілкування з донькою, участь у її навчанні, лікуванні та дозвіллі відповідачка зазначила, що не перешкоджає їх спілкуванню, однак позивач не бере систематичної участі в забезпеченні повсякденних потреб дитини та несе значно меншу частину фактичних витрат на її утримання.

Відповідачка також звернула увагу на те, що позивач має іншу доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак ця дитина проживає разом із обома батьками та забезпечується ними спільно. При цьому мати ОСОБА_6 , за твердженням відповідачки, працює та має власний дохід. На думку відповідачки, наведені обставини відрізняють становище молодшої дитини від становища ОСОБА_7 , фактичне утримання якої значною мірою здійснюється саме відповідачкою. Як додаткову обставину відповідачка навела придбання позивачем для молодшої доньки поїздки до Італії, що, на її думку, свідчить про наявність у нього можливості здійснювати витрати на дитину.

Окремо відповідачка послалася на обставини, пов`язані з евакуацією дітей у період воєнного стану. Зазначила, що під час евакуації у 2022 році позивач виїхав разом із молодшою донькою, її матір`ю та іншими членами сім`ї, тоді як ОСОБА_7 була змушена евакуюватися разом з іншими особами. Ці обставини відповідачка навела на підтвердження своєї позиції щодо фактичної участі батьків у забезпеченні кожної з дітей.

Відповідачка заперечила проти посилань позивача на наявність у нього статусу учасника бойових дій та пов`язаних із цим можливостей отримання пільг для дітей. Зазначила, що про відповідні можливості позивач належним чином її не інформував, а отримані ним пільги, за її твердженням, переважно використовувалися щодо молодшої доньки.

Щодо заборгованості зі сплати аліментів відповідачка зазначила, що її погашення відбулося в межах виконавчого провадження, а тому саме по собі не свідчить про добровільне та своєчасне виконання позивачем аліментного обов`язку. Вона не погодилася з твердженнями позивача про те, що наявність заборгованості у попередньому розрахунку свідчить про необґрунтованість її заперечень, та вказала, що розрахунок заборгованості здійснювався державним виконавцем на відповідну дату.

Щодо матеріального забезпечення ОСОБА_7 відповідачка зазначила, що саме вона постійно несе витрати, пов`язані з навчанням, харчуванням, одягом, розвитком, відпочинком та іншими повсякденними потребами доньки. Вказала, що дитина навчається у коледжі, за навчання сплачуються кошти, а також здійснюється підготовка з окремих предметів із залученням репетиторів. Крім того, дитина потребує витрат, пов`язаних зі станом здоров`я, обстеженнями, консультаціями лікарів та придбанням лікарських засобів.

Відповідачка не погодилася з доводами позивача про те, що зазначені витрати не мають враховуватися при вирішенні питання про розмір аліментів. На її думку, потреби дитини, її вік, навчання, стан здоров`я та необхідність відповідних витрат мають оцінюватися судом при визначенні належного рівня її матеріального забезпечення.

Щодо стану здоров`я дитини відповідачка зазначила, що наявність у неї певних проблем зі здоров`ям не може оцінюватися виключно з огляду на відсутність інвалідності чи необхідності постійного лікування, оскільки фактичні витрати на медичні огляди, консультації, лікування та лікарські засоби також становлять частину витрат на забезпечення належних умов життя та розвитку дитини.

Відповідачка також заперечила проти доводів позивача щодо її психологічного стану та причин виникнення відповідних проблем. Зазначила, що дитина потребує уваги, підтримки та належного матеріального забезпечення з урахуванням її віку, навчання та обставин воєнного стану.

Оцінюючи доводи позивача щодо вартості навчання, відповідачка вказала, що фактичні витрати на освіту не обмежуються лише оплатою навчання за договором, оскільки додатково існують витрати на підготовку до навчання, репетиторів, навчальні матеріали та інші освітні потреби дитини.

Щодо доводів позивача про можливість стягнення зазначених витрат у порядку статті 185 СК України відповідачка зазначила, що сам факт можливості заявлення вимоги про додаткові витрати на дитину не означає, що такі витрати не можуть бути враховані судом під час вирішення питання про розмір аліментів, оскільки при визначенні їх розміру враховуються потреби дитини та матеріальне становище обох батьків.

Відповідачка також заперечила проти тверджень позивача про істотне погіршення його матеріального становища. На її думку, саме по собі зменшення розміру доходу або зміна місця чи характеру проходження військової служби не свідчить автоматично про наявність підстав для зменшення аліментів. Так само наявність у позивача кредитних зобов`язань, на думку відповідачки, не може ставити його приватні боргові зобов`язання вище обов`язку утримувати неповнолітню дитину.

Відповідачка зазначила, що наявність у позивача іншої дитини сама по собі не є безумовною підставою для зменшення аліментів на старшу дитину, а повинна оцінюватися судом у сукупності з усіма іншими обставинами, зокрема фактичним матеріальним забезпеченням кожної з дітей, доходами обох батьків, станом здоров`я, потребами дітей та реальною участю кожного з батьків у їх утриманні.

Крім того, відповідачка вказала, що встановлений рішенням суду розмір аліментів у частці від доходу позивача вже залежить від розміру його фактичного доходу, а тому в разі його зменшення автоматично зменшується і фактична сума аліментів. У зв`язку з цим, на її думку, додаткове зменшення визначеної судом частки призведе до необґрунтованого зменшення участі позивача в матеріальному забезпеченні старшої доньки.

Підсумовуючи свої заперечення, відповідачка зазначила, що позивач не довів такої зміни його матеріального чи сімейного стану або стану здоров`я, яка відповідно до статті 192 СК України об`єктивно зумовлювала б необхідність зменшення встановленого судом розміру аліментів. На її думку, наведені позивачем обставини не свідчать про неможливість подальшої сплати аліментів у встановленому розмірі, тоді як потреби дитини в матеріальному забезпеченні зберігаються та з огляду на її вік і навчання зростають.

У зв`язку з наведеним відповідачка просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

У судове засідання позивач не з`явився. Від його представника - адвоката Шумейка Я.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, у якій позовні вимоги підтримано та заявлено прохання про їх задоволення.

У судове засідання відповідачка не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності та просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою та третьою статті 181 СК України спосіб виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначається за домовленістю між ними, а за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у нього майна та майнових прав, грошових коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Отже, закон допускає зміну раніше встановленого розміру аліментів, однак така зміна не відбувається автоматично внаслідок будь-якої зміни обставин у житті платника аліментів. При вирішенні відповідного спору суд має встановити наявність обставин, передбачених статтею 192 СК України, оцінити їхній вплив на матеріальне становище платника та співвіднести їх із матеріальним становищем, станом здоров`я і потребами дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року у справі № 753/21173/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, починаючи з 10 грудня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 28-39).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця відділення охорони взводу та згідно довідки про доходи №181 від 27.07.2026 за період з січня 2026 року по червень 2026 року його сукупний дохід становив 125013,98 грн., з них 1875,22 грн відраховані податки. (а.с. 16,17)

Згідно довідки від 27.07.2026 сукупний дохід ОСОБА_1 з січня 2025 по грудень 2025 року становив 544777,49 грн, з них відраховано податок 4974,71 грн. (а.с. 15)

Згідно з наданими медичними документами, зокрема виписками зі стаціонарних медичних закладів за 2025-2026 роки, позивач проходив лікування з приводу ураження попереково-крижових корінців із розвитком парезу правої стопи, дегенеративно-дистрофічних змін хребта, артрозу, захворювань органів травлення та інших супутніх патологій, у тому числі проходив реабілітацію та переніс оперативне втручання. Ці документи підтверджують наявність у позивача захворювань та проведення ним лікування (а. с. 20–32).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 10 серпня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 становила 22 404,30 грн, а за довідкою АТ «Сенс Банк» станом на 6 серпня 2026 року - 52 907,83 грн (а. с. 14). Загальна сума зазначених у цих довідках зобов`язань становить 75 312,13 грн.

На час розгляду справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою. Обов`язок обох батьків утримувати її до досягнення повноліття зберігається незалежно від того, з ким із батьків вона проживає.

На підтвердження обставин щодо участі батьків у вихованні та утриманні дитини відповідачка надала довідку Броварського ліцею № 2 імені В. О. Сухомлинського від 10 липня 2025 року № 316, у якій зазначено, що ОСОБА_3 є ученицею 9-А класу, а її батько, за відомостями закладу, не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з учителями та не відвідує батьківських зборів. Згідно з довідкою ТОВ «Центр освіти «Оптіма» від 25 серпня 2026 року, ОСОБА_3 отримувала освітні послуги в цьому закладі з 16 жовтня 2025 року до 05 серпня 2026 року, після чого була відрахована, а оплату за навчання здійснювала замовниця освітніх послуг ОСОБА_2 (а. с. 80, 120–122).

Згідно з актами обстеження житлових умов від 08 липня 2025 року та 21 травня 2026 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . В актах зазначено, що з 2014 року ОСОБА_1 разом із ними не проживає та участі у вихованні дитини не бере. Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 13 січня 2026 року № 32 ОСОБА_3 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у зв`язку із зазнаним психологічним насильством (а. с. 79–82, 84).

На підтвердження витрат на утримання дитини відповідачка надала інформацію про рух коштів за банківською карткою та скриншоти повідомлень щодо узгодження дат занять і придбання товарів. За поясненнями відповідачки, ці витрати пов`язані, зокрема, з навчанням дитини, додатковими освітніми заняттями, підготовкою до НМТ, харчуванням, придбанням одягу, транспортом, навчальними матеріалами, лікуванням, медичними обстеженнями, консультаціями лікарів і придбанням лікарських засобів (а. с. 87–100, 101–111, 204–215, 216).

Крім того, медичні документи свідчать про звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою у 2025-2026 роках, зокрема з приводу риніту, акне, гострого ринофарингіту, атопічного дерматиту, рваної рани, функціонального порушення шлунку та коліту. До матеріалів справи долучено квитанцію про оплату стоматологічного лікування на суму 4 600,00 грн, а також документи щодо оглядів офтальмологів, проведення аналізів та оглядів лікарями-дерматологом і педіатром (а. с. 113-119, 175-200).

Згідно з розрахунком заборгованості від 21.07.2026, виданим Дарницьким відділом державної виконавчої служби Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконанні перебував виконавчий лист № 753/21173/13 від 24.10.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.12.2013. Від стягувачки 28.02.2019 надійшла заява про повернення виконавчого документа без виконання, при цьому станом на цю дату заборгованість зі сплати аліментів була відсутня. Водночас, за наведеним розрахунком, за період з 01.03.2016 до 01.07.2026 нараховано аліменти в загальному розмірі 754 111,92 грн, боржником сплачено 503 400 грн, унаслідок чого заборгованість зі сплати аліментів становить 250 711,92 грн (а. с. 123-124).

Згідно з розрахунком заборгованості від 17 вересня 2026 року, виданим Дарницьким відділом державної виконавчої служби Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 26 липня 2026 року позивач сплатив 252 000,00 грн, а заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 липня 2026 року становила 1 288,08 грн (а. с. 145). Представник позивача, посилаючись на цей розрахунок, зазначав також про відсутність заборгованості та наявність переплати станом на 01 вересня 2026 року. Відповідачка, зі свого боку, наголошувала, що погашення заборгованості відбулося в межах виконавчого провадження.

Суд оцінює зазначені відомості в межах їх змісту та не ототожнює погашення заборгованості з доказом її своєчасної сплати протягом усього попереднього періоду.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51 Конституції України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Щодо заперечень позивача проти доказового значення таблиці витрат на репетиторів і банківських виписок, посилаючись на те, що вони, на його думку, не дають змоги встановити призначення відповідних платежів, а медичні документи не підтверджують необхідності тривалого лікування чи значних витрат слід заначити наступне.

Суд оцінює ці заперечення разом із самими документами, а не лише з огляду на пояснення сторін. Для вирішення цього спору суд оцінює наведені відповідачкою обставини не як самостійну вимогу про збільшення аліментів або стягнення додаткових витрат, а в межах предмета доказування у цій справі - для встановлення матеріального становища дитини та з`ясування того, чи виправдовує доведена позивачем зміна його обставин зменшення раніше визначеного розміру аліментів.

Слід також зазначити, що обсяг особистого спілкування батька з дитиною, участь у її вихованні та окремі добровільні витрати можуть характеризувати взаємини між батьками й дитиною, проте самі по собі не визначають наявності чи відсутності підстав для зміни встановленої судом частки аліментів. Обов`язок з утримання дитини полягає у належному матеріальному забезпеченні та не припиняється у зв`язку з придбанням окремих речей, оплатою певних витрат чи здійсненням подарунків.

Відповідачка стверджує, що позивач не бере систематичної участі в повсякденному житті дитини та несе значно меншу частину витрат на її утримання.

Щодо доводів сторін про заборгованість зі сплати аліментів слід зазначити, що суд бере до уваги, що наявність чи відсутність заборгованості на певну дату характеризує стан виконання аліментного зобов`язання за відповідний період, однак саме по собі не підтверджує зміни матеріального або сімейного стану платника, необхідної для застосування статті 192 СК України. Відсутність заборгованості не є самостійною підставою для зменшення аліментів, так само як її наявність не може без оцінки інших обставин автоматично свідчити про відсутність підстав для зміни їх розміру.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 182 СК України наявність у платника аліментів інших дітей є обставиною, яка обов`язково враховується при визначенні розміру аліментів.

Суд ураховує, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 у позивача народилася інша дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ця обставина свідчить про зміну сімейного стану позивача та відповідно до статті 192 СК України підлягає врахуванню при вирішенні питання про зміну розміру аліментів.

Водночас народження іншої дитини саме по собі не зумовлює автоматичного зменшення аліментів, оскільки суд має врахувати права та інтереси обох дітей, матеріальне становище платника аліментів, його можливість забезпечувати їхні потреби та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові від 3 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 Верховний Суд зазначив, що саме по собі народження іншої дитини та виникнення додаткових сімейних обов`язків без доведення відповідного погіршення матеріального становища платника не є достатньою підставою для зменшення аліментів, оскільки при вирішенні такого питання необхідно враховувати інтереси дитини, на утримання якої вони вже стягуються.

Отже, суд ураховує народження у позивача іншої дитини як обставину, що свідчить про зміну його сімейного стану. Водночас матеріали справи не дають підстав вважати, що сама ця обставина зумовлює необхідність зменшення аліментів на утримання ОСОБА_3 саме до 1/6 частини доходу позивача. Вирішуючи спір, суд бере до уваги зазначену обставину в сукупності з іншими дослідженими доказами, зокрема щодо матеріального становища позивача, стану його здоров`я та потреб дитини, на утримання якої стягуються аліменти. За таких обставин факт народження іншої дитини не є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Щодо доводів позивача про зменшення доходу суд зазначає таке.

За довідками про доходи, на які посилається позивач, його дохід за 2025 рік становив 544777,49 грн, тобто в середньому 45 398,12 грн на місяць, а за січень-червень 2026 року - 125 013,98 грн, що в середньому становить 20 835,66 грн на місяць.

Таким чином, надані відомості підтверджують істотне зменшення середньомісячного доходу позивача у першому півріччі 2026 року порівняно із середньомісячним доходом за 2025 рік. Суд ураховує цю обставину при оцінці матеріального становища позивача.

Водночас позивач продовжує проходити військову службу та отримувати грошове забезпечення, розмір якого може змінюватися залежно від умов і характеру проходження служби. Саме по собі зменшення доходу не зумовлює автоматичної зміни встановленої судовим рішенням частки аліментів, а має оцінюватися з урахуванням обставин, які свідчать про необхідність такої зміни.

Отже, суд ураховує істотне зменшення середньомісячного доходу позивача у першому півріччі 2026 року. Водночас ця обставина підлягає оцінці з урахуванням права дитини на належне утримання та її фактичних потреб, які, як установлено судом, підтверджуються дослідженими доказами. З огляду на встановлений обсяг цих потреб саме по собі зменшення доходу позивача не дає достатніх підстав для висновку про необхідність зменшення аліментів до 1/6 частини його доходу. При цьому суд ураховує, що аліменти визначені у частці від заробітку (доходу), а тому зменшення фактичного доходу позивача вже впливає на суму аліментів, що підлягає сплаті. За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для додаткового зменшення встановленої частки аліментів до заявленого розміру.

Оцінюючи докази щодо потреб дитини, суд ураховує, що довідкою Броварського ліцею № 2 імені В. О. Сухомлинського від 10 липня 2025 року підтверджено навчання ОСОБА_3 у 9-А класі, а довідкою ТОВ «Центр освіти «Оптіма» від 25 серпня 2026 року - отримання нею освітніх послуг у цьому закладі з 16 жовтня 2025 року до 05 серпня 2026 року та здійснення оплати за навчання ОСОБА_2 . Надані відповідачкою банківські виписки, відомості про рух коштів, скриншоти листування, платіжні документи та звернення за медичною допомогою суд оцінює в сукупності з іншими доказами, оскільки вони підтверджують наявність витрат, пов`язаних із навчанням, розвитком та станом здоров`я дитини.

Щодо посилань позивача на стан здоров`я суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 192 СК України погіршення здоров`я платника аліментів може бути підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів. Водночас наявність такої підстави підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами справи, зокрема матеріальним становищем платника, його можливістю отримувати дохід, фактичними витратами на лікування та потребами дитини, яка має право на належне матеріальне забезпечення з боку обох батьків.

Позивач посилається на неодноразове перебування на стаціонарному лікуванні протягом 2025-2026 років, перенесене оперативне втручання, наявність низки захворювань, а також на висновок військово-лікарської комісії від 24 липня 2026 року, відповідно до якого його визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано медичні документи, які суд бере до уваги та не ставить під сумнів наявність у нього відповідних захворювань і необхідність медичного спостереження та лікування.

Разом із тим суд ураховує, що сам по собі факт наявності захворювань, проходження стаціонарного лікування або зміни категорії придатності до військової служби не свідчить автоматично про втрату працездатності, істотне зменшення доходу чи неможливість виконувати обов`язок з утримання дитини.

Вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення аліментів, суд оцінює не лише стан здоров`я позивача, а й те, чи спричинив він доведену зміну матеріального становища, яка обґрунтовує зменшення розміру аліментів саме до 1/6 частини заробітку (доходу). При цьому суд бере до уваги продовження позивачем військової служби, а також необхідність забезпечення належних умов життя, навчання та лікування неповнолітньої доньки.

За наявними у справі доказами суд не має достатніх підстав для висновку, що стан здоров`я позивача призвів до такого погіршення його матеріального становища, яке об`єктивно обумовлює зменшення аліментів у заявленому розмірі. Зокрема, самі медичні документи не дають змоги встановити фактичний розмір витрат позивача на лікування, їх регулярність та вплив на його можливість утримувати дитину, а також не підтверджують розміру заявленого ним зменшення доходу внаслідок зміни характеру військової служби.

Водночас суд ураховує, що відповідачкою також надано медичні документи, які підтверджують звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою, проходження лікування та необхідність медичного спостереження, а також документи щодо витрат на стоматологічне лікування. Зазначені обставини свідчать про наявність у дитини власних потреб, пов`язаних зі станом здоров`я, які потребують належного матеріального забезпечення. Отже, стан здоров`я позивача підлягає оцінці в сукупності з потребами неповнолітньої доньки, зокрема витратами на її лікування, навчання та розвиток, і необхідністю забезпечення її належного утримання обома батьками.

Не є достатньою самостійною підставою для задоволення позову й посилання позивача на наявність кредитних зобов`язань перед банківськими установами на загальну суму 75312,13 грн.

Кредитні зобов`язання характеризують майнове становище позивача та можуть бути враховані судом у сукупності з іншими обставинами. Водночас сам факт наявності кредитної заборгованості не свідчить про неможливість виконання встановленого судом обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини.

Для належної оцінки цього доводу мають значення призначення кредитів, час виникнення зобов`язань, розмір обов`язкових щомісячних платежів, фактичне виконання таких зобов`язань та їх співвідношення з доходами й іншими витратами позивача. Саме зазначення загальної суми кредитних зобов`язань без достатнього обґрунтування їхнього впливу на реальну можливість виконувати аліментний обов`язок не підтверджує необхідності зменшення аліментів.

Суд враховує, що матеріальне становище платника є одним із критеріїв, передбачених статтею 182 СК України, однак його оцінка має здійснюватися з урахуванням обов`язку обох батьків забезпечувати належне утримання дитини, а не лише наявності в платника інших майнових зобов`язань.

При цьому предметом доказування у цій справі є не точний розмір усіх витрат на дитину, а наявність обставин, які відповідно до статті 192 СК України можуть бути підставою для зменшення раніше визначеного розміру аліментів. Матеріали справи не свідчать про зменшення потреб дитини порівняно з часом первісного визначення аліментів. Навпаки, з огляду на її вік, навчання, підготовку до подальшого вступу до закладу освіти та потреби, пов`язані зі станом здоров`я, характер і обсяг її повсякденних, освітніх та медичних потреб змінилися. За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що потреби дитини зменшилися настільки, аби це виправдовувало зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Найкращі інтереси дитини мають враховуватися судом при вирішенні питання про зміну розміру аліментів. Це не означає, що розмір аліментів не може бути зменшений за жодних обставин, однак таке зменшення має ґрунтуватися на встановлених законом підставах та оцінці фактичних обставин, а не лише на самому факті зміни сімейного стану платника.

Суд бере до уваги, що позивач продовжує проходити військову службу та отримує грошове забезпечення, хоча його середньомісячний дохід за наданими відомостями зменшився. Суд також враховує наявність у позивача іншої доньки, його стан здоров`я та кредитні зобов`язання, однак ці обставини оцінюються в сукупності з матеріальним становищем і потребами дитини, її віком, навчанням та фактичним забезпеченням.

За результатами такої оцінки суд доходить висновку, що позивач не довів достатніх підстав для зменшення встановленого судовим рішенням розміру аліментів саме з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу). Наведені ним обставини підтверджують наявність змін у його житті, однак самі по собі та в сукупності з поданими доказами не дають підстав вважати доведеною необхідність зменшення частки аліментів у заявленому розмірі з урахуванням матеріального становища та інтересів дитини.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-265, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 141, 180-183, 192 Сімейного кодексу України, статтями 3, 27 Конвенції про права дитини, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.В. Ведмідь