Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №163/1737/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1737/26

Провадження № 2/163/645/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

12 жовтня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 42120,00 гривень заборгованості за кредитним договором № 2231020 від 17.04.2025.

Вимоги обґрунтовано тим, що 17.04.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 2231020 про надання споживчого кредиту у відповідності до Законів України «Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідачу наданий кредит в сумі 8000,00 грн зі сплатою відсотків, розмір яких та періодичність внесення визначений договором та графіком платежів. Відповідач належним чином не виконувала взятого на себе грошового зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 28.11.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №28112025, внаслідок чого позивач набув право вимоги до відповідача. Відповідно до договору факторингу сума боргу відповідача перед позивачем за указаним кредитним договором становить 42120,00 грн, з яких: 8000,00 грн – тіло кредиту, 18120,00 грн – відсотки, 16000,00 грн – пеня.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 16 липня 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали без вручення адресату, ухвалою від 20 серпня 2026 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та висловив згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи по суті двічі була повідомлена у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала, про причини неможливості розгляду справи за її відсутності не сповістила.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 висловив правову позицію про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

17 квітня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2231020 (далі кредитний договір).

За умовами пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.10 кредитного договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 8000,00 грн. Строк кредиту 360 днів; періодичні платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів; підвищена процентна ставка – 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка – 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 16.05.2025 включно; знижена процентна ставка – 1,95% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки за умови, якщо споживач до 16.05.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою; пільгова процентна ставка – 0,75% в день та застосовується з 17.05.2025 включно до останнього дня строку кредиту; орієнтовна загальна вартість кредиту – 35960,00 грн (якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії) або 33524,00 (якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п/п.1 п.4.4 договору споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи і пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з п/п.3 п.4.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений ч.1 ст.25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

Перерахування на картку № НОМЕР_2 коштів у сумі 8000,00 грн підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 10.12.2025 за №20251210-426 та наданою на виконання ухвали суду від 16.07.2026 АТ «Райффайзен Банк» інформацією від 06.08.2026 № 81-15-9/13625-БТ.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 28.11.2025 становить 42120,00 гривень, з яких: 8000,00 грн - тіло кредиту, 18120,00 грн - відсотки, 16000,00 грн – штрафи/пеня.

28 листопада 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 28112025, за умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «СЛОН КРЕДИТ». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі божників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників, до нього включена боржник ОСОБА_1 за кредитним договором № 2231020 із загальною сумою заборгованості 42120,00 гривень, з яких: 8000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 18120,00 грн – заборгованість по відсотках, 16000,00 грн – заборгованість по пені.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Стаття 1077 ЦК України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст.1078 ЦК України).

На підтвердження існування у відповідача кредитного зобов`язання за договором №2231020 від 17.04.2025 позивач надав належні та допустимі докази, а саме сам кредитний договір, підтвердження перерахування на банківську картку відповідача кредитних коштів та договір факторингу, на підставі якого позивач набув права вимоги до відповідача за указаним кредитним договором.

З кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог ч.1 ст.638 ЦК України між його сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію».

Після підписання кредитного договору у його сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання первісний кредитор ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, що підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості первісного кредитора.

Загальна сума заборгованості за цим розрахунком становить 42120,00 гривень, з яких: 8000,00 грн - тіло кредиту, 18120,00 грн - відсотки, 16000,00 грн – штрафи/пеня.

Аналогічна сума заборгованості відображена у реєстрі боржників до договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025 та у такій же сумі заявлена до стягнення позивачем.

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості по відсотках та штрафних санкціях суд зазначає про таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває нині, що є загальновідомим фактом.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 16000,00 грн не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором відбулося у період дії на території України воєнного стану, тому заявлена у цій частині вимога є безпідставною і задоволенню не підлягає.

За користування відповідачем кредитними коштами у період з 17.04.2025 по 16.05.2025 первісний кредитор нараховував відсотки за ставкою 15% за перший день та 1,95% в день протягом наступних днів до 16.05.2025, що узгоджується з умовами договору.

15.05.2025 відповідач здійснила погашення кредитної заборгованості на суму 1800,00 грн, які первісним кредитором спрямовані на оплату відсотків за користування кредитом.

Однак, незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні відповідати нормам чинного законодавства України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Передбачений пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5%, 120 днів - 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч.2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Кредитний договір № 2231020 укладений 17 квітня 2025 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні більше 1% є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Укладаючи 17 квітня 2025 року кредитний договір кредитодавець не мав законних підстав визначати процентну ставку на рівні 15%, 1,95% за кожен день користування кредитом у період з 17.04.2025 по 16.05.2026, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки у даному випадку не міг перевищувати 1%.

Згідно умов договору з 17.05.2025 включно і до останнього дня строку кредиту застосовується пільгова процентна ставка – 0,75% в день.

У зв`язку з цим суд здійснив власний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем.

Загальний розмір суми відсотків за користування кредитом становить 14100,00 грн:

з 17.04.2025 по 16.05.2025 становить: 8000,00 грн (сума кредиту) х 1% : 100% х 30 (днів) = 2400,00 грн;

з 17.05.2025 до останнього дня строку кредиту (до дати відступлення права вимоги 28.11.2025) – 8000,00 грн (сума кредиту) х 0,75% : 100% х 195 (днів) = 11700,00 грн

Відповідач погасила відсотків на суму 1800,00 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за відсотками становить 12300,00 грн (14100,00 – 1800,00).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо погашення кредиту, відсотків за його користування належним чином не виконувала, тим самим порушила умови договору, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка складається із тіла кредиту в сумі 8000,00 грн та відсотків, розмір яких з урахуванням положень ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 12300,00 грн, а всього 20300,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Таким чином, з вищенаведених підстав і мотивів позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 48,20 % таких вимог.

У позовній заяві представник позивача також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Надання позивачеві правничої допомоги підтверджується: укладеним між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» і ФОП ОСОБА_2 договором про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06.2026, додатковою угодою № 2231020 до цього договору від 03.07.2026, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 від 03.07.2026, актом про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 03.07.2026, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10.

Питання витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.

Разом з цим, під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» договору про надання правової допомоги та здійсненої оплати за надані послуги, які свідчать про надання адвокатом аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, часткове задоволення позову, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості..

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» кредитну заборгованість за кредитним договором № 2231020 від 17.04.2025 в загальній сумі 20300 (двадцять тисяч триста) гривень, з яких:

- 8000 (вісім тисяч) гривень кредитних коштів;

- 12300 (дванадцять тисяч триста) гривень відсотків.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) гривні 28 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Діджи Фінанс»; місце знаходження - вулиця Симона Петлюри, буд.21/1, місто Бровари Київської області; код ЄДРПОУ – 42649746;

відповідач – ОСОБА_1 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_3 .

Головуючий : суддя О.С.Павлусь