Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №279/4469/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4469/26

Провадження № 2/279/2908/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/4469/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс", в інтересах якого діє представник Пархомчук С.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 08.08.2025 року між ТОВ "Авіра Груп" та ОСОБА_1 в порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором було укладено договір № 143028 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіра Груп" зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідно до умов договору відповідачу, шляхом перерахування коштів на платіжну картку, надано кредит у розмірі 8000 грн, строком на 90 днів, з відсотковою ставкою 0,72 % на добу.

Відповідач кредитні кошти отримала, свої зобов`язання за договором належним чином не виконала.

19 грудня 2025 року між ТОВ "Авіра Груп" та ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" було укладено договір факторингу № 19122025/2 відповідно до умов якого ТОВ "Авіра Груп" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором № 130479 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 09.02.2025 року.

Загальний розмір заборгованості за вказаним договором становить 15241,60 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 5241,60 грн - заборгованість за відсотками та 2000 грн - заборгованість по комісії з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та добровільно не погашає прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 143028 від 08.08.2025 року в розмірі 15241,60 грн. Одночасно просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2662,40 грн сплаченого судового збору та 15500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Розгляд справи просить здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також письмових та електронних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи шляхом неодноразового направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебпорталі судової влади України. У встановлений строк правом на подання відзиву на позов не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань, що стосуються розгляду справи, до суду не подала.

До суду повернулися поштові відправлення з довідками про причини повернення (досилання) та відмітками про невручення рекомендованих листів у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн, заявлені до відшкодування в позовній заяві.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.

08 серпня 2025 року між ТОВ "Авіра Груп" та ОСОБА_1 було укладено договір № 143028 про надання фінансового кредиту. Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно з умовами договору, ТОВ "Авіра Груп" надає відповідачу кредит у розмірі 8000 грн строком на 90 днів на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором. Дата повернення (виплати) кредиту - 05.11.2025 року (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору, кредит надається відповідачу в безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної банківської картки, зазначені відповідачем.

Сторони визначили періодичність сплати процентів - кожні 14 днів, погодили графік розрахунків, встановили комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у розмірі 25 % від суми кредиту, а також узгодили відповідальність сторін за порушення умов договору. Крім того, сторони погодили застосування процентної ставки в розмірі 0,72 % від суми кредиту за кожен день користування ним. Розмір процентної ставки не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку (п. 1.3, 1.4 договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно графіку розрахунків. Проценти за користування кредитом нараховуєються Товариством щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіра Груп" зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши, шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок, відповідачу кредитні кошти.

Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "ПрофітГід" про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта, відповідно до змісту якої вбачається, що на платіжну картку, маска картки № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем у договорі, було перераховано кредитні кошти в розмірі 8000 грн із призначенням платежу: "видача кредиту № 143028".

Відповідач кредитними коштами скористалася, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

19 грудня 2025 року між ТОВ "Авіра Груп" (клієнт) та ТОВ ''Фінансова компанія "Венера Фінанс'' (фактор) укладено договір факторингу № 19122025/2, у відповідності до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 8.1 договору, він набуває чинності, а всі права та обов`язки сторін за ним - повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

Згідно з пунктами 8.2, 8.5 договору, строк його дії починається з моменту, визначеного в п. 8.1 договору, та закінчується 19.02.2026 року, але в будь-якому разі триває до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Договір може бути змінений повністю або частково за взаємною письмовою згодою сторін.

Відповідно до змісту договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року:

- "Права вимоги" - усі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;

- "Реєстр прав вимог" - перелік прав вимог до боржників, що відступаються за цим договором. Форму реєстру прав вимог наведено в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог за формою, наведеною в додатку № 1 до договору.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимог за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог кожен наступний реєстр прав вимог доповнює, а не змінює попередній (п. 2.2 договору).

Фінансування та порядок розрахунків здійснюється відповідно до розділу 3 договору.

19 грудня 2025 року ТОВ "Авіра Груп" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" (фактор) підписали реєстр прав вимог (реєстр боржників) до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року.

Відповідно до витягу з указаного реєстру, до ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" (фактор) перейшло право вимоги до відповідача за договором № 143028 про надання фінансового кредиту від 08.08.2025 року в сумі 15241,60 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5241,60 грн - заборгованість за відсотками та 2000 грн - заборгованість за комісією.

Факт переходу права вимоги також підтверджується платіжними інструкціями про оплату послуг згідно з договором факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року, які свідчать про здійснення оплати фінансування за відступлення права вимоги у строки та в розмірах, що відповідають розділу 3 зазначеного договору.

Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за договором № 143028 про надання фінансового кредиту від 08.08.2025 року, а отже, є належним позивачем у справі.

Позивач суму заборгованості за кредитним договором не змінював.

Факт укладання кредитного договору № 143028 від 08.08.2025 року та отримання кредиту в розмірі 8000 грн відповідачем не заперечується.

Правильність нарахування заборгованості станом на час розгляду справи судом перевірена, відповідачем не оспорена та не спростована.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.

Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачем вчинено дії, спрямовані на укладення договору. Зокрема, відповідач, ознайомившись з інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, шляхом введення коду підтвердження "KL6936", який є одноразовим ідентифікатором, підписала договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту, зазначивши реквізити банківської картки, на рахунок якої в подальшому їй було перераховано кредитні кошти в розмірі, визначеному договором.

Тобто відповідач вчинила ряд дій без здійснення яких договір не був би укладеним.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма істотними умовами договору та що їй надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до п. 5 та п. 6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах, шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Предметом позову є захист порушеного права ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс", яке полягає у невиконанні договірних зобов`язань відповідачем за кредитним договором, шляхом стягнення з останньої заборгованості за ним. Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Факт укладання та підписання кредитного договору відповідач не заперечує.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов`язання за укладеним договором кредитодавець - ТОВ "Авіра Груп" виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.

Інформаційний лист ТОВ "ПрофітГід" у сукупності з іншими доказами у даній справі є достатнім та належним доказом для того, щоб дійти висновку про факт отримання відповідачем кредитних коштів у вказаній сумі.

Відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням стандарту доказування "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей" або "більшої переконливості"), свідчать про укладення кредитного договору між кредитором та відповідачем та наявність заборгованості у останньої.

Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується наявними у справі доказами, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, чим допустила істотне порушення умов кредитного договору. Доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості до суду не подала.

Кредитний договір (окремі умови договору) у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнавався, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Принцип свободи договору та обов`язковості його виконання закріплені ст. 627, 629 ЦК України.

Судом перевірено, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося на умовах, в межах строку та у розмірах погоджених сторонами. Вказані розміри узгоджується з положеннями п. 17 Розділу ІV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування".

Оскільки кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язався їх виконувати.

В матеріалах справи відсутні та суду не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Станом на день розгляду справи будь-які докази, що підтверджували б повне або часткове виконання відповідачем умов договору, у матеріалах справи також відсутні.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, уклавши з позивачем договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту, достовірно знаючи про його умови, користуючись наданими їй грошовими коштами, порушила умови договору.

Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена відповідачем добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором № 143028 про надання фінансового кредиту від 08.08.2025 року в сумі 15241,60 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, зокрема чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справах "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року, "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року, "Гімайдуліна та інші проти України" від 10 грудня 2009 року, "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року та інших.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність із ринковими цінами на адвокатські послуги. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору щодо визначення розміру гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги з огляду на критерії співмірності, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 910/5724/23 зазначено, що стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, або становити для неї додаткове джерело отримання доходу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17.

Оскільки дана справа є малозначною та не належить до категорії складних справ, а складання позовів і клопотань у більшості випадків є подібним, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі, є необґрунтованою та непропорційною предмету спору й обсягу наданих послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат. У зв`язку з цим відсутні підстави для їх відшкодування в повному обсязі.

З огляду на наведені правові норми суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 1500 грн, оскільки, на думку суду, саме такий розмір є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову і пропорційним до задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" заборгованість за договором № 143028 про надання фінансового кредиту від 08.08.2025 року в сумі 15241,60 грн, понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн сплаченого судового збору та 1500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 19404 грн (Дев`ятнадцять тисяч чотириста чотири гривні).

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс", місце знаходження: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ: 43561872;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