Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №154/2912/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2912/26

2/154/1646/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2121421 від 20 лютого 2025 року в розмірі 34 546,62 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 лютого 2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 2121421, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 11 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу кредитні кошти на вказану ним платіжну картку. Натомість відповідач належним чином не виконував зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

28 листопада 2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28112025, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 28 листопада 2025 року загальна сума боргу становить 34 546,62 грн, з яких: 10 777,99 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 18 268,63 грн - заборгованість за процентами; 5 500 грн - штрафні санкції.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, 2 662,40 грн судового збору та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 16.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином та неодноразово повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, у судові засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, заперечень щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, розміру заборгованості чи переходу права вимоги не подав.

З огляду на належне повідомлення відповідача, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного вирішення справи суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Обставини, встановлені судом

20 лютого 2025 о 19-19 год між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , укладено договір № 2121421 про надання споживчого кредиту за продуктом «Зручний».

Відповідач під час укладення договору був ідентифікований за паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 23 квітня 2010 Володимир-Волинським МВ УМВС України у Волинській області, із зазначенням зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.1 договору його укладення здійснювалося за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця через вебсайт https://sloncredit.ua з використанням електронного підпису споживача.

Заява-анкета відповідача від 20 лютого 2025 року містить його анкетні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмітку про підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором В205 о 19-19 год.

Крім того, паспорт споживчого кредиту № 2121421 містить відмітку про ознайомлення споживача з умовами кредитування та підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С461 від 20 лютого 2025.

Із довідки ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» про ідентифікацію клієнта від 28 листопада 2025 вбачається, що ідентифікацію ОСОБА_1 проведено з використанням системи BankID та одноразового ідентифікатора В205, надісланого на зазначений позичальником номер мобільного телефону. У довідці також зазначено реквізити платіжної картки № НОМЕР_3 .

Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору загальний розмір кредиту становить 11 000 грн.

Згідно з пунктом 1.4 договору строк кредитування становить 360 днів, періодичність сплати процентів - кожні 30 днів, а конкретні строки виконання зобов`язань визначено графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Пунктами 1.5.1-1.5.3 договору передбачено фіксовані процентні ставки за користування кредитом: підвищена ставка - 15 % за перший день користування кредитом; стандартна ставка - 3 % на день із другого дня користування кредитом до 21 березня 2025 року включно; знижена ставка - 0,3 % на день за умови виконання позичальником передбачених договором умов отримання знижки; пільгова ставка - 0,75 % на день з 22 березня 2025 року до останнього дня строку кредитування.

Відповідно до пункту 1.5.2.1 договору знижена процентна ставка застосовується за умови здійснення позичальником у встановлений договором строк першого платежу в передбаченому розмірі або часткового дострокового повернення кредиту.

Згідно з пунктом 3.1 договору проценти є платою за користування кредитом, нараховуються щоденно на фактичний залишок кредитної заборгованості за ставкою, яка діє у відповідний період, у межах строку кредитування.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 .

На підтвердження фактичного надання коштів позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» (ЄДРПОУ 44103264) від 09 грудня 2025 року № 20251209-441.

Зазначеним листом підтверджено, що на підставі договору про надання платіжних послуг № 31102024-4 від 31 жовтня 2024 року 20 лютого 2025 року о 19 год 19 хв 35 сек успішно виконано переказ 11 000 грн від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на платіжну картку № НОМЕР_3 .

У документі зазначено номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» f4021f92-3276-47e3-9734-15de17dd05c4, номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 21214211740071972, код авторизації 465936 та банк-еквайр АТ «ПУМБ».

Реквізити платіжної картки, наведені у платіжному документі, відповідають реквізитам, зазначеним у кредитному договорі та довідці про ідентифікацію позичальника.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують оформлення кредитних правовідносин та виконання первісним кредитодавцем зобов`язання з надання відповідачу 11 000 грн.

28 листопада 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28112025.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору факторингу первісний кредитор зобов`язався відступити фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідному реєстрі прав вимог, а фактор - прийняти такі права та сплатити їх ціну.

Згідно з пунктом 2.1 договору факторингу перехід права вимоги відбувається у день підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру прав вимог.

28 листопада 2025 сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу № 28112025, згідно з яким передано права вимоги щодо 2337 боржників.

Витяг із додатка до договору факторингу містить відомості про боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , кредитний договір № 2121421 від 20 лютого 2025 року та заборгованість у розмірі 34 546,62 грн.

Факт виконання фактором обов`язку з фінансування підтверджується платіжною інструкцією № 13848 від 03 грудня 2025 року, згідно з якою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перерахувало ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 2 860 865,32 грн, як оплату ціни придбання за договором факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 року.

Таким чином, суд установив, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2121421 від 20 лютого 2025 року в обсязі прав, які належали первісному кредитору на момент їх переходу, з урахуванням передбачених законом обмежень.

Мотиви суду та застосовані норми права

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може укладатися шляхом прийняття електронної пропозиції, а підписання електронного правочину допускається, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 викладено висновки щодо можливості укладення кредитного договору в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора та прирівнювання такого договору за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Водночас у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) сформульовано висновок щодо необхідності перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронного документа, якщо відповідні обставини мають значення для встановлення погоджених сторонами умов договору.

Зокрема, у разі виникнення спору щодо незмінюваності електронного договору, підписаного одноразовим ідентифікатором, суд має з`ясувати спосіб направлення його примірника позичальнику та технічну можливість односторонньої зміни його змісту після укладення.

У цій справі суд ураховує, що позивачем надано взаємопов`язані документи, які містять узгоджені відомості щодо особи позичальника, номера договору, дати його укладення, розміру кредиту, способу електронної ідентифікації та платіжних реквізитів. Факт виконання переказу кредитних коштів підтверджений окремим документом надавача платіжних послуг.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак доказів того, що кредитний договір мав інший зміст, ніж наведений у матеріалах справи, не подав, достовірності наданих документів не оспорював, клопотань про витребування електронного оригіналу чи проведення експертизи не заявляв.

Водночас відсутність таких заперечень сама собою не доводить технічної незмінюваності тексту електронного документа. Оцінюючи наявну сукупність доказів, суд враховує їхню взаємну узгодженість та відсутність у матеріалах справи конкретних відомостей про зміну змісту договору після його оформлення.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що наданими доказами підтверджено укладення між первісним кредитодавцем та відповідачем договору про надання споживчого кредиту № 2121421 від 20 лютого 2025 року, отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення зобов`язання щодо їх повернення і сплати процентів на умовах договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Згідно зі статтями 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути надані кошти, а позикодавець має право на одержання процентів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтями 1077, 1078 ЦК України визначено правову природу договору факторингу та можливість відступлення права грошової вимоги.

Отже, укладений договір факторингу разом з актом приймання-передачі реєстру прав вимог і витягом із відповідного реєстру підтверджує правові підстави звернення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до суду з цим позовом.

Щодо заборгованості за основною сумою кредиту та процентами

З наданого позивачем деталізованого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2121421 від 20 лютого 2025 року вбачається, що станом на 28 листопада 2025 року загальна заборгованість відповідача становить 34 546,62 грн.

Із розрахунку встановлено, що первісно надана сума кредиту становила 11 000 грн.

Відповідачем здійснено платежі 20 березня 2025 року в розмірі 2 574,01 грн та 16 квітня 2025 року в розмірі 2 400 грн, усього - 4 974,01 грн.

Із зазначених коштів 222,01 грн зараховано в погашення основної суми кредиту, а 4 752 грн - у погашення процентів.

Отже, залишок основної суми кредиту становить 10 777,99 грн.

Відповідно до деталізованого розрахунку загальна сума нарахованих процентів за період користування кредитом становить 23 020,63 грн, з яких відповідачем погашено 4 752 грн. Непогашений залишок процентів станом на 28 листопада 2025 року становить 18 268,63 грн.

Наведений розрахунок узгоджується із залишками заборгованості, зазначеними у витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 року.

Суд ураховує, що кредитним договором передбачено 360-денний строк кредитування, а спірні проценти нараховані до 28 листопада 2025 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до пункту 3.1 договору проценти нараховуються на фактичний залишок кредитної заборгованості за кожен день користування коштами в межах строку кредитування.

Зі змісту деталізованого розрахунку встановлено, що кредитодавцем ураховано здійснені відповідачем платежі, зменшення основного боргу та застосовано передбачені договором процентні ставки відповідно до періодів їх дії.

Зокрема, після завершення початкового періоду кредитування нарахування процентів здійснювалося із застосуванням ставки 0,75 % на день до фактичного залишку заборгованості. Розмір нарахувань за повні 30-денні періоди відповідає добутку залишку основного боргу на зазначену ставку та кількість днів користування кредитом.

Правова природа процентів як плати за правомірне користування кредитними коштами та відмінність таких процентів від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання роз`яснена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Велика Палата зазначила, що після закінчення строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту нарахування договірних процентів за статтею 1048 ЦК України припиняється, а наслідки прострочення визначаються статтею 625 ЦК України.

У цій справі заявлені позивачем проценти нараховані в межах установленого договором строку кредитування. Доказів пред`явлення первісним кредитодавцем вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту до 28 листопада 2025 року матеріали справи не містять.

Суд також ураховує, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, визначеної за встановленою цим Законом формулою, не може перевищувати одного відсотка.

Зазначене законодавче обмеження стосується розрахункового показника денної процентної ставки, який визначається з урахуванням загальних витрат за кредитом і строку кредитування, а не окремої ставки, що застосовується за певний день користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.7 кредитного договору розрахунковий показник денної процентної ставки становить 0,971 % за стандартного порядку нарахування процентів або 0,753 % у разі застосування зниженої процентної ставки, що не перевищує встановленого законом граничного розміру.

Дослідивши наданий розрахунок заборгованості, умови кредитного договору та відомості про здійснені відповідачем платежі, суд доходить висновку, що заявлена заборгованість за основною сумою кредиту та процентами відповідає умовам кредитування і документально підтверджена.

При цьому відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не подав відзиву, контррозрахунку заборгованості, доказів здійснення інших платежів або доказів, які спростовували б правильність нарахувань.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на основі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

Враховуючи встановлені обставини, досліджені докази, умови кредитного договору, здійснені відповідачем часткові платежі та відсутність доказів погашення заборгованості в більшому розмірі, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 10 777,99 грн основного боргу та 18 268,63 грн процентів за користування кредитом, що разом становить 29 046,62 грн.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій

Позивач також просить стягнути з відповідача 5 500 грн штрафних санкцій, які в позовній заяві та розрахунку заборгованості відображені як пеня.

Водночас паспортом споживчого кредиту передбачено відповідальність позичальника у вигляді штрафів за порушення строків виконання грошового зобов`язання, зокрема штрафу 1 100 грн на четвертий день прострочення та 220 грн за кожен наступний день відповідного порушення.

Незалежно від найменування зазначеної санкції її правова природа полягає у відповідальності боржника за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання.

Разом із тим згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором кредиту (позики).

Крім того, неустойка та інші платежі, нараховані за прострочення виконання кредитних зобов`язань з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем відповідно до вказаної норми.

Оскільки кредитний договір № 2121421 укладено 20 лютого 2025 року, а заявлені штрафні санкції нараховані за порушення зобов`язань у період дії воєнного стану, відповідач звільнений від обов`язку їх сплати на підставі прямої норми закону.

При цьому застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не ставиться в залежність від подання відповідачем відповідних заперечень, оскільки суд зобов`язаний застосувати норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини.

Отже, вимоги позивача про стягнення 5 500 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з платіжною інструкцією № 2121421 від 30 червня 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та Міньковською А.В. додаткову угоду № 2121421 від 03 липня 2026 року, акт про надання послуг № 2121421 від 03 липня 2026 року та детальний опис виконаних робіт.

Відповідно до зазначених документів надані послуги включають письмову консультацію щодо спірних правовідносин тривалістю 0,5 години вартістю 1 000 грн, правовий аналіз та надання рекомендацій тривалістю 1 годину вартістю 1 500 грн, складання позовної заяви тривалістю 2 години вартістю 3 000 грн і формування додатків до позовної заяви тривалістю 0,5 години вартістю 500 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 6 000 грн, що підтверджено підписаним сторонами актом від 03 липня 2026 року.

Позивачем також надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10, видане Міньковській А.В. 02 листопада 2023.

Суд ураховує, що хоча в договорі Міньковська А. В. зазначена як фізична особа-підприємець, зміст укладеного договору, додаткової угоди, акта виконаних робіт та надане свідоцтво адвоката підтверджують надання нею послуг правового характеру, пов`язаних із підготовкою та пред`явленням цього позову.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами відповідного договору та доказами обсягу наданих послуг і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінювати їх реальність, необхідність і розумність, а детальний опис робіт необхідний для визначення розміру відповідних витрат.

Дослідивши надані документи, враховуючи обсяг фактично наданих послуг, характер та складність спору, ціну позову, підтвердження вартості послуг актом виконаних робіт, а також відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат, суд вважає заявлені витрати на правничу допомогу документально підтвердженими та співмірними.

При цьому відсутність окремого платіжного документа про фактичну оплату послуг не є підставою для відмови в їх відшкодуванні, оскільки відповідно до статті 137 ЦПК України компенсації підлягають і витрати, які сторона має сплатити відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги заявлено на суму 34 546,62 грн, із яких задоволенню підлягає 29 046,62 грн, що становить 84,0795 % від заявленого розміру.

Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 238,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 044,77 грн.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми матеріального і процесуального права суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 15, 16, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 23 квітня 2010 року Володимир-Волинським МВ УМВС України у Волинській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2121421 від 20 лютого 2025 року в розмірі 29 046 (двадцять дев`ять тисяч сорок шість),62 грн, з яких: 10 777,99 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 18 268,63 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім)53 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 044 (п`ять тисяч сорок чотири),77 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлено також у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів у загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя Тетяна Пустовойт