Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №161/27215/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/27215/25

Провадження № 2/161/97/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

представника позивача – Дудки І.О.

відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2025 року позивач ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що на підставі розписки від 07 серпня 2024 року ОСОБА_1 зобов`язалась протягом року сплатити ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 160000 грн. Вказана розписка надана відповідачкою позивачу власноруч, добровільно та без будь-якого тиску. Згідно з розпискою останнім днем погашення боргу було 07 серпня 2025 року. За період з 07 серпня 2024 року взяті на себе зобов`язання відповідачка не виконала до сьогоднішнього часу, коштів не сплатила, не здійснила жодного платежу, чим порушила своє зобов`язання. Крім того, позивачем на суму 160 000 грн. з 08 серпня 2025 року (дата початку нарахування відсотків) по 23 грудня 2025 року (дата підписання позову) нараховано 3 % річних в сумі 1 802 грн., інфляційних збитків в сумі 2 246,87 грн. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 160 000 грн., 3 % річних в сумі 1 802 грн. та інфляційні збитки в сумі 2246, 87 грн., а також судові витрати.

24 квітня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що жодних коштів у позивача в борг не брала, а тому вимогу про стягнення з неї заборгованості вважає безпідставною. Також не визнає вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. У задоволенні позову просить відмовити.

06 травня 2026 року представник позивача – адвокат Дудка І.О. подав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що твердження відповідача про те, що позовна вимога про стягнення боргу з неї боргу є надуманою - завідомо неправдиве, оскільки є розписка Відповідача від 07 серпня 2024 року, у якій ОСОБА_1 зобов`язалась протягом року сплатити ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 160 000 грн. Заперечення ОСОБА_1 щодо стягнення з неї 3% річних в сумі 1 802 грн. та інфляційні збитки в сумі 2 246, 87 грн. є юридично необґрунтованими. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Дудка І.О. заявлені позовні вимоги підтримав у частині стягнення заборгованості в розмірі 125000 грн. Зазначив, що відповідачкою добровільно відшкодовано 35000 грн. Крім того, пояснив, що 3 % річних були нараховані станом на грудень 2025 року, тобто до здійснення відповідачкою відповідної оплати, а інфляційні втрати після проведення оплати не збільшували. Також зазначив, що позивачем буде подано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 позов визнала частково в частині основної суми боргу, водночас не визнала позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

З розписки від 07 серпня 2024 року, підписаної ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язалась сплатити ОСОБА_2 кошти в сумі 160000 грн. у рахунок відшкодування шкоди моральної та матеріальної.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а статтею 599 цього Кодексу встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти за розпискою від 07 серпня 2024 року в загальному розмірі 125000 грн.

У своєму позові ОСОБА_2 зазначає, що він також має право на стягнення з відповідача коштів, які складають три відсотки річних та інфляційні втрати, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку інфляційні втрати за період з серпня 2025 року по грудень 2025 року становлять 2246, 87 грн.

У свою чергу, 3% річних за користування коштами за період з 08 серпня 2025 року по 23 грудня 2025 року становлять 1802 грн.

Суд вважає вищевказаний розрахунок належним доказом у справі, у свою чергу, відповідачем такий розрахунок жодним чином не спростований.

Також, суд зауважує, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений виходячи із суми заборгованості 160000 грн., що відповідає обставинам справи, оскільки часткове погашення відповідачем заборгованості за розпискою відбулося після кінцевого строку періоду їх розрахунку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за розпискою від 07 серпня 2024 року в сумі 125000 грн., а також 3 % річних в сумі 1802 грн. та інфляційні збитки в сумі 2246, 87 грн.

Крім того, оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1290, 49 грн. (129048, 87 х 1%).

На підставі ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11,77-81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за розпискою від 07 серпня 2024 в розмірі 125000 (сто двадцять п`ять тисяч) грн., а також 3 % річних в сумі 1802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. та інфляційні збитки в сумі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1290 (одна тисяча двісті дев`яносто) грн. 49 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України– з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживаня: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення у повному обсязі складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій