Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №163/1295/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1295/26

Провадження № 3/163/932/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Гайдук А.Л.,

за участі секретаря Кузьміної А.В.,

захисника Задорожньої В.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши направлений Відділом організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП протокол серії ЕПР1 № 662808 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и л а :

Поліцейською ВОНС в м. Ковель УПП у Волинській області складено протокол про те, що " ОСОБА_1 11 травня 2026 року о 00:56 годині по дорозі А/ДМ0 7504 км керував транспортним засобом марки «Опель Фронтера», днз. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, відео проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу ALCOTEST DRAGER 6820 та в медичному закладі у встановленому Законом порядку відмовився, що зафіксовано на портативні відеореєстратори 477939, чим порушив п.2.5. ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарськи».

Такі його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали за складеним протоколом надійшли на розгляд до Любомльського районного суду Волинської області 22 травня 2026 року, судові засідання у справі неодноразово відкладалися за клопотаннями сторони захисту, зокрема для ознайомлення з матеріалами справи, з метою отримання додаткових доказів, у зв`язку із зайнятістю захисника.

06 липня 2026 року адвокатом Задорожньою В.О. через «Електронний суд» було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з таких підстав. Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу факту керування ОСОБА_1 автомобілем OPEL FRONTERA 11.05.2026 р., що повністю виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у поліцейських не було законних підстав для висунення вимоги проходження огляду на стан сп`яніння в порядку ст. 266 КУпАП. Долучений файл - «відео з камер зовнішнього спостереження торгового центру Добробут» є абсолютно недопустимим доказом, оскільки відсутні будь-які законні підстави походження цього відео, повністю відсутні дата та час фіксації подій, відсутні будь-які ідентифікаційні дані технічного засобу. Візуальна якість зображення викликає обґрунтовані сумніви: попри те, що подія відбувалася вночі (згідно з протоколом — 00:56), видимість на відео є неприродно чіткою та яскравою («ніби вдень»), що може стверджувати про можливе використання програмного забезпечення на основі штучного інтелекту (ШІ) для генерації або суттєвої модифікації зображення, що виключає автентичність доказу. Окрім того, відеозапис є не оригінальним цифровим записом системи відеоспостереження, а відеозаписом екрана монітора, зробленим працівниками поліції на камеру мобільного телефону. Факту зупинки транспортного засобу в розумінні ст. 35 Закону України «Про Нацполіцію» та п. 2.4 ПДР України не відбулося. Мало місце звичайне паркування транспортного засобу громадянами у відведеному для цього громадському місці та так само паркування автомобіля працівників поліції. Водночас, процедура виявлення ознак сп`яніння та висування вимоги про проходження огляду регулюється ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженою Спільним Наказом МВС/МОЗ України № 1452/735, та передбачає першочергово законну зупинку транспортного засобу. За відсутності факту законної зупинки ТЗ під керуванням безпосередньо ОСОБА_1 у працівників поліції не виникло законного права висувати вимогу про проходження огляду, відповідно, у ОСОБА_1 - юридичного обов`язку цю вимогу виконувати. Водночас, коли ОСОБА_1 цілком законно вимагає надати докази того, що він взагалі кудись їхав і порушував правила, поліцейська стверджує: «У нас є відео з реєстратора, де ви виходите», на прохання продемонструвати – відмовляється, посилаючись на те, що покаже, коли викачає, однак на доданому відео з реєстратора службового автомобіля жодного кадру з моментом виходу ОСОБА_1 з авто там немає. Крім того, захисниця посилалася на втручання в діяльність працівника поліції, оскільки протокол було складено за вказівками сторонньої особи по телефону, службове підроблення та фабрикування «заднім числом» - у бланках Акту огляду та Направлення поліцейськими власноруч вказано час їх складання — 01:12, проте, безперервний відеозапис нагрудної бодікамери повністю спростовує цей факт, о 01:12 ОСОБА_1 та працівники поліції спокійно перебували на вулиці біля входу в ТЦ «Добробут» і вели звичайний діалог. В порушення статті 256 КУпАП у протоколі від 11.05.2026 року не зазначено точне місце вчинення адміністративного правопорушення, вказано: дорога А/ДМО7504км., однак такої автодороги жодним чином не можливо ідентифікувати, що підтверджується даними з карт автошляхів України. Сам протокол складено за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, з його змістом ОСОБА_1 не ознайомлено, копію протоколу не вручено.

