Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №939/2134/26 — Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2134/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через представника – адвоката Кравченю Л.А., звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2004 року. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя не склалося через протилежні погляди на шлюб, сім`ю. На даний час не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства. Шлюб існує лише формально. Можливість примирення та збереження шлюбу відсутня. Подальше спільне життя суперечить інтересам позивачки та інтересам дітей, які проживають разом з нею, а тому просила шлюб з ОСОБА_2 розірвати.

Крім того, позивач зазначила, що відповідач не бере участі у матеріальному забезпечені дітей, які на даний час перебувають на її утриманні, а тому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

29 липня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

30 липня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Долгих А.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач визнає позов, проте просив відмовити позивачу у стягненні судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Вказав на відсутність документального підтвердження понесених витрат позивачем та неспівмірність розміру витрат із складністю справи.

04 серпня 2026 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кравчені Л.А. надійшла відповідь на відзив, в якій представник просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, посилаючись на обґрунтованість розміру таких витрат.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що сторони з 28 серпня 2004 року перебувають в шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції Київської області, що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 7).

Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 7 зворотній бік, 8, 8 зворотній бік).

Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Пунктом 9 статті 7 Сімейного Кодексу України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Як зазначено у статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як убачається з позовної заяви, сімейне життя у сторін не склалося, вони проживають окремо один від одного, сімейних відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть, бажання до примирення відсутнє.

За таких обставин, суд вважає, що сім`я сторін фактично розпалась і шлюб між ними існує лише формально, подальше спільне проживання і збереження сім`ї суперечить інтересам позивача, у зв`язку з чим, шлюб між ними повинен бути розірваний.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до її повноліття.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до ст. 182 СК України, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Оскільки неповнолітні діти сторін на даний момент перебувають на утриманні позивача, то відповідач, як батько дітей, зобов`язаний згідно до вимог Сімейного кодексу України також брати участь в їх утриманні.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з відповідача на корить позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 01 липня 2026 року до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 19 червня 2026 року, акту прийому-передачі послуг від 24 червня 2026 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 10 000,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені нею судові витрати в розмірі 1331,20 грн та в дохід бюджету судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 серпня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції Київської області (актовий запис № 66), розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Канів Черкаської області, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 01 липня 2026 року до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід бюджету судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13 жовтня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО