Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №161/9096/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9096/26

Провадження № 2/161/5120/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі статті 625 Цивільного кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника – адвоката Кеню Д.В. – звернувся до суду з цим позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06.03.2008 між ВАТ «КБ «НАДРА» (далі – Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23-ЖК, згідно з умовами якого Банк надав позичальниці кредит у розмірі 18 833,00 дол. США (що, за твердженням позивача, еквівалентно 93 425,00 грн на день отримання кредиту) під 12,99 % річних з кінцевим терміном повернення 06.03.2033.

У зв`язку з невиконанням умов договору Ківерцівським районним судом Волинської області 17.11.2008 у справі № 2-1163/08 ухвалено рішення, яким з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «НАДРА» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 94 200,21 грн у відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати в сумі 972 грн. На виконання рішення видано виконавчий лист.

Позивач зазначає, що право вимоги за кредитним договором перейшло до нього на підставі договорів про відступлення права вимоги між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП»; між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» із внесенням; між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС.

Позивач вказує, що на примусовому виконанні у Луцькому відділі державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 76503821, яке постановою від 21.10.2025 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (повне фактичне виконання рішення суду). На його думку, оскільки рішення суду від 17.11.2008 тривалий час не виконувалося, він має право на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 20.11.2017 по 01.03.2020.

За розрахунком позивача, 3 % річних від суми 94 200,21 грн за 833 дні становлять 6 448,20 грн, інфляційні втрати за період грудень 2017 року – лютий 2020 року (сукупний індекс інфляції 115,253 %) – 14 368,71 грн.

У зв`язку з наведеним просить стягнути 20 816,91 грн заборгованості, судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено її право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не подала.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.03.2008 між ВАТ «КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23-ЖК, що підтверджується його копією, підписаною сторонами. За умовами договору Банк надає позичальниці кредит у розмірі 18 833,00 дол. США за програмою «Перше Житло» (п. 1.1), за користування кредитом нараховуються проценти за ставкою 12,99 % річних (п. 1.3.1), кінцевий строк повернення кредиту – 06.03.2033 (п. 1.4).

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.11.2008 у справі № 2-1163/08 з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «НАДРА» стягнуто в рахунок неповернутої заборгованості по кредиту 94 200,21 грн у відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати в сумі 972 грн. На підставі рішення суду видано виконавчий лист № 2-1163/2008.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому наявність у відповідача грошового зобов`язання перед ВАТ «КБ «НАДРА» за кредитним договором № 23-ЖК у сумі 94 200,21 грн повторному доказуванню не підлягає.

Постановою державного виконавця від 21.10.2025 виконавче провадження № 76503821 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1163/2008, виданого 17.11.2008 Ківерцівським районним судом Волинської області, закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що на депозитний рахунок відділу надійшли кошти, достатні для сплати боргу, витрат та виконавчого збору. У постанові стягувачем зазначено ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 43490372).

Отже, виконавчий документ виконано лише у жовтні 2025 року. Доказів погашення відповідачем присудженої суми або її частини у період з 20.11.2017 по 01.03.2020 матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не надані.

Позивачем надано копії договорів відступлення права вимоги, посвідчених приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу, з витягами з реєстрів боржників, зокрема договір про відступлення права вимоги від 17.07.2020 № GL48N718070_I_2 між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (зареєстровано в реєстрі за № 928); договір від 17.07.2020 № GL48N718070_I_2-N між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (зареєстровано в реєстрі за № 929) із внесенням змін договорами від 20.01.2022 № 1 та № 2, за якими право вимоги повернулося до ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП»; договір від 11.02.2022 № GL48N718070_I_2-NC між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (зареєстровано в реєстрі за № 106). Відповідно, з 11.02.2022 позивач є новим кредитором за кредитним договором.

З умов цих договорів вбачається, що новий кредитор набуває права кредитора за основними договорами, зокрема право вимагати належного виконання зобов`язань, сплати грошових коштів, а також сум, передбачених ст. 625 ЦК України (індекс інфляції, 3 % річних).

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 виснувала, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконував, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення. У постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що інфляційні втрати та 3 % річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання і нараховуються незалежно від вини боржника та від зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду.

У постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та неустойку припиняється після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, при цьому кредитор має право на гарантії виконання зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позивач договірних процентів та неустойки не нараховує, а період нарахування (20.11.2017 – 01.03.2020) не охоплює період дії воєнного стану, у зв`язку з чим положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України про звільнення позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК України до цих вимог не застосовуються.

З огляду на викладене, наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання за рішенням суду від 17.11.2008 у спірний період є підставою для застосування до неї відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, на користь особи, яка є кредитором у цьому зобов`язанні.

Щодо розміру заявлених вимог суд зазначає наступне.

Виконавче провадження закінчено 21.10.2025, позивач просить стягнути суми лише за період з 20.11.2017 по 01.03.2020. Базою нарахування є сума боргу, присуджена рішенням суду, – 94 200,21 грн.

Перевіряючи розрахунок 3 % річних (94 200,21 грн ? 3 % ? кількість днів / кількість днів у році), суд встановив: за період з 20.11.2017 по 31.12.2017 (42 дні) – 325,18 грн; за 2018 рік (365 днів) – 2 826,01 грн; за 2019 рік (365 днів) – 2 826,01 грн; за період з 01.01.2020 по 01.03.2020 (61 день, 366 днів у році) – 471,00 грн. Разом за 833 дні – 6 448,20 грн.

Таким чином, розрахунок наданий позивачем є обґрунтованим.

Інфляційні втрати розраховано за період грудень 2017 року – лютий 2020 року за індексами інфляції (від 101,00 % за грудень 2017 року до 99,70 % за лютий 2020 року). Добуток цих індексів становить 115,2534 %, інфляційні втрати: 94 200,21 грн ? (1,152534 – 1) = 14 368,71 грн.

Суд зазначає, що позивач застосував сукупний індекс за весь період, у тому числі з урахуванням місяців із індексом нижче 100 %, що не погіршує становища відповідача, а тому такий розрахунок суд бере до уваги.

Контррозрахунку відповідачем не подано.

Таким чином, загальний розмір 3 % річних та інфляційних втрат становить 20 816,91 грн (6 448,20 + 14 368,71), що відповідає заявленій позивачем сумі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 3 328,00 грн.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Звертаючись до суду, представник позивача відповідно до ст. 134 ЦПК України в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, з яких витрати на правничу допомогу – 15 000 грн. На підтвердження позивачем надано копії договору про надання професійної правничої допомоги від 06.10.2025, додатка № 75 від 22.04.2026 та акта приймання-передачі наданих послуг, відповідно до яких вартість наданих на дату звернення послуг становить: консультація – 1 500 грн, вивчення проблеми, аналіз законодавства та судової практики (2 год.) – 3 000 грн, складання позовної заяви – 5 000 грн, разом 9 500 грн. Доказів вартості решти заявлених 5 500 грн (різниця між 15 000 грн і 9 500 грн) суду не надано, а посилання на те, що перелік послуг не є вичерпним, не підтверджує їх надання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18). Зобов`язання, що склалися між адвокатом і клієнтом на підставі договору, не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що ця справа є малозначною (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Позовна заява має типовий характер і містить неточності (реквізитів кредитного договору в описі договорів відступлення), що свідчить про відсутність потреби у значному обсязі індивідуальної роботи з її підготовки та аналізу.

З огляду на це розмір витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі не є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

Виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 2 000 грн, які слід стягнути з відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 512, 514, 516, 526, 599, 610, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, 12, 13, 76–82, 89, 141, 247, 259, 263–265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість, нараховану на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.11.2008 у справі № 2-1163/08, за період з 20.11.2017 по 01.03.2020 в розмірі 20 816 (двадцять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 91 коп. з яких:

-3 % річних – 6 448 (шість тисяч чотириста сорок вісім) гривень 20 коп.;

-інфляційні втрати – 14 368 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Луцького міськрайонного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 43453613;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 12.10.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК