Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №295/17279/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17279/26

Категорія 327

3/295/3893/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Костенко С.М., розглянув матеріали, які надійшли з Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 23.09.2026 близько 11 год. 26 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, тому як у вищезазначений час її малолітня донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснила хибний виклик екстренних служб.

В судовому засіданні, ОСОБА_1 пояснила, що її донька ОСОБА_2 страждає на гіперкінетичний розлад поведінки, потребує індивідуального навчання, виховання та контроль за поведінкою дитини суттєво ускладнені. Донька емоційно нестійка, дратівлива, протестна, що робить прогнозування та запобігання подібних неправомірних дій з її боку вкрай складним. Зазначила, що належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує належне лікування та навчання дитини, піклується про її емоційний стан.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністратині правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.

У справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та викховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно диспозиції ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Водночас, відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Складаючи протокол про адміністративне правопорушення інспектором поліції має бути розкрито таку ознаку об`єктивної сторони адміністративного правопорушення як «ухилення від виконання батьківських обов`язків».

На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 041531 від 24.09.2026; довідку про результати розгляду по повідомленню працівника ЕМД щодо неправомірних дій малолітньої ОСОБА_2 2014 року народження від 25.09.2026; письмові пояснення ОСОБА_2 ; рапорт на лінію 102 від 23.09.2026.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила обставини про ухилення від виховання доньки, оскільки постійно дбає про її добробут, належним чином виконує свої батьківські обов`язки, незважаючи на складний психоемоційний стан дитини, забезпечує належний догляд та лікування, забезпечує можливість індивідуального навчання, що виходячи із змісту статті 251 КУпАП розглядається як один із видів доказів.

Разове вчинення дитиною дій зазначених в протоколі не свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виховання дитини.

Як вбачається з досліджених документів наданих ОСОБА_1 , а саме виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 799, ОСОБА_2 , страждає на гіперкінетичний розлад поведінки, що викликає опозиційний розлад. Дитина є дратівливою, гіперактивною, дуже протестною, легко збудлива, схильна до перепадів настрою, вперта. За станом здоров`я потребує індивідуального навчання, отже, неналежна поведінка дитини в даному випадку зумовлена її клінічним станом, а не свідомим невиконанням чи ухиленням ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків.

Крім того, суд не бере до уваги письмові пояснення, відібрані у малолітньої ОСОБА_2 , зважаючи на її психічний стан, вік, вона не може в повній мірі зрозуміти роз`яснення ст. 63 Конституції України, про право не свідчити щодо себе, а також про право, передбачене ст. 59, право на захист.

Під час перебування в суді дитина виявила повну неконтактність, категорично відмовилася від спілкування, що викликає обґрунтовані сумніви щодо фактичного відбрання у неї таких пояснень працівниками поліції. Як пояснила ОСОБА_1 донька в повсякденному житті повністю уникає спілкування з дорослими.

Судом не встановлено, що ОСОБА_1 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, оскільки вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази не доводять вину ОСОБА_1 , інших доказів суду не надано, як і не здобуто під час судового розгляду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністартивна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно с п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведені обставини, матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останньою інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП., що виключає провадження у справі та підлягає закриттю.

Керуючись ст. 247,283, 284, КУпАП суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.184 ч.1 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її прийняття.

Суддя С.М. Костенко