Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №158/3348/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3348/26

Провадження № 3/0158/718/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Ківерці

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Костюкевич О.К., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 121 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №734148 від 01.08.2026, ОСОБА_1 о 00 год. 56 хв. 01 серпня 2026 року на автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 127 км + 700 м, керував транспортним засобом «RENAULT MASTER», н.з. « НОМЕР_1 », з причіпом «WEEKEND W350B», н.з. « НОМЕР_2 », що не пройшов обов`язковий технічний контроль та своєчасно його не пройшов, правопорушення вчинено повторно протягом року. Чим порушив вимоги п. 31.3б ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не прибув до суду на розгляд справи. Захисником – адвокатом Ульчаком Б.І. до суду подано заперечення. Вказує, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП. Вважає вказаний протокол протиправним, необґрунтованим, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом та порушення ОСОБА_1 вимог п. 31.3б ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Просить суд провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, з підстав наведених у письмових поясненнях долучених до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, підлягають з`ясуванню усі обставини справи, в тому числі чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

В судовому засіданні досліджено матеріали справи, а саме:

1) протокол серії ЕПР1 № 734148 від 01.08.2026 (графа 9: «свідки не залучалися»; графа 10: технічний засіб відеозапису №475360; графа 11: додається лише рапорт поліцейського);

2) рапорт поліцейського Данильчука О.П. від 01.08.2026;

3) довідку інспектора відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Поповича Р., датовану 06.07.2026;

4) копію постанови серії ЕНА № 6224245 від 26.11.2025 (УПП в Житомирській області), засвідчену 03.08.2026 інспектором УПП у Волинській області Романюк А.О.;

5) копію постанови серії ЕНА №7047827 від 01.08.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП;

6) лист УПП у Волинській області від 29.09.2026 № 9225/41/17/11/02-2026 про відсутність відеозаписів з нагрудних камер за 01.08.2026. На запит суду від 22.09.2026 поліція повідомила, що відеозаписи за 01.08.2026 на серверах відсутні, оскільки строк їх зберігання становить 30 діб.

Слід звернути увагу, що матеріали справи суду поліція направила 04.08.2026, тобто в межах цього строку, однак відеозапис до них не долучила.

Частина 3 ст. 121 КУпАП, до якої відсилає ч. 4, передбачає відповідальність за керування ТЗ, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Пункт 31.3 «б» ПДР так само забороняє експлуатацію ТЗ, які не пройшли ОТК, лише «для транспортних засобів, що підлягають такому контролю».

Стаття 35 Закону України «Про дорожній рух» встановлює, що ОТК не підлягають, зокрема, легкові автомобілі усіх типів та причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та ТЗ, що використовуються для перевезень з метою отримання прибутку) — незалежно від строку експлуатації. Не підлягають ОТК і вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 т та причепи до них зі строком експлуатації до двох років.

Отже, обов`язок пройти ОТК залежить від типу ТЗ, його вантажопідйомності (повної маси), строку експлуатації, мети використання та дати останнього ОТК.

Однак, жодна з цих обставин у протоколі не встановлена і жодним доказом не підтверджена:

– протокол не визначає, який саме ТЗ не пройшов ОТК — автомобіль Renault Master чи причіп WEEKEND W350B (формулювання «з причепом…, що не пройшов» допускає обидва прочитання), що суперечить вимозі ст. 256 КУпАП щодо зазначення суті правопорушення;

– у рапорті вказано, що ОТК не пройдено «на транспортні засоби» загалом, без конкретизації;

– у справі немає жодних відомостей з Єдиного державного реєстру ТЗ про тип, вантажопідйомність, рік випуску, дату першої реєстрації чи дату останнього ОТК ні автомобіля, ні причепа;

– щодо причепа д.н.з. НОМЕР_3 не встановлено навіть власника — довідка поліції містить дані лише про посвідчення водія та власника автомобіля Renault Master;

– не встановлено, що будь-який із ТЗ використовувався для перевезень з метою отримання прибутку.

За таких умов наявність обов`язкового елемента об`єктивної сторони, а саме підлягання ТЗ обов`язковому технічному контролю — не доведена.

Єдиним документом, який описує подію, крім протоколу, є рапорт того ж поліцейського, що склав протокол. Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а (адміністративне провадження № К/9901/33786/18, пп. 52–53) зазначив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи, а визнання особою порушення не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність свого рішення іншими належними доказами.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, що фіксує обвинувачення, і без інших доказів не підтверджує сам себе.

У протоколі зазначено технічний засіб відеозапису №475360, а в постанові серії ЕНА № 7047827 прямо вказано, що до неї додається відео з портативного реєстратора № 475360. Тобто подію фіксували, і відеозапис існував.

Поліція направила матеріали до суду 04.08.2026, на четвертий день після події, коли запис ще зберігався. Однак не долучила його до матеріалів вказаної справи, а згодом допустила його знищення.

Негативні наслідки неподання доказу, який перебував у розпорядженні органу, що склав протокол, не можуть покладатися на особу.

Кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 121 КУпАП є повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже піддано адміністративному стягненню (ст. 39 КУпАП). Для цього має бути належно підтверджено, що попередня постанова винесена уповноваженою особою, вручена, набрала законної сили (ст. 291 КУпАП) і не скасована. Матеріали справи цього не підтверджують.

У графі 14 протоколу ОСОБА_1 власноруч пояснив, що рух відбувався вночі вимушено, через поломку автомобіля в дорозі, в якому перебували малолітні діти. Ці пояснення не є визнанням того, що ТЗ підлягав ОТК, і не звільняють поліцію від обов`язку довести склад правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 та п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП протокол у справах, підвідомчих суду, мають право складати лише уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Наявність таких повноважень у конкретної особи є обставиною, яку суд має встановити, а не презумпціювати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі №335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) зазначила, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд оцінює, чи складено протокол уповноваженою на те особою і чи діяв патрульний поліцейський у межах покладених на нього функцій (п. 66). Складання протоколу неповноважною особою може мати наслідком закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (п. 67). Відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу Велика Палата навела як приклад очевидної протиправності його дій (п. 71).

У протоколі серії ЕПР1 № 734148 зазначено лише посаду та звання особи, яка його склала: інспектор 1 роти 1 батальйону УПП у Волинській області капітан поліції Данильчук О.П.

Матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував, що ця особа:

– обіймала зазначену посаду станом на 01.08.2026 (наказ про призначення);

– була наділена правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 4 ст. 121 КУпАП (посадова інструкція, функціональні обов`язки);

– 01.08.2026 перебувала на службі на СП «Прогрес» автодороги Н-22 (наказ або графік заступлення на службу, постова відомість);

– використовувала портативний відеореєстратор №475360, зазначений у протоколі (документ про закріплення).

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на працівників поліції.

Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, у тому числі і закріпленої у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП є недоведеним «поза розумним сумнівом».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин, суддя приходить до переконливого висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у даній справі.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 121 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич