Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №292/810/26 — Пулинський районний суд Житомирської області

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/810/26

Провадження № 2/292/638/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року с-ще Пулини

Пулинський районний суд Житомирської області в складі - головуючого судді Лотуги В. Ф., з участю секретаря судового засідання Риданової Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2026 року позивач АТ "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі АТ "ПУМБ") звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 53 937,52 грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 квітня 2023 року між АТ "ПУМБ" та відповідачем укладено кредитний договір № 200313820257, за умовами якого ОСОБА_1 видано кредит в розмірі 19 668, 46 грн.

Крім того, 20 лютого 2024 року між АТ "ПУМБ" та відповідачем укладено кредитний договір № 1024607781, згідно якого ОСОБА_1 видано кредит в розмірі 30 000 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов"язання належним чином, у результаті чого станом на 28.06.2026 має заборгованість перед позивачем у розмірі 53 937,52 грн, з них кредитному договору № 200313820257 - 30 217,02 грн, з яких 18801,48 грн - за кредитом, 11 415,54 грн - за процентами; по кредитному договору №1024607781 - 23 720,50 грн, з яких 11729 грн - за кредитом, 0,61 грн - за процентами, 11 990,89 грн - за комісією.

Ухвалою суду від 21.09.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просить розглядати справу за відсутністю представника банку. Проти винесення судом заочного рішення у справі не заперечує.

У судове засідання відповідач не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживанням. До суду повернувся конверт з відміткою про її невручення у зв"язку з відсутністю адресата. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

30 квітня 2023 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 підписано заяву №200313820257 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій відповідач зазначив, що підписанням цієї заяви підтверджує прийняття публічної пропозиції банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщені на сайті АТ "ПУМБ": pumb.ua, в повному обсязі з врахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті цього договору, так і послуг, що можуть бути в процесі обслуговування.

У заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що відповідач просив відкрити на його ім"я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. Номер кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_2 . Просив встановити кредитний ліміт у сумі 5000 грн.

Відповідачу відкрито поточний рахунок у гривні, оформлена та видана кредитна карта з встановленим кредитним лімітом.

Згідно з умовами договору відповідачу відкрито кредитну лінію з кредитним лімітом 5000 грн, розрахунковою та платіжною датою є 30 число кожного місяця, строк дії кредитного ліміту становить 12 місяців, за спливом якого він продовжується кожного разу на такий самий строк, стандартна процентна ставка складає 35,88 % річних. Реальна річна процентна ставка складає 42,36 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 12 229 грн.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту АТ "ПУМБ" по договору №200313820257 укладеного з ОСОБА_1 , 30.04.2023 встановлено кредитний ліміт 5000 грн, 14.05.2024, 11.07.2024 збільшено кредитний ліміт - 14 400 грн та 25 000 грн, 13.08.2024, 18.09.2024 зменшено кредитний ліміт - 20 000 грн, 19 668,46 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 200313820257 від 30.04.2023, станом на 28.06.2026 ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ "ПУМБ" в розмірі 30 217,02 грн, з яких: 18 801,48 грн - за кредитом, 11 415,54 грн - за процентами.

З виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 30.04.2023 по 28.06.2026 вбачається, що відповідач активно користувався виданою позивачем банківською карткою з встановленим на неї кредитним лімітом, а саме: знімав кошти, розраховувався, перераховував на інші рахунки, поповнював рахунок та погашав кредитний ліміт, однак повністю використані кошти не повернув, чим порушив права банку.

20 лютого 2024 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 підписано заяву №1024607781 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій відповідач зазначив, що підписанням цієї заяви підтверджує прийняття публічної пропозиції банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщені на сайті АТ "ПУМБ": pumb.ua, в повному обсязі з врахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті цього договору, так і послуг, що можуть бути в процесі обслуговування.

У заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорті споживчого кредиту зазначено, що відповідач просив надати йому споживчий кредит в розмірі 30 000 грн строком на 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,22 %. Розмір процентної ставки - 0,01 % річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно графіку платежів та обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит дата видачі кредиту 20.02.2024, чиста сума кредиту - 30 000 грн, сума платежу за розрахунковий період - 1916,13 щомісячно, всього - 45 987,10 грн, сума кредиту за договором - 30 000 грн, проценти за користування кредитом - 3,10 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 15984 грн, реальна річна процентна ставка - 55,511 %, загальна вартість кредиту - 45 987 грн.

На виконання умов договору № 1024607781 від 20.02.2024 АТ "ПУМБ" перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 30 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.76385822.153518.25528 від 20.02.2024.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1024607781 від 20.02.2024 станом на 28.06.2026 ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ "ПУМБ" в розмірі 23 720,50 грн, з яких 11 729 грн - за кредитом, 0,61 грн - за процентами, 11990,89 грн - заборгованість за комісією.

Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 20.02.2024 по 28.06.2026 вбачається, що відповідачу 20.02.2024 надано кредитні кошти в розмірі 30000 грн за договором № 1024607781 від 20.02.2024, якими він активно користувався, однак повністю використані кошти не повернув, чим порушив права банку.

29.06.2026 ОСОБА_1 банком направлено письмову вимогу (повідомлення) про те, що у зв"язку з невиконанням своїх зобов"язань за кредитними договорами виникла заборгованість по кредиту станом на 28.06.2026 в загальному розмірі 53 937,52 грн, в тому числі за договором № 200313820257 в розмірі 30 217,02 грн та за договором № 10246077841 в розмірі 23 720,50 грн, а тому вимагають виконати взяті на себе зобов"язання протягом 30 днів з моменту отримання цього листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦПК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1-3 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно досліджених судом документів, кредитні договори укладені між позивачем та відповідачем в електронній формі, підписані електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Поданими документами позивачем підтверджено укладення кредитних договорів з відповідачем в електронному вигляді, що відповідає положенням ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію".

Судом встановлено, що АТ "ПУМБ" свої зобов"язання за кредитними договорами виконало в повному обсязі, а саме - відповідачу відкрито банківський рахунок, видано кредитну картку з встановленим кредитним лімітом, та надано кредитні кошти, якими ОСОБА_1 активно користувався, однак повністю використані кошти не повернув та відсотки і комісію не сплатив.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з наданими розрахунками загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами станом на 28.06.2026 становить 53 937,52 грн, в тому числі: по кредитному договору № 200313820257 від 30.04.2023 - 30 217,02 грн, з яких 18801,48 грн - заборгованість за кредитом, 11 415,54 грн - заборгованість за процентами; по кредитному договору № 1024607781 від 20.02.2024 - 23 720,50 грн, з яких 11 729 грн - заборгованість за кредитом, 0,61 грн - заборгованість за процентами, 11 990,89 грн - заборгованість за комісією.

Однак, суд не погоджується щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 1024607781 від 20.02.2024, виходячи з наступного.

З досліджених документів вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 1024607781 від 20.02.2024 надано кредит на загальні споживчі цілі (п. 2 заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - заява)), а тому до правовідносин застосовуються норми Закону України "Про споживче кредитування".

Пунктом 5 заяви передбачено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,22 %.

При цьому в заяві не зазначено період за який сплачується комісія в розмірі 2,22 %, а також не конкретизовано, які платні послуги входять в обслуговування кридитної заборгованості.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умови договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 30.11.2023 у справі № 382/1621/21.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Необхідність внесення плати за послуги банку, пов`язані з обслуговуваченням кредитної заборгованості передбачена в колонці 7 Графіку платежів та обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються відповідачу та за які банком встановлена вказана комісія.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, тому положення пункту 5 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Крім того, в заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1024607781 від 20.02.2024 зазначено, що ОСОБА_1 підписанням цієї заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ" www.pumb.ua, в повному обсязі.

До позовної заяви позиваче додано Публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (в редакції, яка діє з 24 лютого 2023 року), яка не містить особистого чи електронного підпису відповідача.

Документів (письмових, електронних), які підтверджують ознайомлення відповідача при укладенні договору з Публічною пропозицією банку, не надно, а тому наданий документ суд вважає неналежним доказом.

Зазначення позивачем у паспорті споживчого кредиту розміру щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 2,22 %, яка нараховується щомісячно, від суми споживчого кредиту, суд до уваги не приймає, оскільки такий документ не є додатком до кредитного договору, а відповідно до ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" носить суто ознайомчий та інформаційний характер. Його підписання свідчить виключно про виконання банком обов`язку щодо надання інформації перед укладенням правочину, а не про укладення самого договору.

Така позиція суду відповідає висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, в якій суд зазначив, що паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження надання споживачу переддоговірної інформації, але не є складовою форми кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 11 990,89 грн задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови кредитних договорів та не сплатив заборгованість в добровільному порядку, суд вважає, що позов про стягнення з нього на користь позивача заборгованості за кредитними договорами підлягає задоволенню частково в розмірі 41 946,63 грн, в тому числі за кредитним договором № 200313820257 від 30.04.2023 в розмірі 30 217,02 грн, з яких 18 801,48 грн - за тілом кредиту, 11415,54 грн - за процентами; за кредитним договором № 1024607781 від 20.02.2024 в розмірі 11 729,61 грн, з яких 11 729 грн - за тілом кредиту, 0,61 грн -за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (41 946,63/53 937,52) * 2662,40 = 2070 грн 52 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ - 14282829, рахунок № НОМЕР_4 , МФО 334851) заборгованість за кредитними договорами у розмірі 41 946 (сорок одна тисяча дев"ятсот сорок шість) грн 63 (шістдесят три) коп. та судовий збір у сумі 2070 (дві тисячі сімдесят) грн 52 (п"ятдесят дві) коп.

Відповідачу, який не з`явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ - 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя В. Ф. Лотуга