Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №273/1072/25 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1072/25

Провадження № 2/273/320/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №10565-11/2023 від 19.11.2023 року в розмірі 26700,00 грн., та понесені судові витрати у сумі 3028,00 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 19.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10565-11/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 8 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до п.п. 1.6. п. 1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Стар Файненс Груп» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Стар Файненс Груп» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 1.6. п. 1 Кредитного договору.

Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (п.п. 7.6 Кредитного договору) які розміщені на веб-сайті Товариства. Приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач підтверджує, шо вона повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

29.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №29042024-1, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №29042024-1 від 29.04.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26700,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 29.04.2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №10565-11/2023 від 19.11.2023 року в розмірі 26700,00 грн.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 29.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

17.12.2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому остання просила відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим. Зазначила, що кредитний договір №10565-11/2023 від 19.11.2023 року вона не укладала і з його умовами не ознайомлена, а комбінація символів у договорі не є її електронним підписом, а тому факт укладання кредитного договору не підтверджений. Крім того, вказує, що позивач не надав жодного документа , який бт свідчив про перерахування кредитних коштів для неї та наявності заборгованості, оскільки надані позивачем докази не є належними бухгалтерськими документами, оформленими згідно ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Також позивач зазначає, що умови договору №10565-11/2023 від 19.11.2023 року мають завищену відсоткову ставку, що перевищує максимальний розмір встановлений Законом України «Про споживче кредитування», а заборгованість нарахована поза межами строку кредиту. Також вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.

23.12.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій останній зазначає, що твердження відповідача, наведені у відзив, не відповідають дійсності. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» та відповідачем недійсним не визнавався і в судовому порядку не був розірваний, а тому діє презумпція правомірності правочину. На підтвердження перерахування коштів позивачем надано інформаційну довідку, яка є доказом перерахування кредитних коштів на банківську картку, реквізити якої було вказано позичальником. Позивач не має доступу до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, бо це є банківською таємницею, а доступ має лише банк емітент та відповідач. Також зазначає, що незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у позові, і відповідач не надав суду свого контррозрахунку. Щодо нарахованих відсотків, то зазначив, що сторони погодили їх при підписанні договору і ніяких застережень з боку відповідача не було.

В судове засідання сторони не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві та у відповіді на відзив представник позивача просив справу розглянути без його участі, наполягав на задоволенні позову. Інших заяв, клопотань до суду не надійшло.

За таких обставин, керуючись положеннями ст. 223 ЦПК України суд вважає за доцільне розглянути справу на підставі письмових доказів по справі та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 19.11.2023 року укладено договір про надання фінансового кредиту №10565-11/2023, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 6000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування. Строк кредиту – 360 днів, дата погашення кредиту 12.11.2024 року . Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується в межах строку кредитування, визначеного у п. 1.2 договору.

Згідно з п.1.6 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта на реквізити платіжної картки № 4149-49хх-хххх-6457. Договір та Паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом W0832 (а.с. 6-10).

Відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на виконання договору на переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 компанією було перераховано на платіжну картку № 4149-49ХХ- ХХХХ-6457, 6000,00 грн. 19.11.2023 року, номер транзакції 310226927 (а.с. 11).

29.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №29042024-1, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 12-18).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29042024-1 від 29.04.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 26700,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20700,00 - сума заборгованості за процентами (а.с.19).

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка, уклавши кредитний договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, а тому, на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору №10565-11/2023 від 19.11.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_2 , а тому твердження відповідачки про неукладеність договору суд відхиляє.

Разом з тим згідно з ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Судом встановлено, що ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення». З вказаної довідки слідує, що транзакція, здійснена 19.11.2023 року в сумі 6000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 була успішною.

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі - перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу.

Відповідачкою при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), але відповідно до вищенаведеного Положення позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Отже, на підтвердження перерахування відповідачці коштів, до суду надано довідку про перерахування суми кредиту.

Суд враховує, що первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений законом.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі Відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

ТОВ «Стар Файненс Груп» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, у відповідності до вимог ст.5 ЗУ «Про платіжні послуги», позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «Стар Файненс Груп» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідачки фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: 1) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; 2) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; 3) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників 4) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Зважаючи на вищезазначені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність обставини перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №10565-11/2023 від 19.11.2023 року.

Водночас відповідач не надала до суду доказів того, що картка № НОМЕР_1 , на яку було перераховано кредитні кошти в сумі 6000,00 грн за кредитним договором №10565-11/2023 від 19.11.2023 року їй не належить.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідачки підлягає стягненню основна сума боргу (тіло кредиту) у розмірі 6000 грн.

Щодо стягнення заборгованості по відсотках, то суд зазначає наступне .

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.

Матеріали справи не містять доказів повторної пролонгації укладеного договору про надання кредиту, а саме, що відповідачка ініціювала продовження строку користування кредитом чи зміну дати повернення кредиту.

Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідачка у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Враховуючи умови кредитного договору, строк його дії, суд приходить до висновку, що заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 5400,00 грн., а не 20 700,00 грн. , як це зазначено позивачем.

Твердження відповідачки про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу є хибними, оскільки спростовуються матеріалами справи, адже в матеріалах справи наявні копія договору факторингу, витяг з реєстру боржників, які належно засвідчені печатками та підписами сторін та копія платіжної інструкції №21233 від 30.04.2024 року про оплату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підялгає частковому задоволенню в розмірі 11400,00 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1292,85 грн. (42,69 %).

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симони Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ІВАN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором №10565-11/2023 від 19.11.2023 року в розмірі 11 400,00 грн, з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1292,85 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Бєлкіна Д.С.