Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №161/23661/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23661/25

Провадження № 2/161/1095/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – Грибан Ж.В.

третьої особи – ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Луцька міська рада про визнання втратившою право на житло, -

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання втратившою право на житло. На обгрунтування заявлених вимог зазначає, що вона разом з третьою особою у справі, а також її неповнолітніми дітьми проживають в одноквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 . Там же зареєстрована на проживання відповідачка у справі. Квартира, в якій вони проживають, відноситься до державного житлового фонду та складається з трьох житлових кімнат, кухні, веранди та санвузла. Правовою підставою їх проживання у вказаній квартирі одноквартирного житлового будинку на сьогоднішній день є укладений між нею ОСОБА_5 , як наймачем, та Департаментом житлово-комунального господарства Луцької міської ради, як наймодавцем, письмового договору найму житла № 5 від 11 січня 2024 року. Разом з тим, з 2003 року відповідачка у даній квартирі не проживає. Остання разом із своїм чоловіком проживають у спорудженому ними житловому будинку АДРЕСА_2 , що розташований поруч з їх будинком. Вважає, що відповідачка з одноквартирного будинку, який є предметом вищевказаного договору найму вибула з власної волі. Будь-якої домовленості між нею, її дочкою ( ОСОБА_3 ) та відповідачкою стосовно користування даним житлом не встановлювалося. В добровільному порядку відповідачка не бажає знятися з реєстрації у квартирі, де позивачка є квартиронаймачем. Звернення до суду з даним позовом, у разі його задоволення надасть їй можливість здійснити зняття відповідачки з реєстрації в квартирі та зареєструвати в квартирі зятя, який не може бути зареєстрований на проживання разом зі своєю дружиною та дітьми через відмову відповідачки погодити таку реєстрацію. Задоволення її позовних вимог також дозволить зменшити витрати по комунальних платежах за вивіз сміття. На підставі викладеного просить суд: визнати відповідачку ОСОБА_4 втратившою право користування квартирою в одноквартирному житловому будинку АДРЕСА_3 .

06 травня 2026 представник відповідача – адвокат Грибан Ж.В. подала відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що спірний будинок є багатопоколінним родинним житлом родини ОСОБА_6 , а зв`язок відповідача ОСОБА_4 із ним існує з моменту народження та ніколи не припинявся. Життєвий, сімейний та правовий зв`язок зі спірним житловим будинком АДРЕСА_3 ОСОБА_4 сформувався задовго до її народження та має безперервний багатопоколінний характер. Ще до народження відповідача, її батьки — ОСОБА_7 та ОСОБА_8 — у встановленому законом порядку отримали ордер на заселення у спірний житловий будинок, після чого саме родина ОСОБА_6 постійно проживала у даному будинку, утримувала його, здійснювала благоустрій, ремонт, несла витрати на його збереження та використовувала його як єдине постійне сімейне житло. Разом із батьками у спірному будинку проживали діти родини ОСОБА_6 : сестра відповідача, мама позивача, баба третьої особи — ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала у спірному будинку до дня своєї смерті у 2021 році, що підтверджується наданими суду документами; брат відповідача та дядько позивача— ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав у спірному будинку до 1990 року, після чого у зв`язку зі створенням самостійного побуту вибув та почав проживати окремо. ОСОБА_4 народилася у родині ОСОБА_6 , з дитячого віку була зареєстрована та фактично проживала у спірному будинку, брала участь у його утриманні, догляді за членами родини та забезпеченні належного стану будинку, і її фактичний та сімейний зв`язок із цим житлом ніколи не припинявся. Після укладення шлюбу в 1990 році, ОСОБА_4 продовжила проживати у спірному будинку разом зі своїм чоловіком — ОСОБА_11 , вести спільний побут, утримувати житло та використовувати його як постійне сімейне місце проживання. Таким чином, спірний будинок АДРЕСА_2 є для відповідача не тимчасовим місцем перебування, а родинним житлом, із яким її пов`язують особисті, сімейні, соціальні та життєві зв`язки, сформовані протягом усього життя. Будь-яких дій, спрямованих на добровільну відмову від користування спірним житлом, припинення сімейного зв`язку із цим будинком, передачу ключів, зняття з реєстрації чи втрату інтересу до користування вказаним житлом, ОСОБА_4 ніколи не вчиняла. Також, зазначає, що позивач сама тривалий час добровільно не проживала у спірному будинку, була знята з реєстрації, однак повторно отримала право користування виключно завдяки добросовісній поведінці відповідача. Сам факт переїзду відповідача до житлового будинку АДРЕСА_2 жодним чином не свідчить про припинення її фактичного, сімейного, господарського чи побутового зв`язку зі спірним житловим будинком АДРЕСА_2 , оскільки житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 розташовані безпосередньо поруч один з одним, фактично на одній прибудинковій території, що давало та продовжує давати їй реальну можливість щоденно відвідувати спірний будинок, брати участь у його утриманні, надавати допомогу членам родини та здійснювати догляд, зокрема, за малолітньою ОСОБА_3 . Наголошує, що в утриманні спірного будинку активну участь брала не лише відповідач, а й її чоловік — ОСОБА_11 , який як у період їх безпосереднього проживання у спірному будинку, так і після переїзду до сусіднього будинку АДРЕСА_2 , продовжував постійно допомагати у благоустрої, ремонті, технічному обслуговуванні та створенні належних і комфортних умов для проживання членів родини у спірному будинку. Позивач посилається на те, що ОСОБА_4 нібито має інше житло - будинок АДРЕСА_2 . Дійсно, відповідач разом зі своїм чоловіком — ОСОБА_11 - на праві спільної сумісної власності подружжя володіють житловим будинком АДРЕСА_2 . Разом із тим вказаний будинок не є гарантованим, стабільним та безпечним житлом. Житловий будинок АДРЕСА_2 ще 03 жовтня 2007 року був переданий в іпотеку як забезпечення виконання кредитних зобов`язань. При цьому відповідач є поручителем за кредитним договором, а тому відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник. Отже, відповідач не лише формально є співвласником будинку АДРЕСА_2 , але й особисто несе майнову відповідальність за виконання кредитного зобов`язання, забезпеченого іпотекою цього будинку. Таким чином, право власності відповідача на житловий будинок АДРЕСА_2 є юридично обтяженим, нестабільним та напряму залежить від виконання кредитних зобов`язань, а тому не може вважатися реальним, гарантованим та безпечним альтернативним житлом. Окремо зазначає, що Відповідач та її чоловік - ОСОБА_11 є особами з інвалідністю. Фактично задоволення позову створить реальний ризик того, що особа з інвалідністю, яка проживає у спірному будинку з дитинства, несе солідарну кредитну відповідальність, а інше житло якої перебуває під реальною загрозою примусового відчуження, може бути фактично позбавлена будь-якого гарантованого житла. Позивач у межах даного спору посилається на нібито відсутність у відповідача зв`язку зі спірним житловим будинком та фактичне невиконання нею обов`язків щодо його утримання. Як стало відомо, що позивач самостійно здійснювала оплату заборгованості перед комунальним підприємством Луцькспецкомунтранс, яка виникла щодо спірного житлового будинку. Однак навіть у разі здійснення таких платежів позивач не забезпечила належного припинення негативних юридичних наслідків для відповідача як члена родини, яка фактично не втрачала зв`язку зі спірним будинком та несла обов`язки щодо його утримання. Зокрема, з наданого суду офіційного витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що станом на 05 травня 2026 року відносно ОСОБА_4 продовжує перебувати на виконанні виконавче провадження №79491180, відкрите 04 листопада 2025 року, де стягувачем є Луцькспецкомунтранс, а статус виконавчого провадження визначений як «Відкрито». Враховуючи наведене у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що відповідачка після одруження переїхала до свого чоловіка у квартиру, яку вони в подальшому продали. Після цього відповідачка разом із чоловіком переїхала до його батьків, а в подальшому вони побудували власний житловий будинок, у якому проживають і на даний час. У спірному будинку відповідачка після переїзду не проживала, жодних робіт у ньому не проводила, коштів на його утримання чи ремонт не вкладала та належної уваги до нього не приділяла. Їй пропонували брати участь у сплаті комунальних послуг, однак відповідачка від цього відмовилася. При цьому відповідачка не здійснювала догляду за спірним будинком та фактично ним не користувалася. Із заявами щодо приватизації спірного житла не звертались.

Представник позивача - Максимович О.В. заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, жодним чином не спростовують заявлені прзовні вимоги.

