Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №285/2408/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2408/26

провадження у справі № 2/0285/1878/26

12 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої – судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Кравець І.А.,

сторони у справі: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОЛВЕНТІС", представники позивача - Лановий Є.М., Чуприна К.В.,

відповідач – ОСОБА_1 , представник відповідача - Антонович О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОЛВЕНТІС" ( надалі - ТОВ«ФК «СОЛВЕНТІС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Представник ТОВ«ФК «СОЛВЕНТІС» звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» заборгованість за Кредитним договором № 4109108 від 27.10.2020 у розмірі 48 370 грн, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.10.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі- ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі- Відповідач) укладено Договір про надання кредиту № 4109108 (далі-Кредитний договір, Договір). У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025 (далі- «Договір факторингу-1»).

31.10.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі – ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025 (далі «Договір факторингу-2»).

Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4109108 від 27.10.2020.

Таким чином, сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») становить 48 370 грн , із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7000 грн; заборгованість за відсотками становить 41 370 грн.

Оскільки позивач набув право вимоги до відповідача і відповідач кредитні кошти не повертає у добровільному порядку, відбулося звернення до суду з метою захисту своїх прав.

29.04.2026 після виконання вимог ст. 187 ЦПК України провадження у справі було відкрито та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила залишити без задоволення позовні вимоги у зв`язку їх необгрунтованістю та недоведеністю. В обгрунтування своєї позиції представник відповідача вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу було видано кредит. Також вказав про неспівмірність боргу та нарахувань. Розмір правничих витрат є необрунтованим та завищеним, тому відшкодуванню не підлягає.

18.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Проценти за користування кредитом було нараховано відповідно до погоджений умов кредитного договору та Правил надання кредиту ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, відповідного розрахунку заборгованості не спростував. Вказав, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги у справі, що підтверджують співмірність та справедливість таких витрат.

29.05.2026 за клопотанням представника позивача судом було постановлено ухвалу про витребування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки та руху коштів по ній, що становить банківську таємницю.

17.06.2026 надійшла інформація від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" відповідно до ухвали суду від 29.05.2026.

У судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заявив письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заву.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 27.10.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 (далі- Відповідач) укладено Договір про надання кредиту №4109108 (далі-Кредитний договір, Договір). У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог закону України " Про електронну комерцію"

Відповідно до погоджених умов: сума кредиту складає 7 000,00 гривень; кредит надається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника; за цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник; нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

- у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту;

- у випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 27.10.2020 року до 26.11.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил));

Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 10 045,00 грн., у тому числі Основна сума кредиту 7 000,00 грн., Проценти за користування кредитом 3 045,00 грн;

- при використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:- в Базовий період з 27.10.2020 року до 26.11.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);- в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 27.11.2020 року до 25.05.2021 року (включно) — 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил); сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 27.10.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 25.05.2021 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 10 575,40 грн.

На виконання умов кредитування ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» було перераховано на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн від 27.10.2020, слідує з інформації АТ "Універсалбанк" про рух коштів та довідки ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс».

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» в укладений Договір факторингу №29/10-2025.

31.10.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІД?ПО?ВІД?АЛЬ?НІ?СТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі – ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») , укладений Договір факторингу№ДФ-31102025 .

Відповідно даних договорів факторингу та Реєстрів боржників до них відбулося відступлення права вимоги до позивача за кредитним договором № 4109108 від 27.10.2020 до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача становить 48 370 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7000 грн; заборгованість за відсотками становить 41 370 грн.

Вирішуючи даний спір про стягнення заборгованості , суд керується наступними нормами права.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст.517 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

За вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи даний спір на підставі наданих доказів, судом достовірно встановлено факт укладення між первісним кредитодавцем та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору та погодження між ними усіх істотних умов кредитування.

Позивачем доведено, що на виконання умов кредитного договору первісний кредитор перерахував на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 кредитні кошти в загальній сумі 7 000,00 грн, які останній не повернув кредитодавцеві.

Вирішуючи даний спір на підставі наданих доказів, судом також встановлено набуття позивачем права вимоги до відповідача за даним кредитним договором відповідно до укладених договорів факторингу.

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору та відповідних договорів факторингу. Зазначені договори недійсними не визнані.

За таких обставин, судом встановлено, обгрунтованість позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача несплаченої суми тіла кредиту у розмірі 7 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованих відсотків, суд констатує наступне.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі №390/34/17 сформульований висновок, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так умовами кредитного договору передбачено сплату процентів ( відсотків) за користування кредитом, аналізуючі які, вбачається, що під час нарахування процентів кредитодавець посилається на Правила надання кредиту ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ".

Позиція позивача щодо обгрунтування позовних вимог також базується на застосуванні Правил надання кредиту ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ, що розміщені на відповідному сайті.

При цьому копій відповідних Правил надання кредиту суду не надано та судом не досліджено. Матеріали справи також не містять доказів про ознайомлення відповідача з таким Правилами, їх підписання та погодження ним.

На погляд Великої Палати Верховного Суду у мови та правила, розміщені на сайті, не є частиною кредитного договору ( постанова ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17). Суд касаційної інстанції вважає, що оскільки правила надання послуг і тарифи є мінливими, не вбачається за можливе встановлення їх редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин. Більше того, банк може посилатися на найбільш сприятливу для нього редакцію. При цьому, суд констатував, що споживач є слабшою стороною кредитних правовідносин, а покладення на нього обов`язку ознайомлення з загальними правилами надання послуг є надмірним тягарем, зважаючи на їх значний обсяг і відсутність у клієнта фахової підготовки. Як наслідок, ВС визнав недотриманою письмову форму правочину та, відповідно, непогодження сторонами його ціни (процентів за користування кредитними коштами).

За таких обставин, у відповідній справі суд не може достеменно встановити порядок нарахування процентів за користування кредитом, що погоджено сторонами.

Судова практика Верховного Суду (ВС) щодо нечіткості чи двозначності умов кредитування базується на принципі захисту слабшої сторони (позичальника-споживача) та застосуванні фундаментальної правової доктрини contra proferentem, за якої, якщо умови договору сформульовані нечітко, двозначно або допускають подвійне тлумачення, вони тлумачаться проти тієї сторони, яка їх підготувала, тобто у даному випадку кредитодавця.

За таких обставин заявлений позивачем розмір заборгованості за процентами у сумі 41 370 грн є недоведеним та необгрунтованим належними доказами.

Разом з тим, відповідно до ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Отже, встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, на що вказав у своїй постанові ВС від 26 вересня2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18)

Тому суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що стороною позивача доведено право на стягнення з позичальника розміру процентів за користування кредитом, погодженого умовами кредитного договору (загальні умови) та відповідним графіком платежів, що становить 3 575,40 грн

Вказаний розмір процентів стороною відповідача фактично не заперечувався, свого контррозрахунку заборгованості суду не надано, питання про призначення по справі відповідної бухгалтерсько-економічної експертизи не ініційовано.

При цьому судом враховано, що передбачені договором проценти за користування кредитом нараховані у межах погодженого строку кредитування ( до 25.05.2021 ) .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

На підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості у загальній сумі 10 575,40 грн, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання згідно погоджених умов кредитування, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, що становить 582,00 грн ( 21,86 %).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, представником позивача у справі заявлено про компенсування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу сумі 6 000,00 грн, про що надано відповідні докази.

В даному випадку, суд доходить висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у даній цивільній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи та позицію представника відповідача, яка заперечує проти таких витрат, вважаючи їх недоведеними та завищеними, суд вважає, що розмір заявлених ними витрат є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, визначає їх у зменшеному розмірі у сумі 3 500 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.

Керуючись статтями 4, 76 – 89, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОЛВЕНТІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОЛВЕНТІС" заборгованість за кредитним договором від 27.10.2020 у загальному розмірі 10 575 ( десять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 40 коп, судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 582 ( п`ятсот вісімдесят дві ) грн 00 коп та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 ( три тисячі п`ятсот ) грн 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОЛВЕНТІС" ( код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження - вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область);

відповідач — ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).

Дата проголошення та складення повного судового рішення – 12.10.2026.

Суддя А.В.Михайловська