У судовому засіданні 06 липня 2026 року захисник Задорожня В.О. подане клопотання підтримала та просила закрити провадження у справі.

В судове засідання 09 жовтня 2026 року захисник ОСОБА_1 , адвокат Задорожня В.О. не з`явилася, просила розглядати справу за її відсутності.

ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся, натомість у матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення. Свою провину повністю заперечив, оскільки ніяких правопорушень не вчиняв, за кермом у момент спілкування з поліцією не перебував, а поліцейські його не зупиняли. Наголосив, що був абсолютно тверезий. Вважає вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння незаконною, оскільки не керував транспортним засобом. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, суддя дійшла такого висновку.

Доказами винуватості до протоколу додано копію постанови серії ЕНА №7173688 за ч.1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 , акт огляду на стан алгогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на медичний огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я, від проходження чого ОСОБА_1 відмовився, рапорт інспектора роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП, довідку про посвідчення водія, довідку до ІКС «ІПНП» та DVD-R диск з відеозаписами з місця події.

Відповідно до змісту протоколу особа, що притягується до адміністративної відповідальності, порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, на кожного водія покладено імперативний обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Однак вказаний обов`язок прямо пов`язаний із статусом особи як водія, тобто суб`єкта, який фактично здійснює керування транспортним засобом. Виконання або невиконання приписів пункту 2.5 ПДР не може оцінюватися окремо від встановлення того, чи була особа на момент пред`явлення вимоги дійсним водієм.

Частина перша статті 130 КУпАП містить чітко окреслені склади адміністративних правопорушень, що стосуються безпеки дорожнього руху: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння; передача керування особі у такому стані; а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Кожний із цих складів має свою обов`язкову об`єктивну сторону. Застосовуючи цю норму, суд повинен встановити первісну та ключову обставину - факт керування транспортним засобом. У випадку відмови від огляду закон прямо визначає суб`єктний критерій: відмовитися від огляду може лише особа, яка сама керує транспортним засобом. Таким чином, відмова, вчинена особою, що не здійснювала керування, не підпадає під диспозицію статті 130 КУпАП і не є правопорушенням.

Правозастосовна практика виходить із того, що доказування у справах цієї категорії базується на встановленні послідовності події: спочатку факт керування, потім факт ознак сп`яніння або відмови від огляду. Неприпустимо замінювати цю послідовність припущеннями або формальними позначками у протоколі. Процедура застосування ст.130 КУпАП не може перетворюватися на автоматичне притягнення особи до відповідальності виключно на підставі того, що вона перебувала біля транспортного засобу або мала зовнішні ознаки сп`яніння. Лише доведений факт керування створює юридичну основу для подальшої оцінки відмови від огляду.

Органи, наділені повноваженнями складати протоколи про адміністративні правопорушення, зобов`язані довести в установленому законом порядку наявність кожного елементу складу правопорушення. Якщо факт керування не встановлений, правовий механізм застосування ст.130 КУпАП не може бути активований, адже склад відсутній вже на первинному етапі. Отже, будь-які сумніви щодо реальності керування транспортним засобом особою, яка притягається до відповідальності, безумовно тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.2,7,8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до вказаних положень огляд водія на стан сп`яніння здійснюється працівниками поліції, зокрема, на місці зупинки транспортного засобу.

Порядок взаємодії поліцейського та водія під час зупинки транспортного засобу чітко та безальтернативно регламентований статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того, відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху України, водій зобов`язаний зупинити транспортний засіб виключно після подачі поліцейським чіткої, зрозумілої та передбаченої законом вимоги про зупинку.

Під час судового розгляду досліджено долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи, які були подані як технічні докази.

На доданих відеозаписах з бодикамер працівників поліції події починають відтворюватися з того моменту, коли працівники поліції виходять зі службового автомобіля та підходять до ОСОБА_1 , який пішки рухався до входу у магазин «Добробут».

На записі з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції зафіксовано рух автомобіля «Опель Фронтера», днз. НОМЕР_2 , (особу водія не видно) та здійснення маневру паркування біля магазину. Автомобіль поліції рухався назустріч, проте працівники поліції не здійснювали зупинку автомобіля «Опель», зокрема не вмикали жодних спеціальних проблискових маячків (червоного чи синього кольору), не подавали звукових сигналів (сирени), не пред`являли водієві вимоги про зупинку за допомогою жезла, руки чи гучномовця, як того вимагає Інструкція з діяльності поліції. Службовий автомобіль поліції припаркувався поруч уже після того, як автомобіль «Опель» повністю припинив рух, а двигун авто було вимкнено.

Аналіз зазначених відеозаписів показав, що зафіксовані на ньому події не містять жодного моменту, що підтверджував би здійснення керування ОСОБА_1 автомобілем марки «Опель Фронтера», днз. НОМЕР_2 , факту зупинки цього автомобіля, зафіксовано лише його присутність поблизу транспортного засобу, що саме по собі не може бути доказом керування.

Крім того, у матеріалах міститься запис, що позиціонується як «відео з камер зовнішнього спостереження торгового центру Добробут». Проте на відео повністю відсутні дата та час фіксації подій. Неможливо встановити, чи цей запис дійсно зроблений 11.05.2026 року близько 00:56, чи в будь - який інший день або час. На відео відсутні будь-які ідентифікаційні дані технічного засобу (модель камери, її серійний номер, параметри системи відеонагляду ТЦ). Окрім того, під час детального дослідження зазначеного відеофайлу встановлено, що він є не оригінальним цифровим записом системи відеоспостереження, а відеозаписом екрана монітора, зробленим, ймовірно, на камеру мобільного телефона працівника поліції.

Порядок застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом МВС 18.12.2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026).

Згідно з п. 4 Розділу ІІ Інструкції № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Контроль за використанням технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснює відповідальна особа, за інформацією, отриманою з їх допомогою,- безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції. Відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док-станції,- без коригування. Перегляд, аналіз відеозапису здійснюються працівником поліції, якому він виданий у встановленому цією Інструкцією порядку для виконання покладених на нього завдань в межах його повноважень (п. 5, 9 Розділу VIII Інструкції № 1026).

З аналізу вказаної інструкції вбачається, що чинне законодавство не передбачає можливості здійснення працівниками поліції фіксації на будь-які інші засоби, крім передбачених законом.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які законні підстави походження цього відео: немає офіційного запиту поліції до будь - якої установи, немає письмової відповіді керівництва установи, акту приймання-передачі чи супровідного листа з описом носія інформації, в той час, на бодикамеру поліцейської записано, що на її прохання надати відеозапис з камери спостереження охоронець відмовився це зробити.

За таких обставин суд приймає доводи захисника щодо неналежності такого доказу, оскільки такий не відповідає положенням Інструкції № 1026.

Відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», яка активно застосовується як в українському судочинстві, так і в практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України»), якщо джерело доказів (у нашому випадку — процедура фіксації керування транспортним засобом та отримання відеодоказу з магазину) є незаконним та недопустимим, то всі інші зібрані на його основі докази є «отруєними» і не мають юридичної сили.

За викладених умов суд дійшов висновку, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутня. Не встановлено ключової обставини факту керування транспортним засобом. А відтак, відмова від огляду, яку працівники поліції зафіксували у протоколі, не має правового значення, оскільки особа не виконувала функцій водія. Відмова, вчинена особою, яка не керує транспортним засобом, не підпадає під диспозицію ч.1 ст.130 КУпАП, а отже не може тягнути адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у тому числі, і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведена поза розумним сумнівом.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутні, оскільки не доведено здійснення ним керування транспортним засобом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, встановлено підстави для закриття провадження в справі.

Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и л а :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області А.Л. Гайдук