Представник відповідача - адвокат Грибан Ж.В. щодо задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що спірне житло є родинним, у ньому відповідачка проживала з дитячого віку та зареєстрована в ньому на даний час. Проживала там з чоловіком, здійснювала його утримання та поліпшення. Також зазначила, що відповідачка порушувала питання щодо приватизації спірного житла, однак позивачка та її дочка відмовилися від участі у приватизації. Щодо наявності у відповідачки іншого житла, то зазначила, що воно перебуває в іпотеці з 2007 року. Крім того, вказала, що відповідачка несла витрати зі сплати комунальних послуг за спірне житло.

Третя особа ОСОБА_3 просила суд позов задовольнити. Зазначила, що договір найму спірного житлового приміщення укладався декілька разів: первісно у 2018 році, а у 2024 році був укладений новий договір. Необхідність укладення нового договору виникла у зв?язку з проведенням у 2024 році робіт з переробки електричної потужності, у зв?язку з чим працівники Обленерго повідомили про необхідність переоформлення договору найму. Новий договір, датований 2024 роком, підписувала позивачка. При цьому перелік зареєстрованих у спірному житловому приміщенні осіб залишився незмінним порівняно з 2018 роком. Третя особа також пояснила, що відповідачка у спірному житловому приміщенні не проживає. Ця обставина, за її словами, підтверджується також письмовими поясненнями сусідів, які є братом та сестрою. Крім того, вона особисто зверталася до Спецкомунтрансу із проханням не нараховувати відповідачці заборгованість, однак їй повідомили, що це питання може бути вирішене лише в судовому порядку. Зі слів третьої особи, відповідачка з 2003 року не проживає у спірному житлі та не проявляє до нього інтересу. Раніше вона проживала у ньому разом із матір?ю, батьком, братом та бабусею, які на даний час померли. У подальшому відповідачкою разом з чоловіком було побудовано власний житловий будинок, який складається з трьох кімнат, коридору, кухні та веранди, де вони постійно проживають. Також третя особа зазначила, що зверталася до відповідачки з вимогою сплатити заборгованість, однак остання відмовилася її сплачувати, посилаючись на те, що у спірному житловому приміщенні не проживала. При цьому, за словами третьої особи, відповідачка не брала участі у сплаті відповідних коштів та будь-яких витрат, пов?язаних із утриманням спірного житла, не здійснювала. У свою чергу, виконавчий збір відповідачка сплатила лише з метою розблокування банківської картки.

Представник третьої особи Луцької міської ради у судове засідання не з`явився, попередьо подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із договору найму житла у місті Луцьку № 5 від 11 січня 2024 року, Луцька міська рада в особі Директора департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради Осіюка Миколи Петровича, що діє на підставі Положення про Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради, затвердженого рішенням ради від 27 жовтня 2016 року № 7/18 (далі - наймодавець), і громадянин ОСОБА_1 (далі - наймач), на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 08 грудня 2016 року № 748-1 уклали цей договір відповідно до якого Наймодавець надає наймачеві та членам його сім`ї: ОСОБА_12 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 у користування житлове приміщення в одноквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається із інформаційної довідки про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі за відомостями Реєстру Луцької міської територіальної громади, у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Із листа Луцького ВП ГУНП у Волинській області №3/15591 від 30 вересня 2016 року вбачається, що в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_1 мешканці сусідніх будинків: гр. ОСОБА_16 та гр. ОСОБА_17 підтвердили той факт, що гр. ОСОБА_4 , протягом останніх п?ятнадцяти років, не проживає за адресою АДРЕСА_4 .

Із письмового пояснення ОСОБА_17 від 13 листопада 2025 року вбачається, що він проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 1987 року по даний час. Житло в якому він проживає належить мамі. По сусідству з ним, за адресою: АДРЕСА_3 , проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . За адресою: АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_11 . Наскільки йому відомо більше 15 років тому сім`я ОСОБА_6 проживала за адресою: АДРЕСА_3 , де наймачем є ОСОБА_1 . Одночасно сім`я ОСОБА_6 , яка проживаючи в буд. АДРЕСА_3 рятувальників, вела власне будівництво свого будинку.

Із письмового пояснення ОСОБА_17 від 13 листопада 2025 року вбачається, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 1988 року по даний час. Житло в якому вона проживає належить мамі. По сусідству з нею, за адресою: АДРЕСА_3 , проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . За адресою: АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_11 . Наскільки їй відомо десь більше 15 років тому сім`я ОСОБА_6 проживала за адресою: АДРЕСА_3 , де наймачем є ОСОБА_1 . Одночасно сім`я ОСОБА_6 , яка проживаючи в буд. АДРЕСА_3 рятувальників, вела власне будівництво.

