Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №931/661/26 — Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/661/26

Провадження № 2/931/524/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 жовтня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Приходай Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

17 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 28.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 259127.

Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору, а відповідач умов кредитного договору не виконав.

Зазначає, що 23.12.2024 року ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 259127 від 28.05.2024 року.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість у розмірі 15568,80 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3568,80 грн - заборгованість за відсотками, пеня - 8000 грн. Цю заборгованість відповідач не погасив ні первісному, ні новому кредитору.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 259127 від 28.05.2024 року у розмірі 15568,80 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за його зареєстрованим місцем проживання судовою повісткою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24). Про причини неявки суд не повідомив, будь яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 259127.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 25.08.2024 року. Строк дії договору 90 днів, але в будь-якому випадку діє до повного його виконання сторонами (п. 1.2 кредитного договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,2% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п. 1.3 кредитного договору).

Згідно з п. 1.5 договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Денна процентна ставка за договором становить 1,50 % (п.3.5).

Пеня становить 25 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 5.3).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Клай Інвест», ОСОБА_1 28.05.2024 року був надісланий одноразовий ідентифікатор KL1465 на його номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Згідно підтвердження Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» у рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30 вересня 2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача (платник: ТОВ «Клай Інвест»; номер транзакції 41690-56462-54783; сума: 4000 грн; дата і час проведення: 28.05.2024 17:14; номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_2 ; емітент платіжної картки: PUMB; призначення платежу: видача кредиту № 259127).

23.12.2024 року між ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №23122024/1, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 259127 від 28.05.2024 року.

Відповідно до витягу із додатку № 1 до договору факторингу №23122024/1 від 23.12.2024 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 15568,80 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3568,80 грн - заборгованість за відсотками, пеня - 8000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 259127 від 28.05.2024 року заборгованість становить 15568,80 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3568,80 грн - заборгованість за відсотками, пеня - 8000 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 с. 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 28.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 259127, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 4000 грн, який він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у кредитному договорі умовах.

Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти, сума нарахованих відсотків в повному обсязі у добровільному порядку кредитору повернуті не були.

Первісний кредитор ТОВ "Клай Інвест" відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «Діджи Фінанс», згідно з договором факторингу.

А відтак, ТОВ «Діджи Фінанс» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним ним договором про надання фінансового кредиту.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримав кредит в розмірі 4000 гривень, однак в обумовлений договором строк кредит не повернув, відсотки за договором нараховано в межах строку кредитування (90 днів).

Відтак, позов в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків підлягає до задоволення.

Що стосується нарахування позивачем пені в розмірі 8000,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8000 грн пені.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, що стверджується відповідною платіжною інструкцією. Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 1294,46 гривні судового збору.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Так, на підтвердження заявлених вимог на правничу допомогу представник позивача надав суду наступні докази: договір № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М.; додаткову угоду № 259127 від 21 липня 2026 року до договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 21 липня 2026 року; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 21 липня 2026 року з деталізованим описом складу, обсягу та виду виконаних робіт на суму 6000 грн.

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд звертає увагу, що дана справа розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому з врахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 223, 247, 263-265, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. ст. ст. 512, 514, 526, 610, 626-629, 638, 1048, 1054, 1077, 1078, 1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ( Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 259127 від 28.05.2024 року у розмірі 7568 (сім тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 80 коп., з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3568,80 грн - заборгованість за відсотками, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1294 (одна тисяча двісті дев`яносто чотири) грн 46 коп, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Приходай