Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №273/157/25 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/157/25

Провадження № 2/273/152/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-10347030 від 22.11.2023 року в розмірі 10 725,00 грн., та понесені судові витрати у сумі сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Заявлено клопотання про витребування доказів.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 22.11.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-10347030 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 9750,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності., за вирахуванням суми комісії , сплаченої за надання кредиту в розмірі 975,00 грн. Строк дії кредитної лінії 240 календарних днів. Товариство виконало умови договору та перерахувало відповідачу кошти в сумі 9750,00 грн на його банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6457.

22.01.2024 ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відступило право вимоги ТОВ «Макс Кредит» згідно Договору факторингу №22-01/2024. Таким чином до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №00-10347030 від 22.11.2023 року, укладеним між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 на загальну суму 27651,00 грн.

16.08.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №16082024- МК/ЕЙС, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №00-10347030 від 22.11.2023 року, укладеним між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 на загальну суму 10725,00 грн.

Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 14.03.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

17.11.2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому остання просила відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим. Зазначила, що кредитний договір №00-10347030 від 22.11.2023 року вона не укладала і з його умовами не ознайомлена, а комбінація символів у договорі не є її електронним підписом, а тому факт укладання кредитного договору не підтверджений. Крім того, вказує, що позивач не надав доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів для неї та наявності заборгованості, оскільки надані позивачем докази не є належними бухгалтерськими документами, оформленими згідно ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зазначена банківська картка не належить їй. Також позивач зазначає, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до неї. Просить відмовити у стягненні комісії та вказує на завищені витрати на правничу допомогу.

14.11.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій останній зазначає, що твердження відповідача, наведені у відзиві, не відповідають дійсності. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач розцінює позицію відповідача як намагання ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість за невиконаними зобов`язанням.

Щодо факту перерахування коштів боржнику ТОВ «Платежі Онлайн», то представник зазначив, що фінансова компанія може користуватись послугами іншої фінансової компанії для здійснення певних операцій, включаючи перерахування коштів фізичній чи юридичній особі. 22.11.2023 ТОВ «Платежі Онлайн» надіслало повідомлення з додатком ( Додатки №8 – 9 до позовної заяви), які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача. З даних документів вбачається, що 22.11.2023 ТОВ "Качай Гроші" ініціювало переказ коштів у сумі 9750.00 грн. згідно договору № 00-10347030 від 22.11.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку №4149-49XX-XXXX-6457, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію Кредитодавця – ТОВ "Качай Гроші". Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими відповідач ознайомилася до укладення Кредитного договору №00-10347030 від 22.11.2023 та підписала електронним одноразовим ідентифікатором, підтвердила та погодилася з умовами даного Договору. Позивач підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши суду відповідні документи про це.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 22.04.2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів .

В судове засідання сторони не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У позовній заяві та у відповіді на відзив представник позивача просив справу розглянути без його участі, наполягав на задоволенні позову. Інших заяв, клопотань до суду не надійшло.

За таких обставин, керуючись положеннями ст. 223 ЦПК України суд вважає за доцільне розглянути справу на підставі письмових доказів по справі та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.11.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-10347030 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту 9750,00 грн. на 240 календарних днів, до 19.07.2024 року. Стандартна процентна ставка – 2,80 % від суми кредиту за кожен день користування, одноразова комісія за надання кредиту – 975 грн. (а.с. 17-21, 27-28).

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч. 3-6, ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Суд звертає увагу, що договір містить ідентифікаційні відомості про відповідача, зокрема, номер його ІD картки, ідентифікаційного номеру платника податків, місця проживання, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (дані паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були неправомірно використані товариством чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надано.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність кредитного договору №00-10347030 від 22.11.2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 , а тому твердження відповідачки про неукладеність договору суд відхиляє.

Відповідно до Листа ТОВ «Платежі Онлайн» від 09.09.2024 №204/09 фінансова компанія повідомила ТОВ «Качай Гроші» про успішне перерахування грошових коштів згідно з укладеним договором 22.11.2023 на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6457 в сумі 9750 грн, що відповідає умовам укладеного з відповідачем договору кредитної лінії №00-10347030 (а.с. 31-34).

Обставини щодо перерахування грошових коштів позичальнику, також підтверджені інформацією АТ КБ «Приватбанк», наданої на виконання ухвали суду, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 22.11.2023 року зараховано кошти в розмірі 9750,00 грн., а також надано випску по рахунку, яка підтверджує користування відповідачкою вищевказаними коштами (а.с. 165-169).

Водночас відповідач не надала до суду доказів того, що картка № НОМЕР_2 , емітована АТ КБ «Приватбанк», на яку було перераховано кредитні кошти в сумі 9750,00 грн за кредитним договором №00-10347030 від 22.11.2023 року їй не належить, або що грошові кошти в сумі 9750,00 грн . мають інше джерело походження.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором №00-10347030 від 22.11.2023 року, виконаного ТОВ «Качай Гроші», заборгованість за вказаним договором складає 10725,00 грн, з яких: 9750,00 грн - заборгованість по кредиту; 975,00 грн - заборгованість по комісії.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором позики не виконав.

При цьому, відповідачем не спростовано розмір цієї заборгованості, свій контррозрахунок він не надав.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

22.01.2024 між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено Договір факторингу №22-01/2024 , у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» передає (відступає) ТОВ «Макс Кредит» належні йому права вимоги згідно Реєстру боржників (а.с.43-51).

Відповідно до Реєстру боржників від 22.01.2024 до Договору факторингу №22-01/2024 , ТОВ «Макс Кредит» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27651,00 грн, з яких: 10725,00 грн - заборгованість по кредиту; 16926,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.сп.52-53).

16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Качай гроші» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.58-67).

Відповідно до Реєстру боржників від 16.08.2024 до Договору факторингу ТОВ «Макс Кредит» , ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 10725,00 грн, що є заборгованістю по тілу кредиту (а.с. 68-69).

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстрів боржників і прав вимог, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача, який є новим кредитором, щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №00-10347030 від 22.11.2023 року за основною сумою боргу в розмірі 9750,00 грн, обґрунтованими.

Разом з тим, суд відмовляє у стягнення з відповідача частини заборгованості по тілу кредиту у розмірі 975 грн, оскільки позивачем не доведено перерахування відповідачу кредиту у розмірі саме 10 725,00 грн, матеріали справи містять докази про перерахування 22.11.2023 відповідачці лише 9750,00 грн.

Оскільки позивачем безпідставно включено до заборгованості по тілу кредиту суму у розмірі 975 грн, а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 975 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, враховуючи часткове задоволення позову (90,9%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2202,18 грн. судового збору.

У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» було укладено Договір про надання правничої допомоги №2211/Е. Згідно Додаткової угоди №13 від 22.11.2024 до Договору про надання правничої допомоги та Акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що АБ «Тараненко та партнери» надано правові послуги у справі стягнення заборгованості за кредитним договором №00-10347030 від 22.11.2023 року щодо позичальника ОСОБА_1 на суму 7000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практики з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, виходячи із засад розумності та співмірності, а також враховуючи ціну позову, та заперечення відповідачки щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу , суд вважає за необхідне частково відмовити у стягненні заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( Код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №00-10347030 від 22.11.2023 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 9750,00 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят ) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір в сумі 2202,18 грн. та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.С.Бєлкіна