Відповідно до ст. 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Згідно з ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2 ст. 71 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Згідно з ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового Кодексу України) необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Частиною 3 статті 71 ЖК України передбачено вичерпний перелік випадків за наявності яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем понад шість місяців.

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

В ході розгляду справи, судом не встановлено жодних обставин того, що між відповідачем і квартиронаймачем спірного житла існували домовленості про збереження права користування таким або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання її такою, що втратила право користування житлом

Так, факт непроживання відповідачки у спірному житловому приміщенні підтверджується сукупністю досліджених судом доказів та фактично визнається самою відповідачкою. При цьому сама по собі реєстрація за вказаною адресою та зазначення відповідачки як члена сім`ї наймача у договорі найму не свідчать про фактичне користування нею житлом.

Сторона відповідача, заперечуючи проти позову, посилається на те, що спірний будинок є багатоколінним родинним житлом, з яким її пов?язує проживання з народження, а також зазначає, що позивачка сама тривалий час у ньому не проживала. Крім того, відповідачка вказує, що житло, у якому вона проживає на даний час, передане в іпотеку, вона та її чоловік є особами з інвалідністю, а тому можуть залишитися без житла, на підтвердження чого долучила до матеріалів справи кредитний договір від 03 жовтня 2007 року, іпотечний договір від 03 жовтня 2007 року, договір поруки, судові рішення та постанови органу ДВС. Також посилається на наявність виконавчих проваджень щодо стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги за спірним житлом.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що вони не змінюють встановлених у справі обставин відсутності користування відповідачкою спірним житлом. Сама відповідачка не заперечує, що тривалий час у ньому не проживає та фактично проживає за іншою адресою. Водночас реєстрація у житловому приміщенні, наявність родинного зв?язку з ним, а також обставини попереднього проживання у ньому можуть свідчити про зв?язок особи з житлом, однак самі по собі не свідчать про здійснення нею права користування за відсутності фактичного проживання.

Посилання відповідачки на іпотечне обтяження житла, в якому вона проживає, та на інвалідність її і чоловіка суд також оцінює з урахуванням того, що наведені обставини не свідчать про намір відповідачки повернутися до спірного житла чи про здійснення нею фактичного користування ним. Саме по собі можливе погіршення житлових умов у майбутньому не може бути підставою для безстрокового збереження права користування житловим приміщенням, яким особа фактично не користується.

Не свідчить про фактичне користування спірним житлом і наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги та відкритих щодо відповідачки виконавчих проваджень.

Такі обставини характеризують майнові зобов?язання відповідачки, однак не підтверджують її проживання у спірному житлі.

При цьому посилання відповідачки на те, що позивачка сама тривалий час не проживала у спірному будинку, не є предметом розгляду у цій справі та не спростовує встановлених обставин щодо користування спірним житлом саме відповідачкою.

3 огляду на наведене суд вважає, що відповідачкою не наведено обставин, які б свідчили про збереження за нею права користування спірним житловим приміщенням за умов її тривалої фактичної відсутності.

Таким чином, суд вважає доведеним, що відповідачка понад двадцять років фактично не проживає у спірному житловому приміщенні за місцем своєї реєстрації, що підтверджується сукупністю досліджених у справі доказів та не заперечується самою відповідачкою.

При цьому відповідачка продовжує бути зареєстрованою у спірному житловому приміщенні та зазначена як член сім?ї наймача за договором найму, що з огляду на фактичне непроживання останньої створює для позивачки додаткові витрати, пов?язані з оплатою житлово-комунальних послуг, та перешкоджає належній реалізації права користування житлом.

За таких обставин, з урахуванням тривалості відсутності відповідачки та відсутності поважних причин для непроживання у спірному житлі, суд приходить до висновку, що наявні всі передбачені законом підстави для визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Луцька міська рада про визнання втратившою право на житло підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З вищевикладеної норми закону слідує, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 1211, 20 грн. понесені останньою при сплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 379, 810 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Луцька міська рада про визнання втратившою право на житло – задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою в одноквартирному житловому будинку АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомо.

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомо.

Третя особа: Луцька міська рада, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій