Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №278/756/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №278/756/26

Категорія 62

2/295/2995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

при секретарі судового засідання Городнюк Є.П.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Черткова В.О.,

представника відповідача - адвоката Гайдащук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини витрат за понесені житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

До Богунського районного суду м. Житомира звернулася у ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення частини витрат за понесені житлово-комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона, ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.04.1996 по 15.06.2023. У 2007 сторони набули у спільну часткову власність шляхом приватизації квартиру АДРЕСА_1 з визначення часток по 1/2 ідеальній частці квартири кожному, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав № 326251600 від 20.03.2023. З листопада 2021 року відповідач не проживає в даній квартирі, що підтверджується актом № 136 про непроживання осіб за місцем реєстрації від 10.08.2023 складеним ТОВ «КК «Домком Житомир». Починаючи з грудня 2021 року вона, ОСОБА_1 , самостійно несла тягар за сплату комунальних послуг платежів за всю квартиру. Просить стягнути понесені витрати за житлово - комунальні послуги в період часу з грудня місяця 2021 року по жовтень місяць 2025 року на загальну суму 16 464,12 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволені позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Направив суду відзив у змісті якого наполягав на необґрунтованості позовних вимог. (а. с. 67-72).

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

До Житомирського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 (а. с. 2-6).

Згідно з протоколом авторозподілу судової справи від 16.02.2026 головуючим призначено суддю Мокрецького В.І. (а. с. 34)

Ухвалою судді Житомирського районного суду Житомирської області Мокрецького В.І. від 16.02.2026 справу направлено за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира. (а. с. 44).

Згідно з протоколом авторозподілу судової справи від 05.03.2027 головуючим призначено суддю Перекупку І.Г. (а. с. 45).

10.03.2026 ухвалою суду справу прийнято до свого провадження і відкрито спрощене позовне провадження з призначенням судового засідання на 10:00 год. 28.04.2026 (а. с. 47-48).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.04.1996 по 15.06.2023.

У 2007 році сторони набули у спільну часткову власність шляхом приватизації квартиру АДРЕСА_1 з визначення часток по 1/2 ідеальній частці квартири кожному, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав №326251600 від 20.03.2023.

З матеріалів цивільної справи № 295/12631/23 за позовом поданим представником ОСОБА_2 - адвокатом Музиченко Юлією Вікторівною до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, встановлено.

ОСОБА_2 зареєстрований і постійно мешкав в квартирі за вище вказаною адресою, проте, після того, як в 2021 позивач переніс повторний інфаркт головного мозку та наявного захворювання цукровим діабетом відповідач втратив можливість фізично працювати і потребував стороннього догляду.

Внаслідок захворювання ОСОБА_2 став інвалідом третьої групи, що підтверджується висновком Медико-соціальної експертної комісії, який зафіксовано у довідці до акту огляду МСЕК від 12.04.2024, та витягом з Постанови лікарської комісії від 10.02.2022 № 628.

В січні 2023 року без згоди позивача, ОСОБА_3 замінила замок на вхідних дверях їх спільної квартири і відмовилася надати ключі від замка, обґрунтовуючи свої дії тим, що нібито з квартири стали зникати її особисті речі.

З приводу неправомірних дій дружини щодо позбавлення права користування спільною квартирою ОСОБА_2 звернувся до Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, проте отримав відповідь від 14.03.2023, що в даному випадку вбачаються цивільно-правові відносини, які розглядаються судом в порядку приватного звернення.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області по справі № 278/794/23 від 15.05.2023 ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстровано 26.04.1996 Житомирським міськвідділом реєстрації актів громадянського стану (актовий запис № 390). Після розірвання шлюбу змінити прізвище ОСОБА_3 на « ОСОБА_5 ». Рішення набрало законної сили 15.06.2023.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Утримання житла - це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель та технічного обладнання.

Порядок оплати житлово-комунальних послуг визначений ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за якою, споживач здійснює оплату за спожиті житлово- комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним Договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих чим до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 10 цього ж Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими Законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

За приписами ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотню вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах, щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).

По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлено на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб`єкту сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб`єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 725/3790/16-ц, у постанові Верховного суду від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2024 у справі № 295/12631/23 задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення. Разом із задоволенням вищезгаданих позовних вимог, судом встановлено, що в січні 2023 року без згоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 замінила замок на вхідних дверях їх спільної квартири АДРЕСА_1 і відмовилася надати ключі від замка.

Виконання вищезгаданого рішення суду, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, здійснювалось через Богунський відділ ДВС у м. Житомирі.

З аналізу вище вказаного суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 вимушено був позбавлений права проживати та користуватись житлово-комунальними послугами у зазначеній квартирі в період часу з січня 2023 року по березень 2024 року (дата початку примусового виконання рішення суду).

Оскільки зазначені нарахування здійснені виключно лише за використані комунальні послуги, а ОСОБА_2 фактично не міг проживати у вказаній квартирі, не користувався комунальними послугами, відтак не міг використати ті послуги, частину вартості яких позивач просить з нього стягнути, а тому позовна вимога, зокрема про стягнення з відповідача цих витрат, в тому числі за період з січня 2023 року по березень місяць 2024 року, є необґрунтованою.

Суд звертає увагу на обставину яка не заперечується сторонами, а саме, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі в період часу з 26.04.1996 по 15.06.2023 (дата набрання чинності рішення суду).

За таких обставин, коли сторони перебували в шлюбі всі витрати, що були сплачені сторонами у період шлюбу, сплачувалися ними за рахунок спільних коштів подружжя. Належних та допустимих доказів на підтвердження зворотного позивачем надано суду не було.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 610, 614, 615, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 150, 151 ЖК України, ст. ст. 2-5, 1-13, 18, 23, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів» суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення витрат за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.10.2026.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомир І. Г. Перекупка