Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №163/1098/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1098/26

Провадження № 2/163/443/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді Гайдук А.Л.,

розглянувши у приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 14250,2 грн. за кредитним договором № LM186022156 від 22.01.2025 року.

Вимоги обґрунтовано тим, що 22.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №LM186022156, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 4300 грн. на умовах, визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №21/0725-01 від 21.07.2025 р., за яким право вимоги до відповідача за цим кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 14250,2 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 4300 грн.; заборгованість за процентами – 7585,2 грн.; заборгованість за штрафом/пенею – 2150 грн.; заборгованість за комісією – 215 грн.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 21 травня 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження за позовом – 06 червня 2026 року.

У строк, визначений судом в ухвалі від 21 травня 2026 року, відповідач відзиву на позов не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

22 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №LM186022156, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором HGМК.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 4300 грн., базова процентна ставка – 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, комісія за надання кредиту – 215 грн., дата повернення кредиту – 21.02.2030.

Аналогічні умови кредитування зазначені в паспорті споживчого кредиту «LІMON» до кредитного договору № LM186022156 від 22.01.2025 року.

Кредитний договір № LM186022156 від 22.01.2025 року укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Платіжним дорученням та інформацією, наданою листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-25186 від 12.06.2026 на виконання ухвали суду від 21 травня 2026 року, підтверджено перерахування «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», на банківський рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кредитних коштів в сумі 4300,00 гривень.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №21/0725-01 від 21.07.2025 р.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ», правонаступником якого є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №LM186022156 від 22.01.2025 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № LM186022156 від 22.01.2025 року в загальній сумі заборгованості 14250,2 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 4300 грн.; заборгованість за процентами – 7585,2 грн.; заборгованість за штрафом/пенею – 2150 грн.; заборгованість за комісією – 215 грн.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.10541 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статті 512, 514 ЦК України передбачають, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Факт укладення кредитного договору № LM186022156 від 22.01.2025 року та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 4300,00 грн. підтверджений належними доказами і відповідачем не оспорено.

Натомість ОСОБА_1 кредитними коштами користувався, однак умов договору не виконував, платежі на погашення заборгованості не здійснював, у зв`язку з чим, згідно долученого розрахунку заборгованості, має заборгованість перед позивачем у розмірі 14250,2 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 4300 грн.; заборгованість за процентами – 7585,2 грн.; заборгованість за штрафом/пенею – 2150 грн.; заборгованість за комісією – 215 грн.

Сума заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією відповідає умовам кредитування, відтак пілягає стягненню з відповідача.

Стосовно заборгованості за штрафом/пенею, то суд у цій частині враховує норми чинного законодавства.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, з урахуванням п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за штрафом/пенею у сумі 2150 гривень задоволенню не підлягає.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, наведені положення чинного законодавства та правові висновки, суд з викладених підстав і мотивів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 12100,2 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 4300 грн.; заборгованість за процентами – 7585,2 грн.; заборгованість за комісією – 215 грн.

Позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу його представник надав суду копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копію акту №326 про надання послуг від 10.04.2026 року, копію детального опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.04.2026 року з адвокатським об`єднанням «Апологет».

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім положень цієї норми слід врахувати те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім цього, суд враховує, що поданий в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» позов для АО «Апологет» є типовим, оскільки, як свідчить загальнодоступний в мережі інтернет Єдиний державний реєстр судових рішень, аналогічних по своїй суті позовів це адвокатське бюро в інтересах цього ж позивача подавало значну кількість.

Тому, враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, проте беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № LM186022156 від 22.01.2025 року в загальній сумі 12100 (дванадцять тисяч сто) гривень 20 копійок, яку становлять:

- 4300 (чотири тисячі триста) гривень заборгованості за тілом кредиту;

- 7585 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 20 копійок заборгованості по відсотках;

- 215 (двісті п`ятнадцять) гривень комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; місце знаходження - вулиця Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, місто Львів; код ЄДРПОУ – 35234236;

відповідач – ОСОБА_1 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 .

Головуюча : суддя А.Л. Гайдук