Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №276/1335/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/1335/26

Провадження по справі №2/276/1004/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Хорошів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

03.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1821184001:08:002:0115, площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належала його батьку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що він є спадкоємцем першої черги, який фактично прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем. Позивач вказує, що 19.06.2026 нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину через наявність іншого спадкоємця, який має право на рівну частку у спадщині - його сестри (відповідача у справі). Однак позивач стверджує, що відповідач жодним чином не претендує на частку у спадщині та письмово повідомила про це нотаріальну контору. Також позивач посилається на те, що рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 05.07.2011 за ним вже визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок на цій же земельній ділянці. На підставі цього вважає відмову нотаріуса безпідставною та просить суд задовольнити його вимоги у повному обсязі, визнавши право власності на всю земельну ділянку.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленою належним чином про дату, час і місце розгляду справи, свого представника до суду не направила, відзиву на позовну заяву та жодних заяв чи клопотань до суду не подавала. Її позиція щодо суті спору суду невідома.

ІІ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ, ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 06.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.09.2026 витребувано з Хорошівської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 47/2005, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2026.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі не вчинялися.

Зважаючи на неявку належним чином повідомленої відповідачки, ненадання нею відзиву на позов, відсутністю заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04.04.2005 виконкомом Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, актовий запис № 10.

Після його смерті відкрилася спадщина, спадкоємцями першої черги за законом є його діти: син - ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , та донька - ОСОБА_4 (відповідач), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , а також скороченою випискою з акту про укладення шлюбу № 34/2000 від 25.11.2000, виданою Органом реєстрації актів цивільного стану в Бруйцах (Республіка Польща), яка підтверджує зміну прізвища.

Згідно з матеріалами витребуваної судом копії спадкової справи № 47/2005, заведеної Володарсько-Волинською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк звернулися обидва спадкоємці:

-06.04.2005 із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 (заява зареєстрована у спадковій справі за № 69);

-07.09.2005 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 (справжність підпису засвідчена 05.10.2005 нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1254, заява зареєстрована у спадковій справі за № 252).

16.01.2009 позивач та відповідач отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру та грошові вклади в рівних частках - по 1/2 кожному, що підтверджується копіями свідоцтв, виданими державним нотаріусом Володарсько-Волинської державної нотаріальної контори Скрит Л.Г. (зареєстровано в реєстрі за №№ 72, 74, 76, 78).

Судом також встановлено відсутність у спадковій справі № 47/2005 будь-яких доказів відмови відповідача від прийняття спадщини у встановлений законом строк, як і відсутність нотаріально посвідчених угод про зміну розміру часток у спадщині між спадкоємцями.

Позивач 19.06.2026 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 1821184001:08:002:0115, площею 0,15 га. Постановою Хорошівської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.06.2026 № 142/02-31, винесеною в.о. завідувача нотаріальної контори Пилипчуком В.І., відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно у зв`язку з тим, що спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають рівні частки у спадщині.

Судом встановлено, що рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 05.07.2011 у справі № 2/0606/303/2011, яке набрало законної сили 15.07.2011, за позивачем визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок у АДРЕСА_1 .

В обґрунтування права власності спадкодавця на спірну земельну ділянку позивачем надано архівний витяг Архівного відділу Житомирської районної державної адміністрації від 15.09.2025 за № 210 Я/07-10 з протоколу 21 сесії 21 скликання Рижанської сільської ради від 14.03.1994 (підстава: Ф.41, оп. 1, спр.495, арк. 1, 2, 9, 10, 19), відповідно до якого ОСОБА_3 вирішено приватизувати земельну ділянку загальною площею 0,15 га. Суд встановив, що у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування відсутня адреса виділеної земельної ділянки.

Також з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.05.2026 № НВ-0000829392026 встановлено, що державна реєстрація спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1821184001:08:002:0115 відбулася 15.12.2025 на підставі технічної документації із землеустрою, тобто право власності на неї не було належним чином оформлено за життя спадкодавця.

Зміст спірних правовідносин полягає у наявності чи відсутності підстав для визнання за одним із спадкоємців права власності на спадкове майно (земельну ділянку) в цілому (на 100%), незважаючи на прийняття спадщини іншим спадкоємцем у рівних частках.

IV. НОРМИ ПРАВА

За приписами статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з частиною 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною 1 статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

V. ОЦІНКА СУДУ

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що захист цивільних прав у судовому порядку вимагає доведення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, з боку відповідача.

Аргумент позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 не претендує на частку у спадщині, судом відхиляється як такий, що прямо суперечить дослідженим матеріалам спадкової справи № 47/2005. Судом достовірно встановлено, що 07.09.2005 відповідач подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, чим повною мірою реалізувала своє право на спадкування.

Відповідно до норм цивільного законодавства, відмова від прийняття спадщини допускається виключно в межах шестимісячного строку з моменту її відкриття. У матеріалах справи відсутня заява відповідача про відмову від прийняття спадщини, подана у встановлений законом строк. Наявність у рішенні суду від 05.07.2011 згадки про те, що відповідач відмовилася від спадщини на користь позивача, не створює жодних юридичних наслідків у вигляді втрати права на спадкування нерухомого майна, оскільки така відмова відбулася поза межами строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, після фактичного та юридичного прийняття спадщини. Чинне законодавство України не передбачає можливості відмовитися від прийняття спадщини після спливу встановленого строку, якщо спадщину вже було прийнято.

Оскільки спадщину прийняли обоє спадкоємців першої черги, в силу імперативних вимог частини 1 статті 1267 ЦК України їхні частки у спадщині є рівними і складають по 1/2 кожному. Доказів наявності посвідченої нотаріусом письмової угоди про зміну розміру часток у спадщині суду не надано.

Позовна вимога позивача зводиться до визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку в повному обсязі. Суд зазначає, що задоволення такої вимоги призвело б до прямого порушення законних майнових прав відповідача як співспадкоємця, яка своєчасно прийняла спадщину. З огляду на це, позовна вимога про визнання права власності на всю земельну ділянку за одним спадкоємцем за наявності іншого не підлягає задоволенню.

Суд також критично оцінює сам протокол органу місцевого самоврядування від 14.03.1994, оскільки в ньому відсутня адреса виділеної земельної ділянки або інші ідентифікуючі ознаки, що унеможливлює її безспірне ототожнення зі спірною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, суд погоджується з правомірністю дій державного нотаріуса, який виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.06.2026. Відмова нотаріуса ґрунтувалася на тому факті, що позивач та відповідач мають рівні частки у спадщині, що повністю відповідає нормам спадкового права. Визнання права власності у судовому порядку застосовується як винятковий спосіб захисту, і суд не наділений повноваженнями підміняти собою орган нотаріату та визнавати за одним спадкоємцем право на майно в обсязі, що належить також іншому спадкоємцю, долаючи тим самим законні підстави для відмови нотаріуса.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконання, що права чи охоронювані законом інтереси позивача не були порушені, невизнані чи оспорені з боку відповідача чи держави. Оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на законі, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю. При цьому, позивач не позбавлений права оформити спадкові права на належну йому частку у встановленому законом порядку, з урахуванням прав іншого спадкоємця

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ ТА ІНШИХ ПИТАНЬ

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову повністю, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, відшкодуванню не підлягають і залишаються за ним.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 13.10.2026.

Суддя А.С. Семенюк