Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №274/4050/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4050/26

провадження № 2/0274/2861/26

Рішення

Іменем України

13.10.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м.Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження безз повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" Столітній М.М. звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5303112 від 08.02.2025 року в розмірі 50047,64 грн. право грошової вимоги за яким перейшло до позивача.

Позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» обґрунтовує тим, що 08.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачка уклали договір № 5303112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачка отримала кредит на кредитну картку № НОМЕР_1 у розмірі 7000,00 грн, строком на 360 днів: з 08.02.2025 року по 03.02.2026 року, періодичність платежів зі сплати відсотків - кожні 30 днів.

20.02.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою було укладено додатковий договір до договору № 5303112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.02.2025 року. Сторони домовились, що згідно умов цього додаткового договору Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2. додаткового договору). Сума кредиту, яка було надана згідно з додатковим договором складає: 6000,00 грн.

Вказує, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 13000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки НОМЕР_1 . У свою чергу, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість.

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №28/11/2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28/11/2025 до договору факторингу № 28/11/2025 від 28.11.2025, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 48273,14 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 12999,97 грн., заборгованість по несплаченим процентам - 28773,17 грн та заборгованість за штрафними санкціями 6500,00 грн.

Звертає увагу на те, що первісним кредитором нараховано відсотки на дату укладення договору факторингу, разом з тим строк дії договору сторонами погоджено з 08.02.2025 по 03.02.2026, відтак заборгованість за процентами складає 37047,67 грн., з яких: 28773,17 грн проценти нараховані первісним кредитором та 8274,50 грн відсотки нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позовні вимоги, стягнути суму заборгованості в розмірі 50047,64 грн., з яких : сума кредиту - 12999,97 грн., сума процентів за користування кредитом - 28773,17 грн., нараховані позивачем проценти за 67 календарних днів - 8274,50 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 04.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.69).

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що 08.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір № 5303112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 7000,00 грн., шляхом зарахування коштів на платіжну картку НОМЕР_1 , яку вона особисто вказала під час укладення договору, строком на 360 днів з 08.02.2025 по 09.02.2025, періодичність платежів зі сплати відсотків - кожні 30 днів, за стандартною процентною ставкою 0,95 % в день. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - "93307" (а.с.16 - 28).

Додатком №1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки (а.с.29).

Додатком №2 до договору є Інформаційне повідомлення споживача (а.с. 30 ).

ОСОБА_1 до укладення кредитного договору також ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту (а.с. 34 - 36).

Відповідачка кредитні кошти отримала, що підтверджується інформаційним листом ТОВ «Пейтек» від 01.12.2025 № 20251201-1905 щодо успішного перерахування коштів на платіжну картку та інформацією АТ КБ " Приват Банк", згідно якої вбачається, що дійсно банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та на яку 08.02.2025 року за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» було зараховано кошти в сумі 7000,00 грн. (а.с. 43).

20.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 5303112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.02.2025, відповідно до якого сторони домовились збільшити тіло кредиту до 13000,00 грн. Додатковий договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - "48928" (а.с. 31-32).

Додатком №1 до договору № 5303112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.02.2025 в редакції додаткової угоди від 20.02.2025 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки (а.с.33).

ОСОБА_1 до укладення додаткового договору від 20.02.2025 також ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту (а.с. 34 - 35).

Відповідачка отримала кредитні кошти, передбачені додатковою угодою від 20.02.2025, що підтверджується інформаційним листом ТОВ «Пейтек» від 01.12.2025 № 20251201-1907 щодо успішного перерахування коштів на платіжну картку та інформацією АТ КБ " Приват Банк", згідно якої вбачається, що дійсно банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та на яку 20.02.2025 року за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» було зараховано кошти в сумі 6000,00 грн. (а.с. 42).

28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладений договір факторингу № 28/11/2025 , відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачкою (а.с. 44 - 48).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 28.11.2025 та Акту прийому-передачі реєстру боржників від 28/11/2025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №5303112 від 08.02.2025 в сумі 48273,14 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 12999,97 грн., заборгованість по несплаченим процентам - 28773,17 грн та заборгованість за штрафними санкціями 6500,00 грн. (а.с. 55 - 56).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна» станом на 28.11.2025 відповідачка має заборгованість в сумі 56365,35 грн. (а.с. 39 -40).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за процентами за 67 календарних днів ( 29.11.2025 - 03.02.2026 ) становить 8274,50 грн. ( а.с. 41 ).

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно зі частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частинами 1,2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями частини 1 статті 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про споживче кредитування".

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до пунктів 5,6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.(ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію).

За правилом часини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Положеннями частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договорів, їх форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства.

Матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачкою здійснено дії, спрямовані на укладання договору, а саме відповідачка шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайтах первісних кредиторів, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором підписала договір із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому були перераховані грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Матеріалами справи підтверджується наявність у договорі персональних даних відповідачки, а саме: серія та номер паспорта громадянина України, дата його видачі, реєстраційний номер облікової картки платника податків, зареєстрована адреса місця проживання.

Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма істотними умовами договору та що їй надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Доказів того, що волевиявлення відповідачки при укладені договорів було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі до суду надано не було. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.

З матеріалів справи слідує, що прийнятті на себе зобов`язання за укладеним договорам сторона позивача виконала своєчасно і повністю, надавши відповідачці кредитні кошти в повному обсязі.

Відповідачка кредитні кошти отримала, скористалася ними, що підтверджується наявними у справі доказами, своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала та не сплатила грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості не подавала.

Враховуючи, що відповідачкою порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена останньою добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за договором є правомірною.

З відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором №5303112 про надання споживчого кредиту від 08.02.20255 року в розмірі 50047,64 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 12999,97 грн., заборгованість по несплаченим процентам - 28773,17 грн, заборгованість за процентами нарахованими позивачем за 67 календарних днів - 8274,50 грн.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав до суду: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, заявку № 19818 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 20.12.2024 від 27.04.2026, Акт № 19818 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.05.2026, рахунок на оплату № 19818-26/05-2026 від 26.05.2026 на суму 10000,00 грн (а.с. 38,57 - 61).

Враховуючи ціну позову, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого часу, принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності їхнього розміру, суд вважає, що понесені судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачки в розмірі 4570,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати за сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.12-13,76-81,89,211,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за договором № 5303112 про надання споживчого кредиту від 08.02.2025 року в розмірі 50047,64 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4570,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко